Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
22 червня 2021 р. справа № 520/2243/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Турко А.В.
представника позивача - Цвікевич О.А.,
представника відповідача - Моїсеєнко В.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
встановив:
Позивач, Приватне акціонерне товариство “Новий стиль”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/0001836/2 від 22.09.2020 р. та №UA807000/2020/0001837/2 від 22.09.2020р.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, а тому, підлягають скасуванню. Оскільки, при здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості конкретної поставки товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) позивачем було надано усі документи, які передбачені чинним законодавством. Проте, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості, згідно з якими, основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням резервного методу - другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України. Підставою коригування митної вартості відповідачем вказано, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також не надано на вимогу митного органу додаткових документів. На думку позивача, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки надані на митне оформлення документи не містять жодних розбіжностей та в повному обсязі підтверджують ціну товару, визначену контрактом.
Відповідач з поданим позовом не погодився, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що в спірних правовідносинах митниця діяла з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому, оскаржувані рішення є правомірні, підстави для їх скасування відсутні. Документі надані позивачем під час розмитнення товару містили розбіжності, а також позивачем безпідставно не включено послуги експедитора до митної вартості товару.
Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що 05.12.2019 між ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" та фірмою ANHUI LAITE GAS SPRING СО. укладено контракт № 05122019-LANT, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець - прийняти та оплатити наступну продукцію: пневмоциліндри лінійної дії на умовах, викладених у цьому контракті; поставка товару здійснюється партіями в межах загальної суми цього контракту; узгодження замовлень на конкретну партію товару здійснюється сторонами по електронній пошті; підтвердженням замовлення покупця є отримання повідомлення по електронній пошті і/або виставлення продавцем проформи-інвойсу.
Згідно з пунктом 3.1 контракту продавець поставляє покупцю товар на наступних умовах: FOB Шанхай, Китай; EXW Шанхай, Китай.
Додатками до контракту № 15 та 16 від 29.07.2020р. зазначено, що оплата товару на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару покупцю.
Керуючись умовами укладеного контракту продавець поставив покупцю силові пневмоциліндри лінійної дії, багатоцільвого призначення, по двом партіям.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом подано: декларації митної вартості ІМ № UA807180/2020/004314, № UA807180/2020/004316 від 21.09.2020р.; контракт №05122019-LANT від 05.12.2019р.; додатки до контракту № 15,16 від 29.07.2020р., інвойс (Рахунок фактура) NOWY11/2020, NOWY12/2020 від 29.07.2020p., (з перекладом); коносамент COSU 6271152810A від 05.08.2020p та коносамент COSU 6271152810В від 05.08.2020p.; сертифікат про походження товару 20C3405BOC18/00038 від 08.08.2020p., C3405BOC18/00039 вiд 08.08.2020p.; пакувальні листи б/н від 29.07.2020р.; договір про надання транспортно-експедиторських послуг 01042020 вiд 01.04.2020p.; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ - 17872 від 10.09.2020p., СФ - 17870 від 10.09.2020р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) 10/09/9121-2 від 10.09.2020р., 10/09/9121-1 від 10.09.2020p.; залізничні накладні 41057555 ,41057563 від 17.09.2020р.; інформація про позитивні результати державних видів контролю застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів зборів, іншими 5980412 від 21.09.2020р.; інформація (довідка) про відсутність взаємозалежності (ст. 58 МК України ) від 21.09.2020р.; інформація (довідка) про відсутність страхування від 21.09.2020р.; копія експортної декларації країни відправлення від 05.08.2020 № 223120200002180497, № 223120200002180497; прайс лист виробника від 05.08.2020р.
Під час контролю митної вартості товару за митними деклараціями № UA807180/2020/004314, № UA807180/2020/004316 від 21.09.2020р. митним органом на адресу позивача направлені запити № 21260 та № 21261 від 21.09.2020р, в яких зазначено, що у зв'язку з наданням недостовірних документів щодо складової митної вартості спрацювала система АСАУР та запропоновано надати пояснення та додаткові документи.
Згідно наведених запитів позивачу запропоновано надання достовірні пояснення та додаткові документи, а саме:1) інформацію про відсутності обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно): в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів; 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається: 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копія експортної декларації відправника (з перекладом) 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач повідомив контролюючий орган листами від 22.09.2020р. №22.09.2020/2, № 22.09.2020/3 про надання усіх документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів.
За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до статті 64 МК України: №UA807000/2020/001836/2 від 22.09.2020 та № UA807000/2020/001837/2 від 22.09.2020.
