Справа № 352/2228/20
Провадження № 1-кп/352/124/21
24 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018090250000619 від 28.12.2018 р. про обвинувачення :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , неофіційно працюючого на приватних новобудовах, одруженого, утриманця однієї малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою спеціальною освітою, українця, громадянки України, військовозобов'язаного, депутатам будь-якої не обирався, згідно ст. 89 КК України не судимого, якому пам'ятка про його права та обов'язки вручена під розписку, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-
підсудний ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб, вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло.
Вказаний злочин підсудний вчинив при таких обставинах:
27 грудня 2018 року приблизно о 23 год. 30 хв. ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що по АДРЕСА_2 , у будинку ОСОБА_7 ніхто не проживає, вступив у злочинну змову з особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, з метою вчинення крадіжки металевих конструкцій з будинку останньої.
Того ж вечора, реалізуючи свій неправомірний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб разом із особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, проникли на територію подвір'я ОСОБА_7 , що в АДРЕСА_2 , де ОСОБА_5 скориставшись підручними засобами - ломом-цвяходером, виламав врізний замок вхідних дверей, після чого відчинив їх та через утворений отвір разом з останнім проникли всередину житлового будинку. Перебуваючи у середині приміщення житлового будинку, ОСОБА_5 разом із особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, з корисливих мотивів, з єдиним умислом на заволодіння чужим майном та маючи на меті незаконне збагачення, частково зруйнувавши кахельну піч, демонтували і таємно викрали з неї кухонну металеву плиту - тафлю «бляд», металеві дверцята печі та жаротривку решітку печі.
Продовжуючи свої злочинні дії, об'єднані єдиним умислом на таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , за попередньою змовою групою осіб разом із особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вийшовши з викраденим з будинку, таємно викрали з-під сходів будинку металеву решітку.
У подальшому, ОСОБА_5 разом із особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, маючи реальну можливість розпоряджатись викраденим, залишили місце вчинення злочину та перенесли викрадене до будинку останнього, що в АДРЕСА_3 .
Бажаючи розпорядитись викраденим майном, наступного дня особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, продала викрадене майно, видавши його за власне, на пункті прийому брухту металів ОСОБА_8 , який не був обізнаний про неправомірну діяльність останнього, за що отримав грошову винагороду в сумі 276 грн., які розділив порівну з ОСОБА_5 .
Таким чином, внаслідок неправомірних дій, ОСОБА_5 та особа, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, завдали потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 276 гривень.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні пред'явленого йому в обвинувальному акті злочину визнав повністю, в скоєному щиро розкаявся і вибачившись перед потерпілою дав суду показання, в яких повністю підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення вищенаведеного у вироку. Також суду показав, що ініціатором скоєння крадіжки була саме особа, матеріали кримінального провадження щодо якої були виділені в окреме провадження. Дуже шкодує за наслідками скоєного. Йому соромно за скоєне перед потерпілою та односельчанами, оскільки позицінував себе серед останніх ввічливим та добропорядним односельчанином. Підсудний просить суд суворо його не карати та при призначенні покарання врахувати, що неправомірні діяння скоїв внаслідок надзвичайно скрутного матеріального становища, а всі заподіяні потерпілій матеріальні збитки відшкодував в добровільному порядку
Потерпіла ОСОБА_7 подала суду письмову заяву, змістом якої стверджується, що ОСОБА_5 повністю відшкодував спричинену їй злочином шкоду, жодних претензій до останнього немає. Просить суд суворо обвинуваченого не карати та не призначати йому покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства. Окрім того, просила кримінальне провадження розглядати за її відсутності.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину визнав повністю, а також те, що він не оспорює фактичні обставини вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржувати дані фактичні обставини в апеляційному порядку, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, дослідження доказів відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, судом визнано недоцільним та обмежено обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом підсудного та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Обвинувачений та учасники процесу не заперечували проти обмеженого порядку дослідження доказів, при цьому суд переконався, що останні правильно розуміють зміст ст. 349 КПК України.
Таким чином, оцінивши та проаналізувавши здобуті в судовому засіданні всі докази по даному кримінальному провадженню їх сукупності - з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, суд приходить до переконання, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ст. 185 ч. 3 КК України, так як він за попередньою змовою групою осіб, вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло.
У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про виконання рішеньта застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
При цьому суд обгрунтовано посилається на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд при призначенні покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, як і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Обтяжуючі відповідальність підсудного обставини відсутні.
До пом'якшуючих обставин суд відносить те, що підсудний в скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, заподіяні потерпілій своїми неправомірними діяннями збитки відшкодував в повному обсязі в добровільному порядку.
Крім того, вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд враховує думку потерпілої ОСОБА_7 щодо несуворості міри покарання, яке слід призначити ОСОБА_5 , як і те, що останній вкрай негативно ставиться до вчиненого, має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, працюючи займаються суспільно-корисною працею, одружений, являється утриманцем однієї неповнолітньої дитини, раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, зі слів має незадовільний стан здоров'я, тобто є особою із належним рівнем соціальної зрілості, яка має нерегулярний легальний дохід та міцні соціальні зв'язки, що применшує передумови для пода льшої його протиправної поведінки
Таким чином, враховуючи всі вищеперелічені обставини, дані про особу підсудного ОСОБА_5 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним неправомірного діяння і впливають на пом'якшення покарання, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого норми ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 185 ч. 3 КК України, а саме у виді громадських бробіт, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження скоєння нових злочинів.
Окрім того, застосовуючи до ОСОБА_5 норми ст. 69 КК України, суд приймає до уваги, що у будь-якому разі встановлені обставини, які пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним та несправедливим.
На переконання суду, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідає також принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння, вчиненого ним, з покаранням призначеним останньому.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.
Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Питання про речові докази по даному кримінальному провадженні, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 342 -376 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому, із застосуванням норм ст. 69 КК України, покарання у виді громадських робіт строком на двісті сорок годин.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Речові докази по даному кримінальному провадженню, а саме: пічну кухонну металеву плиту «блят», пічні металеві дверцята, жаротривку решітку, металеву решітку - повернути за приналежністю потерпілій ОСОБА_7 ; диск із відеозаписами з камери спостереження - зберігати при матеріалах даного кримінального провадження.
Цивільний позов в даному кримінальному провадженню не заявлявся.
На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику негайно, після його проголошення.
Головуючий : ОСОБА_1