79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.06.2021 справа № 914/366/21
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», м.Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Корбяка Володимира Ігоровича, м.Львів
про стягнення 450 548,30 грн.
за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Корбяка Володимира Ігоровича, м.Львів
до відповідача за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», м.Київ
про розірвання договору №291/2020/МС-3 від 03.03.2020 року.
За участю представників:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):
Шишак І.С. - представник (повноваження представника передбачені у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк»);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Коцюбинська Л.С. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1067310 від 29.03.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №641 від 13.06.1997).
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до Фізичної особи-підприємця Корбяка Володимира Ігоровича про стягнення 450 548,30 грн заборгованості, з яких: 99 994,00 грн - заборгованість по кредиту строкова; 300 006,00 грн - заборгованість но кредиту прострочена; 5 801,10 грн - заборгованість по процентах поточна; 30 771,09 грн - заборгованість по процентах прострочена; 8 754, 27 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 709,85 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 366,03 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів; 2 145,96 грн - сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.
Ухвалою суду від 05.04.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Корбяка Володимира Ігоровича до Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» про розірвання договору №291/2020/МС-3 від 03.03.2020 р. укладеного між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Укргазбанк» та Фізичною особою-підприємцем Корбяком Володимиром Ігоровичем, у зв'язку з істотною зміною обставин до спільного розгляду із первісним позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до Фізичної особи-підприємця Корбяка Володимира Ігоровича про стягнення 450 548,30 грн заборгованості, з яких: 99994,00 грн - заборгованість по кредиту строкова; 300 006,00 грн - заборгованість но кредиту прострочена; 5 801,10 грн - заборгованість по процентах поточна; 30 771,09 грн - заборгованість по процентах прострочена; 8 754, 27 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 709,85 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 366,03 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів; 2 145,96 грн - сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів. Об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання 09.06.2021 для розгляду справи по суті з'явився первісний позов підтримав, просив його задовольнити повністю з підстав викладениих у позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судове засідання 09.06.2021 для розгляду справи по суті з'явився. Проти первісного позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просив відмовити у його задоволенні. Зустрічний позов підтримав повністю, просив його задовольнити з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання учасниками справи не заявлено.
У судовому засіданні 09.06.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція сторін.
Позиція позивача за первісним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.03.2020 відповідач прийняв публічну пропозицію позивача та приєднався до Правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» шляхом підписання договору №291/2020/МС-3. Загальний ліміт кредитної лінії - 400 000,00 грн, кредитна лінія відкрита з 03 березня 2020 по 02 березня 2021, за користування кредитом в межах строку кредитування - 22,7 % річних; за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни визначені договором - 32,7% річних. Погашення відбувається згідно графіку зменшення лімітної кредитної лінії, яка є додатком №1 до договору, який був викладений у новій редакції, у зв'язку з укладенням 15.04.2020 між сторонами додаткового договору №1.
Позивач надав кредит в сумі 400 000,00 грн, однак відповідач не повернув кредитні кошти у строки визначені умовами договору, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 99 994,00 грн строкової заборгованості, 300 006,00 грн простроченої заборгованості, 5 801,10 поточних процентів, 30 771,09 грн прострочених процентів, 8574,27 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 709,85 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 2 366,03 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, 2 145,96 інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на положення договору про надання мікрокредиту, статті 525, 526, 625, 627, частину 1 статті 173, частину 2 статті 193, статті 230, 232 Господарського кодексу України, частини 1, 2 статті 1054, частину 1 статті 1049, частину 1 статті 1048 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача за первісним позовом.
Відповідач за первісним позовом проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Зокрема зазначив, що ФОП Корбяк Володимир Ігорович займається наданням туристичних послуг, транспортними перевезеннями туристів за кордон.
Кредитний договір відповідачем укладено 03.03.2020, тобто за тиждень до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020, та за два тижні до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №530-ІХ від 17.03.2020. Вказані нормативні документи (з подальшими змінами і доповненнями) внесли низку суттєвих обмежень в діяльності суб'єктів господарювання і туристична сфера у зв'язку із закриттям кордонів постраждала найбільше.
