79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.06.2021 Справа № 914/977/21
За позовом:Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача:Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м. Стрий, Львівська обл.
про:стягнення пені, 3% річних та збитків за договором постачання природного газу №6473/18-БО-21 від 05.10.2018
Суддя - Р.В. Крупник Секретар -Ю.-М.В. Пришляк
Представники сторін:
від позивача:С.С. Орел - представник
від відповідача:В.В. Сливка - представник
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до КП «Стрийтеплоенерго» про стягнення пені, 3% річних та збитків за договором постачання природного газу №6473/18-БО-21 від 05.10.2018.
Ухвалою від 19.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 17.05.2021.
Ухвалою суду від 27.04.2021 суд задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 17.05.2021 оголошено перерву до 04.06.2021.
У судовому засіданні 04.06.2021 оголошено перерву до 18.06.2021.
Представник позивача у судове засідання 18.06.2021, яке відбулося в режимі відеоконференції з'явився, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 18.06.2021, яке відбулося в режимі відеоконференції з'явився, просив суд у задоволенні позову в частині стягнення збитків відмовити повністю.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Поданий позов позивач обґрунтовує тим, що 05.10.2018 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір постачання природного газу №6473/18-БО-21, відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язувався здійснити остаточний розрахунок за спожитий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Позивач стверджує, що оскільки відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань не виконав, зокрема, несвоєчасно оплатив поставлений природний газ, у зв'язку з чим відповідачу нараховано 3773,83 грн. пені та 739,97 грн. 3% річних. Крім цього, позивач зазначає, що з 01.03.2019 застосовуються положення договору (про застосування яких з 01.03.2019 відповідачу надсилалося відповідне повідомлення), якими передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки (порядок нарахування визначений у п. 3.13.1, 3.13.2 договору). Зважаючи на те, що у березні 2019 відповідачем спожито більший від погодженого обсяг газу, а у вересні 2019 - менший, позивачем за вказані місяці споживання здійснено нарахування збитків на суму 120242,40 грн.
Оскільки відповідачем допущено прострочення оплати за поставлений газ, а також у добровільному порядку не відшкодовано нараховані збитки, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Аргументи відповідача.
Відповідач заперечує щодо стягнення збитків, оскільки підписана зі сторони АТ «НАК «Нафтогаз України» додаткова угода №5 від 20.03.2019 до Договору надійшла до КП «Стрийтеплоенерго» лише 21.05.2019, відповідно споживач не міг скоригувати обсяги споживання природного газу до моменту одержання підписаного примірника вказаної додаткової угоди. Отримавши 21.05.2019 підписаний примірник додаткової угоди, відповідачем 27.05.2019 надіслано позивачеві для підписання додаткову угоду зі скоригованим обсягом природного газу на 282,074 тис. куб. м., проте такий примірник повернутий позивачем не був. Крім цього, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків відмовити повністю та зменшити заявлений розмір пені на 80%, стягнувши з відповідача 20% пені.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
05.10.2018 між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено Договір постачання природного газу № 6473/18-БО-21 (надалі - Договір).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
У подальшому, на підставі укладених між сторонами додаткових угод до Договору, строк його дії неодноразово продовжувався, востаннє такий був продовжений до 30.09.2019 включно.
На підставі додаткової угоди №4 від 29.11.2018 до Договору, Договір викладено в новій редакції.
Відповідно п. 1.1., 1.2. Договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Пунктом 3.8. Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Як встановлено судом, на виконання зобов'язань за Договором, позивачем протягом жовтня 2018 - вересень 2019 поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 15504176,19 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період.
В пункті 6.1. Договору (п. 5.1. Договору в новій редакції, згідно додаткової угоди №4 від 29.11.2018) сторонами погоджено, зокрема, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
З наявних матеріалів справи вбачається та стверджується сторонами, що за поставлений природний газ споживач розрахувався в повному обсязі. Однак, позивач зазначає, що у зв'язку з допущенням споживачем прострочень внесення оплати за жовтень 2018, останньому нараховано 3773,83 грн. пені та 739,97 грн. 3% річних.
Згідно п. 2.1. Договору, постачальник передає споживачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 2521,174 тис. куб. м., в т.ч. по місяцях, зокрема, березень 2019 - 500 тис. куб. м.
Додатковими угодами до Договору сторонами декілька разів змінювалися об'єми замовленого споживачем природного газу та періоди постачання такого.
