Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 червня 2021 р. № 520/6606/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панов М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях про стягнення заборгованості, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях заробітну плату, а саме: зобов'язати нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо заробітної плати виплаченої на виконання припису Головного управління Держпраці в Харківській області від 13.11.2020 №ХК27222/3231/АВ/П, а саме: премії за період з червня 2007 по листопад 2015 року включно та індексації заробітної плати за період з жовтня 2014 по листопад 2015 року включно.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що дії відповідача є протиправними та суперечать вимогам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 20.04.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях 05.05.2021 надано до суду відзиву на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що оскаржуваний наказ прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, а дії відповідача є правомірними.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 15.01.2007 по 13.11.2015 працювала в Регіональному відділенні Фонду державного майна України по Харківській області.
На виконання наказу Фонду державного майна України від 16.05.2019 №467 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" проведено заходи, пов'язані з реорганізацією регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
Наказом Фонду державного майна України від 02.07.2019 №639 "Про визначення дня початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях" розпочато роботу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях, яке є правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.
За вказаний період роботи (публічної служби) позивачу виплачувалась заробітна плата, розмір якої визначався відповідачем.
Позивачем у позовній заяві зазначено, що їй, як працівнику РВ ФДМУ по Харківській області з червня 2007 по листопад 2015 року включно нарахування премії проводилось з порушенням п. 2.2 Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень Фонду державного майна України за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, затвердженого наказом ФДМУ від 26.06.2006 №885 та п.2.2 Положення про порядок преміювання працівників центрального апарату, регіональних відділень та представництв Фонду державного майна України, затвердженого наказом ФДМУ від 19.07.2012 №3144, в частині нарахування премії без урахування інших надбавок та доплат, передбачених законодавством, а саме без врахування надбавки за високі досягнення у праці, яка передбачена та виплачувалась у відповідності до пп. в) п. 2 постанови КМУ від 09.03.2006 №268 "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, суддів та інших органів влади".
Так, згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій та є обов'язковою для всіх підприємств, установ та організацій. Однак, у періоді з жовтеня 2014 по листопад 2015 позивачу не проводилась індексація заробітної плати.
Позивачем зазначено, що на дату її звільнення - 13.11.2015 у зв'язку з нарахування премії у період з червня 2007 - листопад 2015 років включно з порушенням Положень про порядок преміювання (непроведенням нарахування премії відповідно до вимог законодавства) та не проведення індексації заробітної плати у період жовтень 2014-листопад 2015, розрахунок з нею на дату звільнення 13 листопада 2015 року проведено не у повному обсязі, що є порушенням ст.ст. 47, 116 КЗпП України.
Згодом, за наслідками проведеного інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Харківській області відповідачу було надано припис щодо усунення порушень законодавства, з питань оплати праці від 13.11.2020 №ХК27222/3231/АВ/П, який РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях було виконано, а саме проведено донарахування премії за червень 2007 - листопад 2015 року (помісячно) відповідно до умов Колективного договору. Також, проведено нарахування індексації за період жовтень 2014 - листопад 2015 року (помісячно). Кошти за вирахунком податків та зборів перераховано на рахунок позивача відповідно до платіжного доручення від 07 грудня 2020 №797.
Листом від 11.12.2020 №20-02-ПІ-123 відповідач на запит позивача на публічну інформацію надав розрахункові документи, а саме: розрахунковий лист за грудень 2020 року щодо донарування та виплати сум премії, яка була неправомірно не виплачена у періоді з червня 2007 року по листопад 2015 року та донарахування індексації за період жовтень 2014- листопад 2015 років, платіжне доручення від 07.12.2020 №797.
Відповідно до розрахункового листа за грудень 2020 року проведено недонараховання коштів (премії та індексації) за період з червня 2007 по листопад 2015 року включно (з помісячно розбивкою по роках).
Таким чином, належні позивачу за період з червня 2007 року по листопад 2015 року кошти було виплачено лише 07 грудня 2020 року відповідно до платіжного доручення від 07.12.2020 №797 у загальній сумі 13173,28 грн., тобто з порушенням строків її виплати за кожен місяць починаючи з червня 2007 року по листопад 2015 року оскільки відповідно до статей 115 КЗпП України та 24 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний здійснювати виплату заробітної плати найманим працівникам регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, однак, не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше 7 днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Позивач, вважаючи протиправним не нарахування та не виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати вищевказаних коштів, звернулась з даним позовом до суду.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19 жовтня 2000 року (далі по тексту Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок).
Згідно із ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону №2050-III).
Відповідно до п. 1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За змістом п. 2, 3 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
За приписами п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Зазначене у ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку, а саме те, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати.
Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року по справі № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року по справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року по справі справа № 521/940/17, від 10 квітня 2019 року по справі № 686/13725/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, як раніше зазначалось, на виконання припису Головного управління Держпраці в Харківській області №ХК27222/3231/АВ/П від 13.11.2020 Регіональним відділенням ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях було виплачено позивачу донарахування премії за червень 2007 - листопад 2015 року (помісячно) відповідно до умов Колективного договору. Також, проведено нарахування індексації за період жовтень 2014 - листопад 2015 року (помісячно). Кошти за вирахунком податків та зборів перераховано на рахунок позивача відповідно до платіжного доручення від 07 грудня 2020 №797.
Отже, відповідачкем виплачено вказані кошти на користь позивача з порушенням строків їх виплати.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2015 року у справі "Кечко проти України" висловив правову позицію, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу № 1.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Судом встановлено, що позивач просить стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях заробітну плату, а саме: зобов'язати нарахувати та виплатити на користь позивача заробітну плату у вигляді компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених з порушення терміну сплати грошових доходів, а саме: індексації заробітної плати за період з жовтня 2014 по листопад 2015 року включно та премії за період з червня 2007 по листопад 2015 року.
При цьому, суть спору у даній справі полягає у не нарахуванні та не виплаті на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а не самих сум (заробітної плати, індексації, премії), строк виплати яких було порушено відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів на виконання припису Головного управління Держпраці в Харківській області від 13.11.2020 №ХК27222/3231/АВ/П, а саме: індексації заробітної плати за період з жовтня 2014 по листопад 2015 року включно та премії за період з червня 2007 по листопад 2015 року.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статями 14, 243-246, 257-262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (майдан Театральний, буд. 1, м.Харків, 61057, ЄДРПОУ 43023403) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати щодо виплачених грошових доходів на виконання припису Головного управління Держпраці в Харківській області від 13.11.2020 №ХК27222/3231/АВ/П, а саме: індексації заробітної плати за період з жовтня 2014 по листопад 2015 року включно та премії за період з червня 2007 року по листопад 2015 року.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов