Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
22 червня 2021 р. справа № 520/5015/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з викликом (повідомленням) осіб справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК ОКТАН-95" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказів, скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МК ОКТАН-95" (далі за текстом - заявник, платник, Товариство, ТОВ) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування Наказу ГУ ДПС у Житомирській області №1720 від 06.11.2020р. в частині проведення фактичної перевірки автомобільної заправочної станції TOB “МК ОКТАН-95” за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, Смолянський майдан, буд. 7 (далі за текстом - АЗС №1); 2) скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00070920901 від 16.12.2020р; 3) скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00070940901 від 16.12.2020р.; 4) визнання протиправним та скасування Наказу ГУ ДПС у Житомирській області №1720 від 06.11.2020р. в частині проведення фактичної перевірки автомобільної заправочної станції TOB “МК ОКТАН-95” за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Чуднівська, буд. 107 (далі за текстом - АЗС №2); 5) скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00070950901 від 16.12.2020р.; 6) скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області №00070970901 від 16.12.2020р.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що спірний наказ був виданий за відсутності передбачених законом підстав для проведення заходу податкового контролю. Наголошував, що застосування штрафу за п.п.128.11 ст.1281 Податкового кодексу України є неправомірним, позаяк у період 01.01.2020р.-11.04.2020р. Товариство не здійснювало реалізації пального на АЗС. Стверджував, що контролюючий орган невірно обчислив як кількість резервуарів для зберігання пального, так і обсяги кваліфікованого у якості необлікованого пального. Відтак, наполягав на відсутності подій вчинення податкових правопорушень, відображених у текстах актів фактичних перевірок, неправдивості та вигаданості суджень контролюючого органу про протилежне.
Відповідачі, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі за текстом - Орган прийняття податкових повідомлень - рішень) та Головне управління ДПС у Житомирській області (далі за текстом - Орган видання наказу про призначення фактичної перевірки, з поданим позовом не погодилися.
Аргументуючи заперечення проти позову, зазначили, що рішення про проведення фактичних перевірок прийняте за наявності підстав передбачених вимогами чинного податкового законодавства у зв'язку з отриманням інформації від відповідних структурних підрозділів ДПС про наявні правопорушення, а при проведені перевірок встановлено порушення Товариством вимог законодавства в частині обліку, зберігання, транспортування та реалізації пального.
Період відпустки з 07.06.2021р. по 21.06.2021р. зумовив розгляд справи по суті - 22.06.2021р.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб'єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 42762617, що не заперечується сторонами по справі.
У процесі провадження поточної господарської діяльності заявник здійснює експлуатацію АЗС №1 та АЗС №2, де відбувається продаж пального - газу скрапленого.
21.02.2020р. ГУ ДПС у Житомирській області було видано розпорядження №48-р про анулювання заявнику ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним: реєстраційний №06250314201900252 на місце торгівлі - АДРЕСА_1 (тобто на АЗС №2); реєстраційний №06250314201900253 на місце торгівлі - АДРЕСА_2 (тобто на АЗС №1); реєстраційний №06080314201900254 на місце торгівлі - АДРЕСА_3 .
Підставою для вчинення такого управлінського волевиявлення послугували приписи ст.15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі за текстом - Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР), матеріали перевірок від 30.01.2020р. №18/32/42762617, від 30.01.2020р. №19/32/42762617, від 30.01.2020р. №20/32/42762617, факти подання недостовірних даних у зверненнях на отримання ліцензій.
Доказів утрати юридичної сили згаданим розпорядженням з будь-яких причин матеріали справи не містять.
18.03.2020р. заявником були отримані нові ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним: реєстраційний №06250314202000030 на місце торгівлі - АДРЕСА_1 (тобто на АЗС №2) строком дії 20.03.2020р.-20.03.2025р.; реєстраційний №06250314202000030 на місце торгівлі - АДРЕСА_2 (тобто на АЗС №1) строком дії 20.03.2020р.-20.03.2025р.
Зі тексту довідки про розпорядника акцизного складу пального від 07.04.2020р. слідує, що акцизний склад з уніфікованим номером - 1003857 (АЗС №1) був облаштований 8 рівнемірами - 31.03.2020р.
