24 червня 2021 року справа №320/13935/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000148/2 від 02.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.
Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000148/2 від 02.09.2020, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2020/00368 від 02.09.2020, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом.
Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов'язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 відкрито провадження у справі №320/13935/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час проведення ним контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що документи, зазначені в частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та надані не в повному обсязі.
У зв'язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Позивач надав відповідь на відзив, у якому підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» (місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Промислова, 38, ідентифікаційний код 35843786) зареєстроване в якості юридичної особи 17.06.2008, номер запису 1 332 102 0000 001420 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Судом встановлено, що 20.01.2020 між Accado Kilit Sis. Aks. Yapi Malz. Sa. Tic. A. S., компанією, зареєстрованою в Турецькій Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Маядо» був укладений контракт №7 (далі - контракт), відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.4 та 3.8 якого продавець зобов'язується продати і поставити товар позивачу, а позивач цим підтверджує закупівлю та прийняття товару від продавця.
Усі інвойси до контракту будуть додатково обумовлені сторонами на кожну окрему поставку товару згідно з ринковими цінами на товар на день оформлення інвойса.
Продавець зобов'язується поставити товар позивачу партіями, які вказуються в інвойсах (специфікаціях), на умовах поставки FOB Стамбул (Турецька Республіка), у відповідності з Incoterms 2010, опублікованими Міжнародною Торговою Палатою (Публікація №715, видання 2010 року) протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів із дати підписання інвойсів на поставку окремої партії товару, попередивши позивача електронною поштою за 7 (сім) календарних днів про конкретну дату поставки. Конкретне місце поставки партії товару зазначається у відповідних інвойсах (специфікаціях). Часткова поставка окремої партії товару не допускається.
Поставка кожної окремої партії товару повинна супроводжуватися необхідним комплектом документів, наданим продавцем, який включає в себе: сертифікат походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою Турецької Республіки; інвойс із вказівкою країни походження товару (3 оригінали); пакувальний лист (3 оригінали); копію експортної декларації.
Позивача в разі необхідності має право запитувати в продавця додаткові документи та інформацію щодо товару, а продавець зобов'язаний надати їх у найкоротші строки у формі, зазначеній у запиті позивача.
Усі ціни на товар, що поставляється за контрактом, є договірними, встановлюються в євро з урахуванням умов поставки FOB Стамбул (Турецька Республіка), вказуються й узгоджуються сторонами в інвойсах.
Оплата по контракту здійснюється на підставі інвойса продавця протягом дії контракту.
Продавець направляє позивачу підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою інвойс електронною поштою наступного дня після його оформлення.
Виплата має бути проведена банківським переказом у вигляді попередньої оплати або після отримання товару. Оплата банківських послуг включається у витрати позивача.
19.08.2020 продавець та позивача уклали специфікацію №6 до контракту, відповідно до якої продавець зобов'язався поставити позивачу, а позивач прийняти та оплати товар загальною вартістю 55 138,45 євро.
20.08.2020 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №Y292020010000072 на загальну суму 55 138,45 євро. Відповідно до інвойса №Y292020010000072 від 20.08.2020 товар постачається на умовах FOB Стамбул, умови оплати - 120 днів після отримання товару.
02.09.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за інвойсом №Y292020010000072 від 20.08.2020 (далі - товар), а саме: товар №1 - арматура кріплення, фурнітура та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються для вікон з поворотною та поворотно-відкидною ступкою, в асортименті, код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 8302415010, нетто-вагою 19 083 кг, загальною вартістю 38 718,55 євро; товар №2 - арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, завіси, в асортименті, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8302100090, нетто-вагою 3 864 кг, загальною вартістю 12 639,00 євро; товар №3 - вироби будівельні з пластмас, в асортименті, код товару згідно з УКТ ЗЕД 3925908000, нетто-вагою 332 кг, загальною вартістю 1 819,90 євро; товар №4 - арматура кріплення та аналогічні вироби з недорогоцінних металів, що використовуються в будівлях для вікон та дверей, в асортименті, код товару згідно з УКТ ЗЕД 8302419000, нетто-вагою 521 кг, загальною вартістю 1 961,00 євро.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020 загальна вартість товару складає 55 138,45 євро, а його поставка відбувалася на умовах FOB Стамбул, Турецька Республіка.
У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Стамбула, Турецька Республіка, до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 9 646,63 грн.
Позивач також здійснив страхування товару за власний рахунок. Розмір витрат на страхування товару (страховий платіж) склав 3 595,51 грн.
Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 02.09.2020 - 1 836 786,47 грн. (55 138,45 євро х 33,0721 + 9 646,63 грн. + 3 595,51 грн.).
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:
- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №Y292020010000072 від 20.08.2020;
- (0705) коносамент №2020/08/EXP/002011 від 26.08.2020;
- (0730) автотранспортна накладна №17822 від 01.09.2020;
- (3004) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг - рахунок-фактура Товариства з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» №СФ-0002480 від 01.09.2020;
- (3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000002480 від 01.09.2020, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем;
- (3008) документ, що підтверджує вартість страхування, - рахунок-фактура Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» №11392371-08-10-00 від 26.08.2020;
- (3014) прайс-лист продавця;
- (3530) адендум №1 від 26.08.2020 до генерального договору страхування вантажів №11392371-08-10-00 від 26.08.2020, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та позивачем;
- (4103) специфікація №7 від 19.08.2020 до контракту;
- (4104) контракт;
- (9000) генеральний договір страхування вантажів №11392371-08-10-00 від 26.08.2020, укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та позивачем;
- (9000) договір про транспортно-експедиторське обслуговування №0315-Д від 10.03.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем;
- (9000) заявка - додаткова угода на транспортування та експедицію вантажів №OL-6/2020 від 14.08.2020, укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем;
- (9000) платіжне доручення №15126 від 01.09.2020, видане позивачем;
- (9610) копія митної декларації країни відправлення №20343100EX193508 від 21.08.2020.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості при митному оформленні митної декларації встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Посилаючись на положення статті 53 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: документи, що містять об'єктивні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи; інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерських та банківських документів позивача, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості в країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (який не надісланий в електронному вигляді); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
02.09.2020 позивач в особі свого представника (декларанта) Малиновському Р.М. на вказаний запит надав відповідачу заяву, в які повідомив відповідачу про відсутність можливості надати інші додаткові документи, крім поданих разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020.
02.09.2020 Київською митницею Держмитслужби в особі її структурного підрозділу ВМО №2 митного поста «Київ-столичний» UA100070 було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000148/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020 скоригував з 39 028,72 євро до рівня 95 796,66 євро; товару №2 - з 12 711,62 євро до рівня 14 578,87 євро.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості при митному оформленні митної декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020 встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 МК України, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митницею перевірено застереження щодо застосування методу визначення митної вартості товарів згідно зі статтею 58 МК України та з'ясовано, що позивач зазначив про пов'язаність із продавцем. Отже, метод визначення митної вартості товарів за умовами угоди застосовується у випадку відсутності застережень, передбачених частиною першої статті 58 МК України. Митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та з довідковою інформацією та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняття дійсної вартості товару в розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). За результатами проведеного порівняння встановлено, що рівень задекларованої митної вартості товару не відповідає рівню митної вартості подібних (аналогічних) товарів, що ввезені на територію України непов'язаними з продавцем покупцями.
Митницею також виявлено, що згідно з умов контракту постачання товарів відбувається на підставі інвойсів кожної окремої партії товару, проте в контракті не визначено остаточність цін, що вказані в інвойсах. Так, у пункті 1.3 контракту зазначено, що всі інвойси до контракту будуть додатково обумовлені сторонами згідно з ринковими цінами на товар на день оформлення інвойса, що може означати застосування неринкових цін у наданому інвойсі №Y292020010000072 від 20.08.2020. Крім того, контрактом не встановлено конкретних умов щодо оплати за товар (пункт 3.8 передбачає або попередню оплату, або після отримання товарів). Пунктом 3.4 контракту визначено, що оплата здійснюється на підставі інвойса протягом дії даного контракту (тобто до 31.12.2025). Разом із тим, Постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.201 строк розрахунків обмежений 365 днями. Таким чином, умови, застосовані для продажу товарів, можуть впливати на ціну товару.
