Справа № 634/136/21
Провадження № 2/634/198/21
Категорія 61
16.06.2021 року
Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді: Єрьоміної О.В.,
при секретарі - Дороніної Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сахновщинська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині,-
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.06.1979 року, де російською мовою визначено, що батьком « ОСОБА_4 » є « ОСОБА_1 », проте при зміні паспорта сину позивача 25.08.1999 року було визначено переклад прізвища як « ОСОБА_3 ».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що належала померлому на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності від 15.11.1993 року, виданого Сахновщинською РДА, та земельної ділянки кадастровий № 632486000:02:000:1366, площею 6,0852 га, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, за цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, зареєстрована в Державному реєстрі прав 24.03.2016 року за № 13937867.
Встановлення факту родинних відносин із померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу необхідно для оформлення своїх спадкових прав відносно майна померлого.
При цьому, 29.11.2016 року позивач звернувся до Сахновщинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, державним нотаріусом було заведено спадкову справу № 154/2016, № у спадковому реєстрі 59887026. Встановлено, що за життя 10.11.2016 року ОСОБА_3 склав заповіт на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гриб Н.М., зареєстрований у реєстрі за № 2035.
Проте, позивач на момент смерті та дотепер є непрацездатною особою та має право на обов'язкову частку у спадщині.
З урахуванням викладеного позивач просив:
-встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батькм ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-визнати право власності ОСОБА_1 на обов'язкову частку у спадщині - Ѕ частину земельної ділянки № 632486000:02:000:1366, площею 6,0852 га, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-визнати право власності ОСОБА_1 на обов'язкову частку у спадщині - 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач у судове засідання не з'явився, його представник у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його представник у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, у встановлений законом строк надав відзив, з якого вбачається, що позов вважає необґрунтованим та безпідставним, так як заявлений до неналежного відповідача. Так, позивачем не надано доказів підтвердження щодо відмови державного нотаріуса Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області йому у видачі свідоцтва про право на обов'язкову частку у спадщині. У матеріалах справи також відсутня Постанова державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій із зазначенням причини відмови у видачі свідоцтва про право на обов'язкову частку у спадщині.
Третя особа: державний нотаріус Сахновщинської державної нотаріальної контори Серьогіна О.М. у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, заслухавши думку представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та підтверджується матеріалам справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.06.1979 року. (а.с. 6).
Із паспорту серія НОМЕР_2 , виданого Сахновщинським РВ УМВС України у Харківській області 25.08.1999 року, прізвище сина позивача вказано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 7)
Із паспорту серія НОМЕР_3 , виданого Сахновщинським РВ УМВС України у Харківській області 27.12.2000 року, прізвище позивача вказано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 8).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 15.11.1993 року вбачається, що житловий будинок, розташований в с. Олійники, Сахновщинського району, Харківської області, загальною площею 59,2 кв.м., на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (а.с. 17).
Із довідок виконкому Олійниківської сільської ради Сахновщинського району, Харківської області від 29.12.2016 року вбачається, що на жилий будинок, що належить на 1/3 частину ОСОБА_3 , що розташований по АДРЕСА_1 , немає заборони. Назви вулиць та номерів будинків до 01.01.2002 року не було. (а.с. 18,19).
Із довідки Сахновщинського малого госпрозрахункового комунального підприємства технічної інвентаризації від 02.02.2021 року житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 86,1 кв.м., житлова площа 32,3 кв.м., на праві спільної сумісної власності у рівних 1/3 частинах належить ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . Загальна вартість будівель і споруд 119 093 грн. (а.с. 20-21)
Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01.02.2021 року та Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29.01.2021 року, вбачається, що ОСОБА_3 був власником земельної ділянки загальною площею 6,0852, кадастровий № 6324886000:02:000:1366, розташована на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району, Харківської області, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництв, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ІІ-ХР № 014682, виданого 09.04.2002 року (а.с. 23-25)
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером по «старості». (а.с. 15)
Із посвідчення серія НОМЕР_5 від 10.06.2011 року ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни- інвалідів війни (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 у віці 63 роки помер, місце смерті с. Олійника, Сахновщинського району, Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 22.11.2016 року. (а.с. 9)
10.11.2016 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповів все своє майно, що належало йому на момент смерті ОСОБА_2 , що підтверджується заповітом, посвідченим приватним нотаріусрм ХМНО Гриб Н.М. від 10.11.2016 року, зареєстрованого в реєстрі № 2035. (а.с. 14)
19.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до державного нотаріуса Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області Серьогіної О.М. про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті сина - ОСОБА_3 (а.с. 10).
30.01.2021, 26.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до державного нотаріуса Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області Серьогіної О.М. про видачу свідоцтва на право власності на обов'язкову частку у спадщині після смерті сина - ОСОБА_3 (а.с. 11,141-142).
Довідками державного нотаріуса Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області Серьогіної О.М. надано роз'яснення з приводу його заяв про видачу свідоцтва на право власності на обов'язкову частку у спадщині, в яких вказано, що видачу свідоцтва про право на спадщину за законом в порядку ст.. 1241 ЦК України унеможливлює розгляд цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним. При цьому вказано, що обов'язкова частка вираховується з вартості всього спадкового майна, але виділяється такому спадкодавцеві з тієї частини майна, яка не охоплена заповітом, а залишена частина такого майна розподіляється між рештою спадкоємців за законом. Отже, частину майна ОСОБА_1 можливо виділити за рахунок не заповіданого майна спадкодавця та вартості речей домашньої обстановки та вжитку. (а.с. 145-147).
