Справа №: 646/2483/21
Провадження № 3/646/981/2021
22.06.21 року м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Білінська О.В., за участю секретаря судового засідання Наумчука М.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ДОП відділу поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресом: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ 608531 від 01.04.2021 року, ОСОБА_1 за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство, що полягало у висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства.
ОСОБА_1 в судовому засіданні просив закрити провадження, та повідомив, що 22.03.2021 не висловлювався в адресу своєї матері нецензурною лайкою, а навпаки вона постійно створює конфлікти та кричить на його дружину та дитину.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 та мешкає разом з ОСОБА_2 , яка постійно намагається з ними сваритися знаходячи при цьому різні підстави та висловлюється в їх адресу нецензурною лайкою.
Потерпіла ОСОБА_2 неодноразово викликалась у судові засідання, однак так і не з'явилась, причин неявки суду не повідомила.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За ч. 1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.245 КУпАП, основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Правовими приписами ч.1 ст.173-2КУпАП встановлена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Під психологічним насильством в сім'ї розуміється насильство, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно ст.3 наведеного Закону, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновками експерта, речовими доказами тощо.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
В той час, як під конфліктом необхідно розуміти таких стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вчинив відносно своєї матері домашнє насильство, що полягало у висловлюванні в її адресу нецензурною лайкою.
При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано спосіб вчинення правопорушення, не зазначені форма вини, мотив і мета вчинення правопорушення.
В матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_1 від 01.03.2021 року, відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_2 також вчиняє конфлікти, які спороджуються нецензурними висловлюваннями в адресу дружини та дитини ОСОБА_1 .
Разом з тим, диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП, передбачено настання суспільно шкідливих наслідків, які полягають у можливості завдання чи завданні шкоди саме психічному, а не психологічному здоров'ю потерпілого.
Оскільки ОСОБА_1 настання суспільно шкідливих наслідків - завдання чи можливість завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не інкриміновані, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд звертає увагу на те, що при доказуванні вчиненого правопорушення мають бути встановлені обставини, які належать до події правопорушення, яка розуміється як елемент об'єктивної сторони складу правопорушення, що відбувається у певному часі, місці та певним способом. Спосіб вчинення правопорушення є обов'язковим елементом предмету доказування по кожному провадженню, оскільки дозволяє встановити які саме дії були вчинені правопорушником та призвели до певних протиправних наслідків.
Крім того, при доказуванні правопорушення також має значення встановлення суб'єктивної сторони правопорушення, яка полягає у з'ясуванні форми вини, мотиву, яким керувався правопорушник, вчиняючи правопорушення, та мети, яку він намагався досягти певними протиправними діями.
Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про форму вини правопорушника, мотив та мету вчинення правопорушення, свідчить про неконкретність обвинувачення, порушує право особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення на організацію ефективного захисту своїх інтересів.
Неконкретність висунутого обвинувачення не дозволяє суду встановити обставини правопорушення, які мають істотне значення для розгляду справи та вирішення питання про доведеність вини правопорушника, оскільки суд розглядає справу тільки в межах висунутого обвинувачення.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Так, матеріали справи не містять доказів та належного обґрунтування об'єктивної та суб'єктивної сторін правопорушення, що не відповідає принципам законності, та суперечить ст. 7,9 КУпАП.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що обставини, викладені в протоколі серії ВАБ №608531 від 01.04.2021 року не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Необхідно зазначити, що у ч. 3 ст. 62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від «01» листопада 1996 року передбачено, що докази мають визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Всі сумніви, які маються в матеріалах справи, відповідно до ст. 62 Конституції України, трактуються на користь особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, тобто ОСОБА_1 .
Отже, суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази, дійшов висновку, про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У відповідності до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 173-2, ст. ст. 9, 247, 268, 283-285 КУпАП України,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів, апеляція на яку подається через районний суд.
Суддя О.В. Білінська