79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.06.2021 справа № 914/3061/20
За позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача-1: Головне управління Національної поліції у Львівській області, м. Львів
до відповідача-2: Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Львів
про: скасування заборони та арешту з нерухомого майна нежитлові приміщення першого поверху площею 73,7 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 8589622)
Суддя У.І.Ділай
Секретар О.Старостенко
За участю представників:
Від позивача: Є.Г.Мотов - представник
Від відповідача-1: І.Б.Павлій - представник
Від відповідача-2: не з'явився
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, до відповідача-1: Головне управління Національної поліції у Львівській області, до відповідача-2: Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування заборони та арешту з нерухомого майна нежитлові приміщення першого поверху площею 73,7 м.кв. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 8589622).
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020, справу №914/3061/20 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 30.11.2020 позов залишено без руху.
10.12.2020 від позивача на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 15.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.01.2021.
Ухвалою від 14.01.2021 підготовче засідання відкладено на 16.02.2021.
Ухвалою від 16.02.2021 продовжено строк розгляду підготовчого провадження та судове засідання призначено на 02.03.2021.
Ухвалами від 02.03.2021, від 18.03.20201 та від 01.04.2021 підготовче засідання відкладено, з підстав зазначених в ухвалах.
Ухвалою від 15.04.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2021.
Ухвалами від 13.05.2021, від 27.05.2021 та від 08.06.2021 розгляд справи відкладено, з підстав зазначених в ухвалах.
У судовому засіданні від 08.06.2021 оголошено перерву до 14.06.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2021 підтримав позов, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.
У судовому засіданні 14.06.2021 представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.
Відповідач-2 в судове засідання 14.06.2021 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові приміщення під інд. ПІ, V, 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5, 7-1, загальною площею 86,3 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради (реєстраційний номер 27808594).
Нежитлові приміщення першого поверху під інд. 6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5 площею 73,7 кв.м складають частину вищевказаного приміщення. Проте, згідно з відомостей у Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження (реєстраційний номер: 8589622) у вигляді заборони на нерухоме майно.
Обтяження накладено на підставі постанови слідчого в ОВС СУ ГУ МВСУ у Львівській області Кисильова В.В про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна б/н ,від 27.03.2009 та зареєстровано Першою львівською державною нотаріальною конторою. Власником об'єкта обтяження зазначено ОСОБА_1
10.08.2020 Управління комунальної власності листом №2302-вих-61203 звернулось до ГУ НП у Львівській області з проханням надати постанову слідчого в ОВС СУ ГУ МВСУ у Львівській області Кисильова В.В про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна б/н, від 27.03.2009 для зняття заборони та забезпечення безперешкодного розпорядження майном належним до комунальної власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради. На вказаний лист позивач відповіді не отримав.
29.09.2020 листом № 2302-вих-76031 Управління комунальної власності звернулось до Першої львівської державної нотаріальної контори з аналогічним проханням. Листом від 13.10.2020 № 1031/01-16 Перша Львівська державна нотаріальна контора надала Управлінню комунальної власності копію заяви про реєстрацію обтяження нерухомого майна на підставі, якої були внесені відомості в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Як зазначив позивач отримана заява не дає змоги встановити в рамках якого кримінального провадження накладено вищезазначене обтяження.
Здійснивши пошуки в ЄДРСР Управлінням комунальної власності було виявлено ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28.07.2009 у справі № 10-348/09 за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу управління нагляду прокуратури Львівської області Завадовського І.В., на постанову Франківського районного суду м. Львова від 11.06.2009. Цією постановою задоволено скаргу голови правління АТЗТ "Альтара" та скасовано постанову слідчого СЧ відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, вчинених організованими групами СУ ГУМВСУ у Львівській області Кисельова В.В. від 27.03.2009 про порушення кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України. Згідно з постановою слідчого, службові особи АТЗТ "Альтара", мали умисел на заволодіння майном шляхом привласнення, а саме нежитловим приміщенням площею 73, 7 кв.м. у АДРЕСА_1 .
За повідомленням позивача, арешт на спірні приміщення було накладено слідчим у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року. При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Також, відповідно до відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження (реєстраційний номер: 8593266) у вигляді арешту нерухомого майна. Обтяження накладено на підставі постанови Галицького ВДВС ЛМУЮ, д/в Меленчук В.І. , АА 222640, від 30.03.2009. Власником об'єкта обтяження зазначено ОСОБА_4
02.09.2020 Управління комунальної власності листом №2302-вих-67400 звернулось до Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Львів) з проханням надати постанову Галицького ВДВС ЛМУЮ, д/в Меленчук В.І. , АА 222640, від 30.03.2009.