Зі тексту довідки про розпорядника акцизного складу пального від 08.04.2020р. слідує, що акцизний склад з уніфікованим номером - 1003858 (АЗС №2) був облаштований 12 рівнемірами - 31.03.2020р.
06.11.2020р. ГУ ДПС у Житомирській області було видано наказ №1720 про призначення фактичної перевірки діяльності заявника на АЗС №1 та на АЗС №2 з питання обігу готівкових коштів і підакцизних товарів, проведення розрахункових операцій, наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з найманими працівниками.
Текст означеного наказу умотивований посиланням на ст.191, ст.20, п.п.75.1.3 ст.75, п.п.80.2.2 ст.80, п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України.
Жодних фактичних мотивів прийняття рішення про призначення фактичних перевірок текст наказу не містить.
Результати перевірки АЗС №1 були оформлені актом Головного управління ДПС у Житомирській області від 17.11.2020р. №880/06-30-09-05/42762617 (далі за текстом - Акт №1), а результати перевірки АЗС №2 були оформлені актом Головного управління ДПС у Житомирській області від 17.11.2020р. №879/06-30-09-05/42762617 (далі за текстом - Акт №2).
У тексті Акту №1 (стосовно АЗС №1 за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, Смолянський майдан, буд. 7) викладені судження контролюючого органу про вчинення Товариством низки податкових правопорушень, а саме: п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі за текстом - Закон України №265/95-ВР) у вигляді виявлення документально необлікованого скрапленого газу у кількості 2.380,18л. вартістю 27.824,31грн.; ст. 15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі за текстом - Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР) у вигляді роздрібної торгівлі пальним (21.02.2020р.-26.02.2020р.) без наявності ліцензії; п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України у вигляді використання 5 резервуарів для зберігання пального та 3 паливно-роздавальних колонок без установлених, зареєстрованих та повірених рівномірів; п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України у вигляді ненадання документів до перевірки.
У тексті Акту №2 (стосовно АЗС №2 за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Чуднівська, буд. 107) викладені судження контролюючого органу про вчинення Товариством низки податкових правопорушень, а саме: п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі за текстом - Закон України №265/95-ВР) у вигляді виявлення документально необлікованого скрапленого газу у кількості 1.232,43л. вартістю 14.407,10грн.; ст. 15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі за текстом - Закон України від 19.12.1995р. №481/95-ВР) у вигляді роздрібної торгівлі пальним (21.02.2020р.-26.02.2020р.) без наявності ліцензії, якої не було протягом проміжку часу 21.02.2020р.-19.03.2020р.; п.п.230.1.2 ст.230 Податкового кодексу України у вигляді використання 5 резервуарів для зберігання пального та 3 паливно-роздавальних колонок без установлених, зареєстрованих та повірених рівномірів; п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України у вигляді ненадання документів до перевірки.
Супровідним листом ГУ ДПС у Житомирській області від 18.11.2020р. №4749/7/06-30-09-05-07 матеріали перевірок АЗС №1 та АЗС №2 були скеровані до ГУ ДПС у Харківській області для прийняття рішення за місцем основного податкового обліку Товариства.
16.12.2020р. з посиланням на Акт №1 ГУ ДПС у Харківській області було видано податкове повідомлення - рішення №00070920901, яким на підставі п.п.54.3.3 ст.54 та п.128-1.1 ст.128-1 Податкового кодексу України застосовано 160.000,00грн. штрафу; податкове повідомлення - рішення №00070940901, яким на підставі п.п.54.3.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст. 20 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР застосовано 55.648,20грн. штрафу.
16.12.2020р. з посиланням на Акт №2 ГУ ДПС у Харківській області було видано податкове повідомлення - рішення №00070950901, яким на підставі п.п.54.3.3 ст. 54 та п.128-1.1 ст.128-1 Податкового кодексу України застосовано 160.000,00грн. штрафу, а також податкове повідомлення - рішення №00070940901, яким на підставі п.п.54.3.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст. 20 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР застосовано 28.814,20грн. штрафу.