В умовах карантину відповідач за первісним позовом втратив значну частині клієнтів, можливість працювати та виконувати свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим і виникла заборгованість.
Попри це відповідач за первісним позовом провів часткову оплату 30.07.2021 на суму 7 566,70 7 грн, 03.09.2021 на суму 13 000,00 грн, 16.09.2021 на суму 115,60 грн, 13.10.2021 на суму 15 385,60 грн, однак з долученого позивачем розрахунку не вбачається зарахування цих сум.
Відповідач за первісним позовом посилається на відсутність оригіналів первинних документів. Зазначає, що наданий позивачем за первісним позовом розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості, є невмотивованим, незрозумілим для сприйняття та не враховує кошти, сплачені відповідачем за первісним позовом на виконання умов договору.
З огляду на вказане, відповідач за первісним позовом просить суд відмовити у задоволенні первісного позову повністю.
Позиція позивача за зустрічним позовом.
Зустрічний позов обгрунтованний тим, що у зв'язку з карантинними заходами, які були вжиті на законодавчому рівні, позивач за зустрічним позовом не зі своєї волі змушений був припинити підприємницьку діяльність, для реалізації якої і мав намір отримати кредит.Очевидно, що за таких обставин позивач за зустрічним позовом не уклав би кредитний договір. Він звертався до банку з пропозицією розірвати договір за згодою сторін, але в добровільному порядку згоди не було досягнуто.
Позивач за первісним позовом зазначає, що низкою нормативних актів внесено ряд змін до чинного законодавства, які покликані підтримати бізнес в умовах карантину. Зокрема, покликається на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України ті інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19)» № 533 від 17.03.2020, відповідно до якого в період карантину до суб'єктів господарювання не застосовуються штрафні санкції, встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок, не нараховується та не сплачується пеня за землю, за земельні ділянки у власності або користуванні фізичних або юридичних осіб, та застосовуються ними в господарській діяльності, об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб тощо.
У зв'язку з вказаним, покликаючись на положення статті 652 Цивільного Кодексу України, позивач за первісним позовом просить суд розірвати договір №291/2020/МС-3 від 03.03.2020 р. укладений між сторонами, у зв'язку з істотною зміною обставин.
Позиція відповідача за зустрічним позовом.
Відповідач за зустрічним позовом не надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, хоча надіслав його позивачу за зустрічними позовом, а останній надав суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом зазначив, що основним видом господарської діяльності ФОП Корбяка Володимирі Ігоровича згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є інший пасажирський наземний транспорт, заборони щодо діяльності якого не були введені тимчасово згідно нормативних документів, які були спрямовані на запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020, на яку покликається позивач за зустрічним позовом стосувалась перевезень в межах України, потім до неї вносились зміни.
Для розірвання договору має бути одночасна наявність чотирьох умов визначених статтею 651 Цивільного кодексу України, чого в даному випадку немає.
Банк, надаючи відповідачу кредит, розраховував на отримання доходу.
Подаючи позов, банк нарахував позивачу за зустрічним позовом проценти за стандартною, а не підвищеною ставкою, як це передбачено умовами договору. Пеня, річні та інфляційні втрати нараховані позивачу за зустрічним позовом не є надмірними.
З огляду на вказане відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Обставини встановлені судом за первісним позовом.
03.03.2020 Фізична особа-підприємець Корбяк Володимир Ігорович зголосився на публічну пропозицію Публічного Акціонерного Товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та приєднався до Правил надання мікрокредиту шляхом підписання договору №291/2020/МС-3.
Правила надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» разом із договором про приєднання до Правил та всіма додатковими угодами до них складають договір про надання мікрокредиту.
