ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
24 червня 2021 року Справа № 923/638/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши спільну заяву сторін про укладання мирової угоди за вх. № 1837/21 від 22.06.2021 року
за позовом: Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон
до відповідача: Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт", м. Скадовськ, Херсонська область
про визнання додаткової угоди недійсної та стягнення заборгованості в сумі 2531806,63грн.
представники сторін не викликались
встановив:
Відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області від 24.11.2020 року у справі №923/638/20 позовні вимоги Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задоволено у повному обсязі.
Відповідно до Додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від 07.12.2020 року у справі №923/638/20 заяву Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено, та відповідно стягнуто з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125703) на користь Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (код ЄДРПОУ 01125695) витрати на правову допомогу у розмірі 28000,00 грн.
13.01.2021 на виконання вказаного додаткового рішення Господарським судом Херсонської області був виданий відповідний наказ.
22.06.2021 за вх. № 1837/21 до суду від сторін по справі надійшла спільна заява про укладання мирової угоди разом із текстом самої мирової угоди від 18.06.2021 року на стадії виконання додаткового рішення Господарського суду Херсонської області у справі № 923/638/20 від 07.12.2020 року.
Розглянувши подану сторонами мирову угоду суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її затвердження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною другою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони у процесі виконання рішення відповідно до процесуального законодавства мають право укласти мирову угоду, що затверджується (визнається) судом, який видав виконавчий документ.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Порядок укладення та затвердження мирової угоди під час виконавчого провадження врегульований в статті 330 Господарського процесуального кодексу України. Так, в частині першій вказаної норми закріплено, що мирова угода, укладена між сторонами, або заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ.
Зі змісту частини першої статті 330 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що на законодавчому рівні встановлений імперативний припис щодо часу, коли може бути укладена мирова угода після ухвалення судового рішення, тобто закінчення судового процесу, та кола суб'єктів, які уповноважені звернутися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди.
Суб'єктами, які уповноважені звертатися до суду з клопотанням про затвердження мирової угоди, є державний або приватний виконавець, на виконанні в яких знаходиться відповідне виконавче провадження.
Однак, сторони в порушення вищезазначених норм ст. 330 ГПК України подали мирову угоду безпосередньо до суду, а не державному або приватному виконавцю.
В пункті 3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді. Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі. В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін. Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета помоги) №256Р від 30.12.2015.
Так, дослідивши сам текст мирової угоди на стадії виконання рішення, судом встановлено, що сторони домовились в п. 1 мирової угоди, що боржник зобов'язується сплатити стягувачу суму витрат на правову допомогу у розмірі 28000,00 грн. до 31.06.2021 року, тобто до неіснуючої дати, враховуючи, що в червні місяці 2021 року всього 30 календарних днів.
Таким чином, враховуючи подання мирової угоди із вищенаведеними недоліками та оскільки заява сторін про затвердження мирової угоди подана із порушенням чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди.
Водночас сторони не позбавлені можливості звернутися із заявою про затвердження мирової угоди з дотриманням порядку чинного законодавства після усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст. ст. 192, 234, 235, 330 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. У задоволенні спільної заяви Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" та Державного підприємства "Скадовський морський торговельний порт" про укладання мирової угоди від (вх. № 1837/21 від 22.06.2021 року) - відмовити.
Ухвала відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом десяти днів в порядку ст. 257 ГПК України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Ухвалу складено та підписано 24.06.2021.
Суддя В.П.Ярошенко