Справа № 638/10915/20
Провадження № 2/638/2396/21
16 червня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Семіряд І.В.,
за участю секретарів Башинської К.С., Подосокорської А.О.,
за участю
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Кулабухова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини , -
06.08.2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4 . В обґрунтування позову зазначає, що 19.08.2008 між нею та відповідачем укладено шлюб, від якого народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 13.09.2019 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано. Неповнолітній син проживає з нею та повністю знаходиться на утриманні матері. Відповідач не приймає участі у вихованні дитини. На даний час позивач не має постійного доходу. Утримання дитини потребує значних витрат. Окрім витрат на придбання одягу, харчування, позивач витрачає кошти на духовний та фізичний розвиток сина, а саме відвідування басейну 600 грн, англійська мова 800 грн, шкільні витрати та гімназійний збір 250 грн, господарчі витрати 350 грн. з відповідачем була домовленість що він добровільно буде надавати 4000 грн, але ОСОБА_4 сплачує аліменти нерегулярно. На неодноразові прохання щодо матеріальної підтримки сина відповідач відмовляв. ОСОБА_4 працює за кордоном та отримує 30 000 грн щомісяця. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на утримання сина аліменти у розмірі 4000 грн щомісяця (а.с. 1-2).
19.10.2020 відповідачем ОСОБА_4 подано зустрічну позовну заяву про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування якої зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів необґрунтовані. Син проживає з ОСОБА_1 ОСОБА_4 не вживає алкогольні напої та наркотичні засоби, бажає виховувати сина, піклуватись про нього, забезпечувати його, вважає, що проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини. У зв'язку з чим ОСОБА_4 просить визначити місце проживання ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_4 . (а.с. 37-39).
30.10.2020 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , про стягнення аліментів. (а.с. 53).
18.11.2020 відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 подано відзив на зустрічну позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають задоволенню. Твердження позивача, що проживання сина з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини неправдиві та не підтверджені належними доказами. До теперішнього часу ОСОБА_4 недобросовісно ставився до виконання своїх батьківських обов'язків, що підтверджується характеристикою, відповіддю поліклініки, актом, складеним мешканцями будинку за адресою місця проживання малолітнього ОСОБА_7 . Окрім того, ОСОБА_4 збирається виїхати за межі України і не буде мати можливості приділяти увагу вихованню дитини. Натомість робочий день позивач дозволяє відводити сина до школи, займатись з ним підготовкою уроків. У зв'язку з чим відповідач за зустрічним позовом просила відмовити у задоволенні зустрічного позову (а.с. 57-58).
16.12.2020 представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 - Кулабуховим О.В. подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що доводи у відзиві безпідставні і не відповідають дійсності. На теперішній час ОСОБА_4 має самостійний дохід, не вживає алкогольні напої, наркотичні засоби, бажає виховувати сина, піклуватись про нього. Твердження ОСОБА_1 про недобросовісне ставлення батька до дитини не відповідає дійсності. Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 має намір виїхати за межі України є лише припущенням ОСОБА_1 . Робочий день ОСОБА_4 також дозволяє відводити сина до школи, займатись з ним підготовкою до уроків. Наданий ОСОБА_1 договір підтверджує, що вона влаштована на роботу на один місць, після чого вказаний договір буде розірвано, з огляду на що є незрозумілим за який кошт вона буде утримувати сина. Окрім того, договір є цивільно- правовим, а виплату заробітної плати може передбачати лише трудовий договір. Твердження ОСОБА_1 щодо протиправної поведінки ОСОБА_4 є неправдими, а докази штучно створені, задля дискредитації ОСОБА_4 у зв'язку з чим представник позивач за зустрічним позовом просить задовольнити зустрічний позов. (а.с. 91-92).
10.03.2021 Департаментом служб у справах дітей подано висновок про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , у якому зазначено, що проти позовних вимог ОСОБА_4 . Департамент заперечує, вважає за доцільне не змінювати місце проживання малолітнього ОСОБА_7 (а.с.98-99).
15.03.2021 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова підготовче засідання у зазначеній справі закрито, призначено судовий розгляд (а.с. 104).
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позов та просила задовольнити з підстав, викладених у ньому, проти зустрічного позову заперечували , просила відмовити у його задоволенні, підтримала доводи викладені у відзиві на зустрічну позову заяву.