Відповідно до договору приєднання загальний ліміт кредитної лінії становить 400 000,00 грн, кредитна лінія відкривається з 03 березня 2020 по 02 березня 2021, за користування кредитом в межах строку кредитування - 22,7 % річних; за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни визначені договором про надання мікрокредиту - 32,7% річних. Погашення відбувається згідно графіку зменшення лімітної кредитної лінії, який є додатком №1 до договору та викладався у новій редакції.
Інші умови надання кредитних коштів регулюються положеннями Правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» (надалі Правила).
Згідно пункту 2.1 Правил банк надає позичальнику кредитні кошти (кредит) у розмірі та на умовах визначених договором про надання мікрокредиту, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитними коштами та на умовах визначених договором про надання мікрокредиту.
Відповідно до п.2.6. Правил кредитні кошти надаються банком позичальнику в межах невикористаного залишку ліміту кредитної лінії згідно з графіком зменшення ліміту кредитної лінії окремими траншами на підставі письмової заяви на отримання кредиту позичальника згідно додатку 1 до Правил, шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий в АБ «Укргазбанк».
Згідно пункту 2.7 Правил у разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені договором про надання мікрокредиту строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня перераховуються на рахунки з обліку простроченої заборгованості.
За наявності заборгованості по кредиту та/або платі за кредит, сторони встановлюють наступну черговість погашення позичальником заборгованості:
прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення);
прострочені проценти за користування кредитними коштами (якщо буде мати місце прострочення);
прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення);
строкові комісії;
строкові проценти за користування кредитними коштами;
строкова заборгованість за основним боргом;
платежі позичальника згідно п.4.5. цих Правил (у разі їх виникнення), які підлягають сплаті за порушення умов договору про надання мікрокредиту, сплачуються позичальником окремо, на вимогу банку, на рахунки, вказані банком у вимозі.
Штрафи, пені (у разі виникнення), які підлягають сплаті за порушення умов договору про надання мікрокредиту, сплачуються позичальником окремо, на вимогу банку.
Отримані від позичальника грошові кошти банк направляє на відповідні рахунки в день їх зарахування.
З підписанням договору про надання мікрокредиту, у відповідності із законодавством України, позичальник надає банку право самостійно приймати рішення щодо зміни черговості погашення заборгованості позичальника за цими Правилами. Банк інформує позичальника у письмовій формі на його запит про застосовану черговість погашення заборгованості.
Погашення заборгованості кожної наступної черги повинне відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.
Згідно пункту 2.13. Правил сторони встановлюють, що банк має право самостійно зараховувати кошти, які направлені позичальником на погашення заборгованості, згідно встановленої черговості, або змінювати черговість погашення, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок по відповідних рахунках.
Позичальник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі, в строки встановлені договором про приєднання, повернути отримані в межах кредитної лінії суми кредиту.
Відповідно до пунктів 3.2.1, 3.2.2 Правил позичальник зобов'язується своєчасно та в повному обсязі, на умовах і в порядку передбаченому договором про надання мікрокредиту сплачувати проценти за користуванні кредитними коштами та комісії, а також суми передбачених договором про надання мікрокредиту штрафних санкцій та відшкодовувати будь-які документально підтверджені та обгрунтовані витрати банку згідно з умовами цих Правил.
Згідно пункту 3.3.3 Правил банк має право відмовитися від надання позичальнику кредитних коштів за договором про надання мікрокредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по договору про надання мікрокредиту, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, якщо відбулася та триває хоча б одна з наступних подій, зокрема позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню частини, в тому числі достроковому, та/або сплаті процентів, комісій штрафних санкцій, передбачених Договором про надання мікрокредиту.
Відповідно до пункту 4.3 Правил за порушення визначених в договорі про надання мікрокредиту строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Пеня сплачується в національній валюті на рахунок, про який банк повідомляє позичальника. У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони домовились про те, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених договорі про надання мікрокредиту) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На виконання умов договору про надання мікрокредиту на підставі заяви-анкети на отримання кредиту, позивач за первісним позовом відкрив відповідачу за первісним позовом позичковий рахунок № НОМЕР_1 та в межах кредитної лінії надав кредит на суму 400 000,00 грн одноразово, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача за первісним позовом № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою про рух коштів за позичковим рахунком.
