29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"24" червня 2021 р. Справа № 924/443/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи
за позовом приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", м. Київ
до фізичної особи - підприємця Требуся Максима Сергійовича, м. Хмельницький
про стягнення грошей
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав", м. Київ
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", м. Київ
(за правилами спрощеного позовного провадження)
без повідомлення (виклику) сторін
встановив:
Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла через неналежне виконання договору № КБР-79/02/20-Н від 29.01.20 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах в розмірі 56 739, 91 грн., з яких: 53 790, 32 грн. основний борг, 2 014, 42 грн. інфляційні та 935, 17 грн. 3% річних.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає про порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати винагороди (не проведено жодної оплати). Стягнення річних і інфляційних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦК України.
Зазначено, що вищевказаним договором передбачено розстрочку оплати передбачених договором платежів. Однак, у зв'язку з тим, що механізм розстрочки не активовано (внаслідок відсутності обставин, за яких діє розстрочка), в дію вступили умови договору відносно річної оплати - повна передоплата.
Крім того, у зв'язку з введенням карантину та неможливістю відповідача здійснювати господарську діяльність в період з березня 2020 року до травня 2020 року, сума щодо сплати винагороди у розмірі трьох єдиних щомісячних сукупних платежів була перерахована і сумарно становить 1 290, 32 грн. (за три місяці).
Таким чином, позивач нарахував заборгованість, яка включає: перерахунок за три місяці у розмірі 1 290, 32 грн.; нарахування за решту 9 місяців 2020 року (2 500 грн. х 9) - 22 500 грн., а також, враховуючи пролонгацію договору, нарахування за наступний рік - 30 000 грн. (2 500 грн. х 12). Всього 53 790, 32 грн.
Також, позивач зазначив, що з урахування висновків Верховного Суду - в разі не спростування презумпції правомірності договору всі права набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню; нерозуміння природи договору, складність розрахунку не звільняє сторони від обов'язку його виконання.
Підтвердженням належності повідомлення позивача про відкриття провадження у справі за його позовом є письмове повідомлення про вручення йому відповідної ухвали суду від 29.04.21, а також наявні у справі клопотання та додаткові пояснення позивача.
Третя особа - ГС „Українська ліга авторських та суміжних прав" у поданих письмових поясненнях зазначає, що відносно договору, який покладено в основу обґрунтування позову, немає в наявності жодної із встановлених законодавством умов, які могли б призвести до виключення з правил щодо обов'язковості виконання умов договору. Зазначено, що позивач перерахував на виконання договору (стороною якого є також третя особа) на рахунок третьої особи кошти, які мали б надійти йому від відповідача у розмірі 00, 0 грн. Тобто, відповідач не здійснив жодної оплати за договором. При цьому, станом на дату подання позову, позивач має заборгованість перед третьою особою. Таким чином, третя особа просить позовні вимоги задовольнити.
Третя особа - приватна організація „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" у поданих до справи поясненнях зазначає обставини, які в цілому узгоджуються з позицією ГС „Українська ліга авторських та суміжних прав" (щодо неперерахування грошей відповідачем на користь позивача, а також наявності боргу позивача перед третьою особою).
Повідомляючи відповідача про відкриття провадження у справі йому направлено ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.04.21 за адресою, вказаною у позові. Дана кореспонденція повернута суду з відміткою - „адресат відсутній за вказаною адресою". Проте, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, оскільки вищевказана адреса відповідача, згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ є реєстраційною.
При цьому, суд прийняв до уваги положення ч. 7 ст. 120 ГПК України де вказано, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. При цьому, останньою відомою суду адресою відповідача є адреса, зазначена у витягу з ЄДРЮОФОПГФ.
Крім того, згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК, днем вручення судового рішення (за ст. 232 ГПК ухвала є одним з видів судового рішення) є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.
Матеріалами справи встановлено.
29.01.20 між ФОП Требусь М.С. (користувач/відповідач), ГС „Українська ліга авторських та суміжних прав" (суміжна організація/третя особа 1), приватною організацією „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (авторська організація/третя особа 2) та ПО „Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) укладено договір про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах № КБР-79/02/20-Н, в силу якого користувач доручає ПО УЛАСП (позивач) укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
Сторони цим договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від користувача до авторської організації та суміжної організації, який при цьому не пов'язаний із жодними додатковими витратами з боку користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об'єктів авторського права та суміжних прав.
Згідно п. 3.1. договору договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. За п. 3.2. договору договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Згідно п. 3.3. договору за договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі - єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку № 3 до цього договору на рахунок ПО УЛАСП (приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" - позивач).
Механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплатив єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього. (п. 3.4.).
Згідно п. 3.5. договору отриманий ПО УЛАСП (позивач) від користувача єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховуються ПО УЛАСП на рахунок суміжної організації та на рахунок авторської організації. Пропорції щодо перерахування на суміжну організацію та на авторську організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто, 50% від зазначеного платежу користувача має отримати суміжна організація, а інші 50% авторська організація.
В силу пунктів 4.1. та 4.2 договору договори про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав оформлений у вигляді додатку № 1 до цього договору та договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права оформлений у вигляді додатку № 2 до цього договору є невід'ємними частинами цього договору.
Договір підписано чотирма сторонами (в тому числі ФОП Требусь М.С.) та скріплений печатками авторської організації, суміжної організації та позивача.
Цього ж 29.01.20 між цими ж вищевказаними сторонами укладено додаток № 1 до договору № КБР-79/02/20-Н (засвідчено таким же чином як і основний договір), яким є договір про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав, в силу якого користувач (відповідач) здійснює (на території) використання в комерційній діяльності об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а суміжна організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів суміжних прав. Користувач в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) суміжній організації у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).
Згідно п. 5.1. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 29.01.21, а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.
Крім того, 29.01.20 між вищевказаними сторонами укладено також (засвідчено таким же чином як і основний договір - № КБР-79/02/20-Н) додаток № 2 до договору № КБР-79/02/20-Н, яким є договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права, у відповідності до якого користувач здійснює (на території) використання в комерційній діяльності об'єктів авторського права шляхом їх публічного виконання, а авторська організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів авторських прав. Користувач, в свою чергу, зобов'язаний виплатити винагороду (роялті) авторській організації у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 29.01.21, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (п. 5. 1).
Додатком 3 до договору № КБР-79/02/20-Н від 29.01.20 сторони (підписаний чотирма сторонами та скріплений печатками позивача, суміжної і авторської організації) погодили: назву закладу - ресторан „ ІНФОРМАЦІЯ_1 " у АДРЕСА_1 , кількість місць - 50, розмір єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права - 2 500 грн.
За п. 3 додатку єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов основного договору. Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється (перший платіж здійснюється не пізніше 5 числа місяця стосовно якого він сплачується).
Додатком № 4 до договору сторони встановили форму звіту про використані об'єкти суміжних прав та об'єкти авторського права.
Додаток № 5 - угода щодо питань обробки персональних даних в процесі взаємодії.
Дослідивши наявні у справі заяви по суті справи та додані докази, давши їм оцінку в сукупності, здійснивши аналіз норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.
Згідно зробленого судом витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 17.06.21, актуальний реєстраційний стан щодо ФОП Требуся Максима Сергійовича ІПН НОМЕР_1 - припинено. Зазначено, що (запис 1): державна реєстрація фізичної особи підприємцем здійснена 02.04.15; державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - 11.01.16; (запис 2) державна реєстрація фізичної особи підприємцем - 28.12.19; державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - 31.03.21.
За таких обставин, станом на час подання позову - 23.04.21 (штамп пошти на конверті відправлення позову) Требусь Максим Сергійович втратив статус фізичної особи-підприємця. Зокрема, за ч. 9 ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Однак, суд виходить з того, що дана обставина не виключає можливості для Требуся М.С. бути відповідачем в господарській справі, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.03.20 у справі № 299/451/19. Зокрема, в даній постанові вказано, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).
