Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
24.06.2021 р. справа №520/7868/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст.263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову були отримані судом 06.05.2021р., прийняті до розгляду - 11.05.2021р. У зв'язку із залученням другого відповідача розгляд справи було розпочато спочатку 24.05.2021 р. Згідно з ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 09.06.2021р.
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, пенсіонер) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ м. Києва від 08.04.2021 року №963350130332 щодо відмови Позивачу у перерахунку пенсії; 2) зобов'язання ГУПФУ в Харківській області здійснити нарахування й виплату з 21.10.2019 року позивачу пенсії за віком державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60% заробітної плати працюючого державного службовця з врахуванням довідки від 31.03.2021 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки від 31.03.2021 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за вересень 2019 року відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі за прирівняною посадою заступника начальника Чугуївського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.03.2021 року.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що адміністративним органом вчинена безпідставна та штучно створена перешкода у отриманні пенсії у повному обсязі.
Відповідачі, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - владний суб'єкт, адміністративний орган, пенсійний орган, Управління, ГУ, орган публічної адміністрації) та Головне управління пенсійного фонду України в місті Києві з поданим позовом не погодились.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що вчинене управлінське волевиявлення повністю узгоджується із законом.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом періодів 22.11.1994р.-05.06.2001р., 06.06.2001р.-31.03.2016р., 01.04.2016р.-03.05.2017р. працював на посадах державної служби в Печенізькому відділі соціального захисту населення, УПФУ в Печенізькому районі Харківської області, Чугуївському ОУПФУ Харківської області.
У період 18.10.2017р.-18.07.2019р. заявник отримував пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
У період 19.07.2019р.-20.10.2019р. заявник отримував пенсію за віком у порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
З 21.10.2019р. заявникові призначена пенсія за віком державного службовця у порядку ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII "Про державну службу" у редакції Закону України від 27.03.2014р. №1166-VII.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020р. у справі №520/1850/2020 були визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо видачі довідки "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за вересень 2019 року № 31669/05-20 від 15.10.2019 року за посадою ліквідованого відділу Печенізького відділу обслуговування громадян Чугуївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5 Держпром, під. 3, пов. 2, 61022) видати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) довідку "про складові заробітної плати (оклад, ранг, вислуга років)" та довідку "про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби" за вересень 2019 року відповідної посади за останнім місцем роботи на державній службі - прирівняною посадою заступника начальника Чугуївського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
31.03.2021р. на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2020р. у справі №520/1850/2020 ГУ ПФУ в Харківській області заявникові були видані обидві згадані довідки, які були додані заявником до звернення від 01.04.2021р. з приводу перерахунку пенсії.
Матеріали названого звернення заявника були спрямовані для прийняття рішення по суті до ГУ ПФУ м. Києва, рішенням якого від 08.04.2021р. №96335013332 було відмовлено у перерахунку пенсії.
Не погодившись із відповідністю закону управлінського волевиявлення адміністративного органу з приводу обчислення розміру призначеної вперше пенсії державного службовця, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Згідно з ст.24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Базовим законом у сфері пенсійного забезпечення з 01.01.2004р. є, насамперед, Закон України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі за текстом - Закон України №1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Частиною 1 ст.9 Закону України №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Водночас із цим, пенсійне забезпечення окремих категорій найманих працівників визначалось нормами спеціальних актів права, а саме: умови пенсійного забезпечення державних службовців визначались ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII "Про державну службу" у редакції Закону України від 27.03.2014р. №1166-VII та Закону України від 28.12.2014р. №76-VIII (далі за текстом - Закон України від 27.03.2014р. №1166-VII; діяв з 28.12.1993р. і до 31.12.2015р.; положення ст.37 Закону України від 27.03.2014р. №1166-VII діють і досі у силу п.10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII та у силу п.12 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII), ст.49 Закону України від 17.11.2011р. №4050-VI "Про державну службу" (далі за текстом - Закон України від 17.11.2011р. №4050-VI; з 01.01.2016р. по 30.04.2016р.), п.7 розділу ІХ Закону України від 17.11.2011р. №4050-VI (з 01.01.2016р. по 30.04.2016р.), п.8 розділу ІХ Закону України від 17.11.2011р. №4050-VI (з 01.01.2016р. по 30.04.2016р.), ст.90 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" (далі за текстом - Закон України від 10.12.2015р. №889-VIII; з 01.05.2016р. до теперішнього часу), п.10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII (з 01.05.2016р. до теперішнього часу), п.12 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII (з 01.05.2016р. до теперішнього часу).
Так, згідно з ч.1 ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч.1 ст.49 Закону України від 17.11.2011р. №4050-VI "Про державну службу" (далі за текстом - Закон України від 17.11.2011р. №4050-VI) на одержання пенсії за віком державного службовця мають право чоловіки, які досягли шістдесятидворічного віку, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на день досягнення зазначеного віку працювали на посадах державної служби, а також особи, які мають не менше 20 років стажу державної служби, до якого включається час роботи (період), визначений пунктами 1 - 7 та 9 - 11 частини другої статті 35 цього Закону, - незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Згідно з п.7 розділу ІХ Закону України від 17.11.2011р. №4050-VI працівники, зазначені в пункті 4 цього розділу, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами), мають право на призначення пенсії відповідно до статті 49 цього Закону у порядку, як для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах державної служби.