У зв'язку із ситуацією яка склалась в Україні через пандемію, між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору про надання мікрокредиту, відповідно до умов якої відповідачу за первісним позовом надавалась можливість з 01.03.2020 року по 31.05.2020 року перенести сплату платежів як по тілу кредиту, так і по сплаті відсотків.
Незважаючи на це відповідач за первісним позовом порушив взяті на себе зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та своєчасної оплати процентів за користування кредитними коштами, що призвело до виникнення простроченої заборгованості.
Позивач за первісним позовом надсилав відповідачу за первісним позовом вимогу № 172/39908/2020 від 23.12.2020 р. про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплати процентів за користування ними, яка залишилась без виконання.
Станом на 23.12.2020 року заборгованість відповідача за первісним позовом становить 450 548,30 грн, з яких:
- 99 994,00 грн. - заборгованість по кредиту строкова;
- 300 006,00 грн - заборгованість но кредиту прострочена;
- 5 801,10 грн. - заборгованість по процентах поточна;
- 30 771,09 грн. - заборгованість по процентах прострочена;
- 8 754, 27 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту;
- 709,85 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;
- 2 366,03 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів;
- 2 145,96 грн - сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.
Покликаючись на положення статей 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 610,612, 625, 627, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача 450 548,30 грн заборгованості, з яких: 99 994,00 грн - заборгованість по кредиту строкова; 300 006,00 грн - заборгованість но кредиту прострочена; 5 801,10 грн - заборгованість по процентах поточна; 30 771,09 грн - заборгованість по процентах прострочена; 8 754, 27 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 709,85 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 366,03 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів; 2 145,96 грн - сума збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.
Обставини встановлені судом за зустрічним позовом.
Володимир Ігорович Корбяк є фізичною особою-підприємцем, який займається наданням туристичних послуг, транспортними перевезеннями туристів за кордон. 03.03.2020р. він приєднався до Правил надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» шляхом підписання договору № 291/2020/ МС-3 (договір про приєднання), відповідно до умов якого встановлено: загальний ліміт кредитної лінії
400 000,00 грн.; за користування кредитом в межах строку кредитування - 22,7 % річних; за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, визначені договором про надання мікрокредиту - 32,7% річних.
Кредитний договір було укладено 03.03.2020 року, за тиждень до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» № 211 від 11.03.2020 року та за два тижні до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 530-1Х від 17.03.2020р., нормативних документів (з подальшими змінами і доповненнями), які внесли низку обмежень в діяльності суб'єктів господарювання.
Позивач за зустрічним позовом покликається на те, що господарська діяльність, якою займається ФОП Корбяк Володимир Ігорович заборонена в імперативній формі державою, він змушений був припинити підприємницьку діяльність, для реалізації якої отримав кредит.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що звертався до відповідача за зустрічним позовом з пропозицією розірвати договір за згодою сторін, але в добровільному порядку останній відмовився його розірвати.
У зв'язку із вказаним позивач за первісним позовом просить розірвати договір №291/2020/МС-3 від 03.03.2020 р. укладений між Публічним акціонерним товариством Акціонерний Банк «Укргазбанк» та Фізичною особою-підприємцем Корбяком Володимиром Ігоровичем, у зв'язку з істотною зміною обставин.
Висновки суду за первісним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст укладеного договору дає підстави вважати його договором приєднання. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами частин 1-2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про надання мікрокредиту №291/2020/МС-3 від 03.03.2020.
Фізична особа-підприємець Корбяк Володимир Ігорович зголосився на публічну пропозицію Публічного Акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» та приєднався до Правил надання мікрокредиту шляхом підписання договору №291/2020/МС-3. Правила надання мікрокредиту в АБ «Укргазбанк» разом із договором про приєднання до Правил та всіма додатковими угодами до них складають договір про надання мікрокредиту.
