Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 червня 2021 року Справа №520/649/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальність "УКРІНФОРМТРЕЙД" (далі по тексту - позивач, ТОВ "УКРІНФОРМТРЕЙД") 19.01.2021 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту - відповідач), в якому просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 №172881 у розмірі 17 000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідача від 18.08.2020 №172881 прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, відтак підлягає скасуванню у судовому порядку.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.01.2021 справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/649/21.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем 15.02.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, під час рейдової перевірки контролюючий орган діяв у межах та на підставі наданих повноважень, відтак постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18.08.2020 №172881 є законною та скасуванню не підлягає.
Позивачем 26.02.2021 надано відповідь на відзив, згідно змісту якого заявлені позовні вимоги підтримано у повному обсязі, зазначено про ряд порушень, які здійснені посадовими особами Управління під час рейдової перевірки.
Відповідачем 03.03.2021 надані заперечення, згідно яких зазначено, що підстави для задоволення позову відсутні.
У період з 29.03.2021 по 02.04.2021, 05.04.2021 та з 06.05.2021 по 16.05.2021, 28.05.20212, 10.06.2021 суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Судом з матеріалів справи встановлено, що керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком №1567, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 29.06.2020 по 05.07.2020 та направлення на рейдову перевірку від 26.06.2020 №000201, співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на 36 км а/д М-06.
Фахівцями управління зупинено транспортний засіб DAF, модель FT XF 105.410, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки ППТЦ, модель 99983, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Водій транспортного засобу ОСОБА_1 надав для перевірки посадовим особам Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (тягач) марки DAF, модель FT XF 105.410, номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп) марки ППТЦ, модель 99983, номерний знак НОМЕР_2 ; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №РН-300626 від 30.06.2020; договір оренди транспортного засобу від 03.01.2020.
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу складено талон про зважування №09115 від 01.07.2020.
Відповідно до ч. 4 п. 4 Порядку №1007/1207 та на підставі талону про зважування №09115 від 01.07.2020, контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю №048194 від 01.07.2020.
У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 024684 від 01.07.2020.
Також співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки скрадено розрахунок №01 від 01.07.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 30.06.20 № РН-300626.
Водій ОСОБА_1 з актом №238134 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2020 ознайомлений, що засвідчив своїм підписом та не надав жодних письмових пояснень з приводу факту порушення автотранспортного законодавства.
За результатами розгляду справи прийнято нову постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу 172881 від 18.08.2020 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний спорт», п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306, та відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі оподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000,00 грн.
Копію постанови №172881 від 18.08.2020 направлено позивачу відповідно до списку №10036 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих до відділення поштового зв'язку №22 АТ «УКРПОШТА».
Копію постанови отримано позивачем 01.09.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся до суду з даними позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови КМУ від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно правових актів.
Згідно з п.16 Порядку № 1567 під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України від 05.04.2001 року №2344 "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частина 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Відповідно до п.п.2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 №1094.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Відповідно до п. 1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Згідно з п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Відповідно до пп. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Відповідно до п.п.16, 18,19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.
За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.
Згідно п.20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно- вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до п.5 Порядку №1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом б пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.
Відповідно до пп.пп. 4-8 п.4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Згідно п.2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Згідно з пп.5-1 п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Відповідно до п.6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Суд наголошує, що правовий аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про наявність у відповідача повноважень для здійснення документального габаритно-вагового контролю позивача шляхом визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Під час розгляду справи встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки модель FT XF 105.410, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки модель 99983, номерний знак НОМЕР_2 , виявлено:
загальна маса транспортного засобу разом з напівпричепом та вантажем жила 41,62 т при нормі 40 т;
навантаження на першу одиночну вісь тягача становить 7,04 т при нормі 11 т;
навантаження на другу одиночну вісь тягача становить 12,7 т при нормі 11 т;
навантаження на строєну вісь з одиночними шинами напівпричепа становить 21,88 т нормі 22 т.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м (п. 30 Порядку №879).
Дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивач під час перевірки та до суду не надав.
Щодо посилання позивача на те, що автомобіль позивача перевозив дизельне паливо, яке є це рідким вантажем, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Суд зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого чи рідкого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню палати за таке перевищення.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, (далі - Правила № 363).
