Справа № 352/2556/20
Провадження № 1-кп/352/142/21
24 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020090250000414 від 12.10.2020 по обвинуваченню:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не працюючого, із професійно-технічною освітою, розлученому, раніше судимому вироком Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18.06.2020 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 6 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 Кримінального кодексу України (далі КК України), -
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_10 вчинив повторно таємне викрадення чужого майна (крадіжку) за наступних обставин.
08.10.2020 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_10 прийшов до місця свого постійного проживання - житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . У зв'язку із відсутністю ключів від вхідних дверей, ОСОБА_10 розбив скляну вставку дерев'яного вікна і таким способом зайшов до приміщення будинку.
Цього ж дня, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_10 через відчинені двері зайшов до спальної кімнати - ОСОБА_11 , яка проживає за вищевказаною адресою. Перебуваючи у спальній кімнаті ОСОБА_10 побачив на ліжку ноутбук марки «Toshiba» моделі «Satellite P10-802», у корпусі синього кольору, який належить ОСОБА_11 . В цей час у ОСОБА_10 виник злочинний умисел на вчинення крадіжки даного ноутбука.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_10 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав ноутбук марки «Toshiba» моделі «Satellite P10-802», у корпусі синього кольору вартістю 2133 грн. (дві тисячі сто тридцять три гривні).
Після цього, ОСОБА_10 з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд.
У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_10 , потерпілій ОСОБА_11 заподіяно майнову шкоду у розмірі 2133 грн.
Таким чином, ОСОБА_10 вчинив кримінального правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав. Пояснив, що в жовтні 2020 року прийшовши до місця свого постійного проживання, переконавшись, що бабусі немає вдома, без дозволу останньої, таємно викрав ноутбук марки «Toshiba» моделі «Satellite P10-802», у корпусі синього кольору, який належить ОСОБА_11 . В подальшому з викраденим майном пішов до сусіда де вживав алкогольні напої, а прокинувшись зранку за місцем проживання виявив, що ноутбука не було. У вчиненому щиро кається.
Потерпіла в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву в якій просила судовий розгляд здійснювати за її відсутності. Просила призначити суворе покарання.
Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
Таким чином, оскільки у судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_10 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.
При призначенні покарання суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, ОСОБА_10 раніше судимий, який має постійне місце проживання, професійно-технічну освіту, але офіційно не працює, розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, по місцю проживання характеризується позитивно, відповідно до довідок за №7397 від 16.10.2020 року і за №1533 від 15.10.2020 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують покарання відповідно до ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання не встановлено.
З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думку потерпілої, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.185 КК України, а саме у виді арешту.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Крім того у відповідності до ст. ст. 122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертиз №2403/20-28, №СЕ-19/109/8/5-768Д/20 у даній справі.
Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді арешту строком на 5 (п'ять) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме:
два сліди пальців рук, які передані до кімнати зберігання речових доказів Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області - знищити.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави 3 268 (три тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 92 коп. витрат на проведення товарознавчої та дактилоскопічних експертиз.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1