У додатку №1 до договору викладено графік зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії. Через ситуацію, що склалась в Україні у зв'язку з пандемією між сторонами 15.04.2020 було укладено додатковий договір №1 до договору про надання мікрокредиту, в якому вони домовились перенести строк сплати платежів за кредитом, у зв'язку з чим графік зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії було викладено у новій редакції.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На виконання умов договору позивач 11.03.2020 перерахував на рахунок відповідача грошові кошти (кредит) у розмірі 400 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами.
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно положень частини 3 статті 346 Господарського кодексу України кредити надаються банками під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків передбачених законом. Вказане узгоджується з положенням статті 1054 Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1, часини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно умов кредитного договору відповідач за первісним позовом за користування кредитом в межах строку кредитування мав сплачувати- 22,7 % річних; за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, визначені договором про надання мікрокредиту - 32,7% річних.
Сторони у п.1 додаткового договору №1 погодили, що позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитними коштами: з 01.03.2020 по 31.03.2020 - до 15.08.2020; з 01.04.2020 по 30.04.2020 - до 15.09.2020; з 01.05.2020 по 31.05.2020 - до 15.10.2020.
Проте, додаткова угода №1 не переносила термін сплати процентів нарахованих після 31.05.2020 р. Отже, проценти за користування кредитними коштами, нараховані позивачем за первісним позовом за період з 01.06.2020 року по 30.06.2020 року в сумі 7 566,67 коп., відповідно до наведених вище норм укладеного між сторонами правочину, підлягали сплаті до 15.07.2020 року. Оскільки цей платіж будо здійснено відповідачем лише 30.07.2020 року, перший період нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів позивачем за первісним позовом зазначено з 16.07. 2020 року по 29.07.2020 року. Наступні періоди визначено позивачем за первісним позовом з врахуванням положень додаткової угоди №1 та платежів, проведених відповідачем, що відображено в розрахунку заборгованості та підтверджується обліком за рахунками №№20687502025186.980, 20686502025187.980.
Відповідач за первісним позовом порушив свої зобов'язання в частині повернення отриманих кредитних коштів, сплати відсотків за їх користування в обумовлені сторонами строки. За час користування кредитними коштами сплатив всього 36 067,77 грн, (30.07.2020 сплачено 7 566,67 грн; 03.09.2020 сплачено 13 000,00 грн; 16.09.2020 сплачено 115,55 грн; 13.10.2020 сплачено 15 385,55 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Сплачені відповідачем за первісним позовом кошти були зараховані позивачем за первісним позовом відповідно до умов пункту 2.13 Правил, в погашення прострочених процентів, враховуючи, що комісій не було встановлено.
Вказане відображено в розрахунку позовних вимог та спростовує твердження відповідача за первісним позовом про те, що позивач за первісним позовом не врахував часткових оплат проведених відповідачем за первісним позовом.
Інших оплат відповідач за первісним позовом не проводив, доказів протилежного не надав.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивач за первісним позовом надсилав відповідачу за первісним позовом лист-вимогу № 172/39908 від 23.12.2020 про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплати процентів за користування ними, яка залишилась без виконання.
Право на вимогу дострокового погашення кредитних коштів передбачене умовами пункту 3.3.3. Правил.
Слід зазначити, що позивач за первісним позовом, враховуючи ситуацію, що склалась в Україні через пандемію не нараховує проценти за користування кредитними коштами у більшому розмірі (32,7 %), як це передбачено умовами договору, а рахує їх у розмірі 22,7 %.
Відтак, з відповідача за первісним позовом слід стягнути 99 994,00 грн строкової заборгованості по кредиту; 300 006,00 грн простроченої заборгованості по кредиту; 5 801,10 грн поточної заборгованості по процентах; 30 771,09 грн простроченої заборгованості по процентах.
Щодо нарахованих позивачем за первісним позовом трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 2 366,03 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів; 2 145,96 грн суми збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.
Перевіривши розрахунок річних та інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку підставноситі до задоволенні вищевказаних сум.