З аналізу вказаних норм права вбачається, що фізичні особи, які на час пред'явлення до них позову не є підприємцями, можуть бути відповідачами в господарському суді. Припинення підприємницької діяльності однієї із сторін до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, але лише в тому випадку, якщо спірні правовідносини виникли за наслідком її господарської діяльності.
Отже, хоч ОСОБА_1 , на час розгляду справи втратив статус підприємця, однак, у правовідносинах, на підставі яких виник спір, дана особа виступала саме як фізична особа-підприємець. Так, згідно договору № КБР-79/02/20-Н від 29.01.20 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах (який покладено в основу обґрунтувань позовних вимог) однією із сторін останнього є саме ФОП Требусь М.С. (у вступній частині договору та в розділі 6 - адреси і реквізити сторін вказано „ФОП Требусь М.С."). Такий же статус відповідача вказано і у додатку 4 до вищевказаного договору „Форма звіту". Крім того, враховуючи що основний договір підписано Тебусем М.С. саме як фізичною особою-підприємцем, такий же статус відповідача слід застосовувати і по відношенню до всіх додатків до такого договору, оскільки вони є невід'ємною його частиною.
Щодо позивача у даній справі. Згідно п. 5.1. договору від 29.01.20 № КБР-79/02/20-Н у разі заборгованості користувача (відповідача) за цим договором (основним договором і додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо авторською організацією, окремо суміжною організацією (треті особи), а також у разі досягнення домовленостей між авторською організацією і суміжною організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з користувача. При цьому, згідно п. 3.5. договору отриманий позивачем від користувача єдиний щомісячний платіж перераховується позивачем на рахунок суміжної організації та на рахунок авторської організації. Пропорції завжди в рівних частинах 50% суміжній організації, 50% авторській.
Слід зазначити, що приватна організація „Українська ліга авторських і суміжних прав" також може мати статус позивача у даній справі, оскільки в силу п. 3.3. основного договору користувач здійснює оплату як за авторські так і за суміжні права на рахунок саме приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав".
Отже, як вбачається з матеріалів справи, між учасниками останньої укладено договір № КБР-79/02.20-Н від 29.01.20, де: відповідач є користувачем за договором; позивач - особа, яка виконує допоміжну функцію за договором щодо поділу винагороди (роялті), яку сплачує користувач між репрезентативними організаціями, що управляють майновими правами відповідно до їх сфер діяльності; приватна організація „Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (третя особа 2) - авторська організація; Громадська спілка „Українська ліга авторських та суміжних прав" (третя особа 1) - суміжна організація.
Даний договір (основний) передбачає, що користувач (відповідач) доручає позивачу укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач отримає одночасно як дозвіл на використання майнових прав щодо об'єктів авторського права, так і дозвіл на використання майнових прав щодо об'єктів суміжних прав.
Такі договори укладено у вигляді додатків до основного договору №, № 1 та 2 про:
- надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав, згідно якого користувач (відповідач) здійснює (на території - загальна площа закладу, стосовно якої надається дозвіл/ліцензія) використання в комерційній діяльності об'єктів суміжних прав шляхом їх публічного виконання, а суміжна організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів суміжних прав. Користувач в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) суміжній організації у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього);
- надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права, згідно якого користувач здійснює (на території) використання в комерційній діяльності об'єктів авторського права шляхом їх публічного виконання, а авторська організація надає стосовно території користувачу на умовах, визначених цим договором, дозвіл (невиключну ліцензію) на публічне виконання об'єктів авторських прав. Користувач, в свою чергу, зобов'язаний виплатити винагороду (роялті) авторській організації у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст. 443 ЦК України об'єктами авторського права є твори, а саме:
1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
2) комп'ютерні програми;
3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
4) інші твори.
Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.
