24 червня 2021 року Справа № 280/5183/21 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Управління соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (69089, м. Запоріжжя, вул. Розенталь, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 03193241)
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахування та невиплати позивачу суми разової грошової допомоги до 05 травня 2020 року у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком на перше січня 2020 року з урахуванням вже виплачених сум;
стягнути з відповідача щодо перерахування та невиплати позивачу, недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, відповідно до ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 6800,00 грн.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За правилами ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається із змісту адміністративного позову, позивач просить, зокрема стягнути з відповідача недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. На думку позивача, відповідачем неправомірно у 2020 році виплачена разова грошова допомога в розмірі меншому, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Законом України «Про жертви нацистських переслідувань».
Разом із цим, відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Щорічну разову грошову допомогу позивач отримав у 2020 році в розмірі 1638,00 грн.
Частиною 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до ч. 4 цієї статті, - особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Отже, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року, за який виплачена допомога.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №607/7919/17.
Натомість, із адміністративним позовом до суду останній звернувся лише 18 червня 2021 року (дата подання позову до відділення поштового зв'язку), тобто поза межами строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
У відповідності до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем у адміністративному позові заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску звернення до адміністративного суду із даними позовом, на обґрунтування якого зазначає, що у зв'язку з тим, що на всій території України тривалий час був введений карантин з обмежувальними протиепідемічними заходами, позивач не мав можливості своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду. Вказує, що дана епідемія на COVID-19 для нього є великою загрозою, оскільки знаходиться у групі ризику за цим захворюванням, а перебування в громадських місцях, в тому числі звернення до Запорізького міського центру БВПД, далі зустрічі з адвокатом наражають позивача на ризик захворіти на COVID-19, у зв'язку з чим до травня 2021 року уникав будь-якої загрози захворіти на коронавірус та майже не виходив з квартири.
З цього приводу, суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб'єктів з погляду на її своєчасність.
Суд зауважує, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.
При цьому, незнання про можливе порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Щодо посилання позивача у клопотанні, що в Україні розповсюджено карантин, пов'язаний з COVID-19, наявність карантинних обмежень, запроваджених з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), слід зазначити, що зважаючи, що наразі функціонування органів державної влади, у тому числі судів, не зупинено, зазначені позивачем причини пропуску строку звернення з позовом до суду визнаються неповажними. Жодних доказів того, що позивач знаходиться у групі ризику за станом здоров'я позивачем суду не надно.
За таких обставин суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із ст. 166 КАС України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені в ст.167 КАС України.
Таким чином, позивачу слід надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із доказами на підтвердження таких обставин.
Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги залишити без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання позивачем суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений разом із відповідними доказами.
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В.Батрак