Відповідно до п. 2.5 Правил № 363, за способом вантаження і розвантаження вантажі бувають: штучними, сипучими, навалочними і наливними.
Пунктом 6.6. Правил № 363 вказано, що масу насипних і навалочних вантажів, а також харчових наливних вантажів, які перевозять в автомобілях- цистернах, визначають, головним чином, автомобільними вагами. У спірному випадку перевозився наливний нехарчовий вантаж, разом з тим, наливні небезпечні вантажі зважуються ідентичним способом і перевозяться в автомобілях-цистернах, що вбачається з Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом МВС України № 822 від 26.07.2004р. (далі - Правила № 822).
Як вбачається з матеріалів перевірки, перевізник здійснював перевезення рідкого вантажу автомобілем-автоцистерною, однак невірно розподілив навантаження на осі транспортного засобу та напівпричепа, що призвело до перевищення максимальних вагових параметрів осьових навантажень.
Окрім того, відповідно до п. 4.5.5. Правил № 822, якщо корпуси цистерн, призначених для перевезення рідин, не поділені за допомогою перегородок чи хвилезаспокоювачів на відсіки максимальною місткістю 7500 л, вони мають наповнюватись або понад 80% або менше ніж 20% їх ємності.
Таким чином можна дійти висновку, що корпуси автомобілів-автоцистерн або облаштовані перегородками чи хвилезаспокоювачами, або заповнюються спеціальним способом, що дає можливість для визначення маси вантажу, що перевозиться, зокрема й на спеціалізованих вагах, призначених для зважування транспортних засобів, в незалежності від типу вантажу.
Стосовно доводів позивача про те, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII (далі Закон № 3353-XII) до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 29 Закону № 3353-XII).
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
На момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону № 3353-XII, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
В пункті габаритно-вагового контролю у Київській області на 36 км а/д М-06 01.07.2020 використовувались ваги тензометричні автомобільні серії «Лахта - У» модель СВ-80000А/18 заводський номер приладу 0616.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 40 М 047049 20 від 08.05.2020, яке чинне до 08.05.2021, ваги пройшли періодичну повірку, як того вимагає Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та Порядок № 879.
Посилання позивача на непроведення реєстрації транспортного засобу у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки матеріали адміністративної справи містять копії відповідних сторінок журналу обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Відносно посилання позивача на те, що після встановлення перевищення параметрів співробітниками управління не затримувався транспортний засіб та продовжив рух, суд зазначає, що відповідно до п. 22 Порядку №879 у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку ст. 2652 КУпАП наділені виключно органи Національної поліції України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З наведеного вбачається, що посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями на тимчасове затримання транспортних засобів в порядку ст. 265' КУпАП, а відповідно до приписів статті 19 Конституції України, діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
За вимогами п. 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Судом встановлено, що оскільки, позивач зареєстрований у Харківській області, акт №238134 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.07.2020 разом із супровідним листом №48405/18/18-20 від 09.07.2020 направлено на розгляд до Управління Укртрансбезпеки у Харківській області.
Повідомленням №60806/37/24-20 від 13.08.2020, направленим поштою 13.08.2020 відповідно до списку №13467 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих до відділення поштового зв'язку №52 АТ «УКРПОШТА», позивачу запропоновано прибути 18.08.2020 у період часу з 09:00-13:00 до управління.
Згідно відомостей АТ «УКРПОШТА» з 14.08.2020 поштове відправлення знаходилось у відділенні поштового зв'язку.
Позивачем вказане відправлення отримано 18.08.2020 об 11:40 год.
Таким чином, товариство було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи та мало можливість до 13:00 год. прибути до управління або надати відповідну заяву про відкладення розгляду справи, у урахуванням двомісячного терміну розгляду справи.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено перевищення транспортним засобом позивача нормативних вагових параметрів, відтак суд вважає, що оскаржувана постанова є такою, що скасуванню не підлягає.
Разом із тим, суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРІНФОРМТРЕЙД" (проспект Московський, будинок 144, кімната 203-2, місто Харків, 61082, код ЄДРПОУ: 14300875) до Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, місто Київ, 01135, код ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 22.06.2021.
Суддя О.В. Ніколаєва