24 червня 2021 року
м.Вовчанськ Харківської області
Справа 617/163/21
Провадження 2/617/282/21
Вовчанський районний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Петрової Н.М.
за участю секретаря судового засідання - Павлюкової С.М.
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Горлач О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області про позбавлення батьківських прав, -
04 лютого 2021 року до Вовчанського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що від шлюбу із відповідачем ОСОБА_2 у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб з відповідачем розірвано рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 22.11.2013, з цього часу ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дітей, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться їхніми успіхами та станом здоров'я, не надає матеріальної допомоги, аліменти не сплачує, має заборгованність по їх сплаті у розмірі 155 839,70 грн.; позивач вважає зазначені факти ухиленням від виховання дітей батьком та свідомого нехтування ним своїх обов'язків, що є підставою задоволення позову, а тому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 05.02.2021 провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження, справа призначалась до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 25.05.2021 підготовче провадження у зазначеній справі закрито, справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник за договором про надання правової допомоги ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги і просили їх задовольнити, стверджуючи, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дітей, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться їхніми успіхами та станом здоров'я, не надає матеріальної допомоги, аліменти не сплачує, має заборгованність по їх сплаті у розмірі 155 839,70 грн., ухиляється від виховання дітей, свідомого нехтує своїми обов'язками, а тому просять суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином, своїм правом на подання відзиву на позов та доказів на підтвердження заперечень проти позову не скористався, про причини своєї неявки суд не сповістив.
Представник 3 особи - Служби у справах дітей Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином надав суду клопотання про можливість розгляду справи за його відсутністю, не заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ( а.с. 65).
Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України визначені наслідки неявки учасника справі у судове засідання.
Зокрема, згідно з частиною 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Відповідно до частини 2 статті 191 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за його відсутності.
При цьому, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , неповнолітнього ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Серія НОМЕР_1 , копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Серія НОМЕР_2 , батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (а.с.7, 8).
Заочним рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 22.11.2013 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с.9).
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 20.06.2013 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх доходів щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Рішення набрало законної сили 20.08.2018 (а.с.11).
Відповідно довідки Вовчанського районного відділу ДВС СМРУ МЮ (м.Харків) від 08.04.2021 за № 8549, ОСОБА_2 не сплачує аліменти на утримання синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 01.04.2021 заборгованість по сплаті аліментів становить 155 839,70 грн. (а.с.45-46).
Згідно копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , 08.08.2017 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_8 , прізвище після реєстрації шлюбу у позивача « ОСОБА_11 » (а.с.10).
Відповідно довідки про склад сім'ї, наданої Вільхуватською сільською радою від 09.04.2021 за № 941, ОСОБА_1 зареєстрована та мешкаю разом з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.49).
В судовому засіданні досліджено довідки КЗ «Приколотнянський ліцей ім..Героя Радянського Союзу К.Ф.Ольшанського Вільхуватської сільської ради» від 08.04.2021 за №01-17/74, № 01-17/75, відповідно до яких ОСОБА_4 та ОСОБА_3 навчаються в вищевказаному комунальному закладі, вихованням займається матір ОСОБА_1 , систематично відвідує школу, підтримує тісний зв'язок з класними керівниками дітей, батько дитини ОСОБА_2 жодного разу в школі не зявлявся, навчанням та поведінкою синів не цікавиться, навіть у телефонному режимі (а.с.47-48).
Згідно рішення Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області від 22.04.2021 № 144 надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.58).
Відповідно вказаного висновку від 12.05.2021 № 920, ОСОБА_2 не може забезпечити належний догляд та проживання своїх дітей, не піклується про їх здоровя, фізичний, духовний та моральний розвиток, ухиляється від виконання свої батьківських обов'язків по вихованню дітей, самоусунувся від життя дітей, у зв'язку з чим Служба у справах дітей виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.57).
Також, у присутності матері неповнолітній син відповідача - ОСОБА_3 , 2009 року народження, у судовому засіданні пояснив, що батька не бачив більше 7 років, ОСОБА_2 не телефонує йому, не навідує, не дарує подарунки та не цікавиться його життям. Дитина вважає батьком іншу людину - чоловіка матері ОСОБА_8 , який його виховує.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання пояснив, що він є офіційним чоловіком позивача ОСОБА_1 , повністю утримує хлопців, вважає їх рідними синами, навідується до школи, цікавиться їх життям, жодного разу не бачив біологічного батька ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що довгий час була сусідкої сім'ї ОСОБА_11 , біологічного батька хлопців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2012 року жодного разу не бачила, вихованням займається ОСОБА_8 .
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За нормами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Пунктом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Практикою Європейського суду з прав людини визначені два обов'язкові критерії, які мають бути враховані національними судами при вирішенні будь-якого спору відносно дітей: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Mamchur v. Ukraine», п. 100).
У рішенні в справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948\06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява №31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
За вимогами частини 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
У цьому контексті недостатньо встановити, що дитину може бути поміщено у краще середовище для її виховання. Не може також бути виправданим захід, що роз'єднує сімейні зв'язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім'ї.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частинами першою, другою і шостою ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно ст.141, ст.150, ст.153, ст.155 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками ( п.п.15 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частина 1 ст. 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що батько не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний розвиток тощо, всі зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїх батьківських обов'язків, а тому позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню.
Судом роз'яснюється, що відповідно до ч.2 ст.166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав не звільняє від обов'язку щодо утримання дитини. За ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 89, 133, 141, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2
Третя особа: Служба у справах дітей Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, 62560, Харківська область, Вовчанський район, смт Старий Салтів, вул.Перемоги, 15
Повний текст складено 24.06.2021 о 16.40 годині.
СУДДЯ Петрова Н.М.