Рішення від 22.06.2021 по справі 520/4934/21

Харківський окружний адміністративний суд

61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 р. № 520/4934/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу № 520/4934/21 за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;

- зобов'язати управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації проводити виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації проводити виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2019 рік - повернуто позивачу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2021 відкрито спрощене провадження за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, що стосуються 2020 року.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що він є учасником бойових дій, а тому, має право на отримання одноразової грошової допомоги до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, всупереч рішенню Конституційного Суду України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 управління протиправно виплатило грошову допомогу в неповному розмірі

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

06.05.2021 представником відповідача надано пояснювальну записку, в якій зазначено, що відповідно до постанови КМУ № 1321 від 16.12.2020 Дергачівську районну державну адміністрацію Харківської області реорганізовано шляхом її приєднання до Харківської районної державної адміністрації; управління соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області реорганізовано шляхом приєднання до Харківської районної державної адміністрації. Також, представник управління вказав, що позивач в серпні 2020 року звертався з позовом до Харківського окружного адміністративного суду з тим же предметом, і з тих самих підстав (справа № 520/19554/2020). На виконання зазначеного рішення суду 24.03.2021 управлінням зроблено перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 та надано для подальшої виплати до Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 . Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Не погоджуючись з тим, що відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 протиправно виплатив грошову допомогу в неповному розмірі, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Щодо вирішення справи по суті, суд вказує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон № 3551-XII.

01 січня 1999 року набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 12 доповнено частиною четвертою, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Також, вказаним Законом статтю 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".

Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.

Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 3551-XII фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.

Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію відповідних норм Закону № 3551-XII про розміри разової допомоги до 5 травня у редакції Закону № 367-ХІV.

Поряд з цим, Кабінет Міністрів України у постанові № 112 установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, особам, вказаним у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII, здійснюється у розмірі, меншому, ніж це передбачено статтями 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII .

Отже, на час виплати позивачу у квітні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-XII і постанова №112.

Виходячи із визначених у частині 4 статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги у 2020 році слід застосовувати не постанову №112, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.

Отже, разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися особам, вказаним у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII у розмірі, встановленому цими статтями у редакції Закону № 367-ХІV.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду, від 13.01.2021 по справі № 440/2722/20, яка є обов'язковою для врахування відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати наступне.

З програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 10.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті позивачеві одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за 2016 - 2018 р.р.; визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації по не нарахуванню та невиплаті позивачеві одноразової грошової допомоги як інваліду війни другий групи в семи розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2019 - 2020 р.р.; зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Дергачівської державної районної адміністрації нарахувати та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу як учаснику бойових дій за період 2016-2018 рік та як інваліду війни другий групи та за період 2019-2020 рік в сумі 34125, 00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 по справі № 520/10554/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду війни другої групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2020 рік. Зобов'язано Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду війни другої групи за період 2020 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням вже виплаченої суми.

19.04.2021 судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що на виконання вказаного судового рішення 24.03.2021 управлінням соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації, винесено рішення № 24 про призначення ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня (як особі з інвалідності ІІ групи). Так, у вказаному рішенні зазначено, що сума разової грошової допомоги складає 13104,00 грн (1638,00 грн *8); виплачено у квітні 2020 року - 3640,00 грн; сума відшкодування за 2020 рік складає 9464,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до норм чинного законодавства така допомога виплачується разово.

Враховуючи те, що на час розгляду даної справи питання щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня (як інваліду ІІ групи) вже вирішено судом, підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) до управління соціального захисту населення Харківської районної державної адміністрації (місцезнаходження: просп. Гагаріна, буд. 157 "а", м. Харків, 61124, ідентифікаційний код - 03196437), Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 51, ідентифікаційний код - 03195694) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справа розглядалась в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.С. Мороко

Попередній документ
97873836
Наступний документ
97873838
Інформація про рішення:
№ рішення: 97873837
№ справи: 520/4934/21
Дата рішення: 22.06.2021
Дата публікації: 29.06.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб, звільнених з публічної служби (крім звільнених з військової служби)
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (22.06.2021)
Дата надходження: 26.03.2021
Предмет позову: про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії