Іменем України
24 червня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2704/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі також - відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якій просить:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати на підставі довідки прокуратури Луганської області від 21.04.2021 № 21-255 вих.-21;
- скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № 3180/2021 від 30.04.2021 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити, починаючи з грудня 2019 року, перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії в розмірі 90% від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Луганської області від 21.04.202 № 21-255 вих-21, без обмеження її максимального розміру;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з грудня 2019 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з 07.09.1979 працював в прокуратурі Луганської області на різних посадах. У червні 2002 року у відповідності до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (редакція від 09.08.2003) позивачу була призначена пенсія за вислугою років, виходячи з розрахунку 90 % від суми заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» підвищено посадові оклади працівникам прокуратури, розміри яких раніше затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
22.04.2021 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку із заявою про перерахунок призначеної раніше пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати без застосування обмеження максимального розміру пенсії, до якої долучив довідку прокуратури Луганської області № 21-225вих-21 від 21.04.2021 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій.
Вказана довідка видана відповідно до рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 та Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».
17.05.2021 поштою рекомендованим листом з УПФУ м. Сєвєродонецьку позивач отримав копію рішення про відмову в перерахунку пенсії № 3180/2021, датованого 30.04.2021.
Позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з тим, що нормативно-правовий акт про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657) прийнято до рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019.
Позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване рішення та просить задовольнити вимоги.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) (арк. спр. 22-23).
Ухвалою від 24.06.2021 замінено відповідача - Управління Пенсійного фонду в м. Сєвєродонецьку Луганської області правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області (арк. спр. 51-52).
Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 36-37), в обґрунтування якого зазначив таке.
Позивач перебуває на обліку в управлінні як одержувач пенсії за вислугу років, яка обчислена за нормами Закону України «Про прокуратуру» Розмір пенсії станом на 01.06.2021 складає 17690,00 грн, яка обчислена при загальному стажі 43 роки, 1 місяць та 12 днів, у розмірі 60 відсотків від його заробітку (44494,94 грн), та обмежена розміром десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини 20 Закону, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р (11)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Норма про обчислення пенсії у розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати неконституційною не визнавалась. Управління зазначає, що даною нормою визначені інший підхід до обчислення розміру пенсії, ніж ті, з яких виходив позивач.
Тому управління зазначає, що з урахуванням права позивача на перерахунок пенсії до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми Закону № 1697- VII, а не вибірково з різних законів.
Таким чином, ураховуючи принцип застосування однакових підходів до порядку обчислення розміру пенсії прокурорам, є правильним застосування управлінням про розрахунку пенсії статті 86 № 1697-VІ, в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати (частина 2 статті 86), але не більше десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (частина 15 статті 86).
Відповідно до частини статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VІІ, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до абз. 6 частини 15 статті 86 Закону, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зазначена норма законодавства, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 4789- XII «Про прокуратуру», а вимоги позовних заяв були звернуті до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру», в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 №1774- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, від 02.05.2018 у справі № 704/87/11, від 15.08.2018 у справі № 161/9572/17, від 17.01.2019 у справі № 461/713/17, від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі № 161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі № 554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі № 686/2428/16-а).
Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. Відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось.
Відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VII № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом із тим, рішення суду встановити такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї етапі, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
На підставі зазначених норм, перерахунок пенсії працівникам прокуратури проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури після 13.12.2019.
Проте у наданій ОСОБА_1 довідці для перерахунку пенсії розмір заробітної плати для перерахунку пенсії зазначено 06.09.2017, а підстава для перерахунку пенсії є постанова КМУ від 30.08.2017 № 657.
Тому, оскільки постанова КМУ № 657 від 30.08.2017 була прийнята до прийняття рішення Конституційного суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019, підстави для перерахунку пенсії, призначених відповідно до Закону України № 1697 до 13.12.2019 відсутні, оскільки на момент прийняття зазначеної постанови, частина 20 статті 86 Закону України № 1697 діяла в редакції, якою порядок проведення перерахунку не було визначено.
Вважають, що управління при винесенні рішення про відмову у перерахунку пенсії діяло відповідно до норм чинного законодавства, тому позов є необґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статтями 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати (арк. спр. 12-15, 28, 31).
21.04.2021 Луганською обласною прокуратурою позивачу видано довідку № 21-255вих-21 про розмір заробітної плати, о враховується для перерахунку пенсій встановлено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(11)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати працівників прокуратури» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якого сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 06.09.2017, за відповідною (прирівняною) посадою начальник відділу прокуратури становить: посадовий оклад - 7750,00 грн, надбавка за класний чин (радник юстиції) - 2400,00 грн, надбавка за вислугу років (40 %) - 3100,00 грн, інші щомісячні надбавки, доплати (надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 85 %) - 11262,50 грн, премія (60 %) - 14707,50 грн, матеріальні допомоги (для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань) - 3268,33 грн та 3268,33 грн, усього - 45756,66 грн (арк. спр. 17, 35).