Листом від 23.09.2020 № 33907 Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові повідомив про накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 Галицьким відділом державної виконавчої служби на підставі запитуваної постанови. Однак, в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня інформація про виконавче провадження згідно з якого був накладений даний арешт, а запитувані документи знищені у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
За твердженням позивача на даний момент склалась ситуація в результаті, якої Управління комунальної власності, як орган уповноважений на управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова, позбавлене права належним чином розпоряджатись цим майном внаслідок накладення обтяжень на це майно на підставі документів, які у органів державної влади, що їх видавали - відсутні. Також позивач зазначив, що не існує законної процедури скасування цих обтяжень органами, якими вони були накладені.
Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після накладення арешту, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності шляхом звернення до слідчого судді на підставі КПК України 1960 року позивач вважає неефективним способом захисту порушеного права.
Стосовно арешту майна в межах виконавчого провадження позивач вважає, що у зв'язку тим, що вказане виконавче провадження на даний час знищене, а питання про зняття арешту вирішено не було, що чинить позивачу перешкоди у здійсненні прав власника (розпорядження своїм майном), а тому наявність зазначеного арешту і така невизначеність становища позивача є неправомірною, а обмеження прав є безпідставним. Законом передбачена процедура зняття арешту з майна в судовому порядку шляхом звернення до суду з відповідним позовом, тобто в порядку позовного провадження, оскільки спір про скасування арешту на майно є цивільно-правовим та має бути вирішений за правилами господарського судочинства за позовною заявою про порушення права власності на майно.
З огляду на викладене Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вважає себе належним позивачем по справі. Спір виник внаслідок того, що Управління комунальної власності, як орган уповноважений на управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова, позбавлене права належним чином розпоряджатись цим майном внаслідок накладення обтяжень на це майно на підставі документів, які у органів державної влади, що їх видавали - відсутні. Відтак, управління подало до Господарського суду Львівської області позов про скасування заборони на нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху площею 73,7 кв.м за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 8589622), а також скасування арешту, накладеного на нежитлові приміщення першого поверху площею 73,7 кв.м за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 8593266).
Відповідач-1 заперечив проти позову з огляду на таке.
Згідно із листом ГУНП у Львівській області від 17.09.2020 №16156/16/05-20, скерованого позивачу зазначено, що у зв'язку з відсутністю у зверненні позивача номера кримінальної справи, у якій винесено постанову слідчого від 27.03.2009, надати копію такої не надається можливим.
У відповідності до п.9 Перехідних положень КПК України, арешт майна продовжує свою дію до моменту зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Разом з тим, відповідно до ст.5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
Згідно ст.126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно, зазначений захід міг тимчасово застосовуватись слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливості конфіскації майна. Як визначено у цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
У відповідності до ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
За твердженням відповідача-1, процедури вирішення питання щодо зняття арешту з майна за межами кримінального провадження, в тому числі в кримінальній справі, до набрання чинності цим Кодексом, КПК України не передбачає.
Таким чином, з запитуваної позивачем інформації не надалось для ГУНП об'єктивної можливості щодо встановлення обставин та/або кримінальної справи (у зв'язку з не зазначенням позивачем номера кримінальної справи), наявності відповідних підтверджуючих документів, а також інформації щодо передачі від ГУМВС України у Львівській області вказаної кримінальної справи до ГУНП у Львівській області для перереєстрації у встановленому КПК України 2012 року порядку та не можливо встановити чи розслідується підрозділами ГУНП України у Львівській області.
Слід зазначити, що ГУНП у Львівській області, у відповідності до Постанови КМУ від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» не являється правонаступником ГУМВСУ у Львівській області, яке, відповідно до відомостей з ЄДРПОУ, перебуває у стані припинення.
З урахуванням викладеного та враховуючи те, що в розслідуванні кримінальної справи №179-0021, відповідні підрозділи ГУНП України участі не приймали, немає підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій чи бездіяльності відносно позивача чи порушення його прав та інтересів.
Крім цього, відповідач-1 долучив до матеріалів справи листи, в яких зазначено, що 27.03.2009 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ у Львівській області порушена кримінальна справа № 141-2613 за ст. 364 ч. 2, ст. 190 ч. 4 КК України (слідчий Кисельов) за фактом шахрайських дій працівниками АТЗТ «Альтара» щодо незаконного укладання договорів купівлі-продажу, а також за фактом зловживання службовим становищем. 14.05.2010 досудове слідство у даній справі зупинено на підставі ст. 206 п. З КПК України (в редакції 1960 року). Згідно відповіді з Управління режиму та технічного захисту інформації ГУНП у Львівській області дана кримінальна справа на архівне зберігання до архіву ГУМВС України у Львівській області не передавалась, а іншими даними СУ ГУНП у Львівській області не володіє. Також повідомлено, що під час захоплення адміністративної будівлі ГУМВС в «Ніч гніву», яка мала місце в ніч з 18 по 19 лютого 2014 року, кримінальна справа № 141-2613 була знищена невідомими особами.
При прийнятті рішення суд виходить і такого:
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив скасувати заборону на нерухоме майно нежитлові приміщення першого поверху площею 73,7 кв.м за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 8589622), а також скасувати арешт, накладеного на нежитлові приміщення першого поверху площею 73,7 кв.м за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 8593266).
