11 травня 2021 року Справа № 160/3463/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій (бездіяльності) протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (поданий через систему «Електронний суд», у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, передбачених постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 для призначення позивачеві пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, передбачені постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 для призначення пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в період часу з 07.11.2015 року по 18.09.2017 року ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області, звільнившись з посади старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Кам'янського відділу поліції. До цього часу, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 14.08.1997 року по 06.11.2015 року. А в період часу з 01.09.1996 року по 04.08.1997 року ОСОБА_1 працював особою вільнонайманого складу Дніпродзержинського МУ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області. Наказом начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 18.09.2017 року за номером 289 о/с «По особовому складу» позивача було звільнено зі служби (за власним бажанням) з 19.09.2017 року, згідно п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно з Витягу з наказу №289 о/с від 18.09.2017 року стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги склав 20 років 01 місяць 4 дні, інформацію про пільгове обчислення вислуги років позивачеві надано не було. Після звільнення з Національної поліції, ОСОБА_1 неодноразово звертався до ГУНП в Дніпропетровській області з приводу реалізації права на соціальний захист та отримання соціальних виплат, гарантованих державою Україна, шляхом отримання пенсії за вислугу років, але отримував відмови в надані мені документів стосовно моєї вислуги років та відмову в підготовці документів для отримання пенсії. В подальшому, 12.02.2021 року позивач направив до ГУНП в Дніпропетровській області поштовий лист з клопотанням про надання копій документів та заявою про підготовку та направлення до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області документів, передбачених постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2017 р. № 3-1 для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, позивач відправив електронний лист на електронну адресу ГУНП в Дніпропетровській області, а також через особистий кабінет.
Проте, відповідач відмовив у підготовці та направленні до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області документів для призначення пенсії із посиланням на відсутність законних підстав через недостатність у позивача календарної вислуги років (23 років календарної вислуги).
Позивач вважає, що дії (бездіяльність) відповідача є необґрунтованими та протиправними, оскільки відповідно до вимог законодавства законодавством встановлено виключну компетенцію органів Пенсійного фонду на вирішення питання про призначення пенсії або відмову у її призначенні.
Позивач звертає увагу суду, що у своїй відповіді підставою для відмови в підготовці та направленні до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, Відповідач зазначив: «Враховуючи, що станом на 19 вересня 2017 року Ваша вислуга років складала 20 років 01 місяць 04 дні, призначити пенсію за вислугу років не має правових підстав», що на думку позивача свідчить про порушення вищенаведеного порядку призначення пенсій, а саме: Позивач вважає, що Відповідач привласнив собі право на «призначення пенсій», хоча відповідно до вищенаведеного порядку дій, він не уповноважений «призначити пенсії».
ОСОБА_1 зазначає, що в період його служби в органах внутрішніх справ України (з 2001 року по 26.07.2011 року) відповідно до умов діючого законодавства, обчислення вислуги років позивача здійснювалось на пільгових умовах із розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці обліку вислуги років, що мало фіксуватися і зберігатися в його особистій справі, яка зберігається у Відповідача і ця вислуга на пільгових умовах повинна враховуватися ним при обчисленні вислуги років позивача при підготовці документів для направлення їх до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України № 2262.
Календарна вислуга років за вказаний період служби складає 10 років, шляхом математичного обрахунку кратності 1 к 1,5 обчислення вислуги років в пільговому порядку складає вже 15 років, що разом із 10 років служби за інші періоди (з 14 08.1997 року по 2001 рік, та з 26.07.2011 року по 18.09.2017 року), у сумі складає вислугу років у загальній кількості понад 25 років.
Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №805/3923/18-а, відповідно до якої основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІ1. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
12.03.2021 від позивача до надійшло клопотання про залучення додаткових доказів у справі.
15.03.2021 позивачем надані до суду додаткові пояснення у справі.