Не погодившись із відповідністю закону управлінських волевиявлень контролюючих органів з приводу призначення фактичних перевірок та застосування штрафів, заявник ініціював даний спір, стверджуючи про безпідставність прийнятих рішень та обтяження додатковим податковим обов'язком.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Стосовно процедури контролю Держави у галузі податкової справи, проведення суб'єктами господарювання розрахункових операцій, обігу готівки та підакцизних товарів, провадження діяльності за наявності ліцензій, оформлення трудових відносин із найманими працівниками суд відзначає, що з 01.01.2011р. приводи та підстави здійснення податкового контролю у перелічених сферах; зміст та обсяг повноважень податкових органів; процедура реалізації повноважень контролю регламентована, насамперед, приписами Податкового кодексу України.
Натомість, предмет указаного контролю в частині обігу готівкових та безготівкових коштів і товарів, обліку і умов продажу пального визначений, зокрема, приписами Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР, ст.230 Податкового кодексу України, Закону України №265/95-ВР.
У силу п.п.191.1.1 ст.191, п.п.191.1.4 ст.191, п.п.191.1.14 ст.191, п.п.191.1.16 ст.191, п.п.20.14 ст.20, 20.1.10 ст.20, ст.ст.75, 80 Податкового кодексу України територіальні органи системи ДПС України безумовно наділені законодавцем повноваженнями на проведення перевірок платників податків з питань дотримання податкової дисципліни, проведення готівкових та безготівкових розрахункових операцій, додержання умов виготовлення, обліку, обігу, відчуження товарів (у тому числі і підакцизних).
Проте згадане повноваження контролю підлягає реалізації не за власним свавільним розсудом органу публічної адміністрації, а виключно за наявності чітко визначеного законом приводу та з дотриманням запровадженої законом процедури.
У спірних правовідносинах у якості приводів для видання наказу про призначення фактичної перевірки АЗС №1 та АЗС №2 контролюючим органом - ГУ ДПС у Житомирській області були обрані положення п.п.80.2.2 ст.80 та п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.п.80.2.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Згідно з п.п.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
За правилом абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України наказ про проведення перевірки повинен містити, зокрема підстави для проведення перевірки.
Оскільки національний закон України не розкриває суті та змісту терміну «підстава для проведення перевірки», то з огляду на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли під підставою слід розуміти юридичні та фактичні мотиви управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації.
Суд вважає, що платник податків не має права на власну та особисту перевірку правомірності та обґрунтованості відповідних суджень контролюючого органу (адже це повноваження є виключною прерогативою органу судової влади України) і вчинення недопуску до перевірки з причини незгоди із ними, але такі мотиви в обов'язковому порядку мають бути викладені у тексті наказу контролюючого органу про призначення перевірки.
Зазначене тлумачення узгоджується із правовим висновком постанови Верховного Суду від 22.09.2020р. у справі №520/1304/2020.
Згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Оскаржений наказ контролюючого органу не враховує згаданих правових позицій Верховного Суду, що суперечить ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відтак, оскаржений наказ слід визнати неправомірним і скасувати.
Доводи контролюючих органів про завершення перевірок і вичерпання юридичної дії наказу про призначення перевірки спростовуються правовими висновками постанови Верховного Суду від 21.02.2020р. у справі №826/17123/18, де указано, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Неправомірність оскарженого наказу про призначення фактичної податкової перевірки у силу ч.1 ст.74 КАС України зумовлює виникнення нездоланних дефектів/вад об”єктивних даних, здобутих контролюючим органом у результаті реалізації заходу податкового контролю, як допустимих доказів вчинення приватною особою податкового правопорушення і спричиняє істотний та китично суттєвий недолік управлінського волевиявлення з приводу застосування міри юридичної відповідальності у вигляді накладення штрафу.
Однак, з метою виконання імперативних приписів ч.4 ст.9 КАС України і з'ясування об'єктивної істини за власною ініціативою безвідносно до правових позицій сторін спору та процесуальної поведінки учасників справи.
Пунктом 12 ст.3 Закону України №265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Відповідно до ст.20 Закону України №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.
