Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
23 червня 2021 р. № 520/5491/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у відношенні до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 12.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року з урахуванням абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі - 6000,00 грн. (шість тисячі гривень).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 21.08.2017 по 12.05.2020, а з 12.05.2020 був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, проте, індексація грошового забезпечення з 01.03.2018 по 12.05.2020 йому виплачена не була. Позивач вважає, що бездіяльність щодо не нарахування та не виплати із застосуванням відповідачем місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року є протиправною. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду у справі відкрито спрощене позовне провадження.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження разом з судовими документами була надіслана відповідачу, та ним отримана 14.04.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що надійшло до суду.
Відповідач право на подання відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду від нього не надходило.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 21.08.2017 по 12.05.2020 та був звільнений з військової служби згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.05.2020 №97, виключений із списків особового складу частини.
Під час звільнення з військової служби відповідачем не було проведено розрахунок грошового забезпечення позивачу у повному обсязі, а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.05.2020.
З метою проведення індексації грошового забезпечення позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.05.2020 з урахуванням базового місяця - березень 2018 року.
Листом №10/1755 від 30.10.2020 військова частина НОМЕР_2 повідомила ОСОБА_1 про те, що індексація не є обов'язковою складовою грошового забезпечення, вона не входить до його складу і здійснюється у випадках, передбачених згідно Законом та Порядком, затвердженим КМУ; індексація грошового забезпечення виплачувалась до 01.12.2015 та продовжилась виплачуватись після 01.03.2018.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Частинами 1 та 5 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами частини 2 статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною шостою статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Посилання відповідача на відсутність у бюджеті коштів для виплати індексації судом не береться до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним зі способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Отже, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
Суд звертає увагу на те, що обов'язок розрахунку конкретних помісячних розмірів індексації доходів позивача покладається саме на його роботодавця, а тому в суду відсутні можливості для встановлення факту перевищення або неперевищення розміру підвищення грошового доходу над сумою індексації та, як наслідок, позитивного значення розміру індексації з урахуванням вимог пункту 5 Порядку № 1078.
Поряд з цим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про необхідність застосування у даних правовідносинах базового місяця для індексації - березень 2018 року, оскільки це питання знаходиться в залежності від таких показників, як розмір прожиткового мінімуму за певні періоди, розмір коефіцієнту індексації пенсій тощо, які підлягають застосуванню відповідними органами, підприємствами, установами, організаціями при здійсненні відповідних розрахунків.
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" повноваження Міністерства оборони України відносно здійснення індексації грошового забезпечення є дискреційними і у разі здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення позивача із застосуванням певних методик та вірних показників для такої індексації судом останній фактично перебере на себе відповідні функції, що є недопустимим.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 12.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.05.2020 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.
Поряд з цим, враховуючи те, що судовим розглядом встановлено, що позивачу в період з 01.03.2018 по 12.05.2020 індексація грошового забезпечення взагалі не нараховувалась та не виплачувалась, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 12.05.2020 та зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 12.05.2020.
Також, в позовній заяві позивач просив стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн.
Розглянувши вказане клопотання, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, відноситься до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що адвокат Буряк О.М. представляла інтереси позивача на підставі договору про надання правничої допомоги №04/19-10 від 19.10.2020, ордера на надання правничої допомоги серії АН №1020165 від 19.10.2020, додаткової угоди №1.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору виконавець (АО "Модум") зобов'язується надати клієнту ( ОСОБА_1 ) послуги на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт - оплатити надання послуг за цим договором.
31.03.2021 між зазначеними сторонами підписано акт виконаних послуг до договору про надання правничої допомоги №04/19-10 від 19.10.2020, відповідно до якого виконавцем в інтересах клієнта, згідно договору, у повному обсязі виконано зобов'язання: надання консультацій та узгодження правової позиції - 1 год.; опрацювання нормативно-правових актів з приводу соціального і правового захисту військовослужбовців - 0,5 год.; складання позовної заяви про стягнення індексації грошового забезпечення військовослужбовця, а також, завіряння додатків для суду та сторін - 1,5 год.
Також, в даному акті виконаних послуг вказано, що розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить: вартість 1 години - 2000,00 грн.; 3 год. * 2000,00 = 6000,00 грн.; сторони домовились, що вартість виконаних робіт згідно умов договору становить 6000,00 грн.
31.03.2021 АО "Модум" виписано прибутковий касовий ордер, згідно якого на підставі договору №10/19-10 прийнято від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 6000,00 грн.
Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на надання професійної правничої допомоги за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 6000,00 грн.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 12.05.2020.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.05.2020.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шляхова О.М.