79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.06.2021 справа № 914/1855/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Банзули М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, м. Дрогобич
до відповідача 1: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич
до відповідача 2: Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич
до відповідача 3: ОСОБА_1 , м. Дрогобич
третя особа: ОСОБА_2 , м. Дрогобич
про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення будівлі
представники сторін:
від прокуратури - Рогожнікова Н.Б.;
відповідач 1,2 - ОСОБА_3 ;
відповідач 3 - не з'явився;
третя особа - не з'явився.
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області до Дрогобицької міської ради, Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення будівлі.
Ухвалою від 12.09.2019 року відкрито та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 587/430/16-ц. Вказаною ухвалою судом також зобов'язано учасників справи повідомити суд про наявність підстав для поновлення провадження у справі.
Прокуратурою Львівської області подано клопотання (вх. № 44264/19 від 28.10.2019р.), про поновлення провадження у справі у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 587/430/16-ц.
Ухвалою суду від 04.11.2019 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.11.2019 року.
Ухвалою суду від 26.11.2019 року зупинено провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
30 липня 2020 року на адресу суду від прокуратури Львівської області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку із усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 10.08.2020 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.08.2020 року. В підготовчому судовому засіданні 25.08.2020 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 22.09.2020 року. Ухвалою від 24.11.2020 року суд зупинив провадження у справі №914/1855/19 до розгляду Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №922/623/20. 18.02.2021 року на адресу суду надійшло клопотання прокурора про поновлення провадження у справі, у зв'язку з тим, що 22.01.2021 року у справі №922/623/20 винесено постанову, якою в задоволенні касаційної скарги відмовлено, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 року у даній справі, якою позов прокуратури задоволено частково, залишено без змін. Представником прокуратури подано клопотання (вх. №1429/21 від 05.04.2021 року) про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 ОСОБА_2 , попередньо перейти в підготовче провадження. Дане клопотання обґрунтовано тим, що відповідач 3 за договором купівлі продажу продав спірне майно ОСОБА_2 . Ухвалою від 05.04.2021 року ОСОБА_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3. Підготовче засідання призначене на 12.05.2021 року. 12.05.2021 року підготовче засідання відкладене на 31.05.2021 року у зв'язку з неявкою відповідачів та третьої особи.
Позивачем за вх. №6706/21 від 18.03.2021 року подано клопотання про перейменування особи, а саме зміну назви органу прокуратури, яким пред'явлено позов з «Дрогобицької місцевої прокуратури» на утворену у Дрогобицькому районі «Дрогобицьку окружну прокуратуру».
У підготовче засідання 31.05.2021 року з?явилися представники прокуратури, відповідача 1 та відповідача 2, відповідач 3 та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили.
Ухвалою від 31.05.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 14.06.2021 року.
В судове засідання з'явився представник позивача, відповідача 1 та 2, відповідач 3 та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 14.06.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішення Дрогобицької міської ради прийнято в порушення вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 року, чинного на момент його прийняття, оскільки відповідачами не дотримано законодавчо визначеної процедури передбаченої Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», яка передує підписанню договору купівлі - продажу, що є підставою для визнання рішення Дрогобицької міської ради №419 від 03.11.2016 року та договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу № №28 від 22.03.2017 року недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Прийняте рішення Дрогобицькою міською радою та укладений договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна порушують економічні інтереси держави, що полягає у позбавленні права власності територіальної громади м. Дрогобича на спірне нежитлове приміщення, а відтак з метою захисту інтересів територіальної громади прокурор пред'явив позов до суду. Враховуючи те, що договір купівлі-продажу між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 укладено на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке прийнято з порушенням вимог чинного приватизаційного законодавства, то вимога про визнання такого договору недійсним є похідною від попередньої, як і повернення будівлі у комунальну власність з володіння ОСОБА_1 .
Звернення прокурора зі позовом до суду обґрунтовується тим, що чинним законодавством України не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Дрогобицької міської ради. Звернення місцевої прокуратури з позовом до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо відчуження нерухомого майна комунальної власності на користь інших осіб та повернення об'єкта нерухомості територіальній громаді, який вибув з її власності незаконно шляхом грубого порушення порядку та умов її відчуження, встановлених чинним законодавством.
Крім того, спір, що виник, зачіпає економічні інтереси держави у сфері комунальної власності, а відсутність належного самоврядного контролю на вказаному напрямі створює сприятливі умови для незаконного використання майна комунальної власності територіальних громад м. Дрогобича.
З урахуванням того, що Дрогобицька міська рада представляє інтереси громади міста Дрогобича, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі та вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, прокурор звернувся з позовом самостійно.