Відповідач вказав на те, що ним перевірено складові митної вартості згідно з частиною десятою статті 58 МК України та встановлено, що умовами поставки товарів згідно з контрактом є FOB Стамбул. Декларантом додано дві складові митної вартості товарів: витрати на страхування та транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України. Декларантом для підтвердження транспортних витрат надано: замовлення №OL-6/2020 від 14.08.2020, рахунок №СФ-000002480, стороною якого є ТОВ «Олимп А.С.», платіжне доручення №15126 від 01.09.2020, експедиційний договір з транспортно-експедиційною компанією ТОВ «Олимп А.С.» №0315-Д від 10.03.2015. Відповідно до пункту 4.1 договору з ТОВ «Олимп А.С.» перелік послуг, що надаються, та умови встановлюються за узгодженням сторін. Разом із тим, у замовленні №OL-6/2020 від 14.08.2020 зазначено морський фрахт, а не вартість транспортування товарів до місця ввезення в Україну. Митний орган зазначив, що фактичні витрати по транспортуванню товарів включають додаткові витрати, що є складовою вартості транспортування, а саме врахування та сплату перевізнику інших надбавок, серед яких: паливна (BAF), валютна (CAF), документарна (DOC) та інші.
Відповідач звернув увагу, що позивачем не забезпечено переклад згідно зі статтею 254 МК України копії митної декларації Туреччини, що зазначена в графі 44 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020. Митницею перевірено додаткові документи, що надавались декларантом за даною поставкою та встановлено, що прайс-лист від 20.01.2020 з цінами виробника (продавця) виконаний російською мовою, що свідчить про його застосування обмеженим колом покупців, отже прайс-лист суперечить поняттю «дійсної вартості» в розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947). Крім того, прайс-лист не містить всіх умов, що необхідні будь-якому покупцю для здійснення замовлення, а саме: умови постачання товару, мінімальне замовлення, можливі знижки та строк сплати за товар. Таким чином, прайс-лист не може слугувати підставою для визначення митної вартості товарів.
Декларантом для розкриття формування цін продажу товарів позивача не надано виписку з бухгалтерських та банківських документів, за якою можливо перевірити відповідність сум прибутку, прямих та непрямих витрат, пов'язаних з імпортом, зберіганням та реалізацією оцінюваного товару на території України та порівняти ці показники з тотожними показниками непов'язаних підприємств на ринку подібних товарів. Отже, декларантом не надано витребуваних митницею на підставі частини четвертої статті 53 МК України документів та не показано, що задекларована ним вартість є близькою до вартості операцій, що зазначені у пунктах 1-3 частини вісімнадцятої статті 58 МК України.
За результатами консультації декларанту надіслано повідомлення з обґрунтуванням незастосування заявленого ним методу визначення митної вартості та пропозицією визначити митну вартість оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України.
Метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994, частини шостої статті 54 МК України у зв'язку з тим, що декларантом не надано документів згідно з частинами другою, третьою та четвертою статті 53 МК України, та невідповідністю обраного методу визначення митної вартості умовам, наведеним у Главі 9 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з тим, що ціни угод на ідентичні товари не застосовані декларантом та не прийняті митним органом за ціною договору відповідно до умов, зазначених у статтях 59 та 61 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з тим, що ціни угод на подібні товари не прийняті митницями відповідно до умов, зазначених у статтях 60 та 61 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні непов'язаному із продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МК України. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв'язку з відсутністю наданої виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформації про їх вартість із дотриманням умов, зазначених у статті 63 МК України. Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статі 64 МК України.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та рівень митної вартості товарів згідно з джерелом інформації: товар №1 - 5,02 євро за 1 кг (МД №UA408020/2020/19317 від 17.08.2020); товар №2 - 3,773 євро за 1 кг (МД №UA408020/2020/17708 від 31.07.2020).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби в особі державного інспектора Левченко Тетяни Василівни видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100070/2020/00368 від 02.09.2020.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428902 від 03.09.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 436 656,89 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000148/2 від 02.09.2020 встановлено, що відповідач скоригував лише митну вартість товарів №1 та №2 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020, при цьому визнавши митну вартість товарів №3 та №4 за цією ж митною декларацією на підставі поданих позивачем до митного оформлення спірного товару документів.
Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості, а також що пов'язаність продавця та позивача вплинула на вартість спірного товару.
При цьому судом встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості містить твердження відповідача про те, що при визначенні витрат на транспортування товару в спірному випадку позивач повинен був до розміру морського фрахту додати інші надбавки, серед яких: паливна (BAF), валютна (CAF), документарна (DOC) та інші, яке суд вважає безпідставним з огляду на наступне.
Судом встановлено, що для підтвердження розміру витрат на транспортування спірного товару до митної території України позивач надав відповідачу наступні документи: заявку - додаткову угоду на транспортування та експедицію вантажів №OL-6/2020 від 14.08.2020, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем, рахунок-фактуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» №СФ-0002480 від 01.09.2020, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000002480 від 01.09.2020, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем, платіжне доручення №15126 від 01.09.2020, видане позивачем та яке містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0002480 від 01.09.2020, зі змісту яких слідує, що розмір морського фрахту щодо перевезення спірного товару в контейнері №ARKU8335758 за маршрутом порт м. Стамбула, Турецька Республіка - порт м. Одеси, Україна склав 9 646,63 грн.