Враховуючи, що 13.03.2021, 14.03.2021, 20.03.2021 та 21.03.2021 були вихідними днями, а у період з 15.03.2021 по 19.03.2021 головуючий суддя Юхно І.В. перебувала на лікарняному, питання про відкриття провадження в адміністративній справі судом вирішувалось в перший робочий день - 22.03.2021.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.
Копію ухвали направлено на адресу позивача засобами електронного зв'язку 25.03.2021, що підтверджується матеріалами справи.
25.03.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла уточнена позовна заява з ідентичними позовними вимогами, подана 24.03.2021, в якій відсутні реквізити відповідача у справі.
25.03.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла уточнена позовна заява з ідентичними позовними вимогами, які містить місце проживання позивача та реквізити відповідача у справі.
Крім того, 25.05.2021 через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання/заява, у якій позивач просив суд не приймати до уваги уточнену позовну заяву від 24.03.2021 як помилково відправлену, оскільки через технічні проблеми при роботі в особистому кабінеті сталася помилка, через яку позивач направив до суду чернетку, в якій відсутні дані відповідача у справі, та просив врахувати уточнену позовну заяву від 25.03.2021.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано у відповідача додаткові докази та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано копії матеріалів пенсійної справи позивача та встановлено строк для їх подання до 13.04.2021 року.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.
Вказана ухвала від 30.03.2021 разом з копією позовної заяви відправлена на офіційну електронну пошту Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та отримана відповідачем 08.04.2021, отже строк на надання відзиву до 23.04.2021 року.
12.04.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового часу для підготовки письмових доказів, а також відзиву на позову заяву, яке обґрунтовано тим, що відповідачем ухвалу отримано лише 08.04.2021, у зв'язку з чим, у останнього не має можливості надати витребувані судом докази та відзив у встановлений судом строк 13.04.2021.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2021 з огляду на незакінчення строку на подання відзиву на позов станом на день подання клопотання частково задоволено клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.04.2021 про продовження строку для надання відзиву та письмових доказів у справі №160/3463/21, а саме: продовжено Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області строк на надання доказів, встановлений ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року та встановлено строк на їх подання до 23.04.2021.
22.04.2021 до суду надійшов відзив на позов, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування зазначеної правової позиції відповідачем було зазначено, що відповідно до наказу ГУНП від 18.09.2017 року №289 о/с інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Кам'янського відділу поліції ГУИП майора поліції ОСОБА_1 звільнено за п. 7 ч .1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).
18.02.2021 року до ГУНП надійшов лист ОСОБА_1 від 12.02.2021 року, в якому останній просить підготувати та направити документи, передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року з 19.09.2017 року, включивши до пільгової вислуги років для призначення пенсії час проходження служби у підрозділах боротьби з економічною злочинністю та кримінальної міліції у справах дітей в пільговому обчисленні з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці за період з 2001 року по 20.07.2011 року. Також, 22.02.2021 року до ГУНП надійшов електронний лист ОСОБА_1 , який містить вимоги, аналогічні попередньому листу ОСОБА_1 від 12.02.2021 року
Листом ГУНП від 12.03.2021 року за №1/П-1417тк; П-1217/103/05-2021 ОСОБА_4 надана відповідь на звернення останнього та роз'яснено про відсутність правових підстав для направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів для призначення пенсії, у зв'язку з тим, що для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність 23 років календарної вислуги років, однак вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення зі служби складає 20 років 01 місяць 04 дні.
В своєму позові позивач вказує на необхідність оформлення документів для призначення йому пенсії із врахуванням його пільгової вислуги років один місяць служби за півтора місяці за час проходження служби в органах внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку. Проте, відповідач звертає увагу суду, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» не містить норм про призначення пенсії на пільгових умовах ніж тих, які зазначені в ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На думку позивача, що на день звернення до ГУНП позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.
Відповідач зазначає, що у разі відсутності у ОСОБА_1 достатньої вислуги років орган, уповноважений на призначення пенсії (у даному випадку ГУНП), правомірно відмовив йому у направленні до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області відповідних документів, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років.
ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді оперуповноваженого у період дії зазначеного нормативно-правового акту, мав право на зарахування на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця служби, які після набуття права на пенсію будуть враховані останньому для обчислення розміру пенсії у відповідності до приписів ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На підставі викладеного відповідач вважає, що відсутні правові підстави для зобов'язання ГУНП підготувати на направити документи передбачені постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії за вислугу років на підставі вислуги років ОСОБА_1 .
Разом із відзивом відповідачем надані додаткові докази у справі на виконання ухвали суду від 30.03.2021. Проте, суд звертає увагу, що інформацію про вислугу років ОСОБА_1 в пільговому (кратному) обчисленні відповідач до суду не надав.
29.04.2021 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання/заява, відповідного до якої позивачем повідомлено, що станом на 29.04.2021 на його адресу не надходив відзив від відповідача, у зв'язку з неподанням відзиву відповідачем ОСОБА_1 просив суд: розглянути справу за наявними матеріалами; неподання відзиву Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області кваліфікувати як визнання позову; при ненаданні документів, витребуваних судом, забезпечити отримання таких документів у встановлений законом спосіб; при необхідності, вийти суд за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень - Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 30.04.2020 року за правилами ст. 263 КАС України.
Проте, оскільки в період з 20.04.2021 по 07.05.2021 головуючий суддя Юхно І.В. перебувала у щорічній відпустці, а 08.05.2021-10.05.2021 були вихідними днями, то суд розглядає вищевказане клопотання позивача та справу по суті у перший робочий день - 11.05.2021.
Щодо клопотання позивача від 29.04.2021 суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 5 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 3 статті 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами частини 9 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Як вже зазначено судом вище, оскільки ухвала про відкриття провадження отримана відповідачам 08.04.2021, то строк на надання відзиву на позов до 23.04.2021.
Крім того, ухвалою від 13.04.2021 за клопотанням відповідача було продовжено Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області строк на надання доказів, встановлений ухвалою від 30.03.2021 року та встановлено строк на їх подання до 23.04.2021.
Суд зазначає, що відзив на позов з витребуваними судом доказами (не в повному обсязі) надійшли до суду 22.04.2021 (тобто в строк, встановлений судом) разом із доказами направлення на адресу позивача, проте інформації про вислугу років позивача в пільговому (кратному) обчисленні на виконання ухвали суду від 30.03.2021 року до матеріалів справи відповідачем надано не було. При цьому, доказів щодо поважності причин такого не подання до суду не надходило.
На підставі наведених норм, суд вважає за необхідне частково задовольнити вищевказане клопотання позивача та вирішити справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , з 14.08.1997 по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 18.09.2017 року - в Національній поліції України.