Станом на час розгляду спору, ОСОБА_1 більше не є власником оспорюваного приміщення. Дане приміщення належить на праві власності ОСОБА_2 . На підтвердження зазначеного долучено копію Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №884 від 23.09.2020 року та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. З урахуванням даних обставин позивач за вх. №2271/21 від 31.05.2021 року подав клопотання про закриття провадження в частині зобов'язання ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення №28 площею 22,4 кв.м. на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України та повернути Львівській обласній прокуратурі сплачений за дану позовну вимогу судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
Позиція відповідача 1,2
Відповідачі 1,2 проти задоволення позову заперечили повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№43878/19 від 24.10.2019 року).
Зокрема, зазначили, що в прокуратури не було законних підстав для подання позовної заяви. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист них інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади. В даному випадку прокуратура вимагає скасувати рішення Дрогобицької міської ради, що стосуються приватизації нежитлового приміщення. Приміщення відноситься до комунальної власності, а не до державної власності. Рішення не наносить шкоди загальнодержавним інтересам.
На думку відповідачів 1, 2 в позовній заяві не обґрунтовано в чому порушено інтереси держави як передбачено ст. 53 ГПК України, а відтак, Дрогобицькою місцевою прокуратурою безпідставно заявлено вимогу щодо скасування рішень Дрогобицької міської ради, посилаючись па порушення ст. 182 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» при здійсненні приватизації певного комунального майна територіальної громади м. Дрогобича шляхом викупу, оскільки, у відповідності до ст. 182 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено особливості приватизації державного майна та прийняття державним органом приватизації рішення про приватизацію об'єктів групи А.
Норма щодо можливості викупу нерухомого майна виключно за умови поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше як 25 відсотків ринкової вартості майна, не стосується комунального майна територіальної громади м. Дрогобича, так як ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: «право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, та к і через органи місцевого самоврядування». В даній справі залучений відповідач3 фізична особа, з яким укладено договір купівлі-продажу. На момент укладення договору рішення № 419 від 03.11.2016 року Дрогобицької міської ради було чинним.
Позиція відповідача 3
Відповідач 3 подав відзив на позовну заяву №40614/19 від 02.10.2019 року. Відповідачем 3 виконано усі покладені на нього обов'язки по оренді та купівлі нежитлового приміщення і сплачено ринкову вартість об'єкта нерухомості на момент його продажу. Прокурором не наведено жодного належного та допустимого доказу щодо заподіяння будь якої шкоди діями ОСОБА_1 державі або територіальній громаді м. Дрогобича.
Крім того, відповідач 3 стверджує, що безпідставними є доводи прокурора щодо відсутності органу компетентного захищати інтереси держави у даних правовідносинах, прокурором не дотримано обов'язкової процедури передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а позов слід залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України оскільки позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Позиція третьої особи
Третя особа явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, пояснень по суті спору не надала.
Дрогобицькою місцевою прокуратурою Львівської області за результатами опрацювання інформації, отриманої в порядку вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з Дрогобицької міської ради встановлено порушення вимог законодавства України щодо відчуження майна комунальної власності.
01.11.2013 року між КП «Житлово-експлуатаційне об'єднання» Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до акту приймання-передачі від 01.11.2013 року в оренду нежитлове приміщення загальною площею 23,6 кв.м на АДРЕСА_1 , терміном дії до 01.11.2014 року. Згідно п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати і стновить з ПДВ за базовий місяць, згідно розрахунку за перший місяць 247 грн. 80 коп. разом з ПДВ. Приміщення надається орендарю для складських потреб (п. 2.1 Договору).
Як зазначив прокурор в позовній заяві, в подальшому, на підставі заяви орендаря рішенням Дрогобицької міської ради №419 від 03.11.2016 року нежитлове приміщення площею 22,4 кв.м включено в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості майна, затвердженого ПП «Компанія «Експерт» від 16.12.2016 року станом на 30.11.2016 року вартість нежитлового приміщення площею 22,4 кв.м. становить 47 018,00 грн. з врахуванням ПДВ.
Згідно Звіту про оцінку вартості майна, на момент оцінки нежитлові приміщення використовуються в якості майстерні. Основні конструктивні елементи - фундаменти, стіни та перекриття, покрівля - знаходяться в задовільному технічному стані. Вікна, двері - задовільний стан, внутрішнє оздоблення приміщень має задовільний технічний стан. Підлога - бетонна, оздоблення, штукатурка знаходяться в задовільному стані. Елементи в цілому придатні для експлуатації, проте потребують ремонту на даній стадії функціонування. Категорія ремонту - середній. Об'єкт придатний до експлуатації. Технічний стан приміщення класифікується як задовільний. Фізичний знос складає 35%.