За ст. 449 ЦК України об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з вступних частин укладених між сторонами договору про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав (додаток 1) та договору про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права (додаток 2), а також пунктів 3.1. та 3.2. основного договору дані договори (додаток 1 та 2) є також ліцензійними угодами (договорами).
Уклавши дані договори (додатки до основного договору) сторони визначили умови, права та обов'язки, які є обов'язковими для них.
Згідно ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
За ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З позовних матеріалів (додаток 1 та 2 до основного договору) вбачається, що використання об'єктів авторського права та суміжних прав (пункти 3.1. додатків) є платним - користувач зобов'язаний виплатити винагороду (роялті) авторській організації та суміжній організації (третім особам). При цьому, оплата має відбуватись, як вказано у пунктах 3.1. додаткових угод №, № 1 та 2, у чіткій відповідності із умовами основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського і суміжних прав в публічних закладах та додатків до нього).
Згідно п. 3.3. основного договору за договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. (додатки № 1 та 2) користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі - єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права) в розмірі, що зазначений в додатку № 3 до цього договору на рахунок ПО УЛАСП (приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" - позивач).
Згідно п. 3.4. договору механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо користувач не сплатив єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього .
Враховуючи зазначені договірні положення, сторони визначили два альтернативні способи оплати, один з яких здійснюється шляхом розстрочки місячними платежами, а інший (в разі не активації першого способу) - річна оплата у вигляді повної передоплати (оплата за один рік).
Строк оплати (єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права) за першим способом, згідно вищевказаних договірних положень, наступає не пізніше 15-ти днів з дати підписання основного договору, тобто 13 лютого 2020 року. Однак, як вбачається з матеріалів справи, останні не містять доказів здійснення такої оплати.
Згідно договору якщо користувач не сплатив єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати. Тобто, враховуючи відсутність доказів оплати місячного платежу, який активує розстрочку, 13 квітня 2020 року (через два місяці, коли мав бути здійснений перший місячний платіж) вступив в силу другий спосіб оплати - умови річної оплати у вигляді повної передоплати за рік. Дане правило, як вбачається з п 3.4. основного договору стосується кожного з дозволів, як стосовно авторського права та і стосовно суміжних прав.
Однак, матеріали справи не містять доказів оплати і у вказаний строк.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи, що строк оплати пропущено (докази оплати відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально.
Так, згідно п. 3.3. основного договору користувач здійснює оплату єдиним платежем як за авторські так і за суміжні права в розмірі, що зазначений в додатку № 3 до договору. Згідно даного додатку розмір єдиного щомісячного платежу за майнові права становить 2 500 грн. Таким чином, враховуючи, що умови розстрочки не активовано, і, у зв'язку з цим вступили в дію (13.04.20) умови договору щодо річної повної передоплати, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача (враховуючи відсутність доказів оплати у вказані у договорі строки) за період з початку дії договору (оскільки згідно п. 3.3. договору оплата здійснюється за рік, тобто за всі 12 місяців дії договору) до закінчення однорічного строку його дії дорівнює (2 500 грн. місячна оплата х 12 місяців у році) 30 000 грн.
Проте, як видно з матеріалів справи, позивач, враховуючи застосування карантинних заходів, у період з березня по травень 2020 року нарахував відповідачу за цей період плату в розмірі 1 290, 32 грн., оскільки у цей час відповідач не мав можливості здійснювати підприємницьку діяльність у повному обсязі. Тому, розмір заборгованості за перший рік договору дорівнює (1 290, 32 грн. за три місяці з березня по травень плюс 22 500 грн. за решта 9 місяців) 23 790, 32 грн.
Згідно пунктів 5.1. та 5.2. додатків 1 та 2 до основного договору (ліцензійні договори) ці договори набувають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють до 29.01.21, а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання. У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії цих ліцензійних угод протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1. дати, дія цих ліцензійних угод вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії цих ліцензійних угод не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання об'єктів авторського та суміжних прав, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії ліцензійних угод має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цих ліцензійних угодах поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (дані умови пунктів 5.1, 5.2 викладені з урахуванням особливостей змісту кожного договору).