Зокрема, уклавши 20.03.2019 додаткову угоду №5 до Договору, сторонами викладено п. 2.1. Договору в новій редакції та, зокрема, визначено, що замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у березні 2019 складає 250 тис. куб. м.
Додатковою угодою №9 від 22.05.2019 до Договору сторонами погоджено зміну обсягу (об'єму) природного газу, зокрема, на вересень 2019 - 8,5 тис. куб. м., а додатковою угодою №18 від 30.09.2019 до Договору - 4,350 тис. куб. м.
Положеннями п. 2.2., 2.4., 2.5. Договору передбачено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1. цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених п. 1.2. цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги зазначені у п. 2.1. цього договору і несе відповідальність за правильність їх визначення (п. 2.2.). Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГРС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочі дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором (п. 2.4.). Допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 5% від зазначеного у п. 2.1. обсягу без підписання додаткової угоди (п. 2.5.).
У подальшому, згідно додаткової угоди №8 від 06.05.2019 до Договору, п. 2.4. викладено у наступній редакції: «Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в т.ч. протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГРС), але не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду. Для цього споживач зобов'язаний своєчасно надати постачальнику два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором».
Відповідно до п. 11.2.Договору (у новій редакції за додатковою угодою №4 від 29.11.2018), пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2, абзац 2 пп. 3.9.2. п. 3.9, 3.13., 5.7, абзац 5 пп. 5 п. 6.2., пп. 8 п. 6.2., пп. 4 п. 6.3., абзац 3 пп. 2 п. 6.4. цього договору застосовується з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.
Зміст положень п. 3.13., 5.7, абзац 5 пп. 5 п. 6.2., пп. 8 п. 6.2., пп. 4 п. 6.3. Договору полягає в наступному.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. цього договору (п. 3.13.).
У пп. 3.13.1. - 3.13.2 п. 3.13. Договору передбачено порядок розрахунку розміру збитків.
Відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до п. 3.13. цього договору, здійснюється наступним чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач) порушив п. 3.9. цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. цього договору, розраховує збитки відповідно до пп. 3.13.1. або 3.13.2. п. 3.13. цього договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував)постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (п. 5.7.).
Споживач зобов'язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі:
- порушення строків оплати за договором про постачання природного газу;
- перевищення обсягів використання газу, зазначених у п. 2.1. цього договору без їх коригування додатковою угодою;
- відсутності підтвердження споживачу номінації;
- невключення/виключення споживача до/з Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС;
- інших випадках, передбачених цим договором та законодавством (абзац 5 пп. 5 п. 6.2.).
Споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. цього договору (пп. 8 п. 6.2.).
Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1. цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більше ніж на 5% (як в бік збільшення так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених (пп. 4 п. 6.3.).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, 22.02.2020 на електронну адресу та 26.02.2020 на поштову адресу відповідача було надіслано повідомлення №26-1901/1.17-19 від 21.02.2019 про те, що з 01.03.2019 застосовуються пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2, абзац 2 пп. 3.9.2. п. 3.9, 3.13., 5.7, абзац 5 пп. 5 п. 6.2., пп. 8 п. 6.2., пп. 4 п. 6.3., абзац 3 пп. 2 п. 6.4. Договору.
Позивач зазначає, що за умовами укладеного між ним та відповідачем Договору (із врахуванням додаткових угод), замовлені споживачем обсяги (об'єми) природного газу у березні 2019 становили 250 тис. куб. м., у вересні 2019 - 4,35000 тис. куб.м. Оскільки фактичні обсяги споживання природного газу у ці місяці склали 282,074 тис. куб. м. у березні 2019 та відповідно 2,69157 тис. куб. м. у вересні 2019, відповідачу у порядку п. 5.7. Договорубуло надіслано акти-претензії щодо відшкодування збитків (в т.ч. розрахунки збитків) за №26-930-19 від 16.05.2019 та №26/5-4200-19 від 27.11.2019.
Так як відповідачем допущено прострочення оплати за поставлений у жовтні 2018 газ, а також у встановлений у п. 5.7. Договору строк не здійснено відшкодування завданих позивачеві збитків, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідач, у свою чергу, заперечує щодо стягнення збитків, оскільки підписана зі сторони АТ «НАК «Нафтогаз України» додаткова угода №5 від 20.03.2019 до Договору надійшла до КП «Стрийтеплоенерго» лише 21.05.2019, відповідно споживач не міг скоригувати обсяги споживання природного газу до моменту одержання підписаного примірника вказаної додаткової угоди. Отримавши 21.05.2019 підписаний примірник додаткової угоди, відповідачем 27.05.2019 надіслано позивачеві для підписання додаткову угоду зі скоригованим обсягом природного газу на 282,074 тис. куб. м., проте такий примірник повернутий позивачем не був.
