08 червня 2021 року Справа №480/39/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Пономарьова І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/39/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,-
04 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 177-О від 30 жовтня 2020 року його поновлено на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 480/3362/20. У подальшому наказом відповідача № 194-О від 02 грудня 2020 року позивача звільнено з 03 грудня 2020 року із займаної посади на підставі п.1 ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п.п.1 п. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з реорганізацією Роменської ОДПІ.
Позивач вважає накази ГУ ДФС у Сумській області № 177-0 від 30 жовтня 2020 року та № 194-0 від 02 грудня 2020 року протиправними, просить їх скасувати, зазначаючи, що посада головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ у 2020 році не була передбачена жодним діючим штатним розписом та організаційною структурою, вона не може вважатися посадою державної служби. Після видання наказу про поновлення на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ, мої обов'язки як посадової особи Роменської ОДПІ не було визначено, оскільки це не можна було зробити внаслідок припинення податкової інспекції, як юридичної особи публічного права. Крім того, матеріально-технічне забезпечення умов служби також було повністю відсутнє.
Вважає, що будь-які правовідносини з юридичною особою публічного права, яка припинила свою діяльність у встановленому законом порядку не можуть виникнути після внесення до ЄДРПОУ відповідного запису.
Зауважує, що обов'язковою умовою виконання рішення суду про поновлення на роботі є не тільки формальне видання наказу про поновлення на роботі, а й створення умов за яких працівник матиме можливість виконувати свої посадові обов'язки та йому буде забезпечено допуск до роботи.
Отже, видання відповідачем наказу про поновлення на роботі в юридичній особі публічного права, яка припинила своє існування, не слід вважати належним виконанням рішення суду, оскільки подібні дії відповідача не призвели до реального відновлення права на працю та державну службу, тому що він не зміг приступити до виконання своїх посадових обов'язків. Такі дії відповідача суперечать ст. 4, 7 Закону України «Про державну службу», тому наказ ГУ ДФС у Сумській області № 177-О від 30 жовтня 2020 року є протиправним.
Також, одночасно з врученням зазначеного наказу позивача було попереджено про наступне звільнення із займаної посади у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату Роменської ОДПІ шляхом приєднання до ГУ ДФС у Сумській області, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу Державної фіскальної служби України від 10 травня 2018 року № 295 «Про реорганізацію територіальних органів ДФС у Сумській області». Наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 194-О від 02 грудня 2020 року позивача звільнено із займаної посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п. 1 ч.І ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з реорганізацією, скороченням чисельності та штату Роменської ОДПІ.
Обгрунтовуючи протиправність цього наказу, позивач зазначає, що 10 травня 2019 року Роменську ОДПІ було припинено як юридичну особу публічного права та завершено реорганізацію Роменської ОДПІ шляхом приєднання до ГУ ДФС у Сумській області.
Отже, відповідач попередив його у 2020 році про наступне звільнення та звільнив з роботи у зв'язку з реорганізацією Роменської ОДПІ, яку було завершено ще у 2019 році. Однак, з 02 серпня 2019 року розпочато чергову реорганізацію ГУ ДФС у Сумській області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Сумській області розпочато на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2018 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби». При цьому, протягом 2018 - 2020 років позивача чотири рази звільняли з роботи і в кожному з цих випадків було зазначено одну й ту саму підставу звільнення. Зазначена у попередженні та наказі підстава звільнення була не актуальною на дату їх видання, оскільки реорганізацію Роменської ОДПІ було завершено, податкову інспекцію припинено як юридичну особу та вона втратила свою правосуб'єктність ще у 2019 році. Розпочата та завершена в минулому реорганізація Роменської ОДПІ не може бути правовою підставою для звільнення у 2020 році, а отже наказ ГУ ДФС у Сумській області № 194-0 від 02 грудня 2020 року є протиправним.
Крім того, позивач зазначає, що начальник ГУ ДФС у Сумській області взагалі не наділений повноваженнями щодо призначення на посади державної служби в Роменській ОДПІ та звільнення з таких посад, тому окаржувані накази про поновлення та звільнення з посади є протиправними.
Також, приймаючи рішення у справі № 480/3362/20 суд першої інстанції зазначив, що саме ГУ ДФС у Сумській області зобов'язане поновити позивача на роботі та відновити стан трудових відносин, які існували до незаконного звільнення.
Однак, у даному випадку, відновити стан трудових відносин неможливо, так як відсутня одна із сторін трудового договору, а саме - Роменська ОДПІ.