Згідно з п.8 розділу ІХ Закону України від 17.11.2011р. №4050-VI для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами), зберігається право на пенсію відповідно до статті 49 цього Закону у порядку, як для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах державної служби.
Згідно з ч.1 ст.90 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п.10 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п.12 розділу ХІ Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Суд відзначає, що у межах справи №520/7868/21 відсутній спір з приводу призначення заявнику пенсії за віком у порядку Закону України "Про державну службу".
Ініційований заявником спір стосується виключно волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу виправлення помилки в обчисленні розміру вперше призначеної пенсії державного службовця.
За правилами ч.1 ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII базовою величиною для обчислення розміру пенсії державного службовця є: 1) або власна заробітна плата державного службовця, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; 2) або заробітна плата працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України від 17.11.2011р. №4050-VI заробітна плата державного службовця складається з посадового окладу, надбавок до нього та премій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.2 ст.50 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) пункт 4 частини другої статті 50 виключено Законом України від 19.09.2019р. №117-IX; 5) пункт 5 частини другої статті 50 виключено згідно із Законом України від 19.09.2019р. №117-IX; 6) премії (у разі встановлення).
За визначенням ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 13.05.2021р. у справі №554/9609/16-а "29.Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 02.04.2019 у справі № 570/4196/16-а, від 09.04.2020 у справі № 534/2349/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив: «Частиною 1 статті 66 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що отримані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Таким чином, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, надурочні, грошова винагорода, індексація заробітної плати з яких сплачені страхові внески <…> включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії». ".
Суд погоджується з слушністю доводу адміністративного органу про те, що Законом України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" прямо не передбачено перерахунку розміру раніше призначеної пенсії державного службовця у зв'язку із підвищенням винагороди за працю діючого державного службовця, котрий обіймає ту ж саму посаду, що і зацікавлена особа перед припиненням публічної служби (рівнозначну, аналогічну, прирівняну посади).
Поряд із цим, суд змушений зауважити, що спір склався не з приводу перерахунку розміру раніше призначеної пенсії через збільшення заробітної плати діючого публічного службовця, а через потребу у виправленні недоліку/дефекту, допущеного під час обчислення розміру вперше призначеної пенсії державного службовця.
Окреслений випадок частково регламентований приписами ст.98 Закону України від 05.11.1991р. №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", де указано, що перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв'язку з введенням у дію цього Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.
Оскільки заявник подав до адміністративного органу додаткові документи про правильний розмір арифметичної величини показника заробітної плати державного службовця, котрий повинен братись до обчислення розміру вперше призначеної пенсії державного службовця, то орган публічної адміністрації повинен усунути об'єктивно існуючий недолік/дефект у реалізації управлінської функції соціального забезпечення і обчислити розмір вперше призначеної пенсії державного службовця виходячи із достовірних показників заробітної плати державного службовця.
Подія підвищення розміру заробітної плати діючого державного службовця у спірних правовідносинах відсутня і ця подія не слугувала причиною для подачі заявником звернення від 01.04.2021р.
Розглядаючи справу, суд бере до уваги, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини фактичної дійсності з'ясував неповно дав невірну оцінку істотним юридично значимим факторам, неправильно кваліфікував суть діяння приватної особи, припустився помилки у тлумаченні належної норми закону, унаслідок вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується як і з нормативним регламентуванням, так і зі змістом та характером спірних відносин.
У ході розгляду справи владним суб'єктом не наведено належних та юридично спроможних доводів відповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав судження з приводу тлумачення змісту та застосування усіх належних норм матеріального і процесуального права; вичерпно реалізував усі юридичні механізми з'ясування об'єктивної істини.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Так, заявником при зверненні до суду було сплачено 908,00 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією від 05.05.2021 р. на відповідну суму. Отже, співвідносно до обсягу задоволених вимог, вказана сума підлягає стягненню з відповідача-владного суб'єкта на користь заявника.
Суд також враховує, що необґрунтована перешкода у нарахуванні пенсії була створена рішенням ГУ ПФУ в м. Києві, а тому присуджену позивачу компенсацію судових витрат зі сплати судового збору належить стягнути саме з вказаного владного суб'єкта.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 08.04.2021р. №963350130332.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 21.10.2019р. нарахування пенсії ОСОБА_1 у порядку ст.37 Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII "Про державну службу" у розмірі 60% заробітної плати державного службовця на підставі довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.03.2021р. №2000-0504-8/45641 та довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.03.2021р. №2000-0504-8/45637 і провести виплати з урахуванням раніше здійснених платежів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код - 42098368; місцезнаходження - 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ; місцезнаходження - АДРЕСА_2 ) 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп. у якості компенсації витрат на оплату судового збору.
Роз'яснити, що судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).
Суддя Сліденко А.В.