Щодо нарахованої позивачем за первісним позовом суми пені, суд зазначає наступне.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 4.3 Правил за порушення визначених в договорі про надання мікрокредиту строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Пеня сплачується в національній валюті на рахунок, про який банк повідомляє позичальника. У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони домовились про те, що розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язань (щодо строків (визначених договорі про надання мікрокредиту) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитними коштами та/або комісій за користування кредитними коштами) припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 8 754, 27 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту; 709,85 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку підставності до задоволення вищевказаних сум.
Твердження відповідача за первісним позовом про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним та недопустимим доказом наявності заборгованості, невмотивованим, незрозумілим для сприйняття та не враховує кошти, сплачені відповідачем на виконання умов договору, є безпідставним.
Суд ознайомився із наданим позивачем за первісним позовом розрахунком позовних вимог та дійшов висновку про його належність. Розрахунок позовних вимог є зрозумілим, враховує умови додаткового договору та оплати відповідача за первісним позовом.
Слід зазначити, що нараховані позивачем за первісним позовом суми пені, річних та інфляційних втрат не є непомірними, як стверджував представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні.
Заперечення відповідача за первісним позовом наведені у відзиві не спростовують підставності позовних вимог.
Відтак первісний позов підлягає до задоволення повністю. З відповідача за первісним позовом слід стягнути на користь позивача за первісним позовом 450 548,30 грн заборгованості, з яких: 99 994,00 грн - заборгованість по кредиту строкова; 300 006,00 грн - заборгованість но кредиту прострочена; 5 801,10 грн - заборгованість по процентах поточна; 30 771,09 грн - заборгованість по процентах прострочена; 8 754, 27 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 709,85 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 366,03 грн - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів; 2 145,96 грн - інфляційні нарахування за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.
Висновки суду за зустрічним позовом.
Відповідно до положень статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно з частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
При цьому у частині 2 статті 652 цього Кодексу передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову, у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, від 19.12.2019 у справі № 910/5573/19.
Згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Позивач за зустрічним позовом не подав доказів, які свідчили би про одночасну наявність усіх чотирьох умов визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, необхідних для розірвання кредитного договору саме у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладення цього договору.
Наявність пандемії та прийняття відповідних нормативно-правових актів у зв'язку з цим не є істотною умовою та підставою для розірвання кредитного договору згідно зі статтею 652 ЦК України.
Представник позивача за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві стверджував, що звертався до відповідача за зустрічним позовом з проханням про розірвання кредитного договору, однак належних доказів не надав. Відтак, не дотримався визначеного статтею 188 Господарського кодексу України порядку розірвання договору.
Недотримання умови, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України (в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане), що, в свою чергу, виключає можливість розірвання кредитного договору, оскільки відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України таку можливість передбачено лише за наявності одночасно чотирьох умов.
З огляду на вказане, зустрічний позов про розірвання укладеного між сторонами договору №291/2020/МС-3 від 03.03.2020 р., у зв'язку з істотною зміною обставин, задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020 р.
Суд, виходячи із стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний, дійшов висновку, що надані прокурором докази, про які суд вказував вище, є більш вірогідними. Відтак, позов підлягає до задоволення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
Судовий збір сплачений позивачем при поданні первісного позову слід покласти на відповідача за первісним позовом.
Сплачений позивачем за зустрічним позовом судовий збір, у зв'язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, слід залишити за позивачем за зустрічним позовом.
Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Корбяка Володимира Ігоровича, АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк», (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1, ідентифікаційний номер 23697280) 99 994,00 грн строкової заборгованості по кредиту, 300 006,00 грн простроченої заборгованості по кредиту, 5 801,10 поточних процентів, 30 771,09 грн прострочених процентів, 8574,27 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 709,85 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 2 366,03 грн 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, 2 145,96 інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, 6 758,23 грн судового збору.
3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 22.06.2021
Суддя Ю.О. Сухович