Позивач вважає, що відповідач у зв'язку з неможливістю поновлення на попередній роботі внаслідок припинення як юридичної особи Роменської ОДПІ повинен був поновити його на посаді безпосередньо в ГУ ДФС у Сумській області або перевести на іншу роботу. Наявність дискреційних повноважень у відповідача дає можливість останньому вирішити зазначений трудовий спір в такий спосіб, оскільки виконати рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3362/20 у спосіб, який зазначено у рішенні суду було не можливим. Відтак, між позивачем та ГУ ДФС у Сумській області, починаючи з 03 листопада 2020 року і по 03 грудня 2020 року, склалися фактичні трудові правовідносини, які не були належним чином оформлені. На це вказує та обставина, що саме ГУ ДФС у Сумській області є зареєстрованою юридичною особою публічного права, яка виплачувала позивачу заробітну плату, а також вихідну допомогу та компенсацію за невикористані відпустки під час звільнення. Тому позивач вважає, що має право на оформлення трудових правовідносин з ГУ ДФС у Сумській області за період з 03 листопада 2020 року по 03 грудня 2020 року.
З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправним та скасувати накази Головного управління ДФС у Сумській області № 177-О від 30 жовтня 2020 року про поновлення на посаді, № 194-О від 02 грудня 2020 року про звільнення, зобов'язати Головне управлінням ДФС у Сумській області оформити з ним трудові правовідносин за період роботи в Головному управлінні ДФС у Сумській області з 30 жовтня 2020 року по 03 грудня 2020 року, поновити його на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Головного управління ДФС у Сумській області або іншій рівнозначній посаді, стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 094,20 грн.
Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперчив повністю, представник відповдіача в судовому засіданні пояснив, що Головним управлінням ДФС у Сумській області на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 та ухвали від 28.10.2020 у справі № 480/3362/20 скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 24.04.2020 № 69-О «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено з 28.04.2020 ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області. При цьому, Головне управління ДФС у Сумській області не мало правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на будь-якій іншій посаді, ніж та, що зазначена в рішенні від 21.10.2020 та ухвалі від 28.10.2020 Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3362/20.
Також, згідно наказу Головного управління ДФС у Сумській області від 02.12.2020 № 194-О припинено державну службу та звільнено з 03.12.2020 ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області по скороченню згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, пп. 1 п. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до пп. 1п. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
П. 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 перебував на посаді в Роменській ОДПІ, його було попереджено Головним управлінням ДФС у Сумській області як уповноваженим органом-правонаступником про наступне вивільнення в зв'язку з реорганізацією саме Роменської ОДПІ.
Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, сд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №480/3362/20 відповідачем, Головним управлінням ДФС у Сумській області, 30.10.2020 виданий наказ №177-О про поновлення ОСОБА_1 , на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області ( а.с.10).
Наказом відповідача № 194-О від 02 грудня 2020 року позивача звільнено з 03 грудня 2020 року із займаної посади на підставі п.1 ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п.п.1 п. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з реорганізацією Роменської ОДПІ ( а.с.13).
Наказ відповідача про звільнення позивача з посади суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.
Так, судом встановлено, що позивач тривалий час працював в органах податкової служби, зокрема на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.
У травні 2018 року, з метою реалізації пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" та на підставі наказу Державної фіскальної служби України від 10 травня 2018 року № 295 "Про реорганізацію територіальних органів ДФС у Сумській області" розпочато реорганізацію Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області шляхом приєднання до ГУ ДФС у Сумській області.
Наказом ГУ ДФС у Сумській області № 1253 від 14.08.2018 "Про введення в дію переліку змін № 2 до штатного розпису" введено в дію з 14 серпня 2018 року перелік змін № 2 до штатного розпису ГУ ДФС у Сумській області. Відповідно до зазначеного наказу, посада головного державного інспектора з юридичних питань в Роменському управлінні Головного управління ДФС у Сумській області, Роменській державній податковій інспекції, Липоводолинській державній податковій інспекції та Недригайлівській державній податковій інспекції відсутня.
Наказом Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 16 жовтня 2018 року № 22 позивача звільнено з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на підставі п.1 ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі №480/4292/18 визнано протиправним та скасовано наказ Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області від 16.10.2018 №22, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, стягнуто з Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29844,37 грн. та судові витрати пов'язані з прибуттям до суду у розмірі 749,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80382225).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 по справі № 480/4292/18 залишено без змін.
На підставі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 у справі № 480/4292/18 позивача відповідно до наказу від 01.03.2019 №64-о, поновлено на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ . Цього ж дня, у зв'язку з реорганізацією, позивачу було вручено попередження про наступне звільнення із займаної посади 02.05.2019 року, а також повідомлення-пропозицію щодо переведення на вакантні посади в ГУ ДФС у Сумській області.
Наказом ГУ ДФС у Сумській області від 02.05.2019 № 136-о припинено державну службу та звільнено 02.05.2019 року ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області по скороченню згідно п.1 ст.40 КЗпП України, пп.1 п.1 ст.87 Закону України №889-VIII “Про державну службу” від 10.12.2015.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №480/1998/19 визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Сумській області від 02.05.2019 № 136-о, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, стягнуто з ГУ ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 22002,50 грн. та судові витрати пов'язані з прибуттям до суду у розмірі 620,20 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83644398). Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 по справі № 480/1998/19 залишено без змін.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 №480/1998/19 ГУ ДФС у Сумській області було поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області наказом ГУ ДФС у Сумській області від 07.08.2019 №243-о.
Проте, у зв'язку із реорганізацією Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області шляхом приєднання до ГУ ДФС у Сумській області, позивач 07.08.2019 був попереджений про наступне вивільнення 07.10.2019.
Наказом від 07.10.2019 №302-о ГУ ДФС у Сумській області було звільнено 07.10.2019 ОСОБА_2 із займаної посади згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, пп.1 п.1 ст. 87 Закону України "Про державну службу" .
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 р. у справі №480/4515/19 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 07 жовтня 2019 року № 302-0, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 29931,28 грн. та судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду в сумі 1070,4 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено. (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87904518).
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 р. №480/4515/19 наказом Головного управління ДФС у Сумській області № 19-0 від 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області.
19 лютого 2020 року та 26 березня 2020 року ГУ ДФС у Сумській області попередило позивача про наступне вивільнення у зв'язку із реорганізацією Роменської ОДПІ, одночасно повідомлено, що позивач може взяти участь у конкурсі на вакантні посади державних службовців ГУ ДФС у Сумській області, інформація відносно яких оприлюднена на сайті Єдиного порталу вакансій державної служби .
В подальшому наказом відповідача № 69-О від 24 квітня 2020 року позивача звільнено з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області з 27 квітня 2020 року на підставі п.1 ч. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України та п.п.1 п. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 р. у справі №480/3362/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 24 квітня 2020 року № 69-О, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменського управління Головного управління ДФС у Сумській області, стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 43512,81 грн. в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 28.10.2020 виправлено помилку у рішенні по справі №480/3362/20, зокрема у назві органу, на посаді якого підлягав поновленню позивач, Роменське управління Головного управління ДФС у Сумській області виправлено на Роменську об'єднану державну податкову інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Всі зазначені вище обставини встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 р. у справі №480/3362/20, яке набрало чинності 19.04.2021 ( а.с.88-102).
Надаючи правову оцінку останньому наказу про звільнення позивача з посади , суд виходить з такого.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України “Про державну службу”. Пунктом 1 ст.1 цього Закону визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Згідно ст.3 Закону України “Про державну службу”, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частинами 2 - 3 ст.5 Закону України “Про державну службу” передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону України “Про державну службу”, державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87 1 цього Закону).
Підстави припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення визначені, зокрема статтею 87 Закону України “Про державну службу”, зокрема відповідно до п.1 ч.1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Законом України від 14 січня 2020 року N 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи", який набрав чинності 13 лютого 2020 року, внесено зміни до низки законодавчих актів, зокрема, до Закону України “Про державну службу”.
Наразі відповідно до абзацу першого частини третьої статті 87 Закону суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Суд зазначає, що законодавцем також були внесені зміни до Кодексу законів про працю України, так Законом України від 12.12.2019 № 378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України", який набув чинності 02.02.2020, статтю 49-2 Кодексу законів про працю України після частини п'ятої доповнено новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".
Отже зміни внесені до Кодексу законів про працю України наразі також є діючими та чітко передбачають особливості звільнення державних службовців, зокрема не застосування до такої процедури положень частини другої статті 49-2 цього Кодексу, якою передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
При цьому, частиною 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Разом з тим, частиною 5 статті 22 Закону України “Про державну службу” передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Умови переведення державних службовців на іншу посаду без обов'язкового проведення конкурсу визначені статтею 41 Закону України “Про державну службу”, зокрема відповідно до положень частини 1 вказаної статті державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
Таким чином, виходячи із з нормативного тлумачення зазначених норм, суд доходить висновку, що нормами Закону України “Про державну службу” передбачена можливість працевлаштування працівника, посада якого скорочена на іншій рівнозначній або нижчій вакантній посаді, разом з тим нормами Кодексу законів про працю України передбачено обов'язок роботодавця одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Судом встановлено, що виконуючим обов'язки начальника Головного управління ДФС у Сумській області позивачу були запропоновані наявні вакантні посади у Головному управління ДФС у Сумській області, проте запропоновані вони були 03 грудня 2020 року, тобто після винесення 02.12.2020 наказу про звільнення позивача ( а.с.12,13). Таким чином, зважаючи на попередні судові рішення, процедура звільнення відповідачем вп'яте була порушена.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи, що відповідач не довів суду існування підстав чи обґрунтованих причин неможливості використання позивача в подальшому на державній службі та не довів об'єктивної неможливості його працевлаштування, оцінюючи пропорційність обмежень, застосованих до позивача та легітимної мети, якої прагнули досягти органи державної влади, суд вважає їх непропорційними, невиправданими та не такими, що є необхідними у демократичному суспільстві.
Суд вирішуючи даний спір виходить з критеріїв правомірності та законності рішень суб'єктів владних повноважень, визначених частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначене також виходить із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб”єктів владних повноважень.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що наказ відповідача про звільнення є таким, що не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнятий з порушення встановленої процедури та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на працю, відтак підлягає скасуванню судом як протиправний.
За таких обставин, позивач підлягає поновленню на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Водночас, суд не вбачає підстав для поновлення позивача на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Головного управління ДФС у Сумській області, про що він просив у позові, оскільки на цю посаду ОСОБА_1 не був призначений та з вказаної посади він не звільнявся.
Щодо позовних вимог про поновлення позивача на рівнозначній посаді, суд зазначає наступне.
Абзацом 1 ст.235 КЗпп України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тобто, законодавством передбачено поновлення незаконно звільненого працівника на попередній роботі. При цьому суд не може перебирати на себе функції роботодавця та поновлювати позивача на посаді, на якій він не працював до звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на висновок суду про незаконне звільнення позивача із займаної посади, з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та поновити ОСОБА_1 на попередній роботі - посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області.
Судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа - Роменська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Сумській області була припинена 10.05.2019.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 року № 296 "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" вказане припинення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області відбулося у зв'язку з реорганізацією та приєднання вказаного територіального органу як структурного підрозділу до Головного управління ДФС у Сумській області. Отже, саме Головне управління ДФС у Сумській області повинно поновити позивача на роботі та відновити стан трудових відносин, які існували до незаконного звільнення.
У відповідності до абз.2 ст.235 КзПП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), який застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем ( а.с.103-104), станом на 08 червня 2021 року розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу склав 44693грн.43 коп. (126 днів вимушеного прогулу з 04 грудня 2020 року по 08 червня 2021 року та 354,71 грн. - розмір середньоденного заробітку). Відповідач із проведеним розрахунком погодився. За таких обставин вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Також суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Сумській області №177-О від 30.10.2020 про поновлення його на посаді ( а.с.10), оскільки зазначений наказ прийнятий на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №480/3362/20, яким позивача відповідно до ст. 235 КзПП поновлено саме на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області. При цьому, у випадку поновлення позивача на іншій посаді, ніж зазначено в судовому рішенні, дії роботодавця будуть розглядатись не як “поновлення”, а за правовим змістом “призначенням або переведенням” (прийняттям на роботу), що недопустимо без відповідної заяви (згоди) позивача як працівника в силу вимог ч. 2 ст. 41 Закону України “Про державну службу”, якою передбачено, що переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Також суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання Головного управління у Сумській області оформити трудові правовідносин з позивачем за період роботи в Головному управлінні ДФС у Сумській області з 30 жовтня 2020 року по 03 грудня 2020 року.
Так, судом вже встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №480/3362/20, як правонаступник Роменської ОДПІ, поновило позивача на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, видавши відповідний наказ, нараховувало та виплачувало заробітну плату за цей період.
Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" згідно зі ст. 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Таким чином, Головне управління ДФС у Сумській області, видавши 30.10.2020 наказ №177-О про поновлення позивача на посаді оформило трудові відносини з ним, про що внесено запис у трудову книжку позивача. Крім того, сам відповідач не заперечує факту існування трудових відносин між ним та позивачем, відповдно і не ухиляється від їх офрмлення. Відтак відсутні підстави стверджувати про порушення права позивача відповідачем саме в частині оформлення трудових відносин.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання протиправним і скасування наказу Головного управління ДФС у Сумській області від 02 грудня 2020 року № 194-0 про звільнення з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, поновлення на роботі на цій посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.
На підставі ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню. Розмір такого стягнення у межах місячної суми складає 7797,46 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 39456414) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 02 грудня 2020 року № 194-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області.
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області .
Стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44693 (сорок чотири тисячі шістсот дев"яносто три) грн. 43 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Звернути до негайного виконання рішення суду в чатсині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з юридичних питань Роменської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць 7797,46 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 22 червня 2021 року.
Суддя Л.М. Опімах