З послужного списку позивача (особистий номер НОМЕР_1 ; спеціальний жетон НОМЕР_2 ) вбачається, що ОСОБА_1 :
- Служба в ОВС:
- з 14.08.1997 по 26.06.2001 - навчався в Національному університеті внутрішніх справ України (наказ від 08.08.1997 №201; наказ від 26.06.2001 №157 о/с);
- з 27.07.2001 по 26.02.2007 - оперуповноважений відділення про боротьбі зі злочинністю в процесі приватизації на фондовому ринку відділу ДСБЕЗ Дніпропетровського міського управління (наказ УМВС/о від 30.07.2001 №133 о/с);
- з 26.02.2007 по 19.06.2007 - оперуповноважений групи ДСБЕЗ Петриківського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС обл. від 26.02.2007 №35 о/с);
- 19.06.2007 по 22.11.2007 - старший оперуповноважений групи ДСБЕЗ Петриківського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС обл. від 19.06.2007 №107 о/с);
- з 23.11.2007 по 22.04.2008 - старший оперуповноважений сектору ДСБЕЗ Петриківського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області (наказ УМВС в обл. від 23.11.2007 №228 о/с);
- з 22.04.2008 по 22.09.2008 - оперуповноважений відділення кримінальної міліції у справах дітей Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління (наказ УМВС/о від 22.04.2008 №68 о/с);
- з 22.09.2008 по 21.03.2013 - оперуповноважений відділення кримінальної міліції у справах дітей Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління (призначений у зв'язку з реорганізацією штатів; наказ ГУМВС/о від 22.09.2008 №206 о/с);
- з 21.03.2013 по 10.06.2013 - старший оперуповноважений відділення кримінальної міліції у справах дітей Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління (наказ Дз МУ від 21.03.2013 №18 о/с дек);
- з 10.06.2013 по 16.06.2015 - старший оперуповноважений сектору кримінальної міліції у справах дітей Заводського РВ Дніпродзержинського МУ (призначений у зв'язку з реорганізацією штатів; наказ ГУМВС/о від 10.06.2013 №147 о/с дек);
- з 16.06.2015 по 11.08.2015 - в.о. начальника сектору кримінальної міліції у справах дітей Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (наказ ГУМВС/о від 16.06.2015 №242 о/с);
- з 11.08.2015 по 06.11.2015 - начальник сектору кримінальної міліції у справах дітей Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області (наказ ГУМВС/о від 11.08.2015 №335 о/с);
- згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, відповідно до п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» звільнений у запас Збройних сил за п.64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації)), з 06.11.2015 (наказ ГУМВС/о від 06.11.2015 №485 о/с);
- Служба в Національній поліції:
- з 07.11.2015 по 01.08.2016 - начальник сектору Дніпродзержинського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській обл. (наказ ГУНП від 07.11.2015 №1 о/с);
- з 01.08.2016 по 09.12.2016 - Дніпродзержинський відділ поліції (м.Дніпродзержинськ) ГУНП в Дніпропетровській області перейменований у Кам'янський відділ поліції (м.Дніпродзержинськ) ГУНП в Дніпропетровській області (наказ ГУНП/о від 01.08.2016 №2154);
- з 09.12.2016 по 19.09.2017 - старший інспектор з ювенальної превенції сектору превенції Кам'янського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області (призначений у зв'язку з реорганізацією штатів; наказ ГУНП/о від 09.12.2016 №352 о/с);
- з 19.09.2017 - звільнений згідно із Законом України «Про Національну поліцію» за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) (наказ ГУПН в Дн/обл від 18.09.2017 №289 о/с; копія міститься у матеріалах справи).
Відповідно до послужного списку позивача та наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.09.2017 №289 о/с стаж служби ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги 20 років 1 місяць 4 дні.
ОСОБА_1 звернувся до Начальника ГУПН в Дніпропетровській області із заявою (вх.№П-1217 від 18.02.2021), у якій просив:
- підготувати та направити документи, передбачені постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області для призначення позивачеві пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 19.09.2017 року, включивши до пільгової вислуги років для призначення пенсії час проходження служби у підрозділах боротьби з економічною злочинністю та кримінальної міліції у справах дітей в пільговому обчисленні з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяці за період з 2001 року по 20.07.2011 року;
- письмово поінформувати позивача про розмір моєї вислуги років на момент звільнення зі служби в календарному та пільговому обчисленні;
- надати завірену відбитком печатки установи та підписом уповноваженої особи довідку про розмір грошового забезпечення та довідку про додаткові види грошового забезпечення, які б позивач отримував протягом останніх 24 місяців перед місяцем звільнення зі служби.
Крім того, вказана заява була направлена позивачем також засобами електронного зв'язку 22.02.2021 року (ticket #658802).