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для скасування заборони (реєстраційний номер 8589622) та арешту (реєстраційний номер 8593266) щодо спірного нерухомого майна суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства.
Також обов'язковою умовою скасування вищевказаних записів є порушення у зв'язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
При поданні позову Управління комунальної власності покликається на позбавлення права належним чином розпоряджатись спірним майном внаслідок накладення обтяжень на це майно на підставі документів, які у органів державної влади, що їх видавали - відсутні.
Відповідно до ч.2,3 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на кожний об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна. Розділ Державного реєстру прав складається з чотирьох частин, що містять відомості про:
1) нерухоме майно та його ціну (вартість) (у тому числі ідентифікатор об'єкта будівництва (закінченого будівництвом об'єкта) в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва - для об'єктів нерухомого майна, яким присвоєно ідентифікатор до реєстрації відповідного речового права);
2) право власності та суб'єкта (суб'єктів) цього права;
3) інші речові права та суб'єкта (суб'єктів) цих прав, а також ціну (вартість) таких речових прав чи розмір плати за користування чужим нерухомим майном;
4) обтяження речових прав на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих обтяжень.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 наявні відомості про два об'єкти нерухомого майна:
1.Реєстраційний номер майна 26767944. Тип майна: нежитлові приміщення загальною площею 73,7кв.м. Відомості про права власності відсутні.
2.Реєстраційний номер майна 27808594. Тип майна: нежитлові приміщення під інд.6-1, 6-2, 6-3, 6-4, 6-5 загальною площею 73,7кв.м; під інд. 7-1, ІІІ, V загальною площею 12,6 кв.м. Загальна площа (кв.м) 86,3. Відомості про право власності: Територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , 27.03.2009, видане виконкомом Львівської міської ради на підставі рішення виконкому Львівської міської ради №218 від 27.03.2009.
Як встановлено судом в матеріалах інвентаризаційної справи наявний Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22204488 від 18.03.2009, реєстраційний номер 26767944, власник: ОСОБА_5 .
Позивач правовстановлюючі документи на нежитлові приміщення за реєстраційним номером майна 27808594 Господарському суду Львівської області не надав.
Реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об'єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об'єкта. У разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону. Скасований реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна не може бути присвоєний іншому об'єкту нерухомого майна. Інформація про скасовані реєстраційні номери зберігається у Державному реєстрі прав протягом усього часу існування цього реєстру (ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об'єкта нерухомого майна; 2) поділу, об'єднання об'єктів нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об'єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об'єкт незавершеного будівництва; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки.
У разі наявності в Державному реєстрі прав двох і більше розділів на один об'єкт нерухомого майна в результаті допущення технічної помилки закривається розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа, відкриті пізніше.
Закритий розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа не підлягають поновленню. У разі скасування рішення державного реєстратора про закриття розділу Державного реєстру прав на об'єкт нерухомого майна відкривається новий розділ та формується нова реєстраційна справа відповідно до цього Закону. (Аналогічні норми містив Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в статях 21, 22 в редакції на 2009 рік).
Виходячи із вищенаведеного відповідно до обставин справи, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 відкрито два окремих розділи на об'єкти нерухомого майна з різною площею, які не закриті та обліковуються з різними реєстраційними номерами.
Крім цього, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером майна 26767944 (власник: ОСОБА_5 ) зареєстровано обтяження (заборону на нерухоме майно) на підставі постанови про заборону відчуження об'єкта нерухомого майна від 27.03.2009 слідчого ОВС СУ ГУМВС України у Львівській області В.В.Кисильова (реєстраційний номер обтяження 8589622), а також зареєстровано обтяження (арешт нерухомого майна) на підставі постанови АА 222640 від 30.03.2009 державного виконавця Галицького ВДВС В.І.Меленчука (реєстраційний номер обтяження 8593266).
Відомості в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером майна 27808594 (власник: Територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради) відсутні.
За змістом частини 5 статті 12 ЦК України вбачається, що добросовісність набувача презюмується, набувач майна є добросовісним поки не буде доведено протилежне.
Втручання у право власності є виправданим, якщо воно здійснюється з метою суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі такого публічного інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на мирне володіння майном, якщо не буде забезпечено справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Проаналізувавши все вищенаведене, Господарський суд Львівської області констатує про наявність документів про право власності на майно в третьої особи, при цьому відсутні судові рішення щодо визнання таких правовстановлюючих документів недійсними. Доказів, які спростовують правомірність проведення обтяжень чи неактуальності обтяжень відповідно до вимог норм закону суду не надано. Відтак позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення, не визнання чи оспорення відповідачами-1,2 його суб'єктивного права, а також не доведено, що об'єктом захисту є його охоронюваний законом інтерес.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки є відсутнім порушення суб'єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 24.06.2021.
Суддя У.І. Ділай