22.03.2017 року між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №28 шляхом викупу на АДРЕСА_1 , вартістю 39 131,67 грн. без ПДВ.
Щодо суб'єктного складу учасників судового процесу
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1 -3 частини 4 зазначеної статті).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 вказала, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як вбачається з позовної заяви, прокурором заявлено позов самостійно, мотивуючи таке звернення до суду тим, що чинне законодавство України не визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах: звертатись з позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення Дрогобицької міської ради. Також прокурор обґрунтовував підстави заявлення позову, що дотримання вимог закону при відчуженні майна територіальної громади безумовно становить суспільний (державний) інтерес, який визначено з урахуванням рішення №1-1/99 від 08.04.1999 Конституційного Суду України, а інтерес держави у цій справі полягає в тому, щоб орган місцевого самоврядування розпоряджався об'єктами комунальної власності в порядку та спосіб, передбачені чинним законодавством.
Дотримання чинного законодавства є запорукою дотримання прав територіальної громади, а тому перевірка діяльності органів місцевого самоврядування на предмет дотримання ними відповідних нормативно-правових актів становить суспільний інтерес.
Зважаючи на наведене, не заслуговують на увагу доводи відповідачів про відсутність в прокурора законних підстав для звернення до суду з позовом у даній справі.
Відповідно до положень статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів не тільки юридичних осіб і держави, але й фізичних осіб.
Господарські суди вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду).
З урахуванням характеру спірних відносин справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі, до фізичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
Наведене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №903/456/18 від 12.03.2019р.
Висновки суду по суті позовних вимог
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів держави.
Згідно з п.7.3 Договору оренди нежитлового приміщення від 01.11.2013 року орендар має право проводити реконструкцію, технічне переобладнання, перепланування об'єкта оренди за письмовим погодженням Орендодавця.
Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди є в тому числі об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації). Однак, в порушення вимог зазначеної статті в Договорі не зазначено вартості об'єкта оренди.
Крім цього, в силу вимог ст. 11 вищевказаного Закону оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.
Відповідно до п.19 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженого постановою КМУ від 10.08.1995 за №629 (у редакції постанови КМУ від 2.01.2003 за №3) у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна здійснюється його незалежна оцінка.
Однак, на момент укладення договору оренди, оцінка вартості майна не проводилась, висновку про оцінку органом місцевого самоврядування не надано.
Статтею 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачалось, що покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом, викупу. Заява повинна містити назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження, запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта.
Офіційне тлумачення ч.ч. 1,3,5 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» надано рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 у справі №1-16/2000. Зокрема, положення вищевказаних норм Закону щодо ініціативи покупців про включення відповідного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, треба розуміти як право покупця пропонувати проведення приватизації конкретного об'єкта малої приватизації у вказаний ним спосіб, зокрема шляхом викупу. Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених законами України.
В силу норми п. 30 ч. 1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради віднесено вирішення питань затвердження місцевої програми приватизації, переліків об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, визначення порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності.
Згідно вимог ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
З наведених положень законодавства, яке діяло на час приватизації, вбачається, що для приватизації комунального майна шляхом викупу необхідна наявність одночасно кількох умов, а саме:
- перебування відповідного майна у особи в оренді;
- здійснення орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Як встановлено місцевою прокуратурою, заяви від ОСОБА_1 щодо надання згоди на здійснення покращення об'єкта комунальної власності до органу приватизації Дрогобицької міської ради не надходили, в тому числі щодо спірного об'єкта, що підтверджено листами Дрогобицької міської ради №3-32/8615 від 02.11.2017 року та №3-35/6985 від 19.08.2019 року.
Крім цього, згідно п.п. 1.1 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (надалі Порядок), затвердженого наказом Фонду державного майна України 27.02.04 №377 невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращання фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості; датою оцінки орендованого нерухомого майна є останнє число місяця. Дата оцінки призначається наказом відповідного органу приватизації.
В силу вимог п.2.1 Порядку ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращання фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей, наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця, ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень; підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Дрогобицькою міською радою, в порушення вищезазначених норм законодавства про приватизацію, прийнято рішення без обґрунтування доцільності відчуження комунального майна шляхом викупу, без підтвердження здійсненого поліпшення орендованого майна у відсотках до вартості майна.
Таким чином, в порушення п.п. 3,4 ст.7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» при підготовці та винесенні рішення Дрогобицькою міською радою необґрунтовано причини та доцільність відчуження комунального майна шляхом викупу, а не продажу на аукціоні, чи продажу за конкурсом.
За ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Положеннями ст.ст. 13, 14 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні або за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу.
З аналізу наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто, отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації, та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Частиною 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» встановлено, зокрема, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, органи місцевого самоврядування мають право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважені органи приватизації укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж).