Суд зазначає, що зазначені відповідачем надбавки, серед яких: паливна (BAF), валютна (CAF), документарна (DOC) та інші підлягають включенню до базового розміру фрахту, а не до остаточного розміру фрахту, який був сплачений позивачем експедитору.
Суд звертає увагу, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування розрахунку позивача розміру витрат на транспортування спірного товару. Суд також зауважує, що відповідач визнав митну вартість товарів №3 та №4 за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020 на підставі поданих позивачем до митного оформлення спірного товару транспортних (перевізних) документів, що вказує на необ'єктивність твердження відповідача.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу контракт, специфікацію №7 від 19.08.2020 до контракту, інвойс №Y292020010000072 від 20.08.2020, договір про транспортно-експедиторське обслуговування №0315-Д від 10.03.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем, заявку - додаткову угоду на транспортування та експедицію вантажів №OL-6/2020 від 14.08.2020, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем, рахунок-фактуру Товариства з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» №СФ-0002480 від 01.09.2020, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000002480 від 01.09.2020, складений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем, платіжне доручення №15126 від 01.09.2020, видане позивачем та яке містить посилання на рахунок-фактуру №СФ-0002480 від 01.09.2020, генеральний договір страхування вантажів №11392371-08-10-00 від 26.08.2020, укладений між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та позивачем, та адендум №1 від 26.08.2020 до нього, рахунок-фактуру Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» №11392371-08-10-00 від 26.08.2020, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB Стамбул, Турецька Республіка, а сама вартість товару в розмірі 55 138,45 євро з урахуванням розміру фрахту в 9 646,63 грн., сплаченого позивачем за перевезення товару в контейнері №ARKU8335758 з порту м. Стамбул, Турецька Республіка, до митної території України та страхового платежу, сплаченого позивачем у розмірі 3 595,51 грн., відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020 в розмірі 1 836 786,47 грн. (55 138,45 євро х 33,0721 + 9 646,63 грн. + 3 595,51 грн.).
При цьому суд відхиляє довід відповідача про те, що продавець та позивач визначили на рівні інвойса №Y292020010000072 від 20.08.2020 неостаточні ціни, а з наданих документів неможливо встановити строки оплати за спірний товар, адже зі змісту інвойса №Y292020010000072 від 20.08.2020 однозначно слідує, що вартість товару складає 55 138,45 євро, яку позивач зобов'язаний сплатити продавцю протягом 120 днів після отримання товару.
Аналогічний розмір вартості спірного товару в 55 138,45 євро на умовах поставки FOB Стамбул, Турецька Республіка міститься і в митній декларації країни відправлення №20343100EX193508 від 21.08.2020, переклад якої хоча позивач і не забезпечив при митному оформленні товару, проте зі змісту якої можна однозначно ідентифікувати сторони угоди (продавця та позивача), інвойс №Y292020010000072 від 20.08.2020 і вартість та умови поставки товару, номер контейнера, у якому експортувався товар (ARKU8335758).
Суд не погоджується з твердженням відповідача, що підставою для коригування митної вартості спірного товару було те, що наданий позивачем до митного оформлення прайс-лист продавця складений російською мовою, тобто направлений обмеженому колу осіб, так як законодавець не містить жодних вимог до змісту та форми прайс-листа, а сам прайс-лист не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже цей документ не зазначений у вичерпному переліку документів, які підтверджують митну вартість товару (в частині другій статті 53 МК України).
Суд критично ставиться до твердження відповідача, що митна вартість спірного товару була скоригована, так як позивач не надав йому у відповідь на запит щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України, адже надання такої виписки в силу приписів частини четвертої статті 53 МК України вимагається виключно за умови її наявності в позивача.
Суд зазначає, що оцінюваний (спірний) товар станом на день винесення відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000148/2 від 02.09.2020 знаходився в зоні митного контролю Київської митниці Держмитслужби, тобто був не випущеним у вільний обіг.