У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що у розумінні ч.3 ст.78 КАС України загальновідомими є обставини специфічних фізичних і хімічних властивостей такої речі матеріального світу як газ скраплений, котрі обумовлюють потребу у обов'язковій реалізації контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки повноваження за п.20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України, тобто проведення фактичної інвентаризації ТМЦ - газу скрапленого із використанням технічних пристроїв та приладів для вимірювання.
Між тим, у спірних правовідносинах контролюючий орган - ГУ ДПС у Житомирській області вдався до реалізації повноважень контролю за самотужки та на власний свавільний розсуд обраним механізмом/алгоритмом обчислення величини залишку ТМЦ - скрапленого газу.
Тому за цим епізодом подію вчинення заявником податкового правопорушення слід визнати недоведеною за правилами ст.109 Податкового кодексу України та ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно з п.п.230.1.2 ст.230.1.2 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Відповідно до п.1281.1 ст. 1281 Податкового кодексу України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.
За правилами п.18 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України норми пункту 1281.1 ст.1281 цього Кодексу застосовуються: з 1 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу); з 1 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу); з 1 квітня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу); з 1 липня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу (незалежно від загальної місткості резервуарів, розташованих на акцизному складі такого розпорядника), а також до вітчизняних підприємств, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне).
Судом достеменно установлено, що у ході проведення фактичної податкової перевірки контролюючий орган - ГУ ДПС у Житомирській області усупереч ч.2 ст.2 КАС України у текстах Акту №1 та Акту №2 не навів жодних об'єктивних даних ані про обсяг резервуарів заявника для зберігання пального - скрапленого газу, ані про реальні технічні характеристики та параметри устаткування та компоненти комплексу АЗС №1 та АЗС №2 (зокрема в аспекті кількості резервуарів для зберігання пального та паливно-роздавальних колонок).
Суд вважає, що у даному конкретному випадку візуальне спостереження (котре має вирішальне значення для кваліфікації відповідності кількості подій правопорушень кількості резервуарів для зберігання пального та паливно-роздавальних колонок) повинно бути підтверджено або відомостями письмових документів про функціонування складових компонентів комплексу АЗС, або відомостям фіксування процесу здійснення планового або позапланового заходу засобами аудіо- та відеотехніки (ч.8 ст.4 Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").
До того ж суд вважає слушним довід заявника про те, що міра юридичної відповідальності за п.1281.1 ст.1281 Податкового кодексу України підлягає застосуванню до тих об”єктів (резервуарів та паливо-роздавальних колонок), котрі знаходяться у поточній експлуатації.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк під час реалізації управлінської функції контролю взагалі не з'ясував реальних обставин фактичної дійсності, припустився помилки у тлумаченні змісту належної норми права, надав неправильну кваліфікацію діянню приватної особи, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується ані з дійсним змістом нормативного регламентування, ані з характером, предметом та наслідками вчинків приватної особи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у спірних правовідносинах факт порушення права заявника у сфері публічних правовідносин у галузі податкової справи знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області №1720 від 06.11.2020р. в частині призначення фактичної перевірки автомобільних заправочних станцій Товариства з обмеженою відповідальністю "МК ОКТАН-95" (ідентифікаційний код - 42762617; місцезнаходження - 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120) за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, Смолянський майдан, буд. 7 та за адресою Житомирська обл., м. Житомир, вул. Чуднівська, буд. 107.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області №00070920901 від 16.12.2020р., №00070940901 від 16.12.2020р., №00070950901 від 16.12.2020р., №00070970901 від 16.12.2020р..
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код - 43983495; місцезнаходження - 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК ОКТАН-95" (ідентифікаційний код - 42762617; місцезнаходження - 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120) витрати по оплаті судового збору у розмірі 4.168 (чотири тисячі сто шістдесят вісім гривень) 47 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (ідентифікаційний код - 43142501; місцезнаходження - 10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК ОКТАН-95" (ідентифікаційний код - 42762617; місцезнаходження - 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120) витрати по оплаті судового збору у розмірі 4.168 (чотири тисячі сто шістдесят вісім гривень) 47 коп.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя О.В. Старосєльцева