Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 червня 2021 року № 520/4198/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Єгупенка В.В.,
розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості ЕСТЕЙТ-СЕРВІС» (м. Київ, вул. М. Ушакова, 34, кв. 56) до Відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради (м. Харків, м. Павлівський, 4) , головного спеціаліста Відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради Голтвян Аліни Сергіївни (м. Харків, м. Павлівський, 4) про скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості ЕСТЕЙТ-СЕРВІС» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив скасувати рішення Головного спеціаліста від 02 лютого 2021 року відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради № 11-000238-2021 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості ЕСТЕЙТ-СЕРВІС» у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати відділ реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 06.08.2020 між покупцем ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Договір зареєстровано в державному реєстрі правочинів. Колишній власник квартири після укладення вказаного договору продовжував разом із своєю матір'ю проживати у вказаній квартирі. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.04.2015 (справа №641/6120/14-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10.08.2015 визнано недійсним укладений ОСОБА_2 із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений 06.08.2010 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.12.2015 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.04.2015 та ухвала апеляційного суду Харківської області від 10.08.2015 скасовані, справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.08.2016 визнано укладений між сторонами договір купівлі-продажу квартири удаваним та застосовано наслідки визнання правочину удаваним, визнано факт укладення між сторонами договору позики грошових коштів. ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду, за результатами розгляду якої 22.11.2016 Апеляційним судом Харківської області було ухвалено рішення, залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.09.2017, яким рішення суду від 11.08.2016 скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою, примусове виселення без надання іншого житла і зняття з реєстраційного обліку задоволено частково, усунуто ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_2 та виселлено з вказаного приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . На виконання вказаного рішення, 08.02.2017 Комінтернівським районним судом м. Харкова були видані виконавчі листи. 01.11.2016 ОСОБА_3 та ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс» було складено акт №01-01/11-16-ПАВ приймання-передачі нерухомого майна в якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Агентство нерухомості «Естейт-Сервіс», відповідно до якого на виконання рішення загальних зборів учасників товариства згідно протоколу №7 від 01.11.2016, в якості свого додаткового внеску до статутного капіталу ОСОБА_3 передав у власність товариства, у т.ч. належну трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 . У зв'язку із вказаними обставинами, ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про зміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено. 12.03.2019 Харківським апеляційним судом винесено постанову, якою ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 скасован6о, замінено стягувача у виконавчих провадженнях з ОСОБА_3 на ТОВ «Агентство нерухомості Естейт-Сервіс». Згодом, дії за вказаними вище виконавчими листами були проведені у повному обсязі, за наслідком чого були складені дві окремі постанови про закриття цих виконавчих проваджень. Таким чином, як зазначає позивач, Товариство стало єдиними повноправним володільцем і користувачем квартири АДРЕСА_2 . Проте, навіть після того, як товариство стало власником вказаної квартири, в ній залишилися зареєстровані попередні мешканці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У зв'язку з цим, позивач позбавлений права в повній мірі безперешкодно користуватися належним нерухомим майном. Тому, 02.02.2021 представник позивача звернувся до Відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації ХМР для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . 02.02.2021 Головний спеціаліст відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради Голтвян А.С. за результатами розгляду заяви позивача склав довідку №11-000238-2021 про відмову у знятті з реєстрації місця проживання вказаних товариством осіб. Не погодившись із рішенням Головного спеціаліста відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 02.02.2021 ;11-000238-2021, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
У постанові від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017, провадження № 14-130цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання стосуються права користування та розпорядження майном, а предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру.
Вирішуючи питання щодо підсудності цієї справи адміністративному суду, суд враховує, що спірні правовідносини стосуються правомірності реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, натомість вимоги до відповідача є похідними від них.
З установлених судом фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу захисту житлових прав та інтересів позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі частини 2 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої інстанції про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17 (провадження № 11-1393апп18).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України суд роз'яснює позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст.239 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст.1, 2, 4, 5, 19, 20, 238, 241, 248, 256 КАС України, суд, -
Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості ЕСТЕЙТ-СЕРВІС» (м. Київ, вул. М. Ушакова, 34, кв. 56) до Відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради (м. Харків, м. Павлівський, 4) , головного спеціаліста Відділу реєстрації місця проживання Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради Голтвян Аліни Сергіївни (м. Харків, м. Павлівський, 4) про скасування рішення - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Єгупенко