Враховуючи вказані договірні положення, а також відсутність доказів здійснення відповідачем (чи іншими сторонами договору) повідомлення про припинення дії ліцензійних договорів, останні продовжили свою дію на тих же умовах і на той же строк - до 29.01.22.
Таким чином, враховуючи умови п. 3.4. основного договору щодо механізмів оплати з розстрочкою та оплати за рік, а також відсутність доказів здійснення такої оплати у строк до 13.04.21 (за аналогією за попередній рік дії договору, механізм розстрочки не активовано, а строк річної оплати настав), в яке набирає чинності умова договору щодо річної передоплати, у відповідача виникла також заборгованість і за другий період дії договору (так само на рік), розмір якої (2 500 грн. х 12 місяців) 30 000 грн.
Отже, загальний розмір основної заборгованості дорівнює (23 790, 32 грн. за перший період дії договору плюс 30 000 грн. за другий період дії договору) 53 790, 32 грн.
Таким чином, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт прострочення оплати винагороди за ліцензійними договорами, вимоги в частині стягнення річних і інфляційних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком.
Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати.
В частині судового збору, судові витрати, згідно ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 124 ГПКУ разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому, за ч. 1 ст. 123 ГПКУ судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. А згідно п. 1 ч. 3 даної статті до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві, яка згідно ч. 2 ст. 161 ГПКУ є однією (першою для позивача) з заяв по суті справи, позивач вказав, що він, на момент подання позовної заяви, поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2 270 грн. (докази чого наявні у справі) та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. Крім того, 03.06.21 позивач подав заяву про відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, а 16.06.21 він подав безпосередню заяву про відшкодування вищевказаних витрат у розмірі 10 000 грн.
Аналізуючи частину другу статті 124 ГПКУ суд зазначає, що подання позивачем орієнтовної суми очікуваних ним витрат на професійну правничу допомогу є передумовою реалізації ним свого права на відшкодування зазначених витрат. Так, згідно ч. 2 ст. 126 ГПКУ за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. При цьому, згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПКУ інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (в тому числі витрати на професійну правничу допомогу), покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, враховуючи що рішенням суду у даній справі позов задоволено, заява позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу відповідає діючому законодавству.
Суд зазначає, що позивач, як зазначено вище, подав, в тому числі заяву про відшкодування судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПКУ. Згідно ч. 8 ст. 129 ГПКУ розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Дані норми регулюють порядок відшкодування судових витрат після ухвалення рішення у справі, який передбачає строки подання відповідних заяв, відлік яких пов'язаний з судовими дебатами. Однак, в силу того, що згідно ч. 8 ст. 252 ГПКУ при розгляді справи у порядку спрощеного провадження (що має місце в даному разі) судові дебати не проводяться, строки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПКУ, в даному випадку не можуть застосовуватись. При цьому, суд має враховувати гарантовані процесуальним законодавством права позивача на відшкодування судових витрат (при наявності належних доказів) в разі наявності підстав для цього (які, як встановлено вище мають місце - позов задоволено).