Позивач заперечує щодо доводів відповідача про коригування ним обсягів спожитого газу, оскільки додаткова угода надіслана всупереч строку, вказаному у п. 2.4. Договору.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачеві за Договором підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2018 - вересень 2019.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом п. 6.1. Договору (п. 5.1. Договору в новій редакції), остаточний розрахунок за переданий природний газ мав відбутися до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, нормами ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із наявних матеріалів справи, зокрема, реєстру здійснених платежів за Договором судом встановлено, що оплата поставленого газу у жовтні 2018 відбулася поза строками, встановленими у п. 6.1. Договору (п. 5.1. Договору в новій редакції), а відтак відповідач вважається таким, що прострочив.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3% річних, суд зазначає, що такі розраховані правильно, а тому підлягають стягненню з відповідача повністю, у заявленому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, п. 8.2. Договору було визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості,пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
На підставі Додаткової угоди №4 від 29.11.2018 до Договору, Договір, в т.ч. пункт 8.2. викладено в наступній редакції:
« 7.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу».
Здійснивши перерахунок пені, суд зазначає, що така розрахована правильно.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення на 80% розміру заявленої пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване скрутним фінансовим становищем, повним погашенням боргу, незначним періодом прострочення, відсутності у матеріалах справи доказів спричинення позивачеві збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, ч. 1 ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Здійснивши оцінку долучених відповідачем довідок на підтвердження тяжкого фінансового становища підприємства, яке позбавляє відповідача можливості сплатити належні до стягнення штрафні санкції, суд зазначає, що представлені докази тяжкого фінансового становища не є належними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки інформація про стан дебіторської та кредиторської заборговані, відображена у представлених довідках не підтверджена ні первинними документами, ні документами фінансової звітності, ні будь-якими іншими документами.
Враховуючи те, що докази, які б підтверджували тяжке фінансове становище відповідача у матеріалах справи відсутні, а розмір пені є незначним та складає 3773,83 грн., суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання про зменшення пені, а тому ухвалив відмовити в його задоволенні.
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача 120242,40 грн. збитків, спричинених позивачеві внаслідок споживання газу у березні та вересні 2019 в більших/менших обсягах, які були погоджені у Договорі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За приписами ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Водночас, ст. 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язання. Так, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1). Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2). Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 3). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4).
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема, в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягає доведенню позивачем перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто, саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Умовами Договору сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі +/- 5% від зазначеного в пункті 2.1 Договору обсягу без підписання додаткової угоди.
Відповідно до пп. 1, 2 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затв. постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції, котра діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою …
Згідно п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу(в редакції, котра діяла на момент виникнення спірних правовідносин),у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
Пунктом 3 розділу VI Правил постачання природного газу(в редакції, котра діяла на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, зокрема, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог…
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Таким чином, Правила постачання природного газу та Договір передбачають право постачальника вимагати від споживача відшкодування збитків за споживання природного газу у більшому/меншому обсязі від того, що був погоджений сторонами у Договорі.
У п. 5.7. Договору встановлено, що у разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.
Вказане право на стягнення збитків із споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України.
Вказані правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20.
Із урахуванням наведеного суд зазначає, що право постачальника вимагати на підставі Правил постачання природного газу та Договору від споживача відшкодування збитків за споживання газу у більшому/меншому обсязі від замовленого об'єму, не звільняє позивача від тягару доказування понесених збитків.
Попри це, позивачем не надано доказів того, що в результаті споживання природного газу у березні 2019 у більшому обсязі, а у вересні 2019 - у меншому від замовленого обсягу природного газу, ним були понесені збитки та в чому вони полягають.
Передбачений у договорі порядок розрахунку збитків, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків, а тому суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення збитків задоволенню не підлягає у зв'язку з недоведеністю позовних вимог у цій частині.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 82,17 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 129, 197, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Новаківського, буд. 9; код ЄДРПОУ 05432684) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 3773,83 грн. пені, 739,97 грн. 3% річних та 82,17 грн. судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2021 року
Суддя Р.В. Крупник