При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивач раніше придбавав товари, ідентичні та/або подібні (аналогічні) до спірних, що могло б свідчити про наявність виписки з бухгалтерських та банківських документів позивача, що стосуються відчуження ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, специфікацією №7 від 19.08.2020 до контракту, інвойсом №Y292020010000072 від 20.08.2020, договором про транспортно-експедиторське обслуговування №0315-Д від 10.03.2015, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем, заявкою - додатковою угодою на транспортування та експедицію вантажів №OL-6/2020 від 14.08.2020, укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем, рахунком-фактурою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» №СФ-0002480 від 01.09.2020, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000002480 від 01.09.2020, складеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олимп А.С.» та позивачем, платіжним дорученням №15126 від 01.09.2020, виданим позивачем, генеральним договором страхування вантажів №11392371-08-10-00 від 26.08.2020, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та позивачем, та адендумом №1 від 26.08.2020 до нього, рахунком-фактурою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» №11392371-08-10-00 від 26.08.2020 та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також те, що пов'язаність продавця та позивача вплинула на рівень митної вартості спірного товару.
Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100070/2020/000148/2 від 02.09.2020 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару №1 та №2 за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями №UA408020/2020/19317 від 17.08.2020 та №UA408020/2020/17708 від 31.07.2020, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Судом також встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач скоригував митну вартість товару №1 за митною декларацією IM40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 8302415010) до рівня 5,0200 євро за 1 кг на підставі митної декларації №UA408020/2020/19317 від 17.08.2020.
Судом після дослідження митної вартості товару №1 за митною декларацією №UA408020/2020/19317 від 17.08.2020 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 8302415010) встановлено, що вона складає 5,0872 євро за 1 кг (14 989,44 грн. / 32,3082 / 91,2 кг), тобто не узгоджується з вищенаведеним розрахунком позивача про рівень митної вартості в 5,0200 євро за 1 кг.
При цьому відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідач скоригував митну вартість товару №2 за митною декларацією IM40ДЕ №UA100070/2020/428808 від 02.09.2020 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 8302100090) до рівня 3,7730 євро за 1 кг на підставі митної декларації №UA408020/2020/17708 від 31.07.2020.
Судом після дослідження митної вартості товару №2 за митною декларацією №UA408020/2020/17708 від 31.07.2020 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 8302100090) встановлено, що вона складає 3,8372 євро за 1 кг (37 336,45 грн. / 32,5470 / 298,96 кг), тобто не узгоджується з вищенаведеним розрахунком позивача про рівень митної вартості в 3,7730 євро за 1 кг.
Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій №UA408020/2020/19317 від 17.08.2020 та №UA408020/2020/17708 від 31.07.2020 є протиправним.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000148/2 від 02.09.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 6 550,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9917 від 04.12.2020.
Суд зауважує, що ціна позову складає 436 656,89 грн., а тому позивачу слід було сплатити судовий збір за подання даного адміністративного позову в розмірі 6 549,85 грн. (436 656,89 грн. х 1,5%).
Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6 549,85 грн.
Щодо заяви позивача про стягнення на його користь судових витрат, пов'язаних із підготовкою справи до розгляду, а саме: здійсненням перекладу документів з іноземної мови на українську, у сумі 440,26 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби, яка надійшла до суду 29.01.2021, то суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 138 КАС України розмір витрат, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання від 29.12.2020 було витребувано від позивача засвідчений переклад коносамента (№2020/08/EXP/002011 від 26.08.2020).
29.01.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява, до якої позивачем був доданий переклад коносамента №2020/08/EXP/002011 від 26.08.2020 з англійської мови на українську.
З матеріалів справи вбачається, що переклад відповідного документа з англійської мови на українську був здійснений Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .
Так, між сторонами було підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 22.01.2021 у сумі 440,26 грн.
Судом встановлено, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було виставлено позивачу рахунок №23 від 22.01.2021 на суму 440,26 грн..
Позивачем на підтвердження понесених витрат на переклад документа додано до матеріалів справи платіжне доручення №16043 від 25.01.2021 на суму 440,26 грн. (призначення платежу «за послуги перекладу згідно рах № 23 від 22.01.2021р. без ПДВ»).
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби витрати на переклад документів у розмірі 440,26 грн. як такі, що пов'язані з розглядом адміністративної справи №320/13935/20.
Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці Держмитслужби на користь позивача складає 6 990,11 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100070/2020/000148/2 від 02.09.2020, прийняте Київською митницею Держмитслужби в особі її структурного підрозділу ВМО №2 митного поста «Київ-столичний» UA100070.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка, вул. Промислова, 38) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 6 990,11 грн. (шість тисяч дев'ятсот дев'яносто грн. 11 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.