10.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області Серьогіної О.М. із заявою про видачу постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 143).
Державним нотаріусом Сахновщинської державної нотаріальної контори Харківської області Серьогіної О.М. надано копію спадкової справи № 154/2016 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , з якої у тому числі вбачається, що ОСОБА_3 , 1953 року народження, був зареєстрований з 04.11.1992 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті проживав і був зареєстрований його батько - ОСОБА_1 , 1927 року народження. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 14.08.2015 року ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла у віці 84 роки, місце смерті с. Олійники Сахновщинського району, Харківської області. У встановлений законом строк ОСОБА_2 звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Гриб Н.М. від 10.11.2016 року. (а.с. 73-132).
Щодо позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батькм ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходжу із наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 21.06.1979 року батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с. 6).
Із паспорту серія НОМЕР_2 , виданого Сахновщинським РВ УМВС України у Харківській області 25.08.1999 року, прізвище сина позивача вказано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 7)
Із паспорту серія НОМЕР_3 , виданого Сахновщинським РВ УМВС України у Харківській області 27.12.2000 року, прізвище позивача вказано ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 8).
Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 підтверджується показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які у судовому засіданні пояснили, що є односельчанами померлого та позивача, яких знають як сина та батька відповідно.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, оскільки від встановлення юридичного факту родинних відносин батька та сина залежить виникнення майнових прав позивача, пов'язаних зі спадкуванням.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі вивчених матеріалів справи, суд вважає можливим встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька та сина відповідно.
Щодо позовних вимог про визнання право власності ОСОБА_1 на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , виходжу із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування /зі збереженням її цільового призначення/ при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
В п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах щодо спадкування» за згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини. Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує. Юридичним фактом, який презюмує постійну непрацездатність особи, є пенсійний вік.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 756/3369/17.
Визначення поняття непрацездатної особи міститься в ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України та в ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, непрацездатними є особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані особами з інвалідністю в установленому порядку.
Отже, з даної норми права вбачається, що особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, - вважаються такими, що втратили свою працездатність, відтак є особами непрацездатними.
Для застосування до особи положень ст.1241 ЦК Кодексу щодо права на обов'язкову частку у спадщині необхідно керуватися положеннями законів (ч.3 ст.75 Сімейного кодексу України, ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), які дають визначення поняття непрацездатної особи, та вказують саме на досягнення особою пенсійного віку.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Пенсійний вік - це встановлений законодавством вік, з настанням якого особа має право на виплату пенсії за віком.
Враховуючи те, що позивач є батьком померлого, а тому у разі спадкування за законом він успадкував би за відсутності інших спадкоємців усе майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті.
В судовому засіданні встановлено, що на момент відкриття спадщини позивач був пенсіонером, вид пенсії - за віком, та інвалідом 2 групи, що підтверджується наявними у справі копіями посвідчень позивача. Тобто, на момент смерті ОСОБА_3 , позивач мав статус «непрацездатної особи», що відноситься до переліку осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадкуванні, а отже, нормами ст. 1241 ЦК України регулюються дані правовідносини.
Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 його батько ОСОБА_1 був пенсіонером, інвалідом війни 2 групи, не мав роботи, а тому на час відкриття спадщини позивач був непрацездатним.
Помилковим є посилання відповідача про те, що позов заявлений до неналежного відповідача.
Так, судом встановлено, що в нотаріальній конторі заведена спадкова справа за заявою позивача. На неодноразові звернення позивача щодо вчинення нотаріальної дії, нотаріусом у порушення вимог Закону України "Про нотаріат" не видавалось свідоцтво про право на спадщину або постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. З урахуванням наявного дійсного заповіту на все майно померлого і на сторонню особу, поданої у встановлений законом строк заявою позивача про прийняття спадщини після смерті сина, та позову про визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині на підставі ст.1241 ЦПК України, свідчить про порушення спадкових прав позивача у спорі з іншим спадкоємцем - відповідачем у справі.
Судом встановлено, що, звернувшись до суду з позовом, позивач висунув три вимоги (одна вимога майнового характеру по двох об'єктах і одна вимога немайнового характеру). Крім того, була подана заява про забезпечення позову .
Оскільки, ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи внаслідок Другої світової війни, то відповідно до п.8, 9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, з відповідача в дохід держави, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, має бути стягнуто судовий збір в розмірі 2860, 34 грн., а судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420, 40 грн., а всього 3280 грн. 74 коп.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсягу.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 263-265, 273, 315, 354 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є батькм ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати право власності ОСОБА_1 на обов'язкову частку у спадщині - Ѕ частину земельної ділянки № 632486000:02:000:1366, площею 6,0852 га, після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати право власності ОСОБА_1 на обов'язкову частку у спадщині - 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрованої за адресою: 64510, Харківська області, Красноградський ( Сахновщинський) район, с. Олійники на користь держави судовий збір у розмірі 3280 грн. 74 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня складання його повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 24.06.2021 року.
Суддя: