про залишення позовної заяви без розгляду
17 червня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1915/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
представник позивача: Гончарук А.Р.,
представник відповідача: Ільницька Л.Ю.,
представник третьої особи: не з'явився,
прокурор: Романюк Д.В.,
розглянувши в підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовною заявою Ужгородської міської ради до Закарпатської обласної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - КП «Парк культури та відпочинку «Під замком», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Закарпатська обласна прокуратура, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Ужгородська міська рада звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської обласної ради, в якому просить: 1. Визнати бездіяльність Закарпатської обласної ради щодо відмови у скасуванні рішення двадцять першої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 04.12.2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» та пункт 1 рішення вісімнадцятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 25.07.2008 року № 614 «Про розширення площі об'єктів природного заповідного фонду місцевого значення» протиправною. 2. Скасувати рішення двадцять першої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 04.12.2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» та пункт 1 рішення вісімнадцятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 25.07.2008 року № 614 «Про розширення площі об'єктів природного заповідного фонду місцевого значення» привести відповідність до вимог чинного законодавства, шляхом виключення пункту 3 додатку 2 до зазначеного рішення, яким вирішено розширити площу парку - пам'ятки садова - паркового мистецтва «Парк відпочинку «Боздоський» у м. Ужгород з 50,0 га до 73,7569 га.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 травня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.
16 червня 2020 року до суду від Ужгородської міської ради надійшла позовна заява в новій редакції. Відповідно до такої, позивач просить: 1. Визнати бездіяльність Закарпатської обласної ради щодо відмови у скасуванні рішення двадцять першої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 04.12.2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» та пункт 1 рішення вісімнадцятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 25.07.2008 року № 614 «Про розширення площі об'єктів природного заповідного фонду місцевого значення» протиправною. 2. Зобов'язати Закарпатську обласну раду розглянути на черговому засіданні сесії питання щодо скасування рішення двадцять першої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 04.12.2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» та скасування пункту 1 рішення вісімнадцятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 25.07.2008 року № 614 «Про розширення площі об'єктів природного заповідного фонду місцевого значення», шляхом виключення пункту 3 додатку 2 до зазначеного рішення, яким вирішено розширити площу парку - пам'ятки садова - паркового мистецтва «Парк відпочинку «Боздоський» у м. Ужгород з 50,0 га до 73,7569 га з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача до участі у справі Закарпатську обласну прокуратуру.
23 березня 2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.
В мотивувальній частині позову, Ужгородська міська рада обґрунтовує можливість відновлення її порушеного права шляхом скасування обласною радою оспорюваних рішень та стверджує, що до 2020 року вона не знала про існування таких рішень обласної ради. Однак, у своєму клопотанні, поданому в рамках розгляду справи №260/1915/20, яке надійшло на адресу Закарпатської обласної ради 01.03.2021 року, позивач надав копії постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30.07.2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року у справі № 2а-138/09, де Ужгородська міська рада була відповідачем. Зауважує, що в матеріалах даної справи фігурувало рішення Закарпатської обласної ради «Про розширення площі об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» № 614 від 25.07.2008 року, а отже переконана, що твердження позивача про те, що у міської ради була відсутня інформація про прийняття радою такого рішення, не відповідає фактичним обставинам справи.
В підготовчому засіданні представник позивача проти задоволення заяви представника відповідача ро залишення позовної заяви без розгляду заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні такої.
Представник відповідача в підготовчому засіданні заяву підтримала та просила суд залишити позовну заяву Ужгородської міської ради без розгляду. Також зазначила, що позовні вимоги щодо визнання бездіяльності Закарпатської обласної ради щодо відмови у скасуванні рішення двадцять першої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 04.12.2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» та скасування пункту 1 рішення вісімнадцятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 25.07.2008 року № 614 «Про розширення площі об'єктів природного заповідного фонду місцевого значення» є безпідставними, оскільки відповідно до чинного законодаства Закарпатська обласна рада не вправі самостійно скасовувати свої рішення, якщо вони попередньо не визнанні протиправними та не скасовані в судовому порядку.
Третя особа - КП «Парк культури та відпочинку «Під замком», явку свого представника в підготовче засідання не забезпечила, проте в матеріалах справи міститься клопотання від такого про розгляд справи за його відсутності.
Прокурор в підготовчому засіданні підтримала позицію представника відповідача та просила суд позовну заяву залишити без розгляду, з огляду пропуску строку звернення до суду.
Визначаючись щодо поданої відповідачем заяви, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, Ужгородська міська рада, зокрема, просить визнати бездіяльність Закарпатської обласної ради щодо відмови у скасуванні рішення двадцять першої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 04.12.2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» та пункт 1 рішення вісімнадцятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 25.07.2008 року № 614 «Про розширення площі об'єктів природного заповідного фонду місцевого значення» протиправною та зобов'язати Закарпатську обласну раду розглянути на черговому засіданні сесії питання щодо скасування рішення двадцять першої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 04.12.2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» та скасування пункту 1 рішення вісімнадцятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 25.07.2008 року № 614 «Про розширення площі об'єктів природного заповідного фонду місцевого значення», шляхом виключення пункту 3 додатку 2 до зазначеного рішення, яким вирішено розширити площу парку - пам'ятки садова - паркового мистецтва «Парк відпочинку «Боздоський» у м. Ужгород з 50,0 га до 73,7569 га з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява №3236/03, п. 41, від 03.04.2008).
Поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №816/1630/17 та від 18.02.2021 року у справі №640/25034/19 і враховані судом.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує що в мотивувальній частині позову, Ужгородська міська рада обґрунтовує можливість відновлення її порушеного права шляхом скасування обласною радою оспорюваних рішень та стверджує, що до 2020 року вона не знала про існування таких рішень обласної ради.
Однак, у своєму клопотанні, поданому в рамках розгляду справи №260/1915/20, яке надійшло на адресу Закарпатської обласної ради 01.03.2021, позивач надав копії постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30.07.2009 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі № 2а-138/09, де Ужгородська міська рада була відповідачем.
В матеріалах справи міститься копія рішення Закарпатської обласної ради «Про розширення площі об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» № 614 від 25.07.2008, а отже, твердження позивача про те, що у міської ради була відсутня інформація про прийняття радою такого рішення, не відповідає фактичним обставинам справи.
У зв'язку з наведеним, суд робить висновок, що Ужгородська міська рада, вважаючи, що площа парку пам'ятки садова - паркового мистецтва «Парк відпочинку «Боздоський» у м. Ужгород становить 50,0 га, вже у 2012 році мала можливість звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, однак, таким правом не скористалася.
Статтею 1 частиною 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Приписами статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Акти місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Також судом встановлено, що оскаржувані рішення оприлюднювалися на офіційній сторінці Закарпатської обласної державної адміністрації у мережі інтернет, яка має загальний доступ, отже з цього дня з його текстом має можливість ознайомитися будь-яка особа.
Враховуючи публічність та відкритість зазначеної вище інформації, позивач мав можливість дізнатись про порушення своїх прав та інтересів ще починаючи з дня оприлюднення, при цьому, позивачем не надано належних доказів, що підтверджують наявність будь-яких обмежень доступу до оскаржуваного рішення.
Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом - 27 травня 2020 року, а оскаржувані рішення прийняті у 2008 року, відповідно і оскаржувана бездіяльність мала місце у 2008 році. Таким чином, позивач звернувся до суду після спливу шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого статтею 122 частиною 2 КАС України.
Суд зауважує, що учасники справи зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Суд не вбачає об'єктивних непереборних перешкод, які б унеможливлювали отримання позивачем інформації щодо наявності оскаржуваних рішень, яка в свою чергу була розміщена на сайті відповідача, а відтак й можливості звернення до належного суду у найкоротший строк щодо оскарження такого.
Необхідно зазначити, що законодавцем пов'язано початок перебігу строку звернення до адміністративного суду саме із днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а не наявністю висновку суду щодо правильності чи неправильності обраного способу захисту.
Окрім того, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не потрібно розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Необхідно зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Незнання про можливе порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не вказує на поважність причин пропуску строку звернення до суду.
У публічно-правових відносинах строки особливо актуальні для оцінки правомірності поведінки суб'єктів з погляду на її своєчасність.
Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Суд вважає, що можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у позивача з'явилася після того, як на офіційному сайті відповідача було розміщено оскаржувані рішення і позивачем не було вчинено жодних дій щодо отримання такого рішення.
Звернення позивача у 2020 році із листами до Закарпатської обласної державної адміністрації та Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, суд розцінює як штучне створення ситуації, за допомогою якої позивач вказує на те, що ними строк звернення до суду не пропущений.
Відповідно до статті 240 частини 1 пункту 8 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Проаналізувавши подані учасниками справи матеріали, суд приходить до висновку, що вказані в підготовчому засіданні представником позивача підстави пропуску строку на звернення до суду є неповажними. Отже, з огляду на встановлені обставини у даній адміністративній справі суд вважає, що жодних доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з даним позовом в межах шестимісячного строку позивачем не надано.
На підставі вищенаведеного, суд вважає відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а тому вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Одночасно, суд вважає за необхідне вказати, що норма 240 частини 1 пункту 8 КАС України є імперативною і у суду існує обов'язок, при встановленні судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду, залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до статті 183 частини 2 пункту 1 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статтями 122,123, 240, 248, 256 КАС України, суд, -
Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.
Позовну заяву Ужгородської міської ради до Закарпатської обласної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - КП «Парк культури та відпочинку «Під замком», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Закарпатська обласна прокуратура, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 23 червня 2021 року.
СуддяЯ. М. Калинич