Вартість товару за 1 методом складала: 1 042 865,59 грн., з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України з яких було сплачено 5% мита - 52 143,28 грн. та ПДВ - 219 001, 77 грн. Вартість товару за 6 методом склала : 2 218 680, 61 грн., з урахуванням транспортних витрат до митного кордону України, нараховано 5 % мита - 110 934,03 грн. та ПДВ - 465 922,93 грн.
На підставі прийнятого рішення про визначення митної вартості товарів відповідачем видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807180/2020/00235 від 22.09.2020, UA807180/2020/00236 від 22.09.2020.
Як з'ясовано у судовому засіданні, з метою уникнення простою транспорту та виробничою необхідністю повивач оформив товар за ціною, визначеною митним органом МД ІМ № UA807180/2020/004349 та UA807180/2020/004350 від 22.09.2020.
05.10.2020р. та 09.10.2020р. позивач надіслав запити до митного органу №05.10.2020/7 та №09.10.2020/7 щодо надання відповідних пояснень стосовно того, що саме призвело до перерахунку вартості товару та з яких підстав надійшов запит, в якому зазначалось, що надані документи недостовірні у зв'язку з чим спрацював АСАУР.
13.11.2020р. позивачем отримано відповіді № 13.11.2020/2 та №13.11.2020/4, в яких відповідач зазначив, що дата оформлення декларації країни відправлення № 223120200002180497 від 01.08.2020р. раніше дати видачі коносаменту № COSU 6271152810А від 07.08.2020р.; дата видачі прайс - листа від 05.08.2020р. пізніше ніж дата інвойсу від 29.07.2020р.; в наданому прас-листі відсутні умови поставки; номер коносаменту заявлений в графі 44 митної декларації № UA807180/2020/004316 - COSU 6271152810В, не співпадає з номером коносаменту в експортній декларації країни відправлення COSU 6271152810. Крім того, декларантом підприємства було надано до митниці митну декларацію країни відправлення без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, відповідно до вимог ст. 254 МКУ.
Не погоджуючись із винесеними рішеннями про коригування митної вартості товарів № UА807000/2020/001731/2 від 01.09.2020 та № UА807000/2020/001732 від 01.09.2020, підприємство звернулось до суду з даним позовом.
Як встановлено під час розгляду справи, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень контролюючий орган посилається на положення ст.ст. 54-64 МК України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про не подання декларантом договору на перевезення вантажу, не надано документа про здійснення оплати за перевезення, документи подані декларантом містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (наявна розбіжність між даними зазначеними у митній декларації країни відправлення та коносаментом, наявна розбіжність між товарами зазначеними в МД та інвойсом від 29.07.2020р., прайс-листом від 05.08.2020р., додатком №15), а також зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів.
Позивач, не погоджуючись із правомірністю рішень про коригування митної вартості товарів, звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб'єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, унормовані, насамперед, приписами ст.ст. 57-64 глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.
Так, відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст.58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною п'ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018р. у справі № 826/27058/15.
Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.
Як з'ясовано судом з матеріалів справи, однією із підстав застосування резервного методу визначення митної вартості товарів, послугували висновки митного органу про відсутність документів на підтвердження понесених позивачем транспортних витрат.
Згідно умов контракту від 05.12.2019 передбачено дві умови оплати: оплата товару на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару (п. 5.2.1 контракту), або 100 % передплата на підставі проформи - інвойсу; конкретні умови на підставі замовлення та зазначаються у специфікаціях (п. 5.2.2 контракту).
Судом встановлено, що під час розмитнення, декларантом позивача на підтвердження умов оплати надано специфікації 15 та 16 від 29.07.2020, у яких встановлено, що сторони домовились, що оплата товару проводиться на протязі 90 календарних днів з моменту поставки товару.
Відповідно до умов контракту №05122019-LANT від 05.12.2019р. та інвойсів NOWY11/2020, NOWY12/2020 від 29.07.2020p. товар поставляється позивачу на умовах FOB Shangai, та при його тлумаченні мають силу правила ІНКОТЕМС-2010 .
Враховуючи положення ч.10.ст. 58 МКУ, складовими митної вартості товару, які, зважаючи на умови поставки «FOB», повинні при розрахунку митної вартості товару додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюванні товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МКУ).
Декларантом на підтвердження транспортних документів надано: договір про надання транспортно-експедиторських послуг 01042020 вiд 01.04.2020p.; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ - 17872 від 10.09.2020p., СФ - 17870 від 10.09.2020р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка) 10/09/9121-2 від 10.09.2020р., 10/09/9121-1 від 10.09.2020p.; залізничні накладні 41057555, 41057563 від 17.09.2020р.