Таким чином, задовольняючи подану заяву про відшкодування судових витрат (з урахуванням попереднього орієнтовного розрахунку, вказаного в позові), суд враховує правила ч. 2 ст. 126 ГПКУ, якою встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Як видно з матеріалів справи, останні містять:
- договір про надання професійної правничої допомоги від 10.02.21 № 14.69-Н, укладений між адвокатським об'єднанням „Інтелкрафтс" та позивачем, предметом якого є - адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту (позивачу) професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надану йому правничу допомогу. За п. 1.2. договору професійна правнича допомога, що надається за цим договором: підготовк5а позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ФОП Требусь М.С. про стягнення заборгованості за договором № КБР-79/02/20-Н від 29.01.20. Договір підписано обома сторонами та скріплено їх печатками;
- наказ від 10.02.21 № 14.69 виданий адвокатським об'єднанням „Інтелкрафтс" про доручення здійснення судового представництва та іншого юридичного супроводження за договором про надання професійної правничої допомоги № 14.69-Н від 10.02.21 АО „Інтелкрафтс" Хлєбнікову С.Г. (який підписав позовну заяву та подавав додаткові пояснення та заяви з процесуальних питань) та Сербуль О.Ю.;
- довіреність від 10.02.21, якою позивач уповноважив адвоката Хлєбнікова С.Г. та адвоката Сербуль О.Ю. представляти його інтереси в тому числі в судових органах;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.12.17 серії КВ № 000083 на ім'я Хлєбнікова С.Г.;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.02.08 № 3228 на ім'я Сербуль О.Ю.;
- акт прийому-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті позивачем від 08.06.21, підписаний між АО „Інтелкрафтс" та позивачем про те, що адвокатським об'єднанням проведено наступні роботи по договору: вивчення та аналіз положень договору № КБР-79/02/20 від 29.01.20; надання консультацій позивачу щодо порядку стягнення заборгованості, участі у нарадах позивача з питань збирання доказів виконання договору № КБР-79/02/20 від 29.01.20; складання тексту позовної заяви; роздруківка, посвідчення копій документів; надання консультацій позивачу з приводу відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, роз'яснення позивачу змісту ухвал суду; підготовка процесуальних документів (заява з процесуальних питань від 20.05.21). Вся робота разом - 10 000 грн.
Вказані матеріали є належними доказами (належно оформлені) того, що позивачу надано професійну правничу допомогу у даній справі адвокатом - представником адвокатського об'єднання „Інтелкрафтс" (свідоцтво, договір та наказ) згідно відповідного договору, а позивач прийняв дані послуги (згідно акту прийому-передачі), вартість яких становить 10 000 грн. та зобов'язаний оплатити їх. При цьому, наявність між сторонами договору - як доказу юридичних домовленостей, що є підставами оплати адвокатських послуг (результат яких настав - ухвалено рішення) свідчить про наявність в адвокатського об'єднання (як сторони виконавця договору) процесуальної можливості примусового стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача (як замовника за договором) та обов'язку позивача щодо оплати таких послуг. Дані обставини, в свою чергу підтверджують наявність підстав для розподілу (в даному випадку стягнення з відповідача) витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає сплаті позивачем (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК).
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 03.10.19 постановленій в справі № 922/445/19, за якою витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Таким чином, відшкодуванню позивачу підлягають 10 000 грн., які документально підтверджені (акт прийому-передачі). При цьому, слід зазначити, що задовольняючи саме такий розмір адвокатських витрат, при вказаному у попередньому (орієнтовному) розрахунку розмірі 15 000 грн., суд виходив саме з документальної фактичної підтвердженості цих витрат та прийняв до уваги положення ч. 3 ст. 124 ГПК України де вказано, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Требусь Максима Сергійовияа ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь приватної організації „Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень, 57, оф. 10, ЄДРПОУ 37396233, п/р НОМЕР_2 в АТ „Укрексімбанк" в м. Києві, МФО 322313) 53 790, 32 грн. (п'ятдесят три тисячі сімсот дев'яносто грн. 32 коп.) основного боргу, 935, 17 грн. (дев'ятсот тридцять п'ять грн. 17 коп.) 3% річних, 2 014, 42 грн. (дві тисячі чотирнадцять грн. 42 коп.) інфляційних, а також 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору, 10 000 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ст. 256 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК).
Повне судове рішення складено 24.06.21.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 5 прим.:
1- до справи
2- позивачу (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 10)
3 - відповідачу (АДРЕСА_2)
4 - третій особі 1 (громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, оф. 7)
5 - третій особі 2 (приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, оф. 1)
Всім рекомендованим з повідомленням