Лише у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Тобто приватизаційна процедура може бути проведена як в загальному порядку (за конкурсом), так і у спрощеному (шляхом викупу).
При цьому викуп орендарем орендованого ним приміщення з урахуванням ст.ст. 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
У протилежному випадку приватизація такого приміщення повинна здійснюватись у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
Порушення вказаного порядку приватизації не тільки свідчить про його незаконність, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади у зв'язку з тим, що він фактично є умисним уникненням проведення конкурсного продажу цих об'єктів (аукціон або конкурс), що робить неможливим отримати за об'єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс він виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринковій, та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.
Як передбачено частиною 10 статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Дрогобицької міської ради №419 від 03.11.2016 року «Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення», яким включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлове приміщення площею 22,4 кв.м. (цокольний поверх) на АДРЕСА_1 .
Що стосується вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення №28 загальною площею 22,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 , то слід зазначити наступне.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України).
Підстави визнання правочину недійсним визначено ст. 215 ЦК України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч.1, 2, 3, 5,6 ст. 203 ЦК України).
Оскільки, дотримання вищезазначених приватизаційних процедур є необхідною передумовою для визнання укладеного договору таким, що відповідає вимогам цивільного законодавства, а встановлене їх порушення є підставою для визнання недійсним укладеного Договору згідно ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України.
В даному випадку за результатами спірного рішення Дрогобицької міської ради, прийнято рішення про відчуження майна комунальної власності, наслідком якого стало укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 22.03.2017 року.
Враховуючи визнання недійсними рішення Дрогобицької міської ради №419 від 03.11.2016 року «Про включення в перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення» яким включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлове приміщення площею 22,4 кв.м. (цокольний поверх) на АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №28 загальною площею 22,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним, оскільки такий укладений на підставі вказаного рішення Дрогобицької міської ради.
Що стосується вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення площею 22,4 кв.м, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 , то суд зазначає наступне.
Як вбачається з долучених позивачем доказів, ОСОБА_1 не є власником оспорюваного приміщення. Дане приміщення належить на праві власності ОСОБА_2 . На підтвердження зазначеного, долучено копію Договору купівлі-продажу від 23.09.2020 року та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №249545327 від 24.03.2021 року.
У зв'язку з наведеним, позовна вимога про зобов'язання відповідача 3 повернути нежитлове приміщення є неактуальною. Щодо цієї позовної вимоги з урахування клопотання прокуратури провадження слід закрити на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.
Крім того, з урахуванням клопотання позивача вх. №6706/21 від 18.03.2021 року Дрогобицьку місцеву прокуратуру, орган прокуратури, яким подано позов замінити на Дрогобицьку окружну прокуратуру.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За звернення до суду з позовною заявою немайнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5763,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №1691 від 28.08.2019 року.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідачів 1,2, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідачів у такій пропорції: з вимоги про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - на відповідача1, з вимоги визнати недійсним Договір купівлі-продажу - на відповідача 2.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи вищивказане нормативне положення, суд вважає за необхідне задоволити клопотання позивача вх. №2271/21 від 31.05.2021 року та повернути Львівській обласній прокуратурі сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн., у зв'язку з закриттям провадження в частині зобов'язання ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення площею 22,4 кв.м, яке розташовано за адресою АДРЕСА_1 .
Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі в частині вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 повернути нежитлове приміщення №28 площею 22,4 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Дрогобича.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати недійсним та скасувати рішення Дрогобицької міської ради №419 від 03.11.2016 року «Про включення в перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлового приміщення», яким включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлове приміщення площею 22,4 кв.м (цокольний поверх) на АДРЕСА_1 .
4. Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №28 (цокольний поверх) шляхом викупу від 22.03.2017 року загальною площею 22,40 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради та ОСОБА_1 .
5. Стягнути з Дрогобицької міської ради (адреса: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, площа Ринок, 1; ідентифікаційний код 04055972) на користь прокуратури Львівської області (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код 02910031; UA138201720343140001000000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львівської області) 1921,00 грн. судового збору.
6. Стягнути з Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради (адреса: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, площа Ринок, 1; ідентифікаційний код 26307196) на користь прокуратури Львівської області (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код 02910031; UA138201720343140001000000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львівської області) 1921,00 грн. судового збору.
7. Повернути прокуратурі Львівської області (адреса: 79005, Львівська область, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код 02910031; UA138201720343140001000000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львівської області) з Державного бюджету України 1921,00 грн. - судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №1691 від 28.08.2019 року.
Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію у справі, яка розглядається можна отримати за такою веб-адресою - http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя З.В. Горецька