23 червня 2021 року Справа № 280/3309/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69017, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663)
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
22.04.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 щодо сплати позивачем боргу на загальну суму 26539,26 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Стверджував, що він не здійснює підприємницьку діяльність, не подавав звітність та не отримував доходи, а тому не є платником єдиного внеску.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідно до наявної інформації, позивач 01.04.2013 року зареєстрована, як фізична особа - підприємець. Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.09.2020 проведено запис про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням. На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, у зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо сплати єдиного соціального внеску за 2017-2019 роки відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки). Зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, тому позовну заяву просить залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 27.04.202 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 16.06.2021 замінено відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд зазначає наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , була зареєстрований як фізична особа - підприємець 01.04.2013.
Як свідчать інформаційні дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.09.2020 проведено запис про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням за № 2001030060001074903.
08.11.2019 Головним управління ДПС у Запорізькій області була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57675-50 з якої вбачається, що станом на 31.10.2019 у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 26539,26 грн.
Не погодившись з зазначеною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.
Щодо строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).
Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзаци восьмий, дев'ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску може бути оскаржена до суду протягом 10 календарних днів з дня, коли особа, якої стосується вимога, дізналася (або могла дізнатися) про порушення своїх прав. Відповідач зазначає, що оскаржувана вимога направлена позивачу поштою та була повернута відправнику за закінченням терміну зберігання, отже вважається належним чином надісланою (врученою). Однак, позивач звернувся до суду у квітні 2021 року, пропустивши строк встановлений частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI.
Проте, суд зазначає, що за змістом преамбули Закону № 2464-VI цей Закон може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може визначати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску.
Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску.
Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС, а не статтею 25 Закону №2464-VI.
Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, від 25.02.2021 у справі № 580/3469/19.
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.03.2021 по справі № 640/9172/20.
Суд зазначає, що згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 № Ф-57675-50 була повернута згідно поштового відправлення у зв'язку з «закінченням терміну зберігання». Представником позивача лише у квітня 2021 на адвокатський запит було отримано відповідь Головного управління Держаної податкової служби у Запорізькій області від 01.04.2021 року до якого було додано копію корінця оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), тому суд вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд вважає клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Законом України від 03.10.2017 року №2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі за текстом - Закон №2464).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак визначено, що саме Закон № 2464 є спеціальним по відношенню до встановлення та адміністрування ЄСВ і його норми фактично мають пріоритет у застосуванні над нормами будь-яких інших нормативно - правових актів (окрім Конституції України).
Статтею 4 Закону № 2464 визначено суб'єктний склад платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками ЄСВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону № 2464 окремо виділено таку категорію платників, як фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п. 1 ч. 2 та ч. З ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464 для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, ЄСВ встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування ЄСВ. У разі якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки ЄСВ. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно п. 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума ЄСВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та належить сплаті щомісяця.
Суд зазначає, що оскаржувана вимога не містить будь-яких розрахунків, проте виходячи з суми визначеної відповідачем недоїмки зі сплати ЄСВ, вбачається її розрахунок за період 2017 рік-2019 рік.
Законом України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464, що діють з 01.01.2017, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому звітному місяці звітного року.
Мінімальний внесок у 2017 році становив 704 грн. на місяць (3200 грн х 22%, де 3200 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII).
Мінімальний внесок у 2018 році становив 819,06 грн. на місяць (3723 грн х 22%, де 3723 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-УІІІ).
Мінімальний внесок у 2019 році становив 918,06 грн. на місяць (4173 грн х 22%, де 4173 грн. розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 23.11.2018 № 2629-УІІІ).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник, у тому числі який обрав спрощену систему оподаткування, зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464 платники ЄСВ, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ. Періодом, за який платники ЄСВ подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 нього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Статтею 6 Закону №2464 визначено, що платник ЄСВ зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 16 ПК України, визначено обов'язки платника податків, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).
У випадку не отримання доходу від підприємницької діяльності, позивач зобов'язаний був нараховувати і сплачувати ЄСВ у сумі не меншій за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, не зважаючи на те, що позивач не отримував дохід у звітному періоді або окремому місяці, останній як ФОП зобов'язаний сплачувати ЄСВ, не зважаючи на те, що позивач не здійснював підприємницьку діяльність.
Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 9 лютого 2018 року та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 року єдиний внесок сплачується щоквартально по строку.
Суд звертає увагу, що звільнення від обов'язку нарахування та сплати ЄСВ, або встановлення інших переваг, тобто пільг по нарахуванню/сплаті ЄСВ регулюється виключно Законом про ЄСВ.
Так, Законом про ЄСВ визначено кілька випадків звільнення від такого обов'язку, проте під час розгляду справи в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не надано доказів його належності до категорій таких осіб, які мають пільги щодо нарахування/сплати ЄСВ (звільняються від обов'язку).
Відтак, позивач не є особою яка відповідно до Закону про ЄСВ має пільги по нарахуванню та сплаті ЄСВ як фізична особа - підприємець, тобто не звільняється від його сплати.
Крім того, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Зважаючи на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру позивачем припинено діяльність лише 28.09.2020, а отже і статусу платника єдиного внеску позбавлений з 28.09.2020, то вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску є законною та обґрунтованою.
Щодо аргументів позивача про донарахування сум єдиного внеску без проведення перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка є чинною на час виникнення спірних відносин між сторонами.
Ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Відповідно до п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
Отже вимога надсилається не лише у випадку, якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску, що передбачає необхідність направлення такої вимоги після вручення акту перевірки та розгляду заперечень, а і у випадку, зокрема, якщо страхувальник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, що підтверджується обліковими даними з інформаційної системи фіскального органу.
Щодо посилань скаржника на Закон України від 13.05.2020 №592-IX "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", яким доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI пунктом 9-15, суд апеляційної інстанції зазначає наступне: по-перше, Закон №592-IX набрав чинності після прийняття контролюючим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019, а саме 03.06.2020, у зв'язку з чим внесені цим Законом зміни до Закону №2464-VI, на які посилається позивач, не можуть впливати на правомірність оскаржуваної вимоги; по-друге, пунктом 9-15 Закону №2464-VI (в редакції Закону №592-IX) регламентовано процедуру списання несплачених станом на день набрання чинності Законом №592-IX, зокрема, сум недоїмки, нарахованих відповідним платникам єдиного внеску за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом №592-IX за певних умов, а тому позивач не позбавлений можливості звернутися на теперішній час до контролюючого органу з заявою в порядку визначеному Законом №2464-VI з метою списання заборгованості за період, за який відповідачем нараховано недоїмку з єдиного внеску згідно спірної вимоги.
Підсумовуючи оцінку доводів позивача щодо порушення відповідачем формальних правил та процедур, суд звертає увагу, що навіть за наявності окремих недоліків оформлення вимоги, окремі дефекти не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Також необхідно зазначити, що відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені по єдиному внеску не застосовуються.
Підсумовуючи викладене, контролюючий орган мав всі передбачені законодавством підстави для винесення спірної вимоги та направлення її на адресу позивача. Спірне рішення відповідає всім критеріям, визначеним Законом № 2464 та Інструкцією №449, як по формі, так і по змісту, а тому підстави для її скасування у судовому порядку відсутні.
Відповідно до частин першої-другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69017, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 23.06.2021.
Суддя О.В. Конишева