Окрім того, 04.06.2021 у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 була допитана у якості свідка. Свідок ОСОБА_1 пояснила, що відповідач за первісним позовом її колишній чоловік. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_7 . На теперішній час відповідач у Чехії. Дитина проживає з нею та знаходить на її утриманні. Раніше з позовом про аліменти не зверталась, у зв'язку з тим, що відповідач обіцяв у добровільному порядку надавати допомогу на утримання дитини. Проте, матеріальне утримання ОСОБА_4 надає не регулярно, останній раз у липні 2020 року, інколи дарує подарунки. Також ОСОБА_4 не бачиться з дитиною, приходив до сина давно. Перешкод у спілкуванні з сином відповідачу не здійснює. Дитина сумує за батьком. ОСОБА_7 хоче жити з нею.
Представник позивач ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала позов про стягнення аліментів, просила задовольнити, проти зустрічного позову заперечувала, просила врахувати висновок Департаменту щодо недоцільності визначення місця проживання дитини з батьком.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, уповноважив представника Кулабухова О.В. представляти його інтереси.
Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Кулабухов О.В. у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги про стягнення аліментів визнає частково, відповідач згоден щомісяця сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн. Зустрічну позовну заяву підтримав, у подальшому представник позивача зазначив, що з урахуванням думки дитини, який хоче проживати з матір'ю, з приводу зустрічного позову покладається на розсуд суду.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи приходить до наступного:
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у справі №638/11398/19 від 13.09.2019 (а.с.4).
Від шлюбу у сторін народилась дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с.5).
Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, сторони проживають окремо, дитина проживає з матір'ю.
Згідно ст. ст.180, 181 Сімейного Кодексу України, якими передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XII (78912) від 27 лютого 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з вимогами ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до частини 1 статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Метою законодавчого закріплення права одного з батьків, з ким проживає дитина на отримання аліментів у твердій грошовій сумі є перш за все захист інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Отже, суд приходить до висновку про стягнення аліментів на утримання дитини щомісяця.
Разом с тим, вирішуючи питання щодо розміру аліментів суд приймає до уваги, що відповідач працездатна особа, інших утриманців не має, тоді як утримання малолітньої дитини потребує значних матеріальних витрат і сума у розмірі по 2500 грн на дитину суд вважає достатньою, в якості участі відповідача в цих витратах. Зазначена сума є вищої за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який визначений ЗУ «Про державний бюджет на 2021».
Суд не бере до уваги доводи позивача, що розмір аліментів на дитину повинен становити по 4000 щомісяця, оскільки ОСОБА_1 в обґрунтування такого розміру аліментів вказує, зокрема, що дитина відвідує басейн, додаткові заняття з англійської мови, позивач сплачує гімназійні та шкільні витрати.
Так як відповідно до ст. 53 Конституції України Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Отже, сплачувати гімназійнішкільні внески це є виключно бажанням матері.
Аліменти у розмірі 2500 грн щомісяця є достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини, в тому числі і відвідування басейну, занять з англійської мови та інше.
Системно аналізуючи норми матеріального права та надані сторонами докази, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням положень ст.182 СК України, враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей щомісяця підлягають задоволенню частково, що відповідатиме принципам розумності та справедливості.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком.
З висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , складеного Департаментом служб у справах дітей, вбачається, що Департамент служб у справах дітей проти позовних вимог ОСОБА_4 заперечує, вважає за доцільне не змінювати місце проживання малолітнього ОСОБА_7 .
Згідно ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно ч.ч. 1-2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, надалі також - «Конвенція», держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Пунктом 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.
В судовому засіданні, за участі професійного психолога, Радунцевої Д.Б. , було опитано дитину ОСОБА_7 , який зазначив, що він навчається в школі, живе з матір'ю. Батько грошових коштів не надає. З батьком спілкується рідко. Колись з батьком він відвідував магазин та батько купував йому шкільні приладдя. З батьком жити він не хоче, проте бажає з ним спілкуватись.
Виходячи із обставин справи, враховуючи думку дитини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову про визначення місце проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з батьком, оскільки зазначене не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини з огляду на його вік, потребу у материнській турботі, догляді, повноцінному вихованні та розвитку.
За вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів.
Судові витрат за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустріним позовом ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 51, 56, 104, 105, 110, 112, 150, 160, 161, 180, 181, 182, 184 Сімейного Кодексу України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів- задовольнити частково.
Стягнути щомісяця з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн, починаючи з 06.08.2020 до досягнення дитиною повноліття.
Встановлена сума підлягає індексації відповідно до вимог діючого законодавства.
Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В іншій частині у задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 24.06.2021.
Сторони:
Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .
СУДДЯ: І.В. СЕМІРЯД