Згідно довідок ТОВ «ТГЛ Україна» від 10.09.2020р. сума морського перевезення по маршруту Шанхай (Китай) - Одеса (Україна) складає 59. 114,76 грн. та включає вартість навантажно-розвантажувальних робіт ( а.с. 161-162,165-166). Відповідно до рахунків № СФ - 17872 від 10.09.2020p., СФ - 17870 від 10.09.2020р. сума складає 59. 114,76 грн.
Вказані документи підтверджують вартість перевезеного товару, тому посилання відповідача про ненадання позивачем заявок до договору про надання транспортно-експедиторських послуг з відображенням попередньої вартості послуг або актів виконаних робіт в частині морського перевезення, суд вважає необґрунтованими.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 надаючи оцінку доводам митного органу щодо невключення митної вартості витрат на транспортування з посиланням на те, що довідка про транспортні витрати не є первинним документом відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а отже не може підтверджувати дійсність спірної господарської операції, дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Що стосується твердження представника відповідача про безпідставне не включення послуг експедитора до митної вартості товару, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 53 МК України, для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умови поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно із п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до п. 2 ч.11 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.
В довідках ТОВ «ТГЛ Україна» від 10.09.2020р. окремо вказана сума морського перевезення по маршруту Шанхай (Китай) - Одеса (Україна) складає 59. 114,76 грн. (включає вартість навантажно-розвантажувальних робіт) та окремо вказано транспортне -експедиторське обслуговування на території України у сумі 1 250,00 грн. та залізничне перевезення за маршрутом Одеса-Харків на суму 6 666,67 грн. (а.с. 161-162,165-166).
Відтак, позивач правомірно не включив до митної вартості товару експедиторське обслуговування на території України. Доказів понесення позивачем витрат на експедиторське обслуговування до території країни матеріали справи не містять.
З приводу посилання представника відповідача про надання заявок до договору про надання транспортно-експедиторських послуг тільки до суду, а не до митному органу під час розмитнення товару, то суд зазначає наступне. Дослідивши зміст зазначених довідок встановлено, що вони не підтверджують жодного цінового значення послуг.
Щодо розбіжностей в датах інвойсах та прайс -листах, судом встановлено, що на момент відвантаження товару декларантом були надані інвойси. Позивач з метою додаткового підтвердження вартості товару запитав у постачальника прайс -листи. Отже, прайс-листи є додатковими документами, при цьому, розбіжності в ціні товару інвойси та прайс-листи не містять.
Щодо посилання відповідача на надання позивачем експортної митної декларації, яка складена не офіційною мовою митних союзів, то Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 по справі № 520/10709/18 зазначив, що ст. 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган не вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновків, що позивачем подано до митниці пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідно до ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64).
При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Так, зі змісту спірного рішення вбачається, що при здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з'ясовано, що рівень митної вартості товарів з подібними характеристиками згідно з ціною базою даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України становить 3,76 дол. США за кг. (заявлений декларантом рівень 1,77 та 1,96 дол. США за кг). Відповідачем було визначено митну вартість товару за резервним методом за митною декларацією № UA 100300/2020/415023 від 31.07.2020р., із розрахунку 3,76 дол. США за кг.
Як встановлено судом, та визнано сторонами по справі, що в даній декларації UA 100300/2020/415023 від 31.07.2020р товар іншого виробника у кількості 4 одиниці. При цьому, партії товару позивача складали 20923 одиниці та 19359 одиниць.
Отже, при даних умовах не може вважитись розмитнення подібного товару на аналогічних умовах.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За ч. 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України при самостійному визначенні митної вартості товару за резервним методом.
Факт порушення суб'єктивного права заявника знайшов своє підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір", враховуючи подану 26.05.2021 року заяву представника позивача про відмову від витрат на професійну правову допомогу.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2020/0001836/2 від 22.09.2020 року та №UA807000/2020/0001837/2 від 22.09.2020 року.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "НОВИЙ СТИЛЬ" (61020, м. Харків, вул. Григорівське шосе, буд.88, РНОКПП 32565288) за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (місцезнаходження - 61003, м. Харків, вул. Короленко, 16-Б, код ЄДРПОУ - 43332958) витрати зі сплати судового збору у розмірі 8417,10 (вісім тисяч чотириста сімнадцять гривень 10 копійок).
Роз'яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Судове рішення у повному обсязі виготовлено 24.06.2021р. у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України.
Суддя О.В. Старосєльцева