Листом від 12.03.2021 №1/П-1417тк; №П-1217/103/05-202/ «Про відповідь на звернення» Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повідомило позивачеві, що обрахування вислуги років на пільгових умовах здійснюється у разі набуття поліцейськими права на пенсію, передбаченого статтею 12 Закону №2262-ХІ. Час служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ та Національній поліції (вислуга років в календарному обчисленні) на день звільнення зі служби складає 20 років 01 місяць 04 дні. Відповідачем також зазначено, що враховуючи те, що для отримання права на призначення права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме 23 років календарної вислуги, у ГУПН в Дніпропетровській області немає законних підстав щодо складання та подання документів для призначення позивачеві пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Разом із вказаним листом позивачеві надано довідку ГУНП в Дніпропетровській області від 05.03.2021 №3/17 про грошове забезпечення позивача з 07.11.2015 по 19.09.2017 року; довідку Ліквідаційної комісії Дніпродзержинського МУ ГУМВС в Дніпропетровській області від 05.03.2021 №19078 про грошове забезпечення позивача з 01.09.2015 по 06.11.2015 року; довідку Управління кадрового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області від 04.03.2021 №20/4-1059, відповідно до якої вислуга років на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби складає: у календарному обчисленні 20 років 01 місяць 04 дні. Обчислення вислуги років на пільгових умовах здійснюється за умови наявності відповідної календарної вислуги років, на підставі Закону України від 08.07.2011 №3668-VI.
Згідно із довідкою Сектору кадрового забезпечення Кам'янського районного управління ГУНП в Дніпропетровській області від 16.04.2021 №4/6488, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення (19.09.2017) в календарному обчисленні складала 20 років 1 місяць 4 дні, у зв'язку з чим матеріалами для призначення пенсії до сектору пенсійного забезпечення не направлялися.
Інформацію про вислугу років ОСОБА_1 на день звільнення в пільговому (кратному) обчисленні відповідачем до суду надано не було.
Не погоджуючись з відмовою в підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів, передбачених постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 для призначення позивачеві пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
За приписами статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Умови праці особи впливають на розмір її заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки та інші соціальні гарантії. Законодавець передбачив призначення пенсій за вислугу років; особливість такого виду пенсії полягає у зменшеному пенсійному віці, внаслідок виконання роботи, яка визначена законодавством такою, що призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Тобто, вказаний вид пенсії є відповідним заохоченням для осіб, умови праці яких негативно впливають на їх професійну працездатність.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Вказаним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту (пп. «б» ч.1 ст.1-2 Закону №2262-XII).
У статті 12 Закону №2262-XII визначений мінімально допустимий розмір вислуги в календарних роках та місяцях, станом на час звільнення, для осіб які звернулись за призначення пенсії за вислугу років.
Так, пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону
Підпунктом «б» частини 1 статті 17 Закону №2262-XII визначено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Частиною 2 статті 17 Закону №2262-XII визначено, що До вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно із статтею 17-1 Закону N 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, статтею 17 Закону N 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону N 2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом N 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
17 липня 1992 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393).
Абзацом 2 пункту 1 Постанови №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.
Пунктом 3 Постанови №393 також встановлено випадки, у яких до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується певні періоди їх роботи на пільгових умовах.
Так, Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Отже, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
При цьому, до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а та Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.03.2021 року у справі № 805/3923/18-а.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а (адміністративне провадження № К/9901/134/19) наголосив на необґрунтованість правового висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Отже, аналіз викладених правових норм з урахування вищенаведених правових позицій Верховного Суду дозволяє стверджувати, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема у органах внутрішніх справ України, права на призначення пенсії за вислугу років є наявність в неї відповідного стажу роботи (вислуги років), набутого та розрахованого відповідно до норм законодавства, що регулюють засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.
До актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, зокрема Порядок №393, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Суд зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обмежень щодо зарахування вислуги років вказаної категорії осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугу років.
У заявленому до розгляду спорі позивач не має 23 років календарної вислуги років для призначення пенсії як це передбачено п.«а» ч.1 ст.12 Закону №2262-XII, проте суд звертає увагу, що ОСОБА_1 з 27.07.2001 по 22.04.2008 працював оперуповноваженим та старшим оперуповноваженим у структурному підрозділі Державної служби боротьби з економічною злочинністю та з 22.04.2008 по 06.11.2015 оперуповноваженим, старшим оперуповноваженим та начальником відділення/сектору кримінальної міліції у справах дітей Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Підпунктом «в» пункту 3 Постанови №393 визначений перелік посад та служби яка зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 №497 підпункт «в» пункту 3 Постанови №393 доповнено абзацом такого змісту: «час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ» (абзац двадцять четвертий).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2006 №722, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.07.2006 за №896/12770, на виконання вимог постанови КМУ від 22.06.2005 №497 «Про доповнення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393», а також з метою посилення соціального захисту працівників Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України, затверджено Перелік посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, до якого віднесені посади «старший оперуповноважений» та «оперуповноважений».
У пункті 2 Наказу МВС України від 20.07.2006 №722 визначено, що вислуга років для призначення пенсій на пільгових умовах зараховується особам, зазначеним у пункті 1 цього наказу, які перебували на службі після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року №497, при цьому таким особам на пільгових умовах зараховується весь час проходження служби на відповідних посадах.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 №1144 підпункт «в» пункту 3 Постанови №393 доповнено абзацом такого змісту: «час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків та боротьби із злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.» (абзац двадцять шостий).
На виконання вимог постанови КМУ від 19.09.2007 року №1144 «Про доповнення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393», а також з метою посилення соціального захисту працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків, боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, МВС України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.10.2007 №366, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.10.2007 за №1163/14430, затверджено Перелік посад начальницького складу підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків, боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, до якого віднесені посада «оперуповноважений».
Пунктом 2 наказу МВС України від 01.10.2007 №366 передбачено, що вислуга років для призначення пенсій на пільгових умовах зараховується особам, зазначеним у пункті 1 цього наказу, які перебували на службі після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року №1144, при цьому таким особам на пільгових умовах зараховується весь час проходження служби на відповідних посадах.
20.07.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №780 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України Кабінет Міністрів України», пунктом 1 якої до пункту 3 постанови №393 внесені такі зміни, зокрема, абзаци двадцять четвертий, двадцять шостий підпункту «в» виключено.
При цьому, в пункті 2 Постанови КМУ від 20.07.2011 №780 установлено, що вислуга років осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка була обчислена до прийняття цієї постанови, перегляду не підлягає.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №780 та з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 12.08.2011 №546, яким зокрема визнано втратили чинність, накази МВС:
- від 20.07.2006 №722 «Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.07.2006 за №896/12770;
- від 01.10.2007 №366 «Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків, боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.10.2007 за №1163/14430.
Таким чином, посади позивача, на яких він працював з 27.07.2001 по 22.04.2008 у структурному підрозділі Державної служби боротьби з економічною злочинністю під час його роботи були віднесені до Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця (який був чинним до переведення позивача на іншу посаду).
Крім того, посада, на якій позивач працював з 22.04.2008 по 20.07.2011 (до моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №780) у відділенні кримінальної міліції у справах дітей Заводського районного відділу Дніпродзержинського міського управління відносилась до Переліку посад начальницького складу підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків, боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.
Суд зазначає, що статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 22 Конституції України регламентовано, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, суд також вважає за доцільне зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).
Також, у Рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд зазначає, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовних органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Отже, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 6 КАС України суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд зауважує, що на необхідності дотримання принципу «правової визначеності» як складової верховенства права неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
Європейський суд у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638 вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Тобто, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються.
Крім цього, Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права від 04.04.2011 № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
Водночас, у рішенні «Волков проти України» від 09.01.2013 (Заява № 21722/11) ЄСПЛ підтримав принцип «передбачуваності». Так, у 169 рішення зазначено, що вислів «згідно із законом» вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права (див., серед інших джерел, рішення від 25 березня 1998 року у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), п. 55, Reports of Judgments and Decisions 1998-II).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» також зазначив, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Відповідно до п.п. 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98). Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011р. (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Отже, у розумінні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції, вищенаведених правових позицій Конституційного Суду України, позивач, перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ України на посадах, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, мав «виправдані очікування» щодо зарахування часу проходження служби з 27.07.2001 по 20.07.2011 до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що час проходження служби ОСОБА_1 з 27.07.2001 по 20.07.2011 мав бути зарахований до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.
Щодо посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.11.2018 року у справі № 537/1980/16-а (провадження № 11-683апп18), суд вважає за необхідне звернути увагу, що Великою Палатою Верховного Суду було зазначено, що «у разі відсутності у позивача достатньої вислуги років територіальний підрозділ УМВС України правомірно відмовив їй у направленні до територіального управління ПФУ відповідних документів, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років».
Проте, суд зазначає, що предметом розгляду вказаної справи є право позивача на пенсію згідно п. «а» ст. 12 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній до внесення змін Законом № 3668-VI), а також в даній справі на день звільнення зі служби позивач не досягла 45-річного віку, що унеможливлює застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду до спірних правовідносин, оскільки вони не є подібними.
З урахуванням викладеного, врахування відповідачем лише календарної вислуги, а не її загальної тривалості у пільговому (кратному) обрахуванні, для вирішення питання про призначення позивачеві пенсії за вислугу років суперечить положенням статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та Постанові №393, а також порушує встановлені гарантії прав позивача на пільгове пенсійне забезпечення.
В той же час, надаючи оцінку аргументам позивача про привласнення Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області функцій пенсійного органу з питання «призначення пенсій», суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону №2262-ХІІ заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за №135/13402 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до п. 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із зазначеним вище Законом, подаються цими особами до головних управлінь ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Згідно з п. 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені п. 6 цього Порядку.
При цьому суд звертає увагу, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення їм пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії та встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1980/16-а та неодноразово підтриманий Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, в постановах від 10.07.2019 № 299/509/15-а та від 17.06.2020 справа №337/2596/17(2-а/337/204/2017).
Отже, обчислення вислуги років для призначення пенсії та встановлення наявності підстав для її призначення законодавчо покладено на уповноважені структурні підрозділи, яким в даному випадку виступає ГУНП в Дніпропетровській області, у зв'язку з чим суд вважає безпідставними посилання позивача на відсутність у відповідача повноважень повідомити позивача про відсутність правових підстав для призначення пенсії та відмову у направленні відповідних документів для призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ.
Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушених прав позивача, суд зауважує, що право на ефективний засіб юридичного захисту закріплене у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, суд зазначає, що дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як вже зазначено судом вище, обчислення вислуги років для призначення пенсії та встановлення наявності підстав для її призначення законодавчо покладено на уповноважені структурні підрозділи, яким в даному випадку виступає ГУНП в Дніпропетровській області, тобто є його дискреційними повноваженнями. При цьому, суд не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок вислуги років для призначення пенсії позивача.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, враховуючи, що час проходження служби ОСОБА_1 з 27.07.2001 по 20.07.2011 зараховується до вислуги років з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, то з метою ефективного захисту прав та свобод позивача суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо незарахування часу проходження служби з 27.07.2001 по 20.07.2011 до вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області зарахувати час проходження служби з 27.07.2001 по 20.07.2011 до вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 12.02.2021 в частині підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області документів, передбачених постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, для призначення позивачеві пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.09.2017 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 09.03.2021 року №56726, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,00 грн.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-а; код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій (бездіяльності) протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо незарахування до вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця часу проходження служби з 27.07.2001 року по 20.07.2011 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця час проходження служби з 27.07.2001 року по 20.07.2011 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2021 щодо підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області документів, передбачених постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, для призначення позивачеві пенсії за вислугу років на підставі п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 19.09.2017 року, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 605,00 грн. (шістсот п'ять гривень нуль копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно