Сторожинецький районний суд Чернівецької області
Справа № 723/2604/21
Провадження № 6/723/3323/21
24 червня 2021 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернiвецької областi в складі:
Головуючого судді Дячук О.О.
при секретарі Яворській М.І.
розглянувши подання старшого державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Телегуз О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,-
Старший державний виконавець Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Телегуз О.М. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, посилаючись на те, що на виконанні Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження 64846940 з виконання постанови в справі про порушення митних правил №7686/20900/18 виданої 22.01.2019р. про стягнення штрафу в сумі 8500.00гривень. За вказаним документом боржником є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Старшим державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Вжитими виконавцем заходами встановлено, що майно належне ОСОБА_1 на праві власності відсутнє.
Рішення до теперішнього часу не виконано, боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення.
Посилаючись на обставини викладені вище, старший державний виконавець Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Телегуз О.М. просить суд винести ухвалу, якою тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов'язань, покладених на нього постановою 37686/20900/18 виданої 22.01.2019р.. про стягнення штрафуу розмірі 85000гривень.
Старший державний виконавець Телегуз О.М. у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву у якій просить подання розглянути без участі представника Сторожинецького РВ ДвС ПЗМУМЮ (м.Івано-Франківськ), подання підтримує у повному обсязі та просить задовільнити.
Судом встановлено, що на виконанні Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) знаходиться виконавче провадження 64846940 з виконання постанови в справі про порушення митних правил №7686/20900/18 виданої 22.01.2019р. про стягнення штрафу в сумі 8500.00гривень. За вказаним документом боржником є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Старшим державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Вжитими виконавцем заходами встановлено, що майно належне ОСОБА_1 на праві власності відсутнє.
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано.
Розглянувши подання, суд вважає, що подання про тимчасове обмеження особі (боржнику) у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до статті 6 Закон України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” право громадянина України на виїзд з України може бути
тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно з п.19 ч.3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Згідно ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. № 3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
Зі змісту п.5 ст.6 зазначеного Закону, вбачається, що для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон необхідна не тільки наявність невиконаних зобов'язань, але і ухилення від їх виконання.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Тобто право на звернення до суду із поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України виникає у державного виконавця лише у випадку доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань.
Із матеріалів справи вбачається, що державний виконавець, звертаючись до суду з вказаним поданням, не надав жодних доказів щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання постанови №7686/20900/18р. від 22.01.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 85000гривень.
Так, судом встановлено, що в матеріалах подання відсутнє підтвердження про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.
Наведене дає підстави для висновку, що обізнаність ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження щодо нього не доведена, а тому не має підстав вважати його таким, що ухиляється від виконання вказаних зобов'язань.
При розгляді подання суд враховує: чи має місце ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду; причини непогашення боргу в добровільному порядку та які вживалися заходи виконавчою службою. Наявність же одного статусу боржника не є підставою для тимчасового обмеження виїзду за кордон.
Також сам факт невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Проте, матеріали подання не містять доказів, що боржник ухиляється від виконання зобов'язання, відсутні відомості про вжиття державним виконавцем всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів примусового виконання.
Таким чином, обмеження ОСОБА_1 у виїзді за межі України є порушенням його права, гарантованого Конституцією України, та не вбачається підстав для застосування подібного заходу.
Відповідно до положення ч.3 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд,-
Ухвалив:
У задоволенні подання старшого державного виконавця Сторожинецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Телегуз О.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, відповідно до ст.. 354 ЦПК України.