22.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої, серед іншого, додав зазначену довідку. Як на підставу для перерахунку пенсії позивач послався на Рішення КСУ № 7-(ІІ)/2019 (арк. спр. 16, 30, 34).
Рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 30.04.2021 № 3180/2021 ( ОСОБА_1 ) «Про відмову в перерахунку пенсії» позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (арк. спр. 18-20, 27-28, 37-38).
Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд відповідно до частини третьої статті 291 КАС України враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у рішенні від 14.09.2020 в зразковій справі № 560/2120/20, оскільки дана справа є типовою по відношенню до зразкової.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На час виникнення спірних правовідносин засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначено статтею 86 Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», частиною двадцятою якої встановлено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцята).
Положення частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, згідно з пунктом 1 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України.
У пунктах 2 та 3 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 установлено, що:
частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
У рішенні від 24.12.1997 № 8-зп у справі № 3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі № 1-45/2010 за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Таким чином, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто з 13.12.2019.
Отже, з 13.12.2019 Закон № 1697-VІІ не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» було затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
Відтак, з дня набрання чинності цією постановою Кабінету Міністрів України - 06.09.2017, виникли підстави для перерахунку раніше призначених пенсій прокурорів, у тому числі й позивача. Однак, хоча вказана постанова набрала чинності 06.09.2017, на позивача її положення поширюються лише з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення №7-р(ІІ)/2019 - 13.12.2019.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку, що у позивача на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)2019 на час звернення до відповідача із заявою про перерахунок пенсії існувало таке право у зв'язку зі збільшенням розміру складових заробітної плати прокурорів за постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657, а відповідач безпідставно відмовив позивачу в проведенні такого перерахунку на підставі довідки прокуратури Луганської області від 21.04.2021 № 21-255вих-21.
Доводи відповідача про те, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-(ІІ)/2019 (після 13.12.2019) нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому відсутні підстави для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його рішення, оскільки чинна з 13.12.2019 норма частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам. Суд враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року та на час прийняття рішення Конституційним Судом України вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів.
Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону № 1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, що зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.
Реалізація права на перерахунок була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне скасувати рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 30.04.2021 № 3180/2021 , як наслідок, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки прокуратури Луганської області від довідки Луганської обласної прокуратури від 21.04.2021 № 21-255вих21 з 13.12.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Щодо вимоги позивача про виплату пенсії, без обмеження її максимального розміру, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Луганської обласної прокуратури від 21.04.2021 № 21-255вих21, суд зазначає наступне.
Статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, набрав чинності з 01.10.2011 (далі також - Закон № 3668) визначено, що максимальний розмір пенсії, призначених (перерахованих), серед іншого, відповідно до закону «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.
Оскільки пенсія позивачу призначена 07.06.2002, тобто до набрання чинності вищевказаним Законом № 3668 - 01.10.2011, то пенсія підлягає виплаті без обмеження її максимального розміру.
За встановлених по справі обставин та висновків, суд не вбачає підстав для застосування правової позиції стосовно відсоткового розміру пенсії, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 № 674/900/16-а та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.06.2018 по справі №694/728/16-а, а також Верховного Суду від 14.09.2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20, оскільки суди першої та другої інстанції по вказаним справам робили відмінні висновки від тих, які зроблені по даній адміністративній справі. Як наслідок, Верховний Суд не надавав відповідної оцінки.
Таким чином, стосовно спірних правовідносин щодо обмеження розміру пенсії наявна норма (абзац шостий частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру»), якою максимальний розмір пенсії прокурора не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Натомість, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, що стосується позивача по справі.
За даних спірних правовідносин суд враховує практику Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 (провадження № 11-860апп18) Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей Суд при ухваленні постанови від 25.05.2016 у справі № 419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У постанові від 29.08.2018 у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи необхідність відступу від позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 17.09.2013 у справі № 21-241а13, також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 (провадження № 11-555заі18), із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Як наслідок, позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру пенсії.
Про такий перерахунок, а саме: без обмеження максимального розміру пенсії, позивачем безпосередньо зазначено у заяві про перерахунок пенсії від 22.04.2021, яку мав у своєму розпорядженні відповідач (арк. спр.30).
Тобто, спір щодо розміру пенсії заявлявся та наявний, отже, підлягає вирішенню.
У зв'язку з чим по даній справі відсутні підстави для застосування правової позиції, висловленої у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20, стосовно максимального розміру пенсії.
Враховуючи вищевикладене, в вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії без обмеження граничного розміру пенсії, виходячи з розрахунку 90% суми місячного заробітку, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 980,00 грн (арк. спр. 11).
Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30.04.2021 № 3180/2021 ( ОСОБА_1 ) «Про відмову в перерахунку пенсії».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» на підставі довідки Луганської обласної прокуратури від 21.04.2021 № 21-255вих21, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, без обмеження її максимального розміру.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Борзаниця