23 червня 2021 року Справа № 915/374/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гуминського В'ячеслава Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 16808,37 грн.
24.03.2021 до Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ") з позовною заявою про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця Гуминського В'ячеслава Миколайовича заборгованості (далі - ФОП Гуминський В.М.) в сумі 16808,37 грн., яка складається з: 9744,25 грн. - основного боргу за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2983 від 01.10.2007, 6757,08 грн. - пені, 186,53 грн. - інфляційних втрат, 120,51 грн. - 3% річних, а також 2270,00 грн. - судового збору.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2983 від 01.10.2007 відповідач не розрахувався за надані послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3 % річних та пеня.
Ухвалою суду від 06.04.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
04.06.2021 від позивача до суду надійшли, зокрема, докази направлення заяви № 66-ю від 02.06.2021 відповідачу, подані за супровідним листом № 09-01/615 від 03.06.2021 (вх.№8520/21).
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, ухвалою суду від 06.04.2021 (про відкриття провадження у справі) відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія вказаної ухвали, яку направлено на адресу місцезнаходження відповідача, 08.05.2021 була повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (штрихкодовий ідентифікатор 5400143284103).
Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній фізичній особі-підприємцю в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством.
За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням наведеного слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 є 08.05.2021. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів, мав тривати до 24.05.2021 включно.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд встановив наступне.
01.10.2007 між ВАТ "Миколаївська ТЕЦ", правонаступником якого є ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", та ФОП Гуминським В.М. було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2983 (надалі - Договір), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).
У відповідності до п. 5.3 Договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.
Згідно п. 5.4 Договору, при відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.
Пунктами 6.2 та 6.3 Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду оплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
У відповідності до п. 9.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2008. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 9.4 Договору).
В опалювальному періоді 2019-2020, 2020-2021 років позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень, які знаходяться в м.Миколаєві за адресою: пр. Жовтневий, 49, кв. 4 (відповідно до Додатків № 1/1 до Договору), що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення від 30.10.2019 та від 08.11.2020 (а.с. 18).
Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з грудня 2019 року по лютий 2021 року поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 15926,28 грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді (а.с. 28-33), які направлялися на адресу відповідача разом з рахунками за теплову енергію (а.с. 19-27, 34-39).
Відповідач умови договору виконав частково, перерахувавши позивачу частину суми основного боргу в розмірі 5641,61 грн., яка є оплатою поточних нарахувань за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з грудня 2019 року по лютий 2021 року, що підтверджується платіжними дорученнями на вказану суму (а.с. 40-42).
20.07.2020 відповідачу була направлена претензія № 144-Ю від 20.07.2020 (а.с. 15-17) про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію станом на 20.07.2020, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення залишку боргу за поставлену позивачем теплову енергію в гарячій воді у сумі 9744,25 грн. (з урахуванням переплати за попередній опалювальний період в сумі 540,42 грн.) та підтверджено наявність вказаної заборгованості.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 9744,25 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.
На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 12.12.2019 по 11.03.2021 включно у сумі 120,51 грн. та збитків від інфляції у сумі 186,53 грн. за період з січня 2020 року по січень 2021 року.
Окрім збитків від інфляції та 3 % річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.
Частиною 1 ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.
У відповідності до п. 7.4.2. Договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня, в розмірі 1,0 % належної до сплати за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20.05.1999 № 686-ХІV.
Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем послуг за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 11.04.2020 по 11.03.2021 в розмірі 6757,08 грн.
Розрахунки 3 % річних, інфляційних втрат та пені судом перевірені, відповідачем не заперечені.
Перевіривши розрахунки 3 % річних, збитків від інфляції та пені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, збитків від інфляції та пені обґрунтованими та арифметично вірними.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гуминського В'ячеслава Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18, ідентифікаційний код 30083966) 9744,25 грн. - основного боргу на р/р НОМЕР_2 в АТ "Державний Ощадний Банк України", МФО 326461; 186,53 грн. - інфляційних втрат, 120,51 грн. - 3 % річних, 6757,08 грн. - пені, а також 2270,00 грн. - судового збору на р/р НОМЕР_3 в ПАТ "АБ Укргазбанк", МФО 320478.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду складено та підписано після тимчасової непрацездатності судді.
Суддя В.С. Адаховська