Справа № 425/26/21
Провадження № 22-ц/810/366/21
24 червня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,
за участю секретаря Сінько А.І.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
на заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області 02 березня 2021 року, ухваленого Рубіжанським міським судом у складі: судді Коваленка Д.С. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг,
У січні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг, який мотивувало тим, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк» та підписав заяву № б/н від 19 листопада 2013 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, та складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
Натомість відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 20.10.2020 за ним утворилась заборгованість в сумі 11127,72 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача та судові витрати в сумі 2102 грн.
Заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області 02 березня 2021 року у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено повністю. Відмовлено Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» у розподілі судових витрат у вигляді судового збору розмірі 2102 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що за період з 19 листопада 2013 року по 01 серпня 2020 року відповідач скористався кредитними коштами на загальну суму 82179,33 грн, а повернув - 97599,50 грн. Тобто загальна сума сплачених і зарахованих на його рахунок грошових коштів, перевищує суму отриманих ним кредитних коштів. В силу положень статті 1049 ЦК, оскільки строк і порядок повернення відповідачем кредитних коштів не був ними погоджений у письмовій формі, отримані ним кредитні кошти мали бути повернені протягом тридцяти днів від дня пред'явлення ІНФОРМАЦІЯ_1 вимоги про це. Але суду не надано будь-яких доказів того, що ПриватБанк пред'являв таку вимогу.
Отже, позовні вимоги ПриватБанку про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 8732,03 грн у якості боргу по кредиту станом на 20 жовтня 2020 року не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.
Вимога Банку про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 2395,69 грн у якості боргу по процентах станом на 20 жовтня 2020 року є безпідставною, оскільки ґрунтується на умовах договору про надання банківських послуг, укладення якого між позивачем та відповідачем саме на тих умовах, на яких наполягав позивач, ним не доведено. Тому застосування розміру та порядку нарахування процентів, які передбачені цими умовами є безпідставним, стягнення процентів за користування кредитними коштами у порядку та на умовах, передбачених законом, позовні вимоги ПриватБанку не ґрунтуються.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» вважає вказане рішення незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального і матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути судові витрати.
Банк вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів (тілу кредиту) та нарахованих відсотків, чим порушив норми матеріального права, умови договору та вимоги статті 534 ЦК України, проігнорував, що відповідач не звільнявся від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України. Відповідачем не оспорювався факт погодження умов кредитування, порядку погашення заборгованості, розрахунок заборгованості не спростовано, таким чином суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не оцінив усіх фактичних обставин справи та доводів позивача щодо наявності заборгованості відповідача та її розміру.
Свою позицію позивач обґрунтовує посиланням на постанови Верховного суду від 18 грудня 2019 року по справі № 205/2825/18, від 20 травня 2020 року по справі № 588/62/18, згідно яких, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Тобто, якщо суд вважав, що умовами договору не встановлена конкретна відсоткова ставка, він не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків за кредитом взагалі, адже в такому разі застосуванню підлягає ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 265/6582/16-ц неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм; згідно постанов Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 755/7704/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц, у випадку незгоди з розрахунком заборгованості за кредитним договором навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду; згідно висновків Верховного Суду в постанові від 22 липня 2020 року по справі № 189/2109/18 суди повинні були з урахуванням вищевикладеного та розрахунку боргу, наданого позивачем, провести власний розрахунок боргу.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися.
Наведене відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого в частині першій статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2013 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н у спосіб підписання заяви позичальника.
Вказаний договір про надання банківських послуг складається із заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та правил (а.с. 16, 16 зв., 9-34).
Надані АТ КБ «ПриватБанк» не підтверджують погодження сторонами умов кредитування.
Як вбачається з матеріалів справи, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису ОСОБА_1 .
Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування.
З наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.11.2013, укладеного між сторонами, вбачається, що станом на 20.10.2020 у відповідача ОСОБА_1 перед банком утворилась заборгованість в розмірі 11127,72 грн, яка складається з: 8732,03 грн - заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредиту), 2395,69 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 5-13).
Відповідач відповідно до договору № б/н від 19.11.2013 отримав кредитні картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , термін дії останньої до лютого 2023 року (а.с. 14).
03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа № 342/180/17).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ «КБ «ПриватБанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави відмови у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 8732,03 грн, які він фактично отримав на підставі заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.
Разом з тим, колегія суддів не убачає підстав для стягнення з відповідача на користь АТ «КБ «ПриватБанк» процентів за договором кредиту, оскільки позивачем не доведено погодження сторонами кредитного договору розміру процентів за користування кредитними коштами.
Колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на врахування постанов Верховного Суду від 11.09.2019 року 153/1334/16, від 29 липня 2020 року по справі № 753/10779/16-ц, від 04 грудня 2019 року по справі № 750/6058/17-ц, оскільки вказані судові рішення прийняті за результатами розгляду судових справ за конкретними доводами касаційних скарг, вони не містять висновків про застосування відповідних норм права.
Враховуючи викладене, заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області 02 березня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «КБ «ПриватБанк» та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8732,03 грн, а в іншій частині слід відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 4123,64 грн судового збору (за подання позовної заяви позивачем сплачено 2102 грн + за подання апеляційної скарги сплачено 3153 грн = 5255 х 8732,03 :11127,72).
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Скасувати заочне рішення Рубіжанського міського суду Луганської області 02 березня 2021 року та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 листопада 2013 року: заборгованість за тілом кредиту 8732,03 грн.
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за простроченими відсотками відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 4123,64 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 24 червня 2021 року.
Головуючий
Судді: