Рішення від 15.06.2021 по справі 914/279/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 справа № 914/279/21

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс", Львівська область, м.Львів;

про: відшкодування витрат

ціна позову: 39564грн.

Представники:

Позивача: Захарченко Т.А. - представник (довіреність від 16.09.2020р. №2410-10-3329);

Відповідача: Цімко П.О. - представник, адвокат (довіреність від 20.04.2021р. б/н).

ВСТАНОВИВ:

02.02.2021р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" від 28.01.2021р. вих. №2410-10-310 (вх. №307) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" про відшкодування витрат; ціна позову: 39564грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає понесення Позивачем витрат на демонтаж та зберігання самовільно встановленої Відповідачем спеціальної рекламної конструкції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.02.2021р. у даній справі суд постановив позовну заяву Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" від 28.01.2021р. вих. №2410-10-310 (вх. №307 від 02.02.2021р.) залишити без руху; надати Комунальному підприємству "Адміністративно-технічне управління" десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: надати докази сплати 81грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду, або наявності підстав до відстрочення, розстрочення, зменшення розміру чи звільнення Позивача від сплати судового збору в порядку, визначеному ст.8 Закону України "Про судовий збір".

11.02.2021р. за вх. №3367/21 Позивачем подано до суду Заяву від 11.02.2021р. б/н, у якій просить долучити до матеріалів справи Платіжне доручення від 09.02.2021р. №2028 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору у розмірі 81грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2021р. у даній справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 09.03.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Судове засідання 09.03.2021р. не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності головуючого судді Фартушка Т.Б.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2021р. у даній справі суд постановив призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 30.03.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.03.2021р. у даній справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 13.04.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.04.2021р. у даній справі судом постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" від 12.04.2021р. вх. №8851/21 в частині відкладення проведення судового засідання та надання представнику для ознайомлення матеріалів справи задоволити; в решті клопотання відхилити; відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 27.04.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.

В судовому засіданні 27.04.2021р. судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 15:10год. 27.04.2021р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2020р. у даній справі судом продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс" строк на подання відзиву по 26.04.2021р.; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначити на 18.05.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 18.05.2021р. судом оголошувалась перерва в межах дня слухання до 12:20год. 18.05.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.05.2021р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 08.06.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов'язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

В судовому засіданні 08.06.2021р. судом оголошувалась перерва до 12:20год. 15.06.2021р., про що представники Учасників справи повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

15.06.2021р. за вх. №13978/21 Позивачем подано до суду Письмові пояснення від 10.06.2021р. б/н, у яких наводить свої доводи та міркування з приводу заявлених позовних вимог і просить суд задоволити позов у повному обсязі. Вказані пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в задоволенні позову, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

15.06.2021р. за вх. №13986/21 Відповідачем подано Пояснення від 14.06.2021р. б/н, у яких наводить свої доводи і міркування з приводу заявлених позовних вимог і просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову у повному обсязі. Вказані пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні після огляду оригіналів долучених до позовної заяви копій документів представник Відповідача зауважень щодо відповідності копій оригіналам не висловив. При цьому, представником Відповідача не надано суду для огляду оригінали копій поданих ним документів.

В судових дебатах представником Відповідача зроблено усну заяву про подання Відповідачем доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат в порядку, передбаченому ч.8 ст.129 ГПК України.

Позиція Позивача:

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що Відповідачем самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами на вул.Шевченка, 26, вул.Мазепи, 11, вул.Федьковича, 13, вул.Зелена, 51, вул.Володимира Великого, 26 у м.Львові, чим порушено вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», у зв'язку з чим Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради скеровано Відповідачу Вимоги від 16.02.2018р. вих. №23/Р-20-675, від 03.04.2018р. вих. №23/Р-20-1423, від 04.04.2018р. вих. №23/Р-20-1438, від 12.04.2018р. вих. №23/Р-20/1510, від 16.07.2019р. вих. №23/Р-14-2530, від 29.01.2020р. вих. №23/Р-1-170 якими було запропоновано Відповідачу добровільно усунути допущені порушення у зазначений у вимогах термін. З підстав неусунення Відповідачем виявлених порушень Позивачем здійснено демонтаж та транспортування конструкцій зовнішньої реклами, внаслідок чого понесено витрати у розмірі 2540грн. без ПДВ. Окрім того, Позивачем нараховано Відповідачу 30430грн. без ПДВ плати за зберігання конструкцій зовнішньої реклами на складі Позивача.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 39564грн. витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу рекламних конструкцій Відповідача, їх транспортуванням та зберіганням на складі Позивача.

У поданій 05.05.2021р. за вх. №10508/21 Відповіді на відзив Позивач наводить свої доводи та міркування з приводу заперечень Відповідача проти позову і зазначає, що подані Відповідачем докази та наведені доводи не спростовують заявлених позовних вимог з огляду на те, що пунктом 3 рішення Львівської міської ради від 11.11.2016р. №1025 зобов'язано власників (користувачів) привести свої малі архітектурні форми (вивіски) у відповідність до вимог рішення, а відповідно до п.1.7. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові передбачено, що підставою до встановлення вивіски є проектна документація - паспорт малої архітектурної форми (вивіски).

Так, згідно доводів Позивача демонтована мала архітектурна форма (вивіска) на вул.Мазепи, 11 у м.Львові була розміщена Відповідачем самовільно, оскільки Відповідач привів вказану вивіску у відповідність до Порядку, отримавши паспорт малої архітектурної форми (вивіски) після проведення Позивачем демонтажу, який відбувся 20.04.2018р., а отже, демонтаж, проведений Позивачем відбувався на законних підставах, а понесені витрати, внаслідок даного демонтажу повинні бути відшкодовані Відповідачем.

Щодо малої архітектурної форми (вивіски) ТзОВ «Хімпобутсервіс» на вул.Володимира Великого, 26 у м.Львові, то, на думку Позивача, демонтована вивіска не була встановлена самовільно, оскільки Відповідачем не доведено наявність паспорта малої архітектурної форми (вивіски) станом на час надіслання йому Вимоги про демонтаж.

Щодо малої архітектурної форми (вивіски) ТзОВ «Хімпобутсервіс» на вул. Зеленій, 51 у м.Львові, позивач зазначає, що таку було встановлено ТзОВ «Хімпобутсервіс» з порушенням проектної документації розміщення малої архітектурної форми (вивіски), оскільки, листом Управління охорони історичного середовища від 17.04.2019р. № 0004-850 Відповідачу погоджено розміщення вивіски «Єврочистка» у вигляді окремих літер загальним розміром 1,70X0,14м над входом в нежитлові приміщення першого поверху будинку (в межах фрамуги входу), а Відповідачем встановлено вивіску вище входу у нежитлове приміщення з істотним порушенням проектної документації на розміщення малої архітектурної форми (вивіски), що підтверджується світлинами на вимозі Департаменту містобудування від 16.07.2019р. № 23/Р-14-2530 та акті проведення демонтажу від 10.09.2019р. №5, паспортом малої архітектурної форми (вивіски). У зв'язку з тим, що демонтована вивіска була встановлена з порушенням проектної документації, що є порушенням Порядку, то відповідно демонтаж мало архітектурної форми (вивіски) на вул. Зеленій, 51 відбувався на законних підставах.

Щодо поданих Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог документів Позивача зазначає, що доводи Відповідача про неповідомлення його про демонтаж самовільно встановлених вивісок спростовуються поданими Позивачем доказами надіслання Відповідачу Вимог про добровільний демонтаж самовільно встановлених вивісок рекомендованими листами.

Щодо заперечень Відповідача проти законності складених Поизвачем актів з огляду на відсутність при їх складенні представника Відповідача Позивач зазначає, що, в силу приписів п.6.6. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові, під час здійснення демонтажу можуть бути присутні власник або користувач вивіски, а відтак, Порядком не передбачено обов'язкової участі власника малої архітектурної форми (вивіски) при її демонтажі. Демонтаж оформляється відповідним актом, який підписують власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) (у разі його присутності при демонтажі), представник комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» та представник організації, яка здійснювала демонтаж, а відтак, згідно доводів Позивача, відмітка у акті проведення демонтажу про відмову власника (користувача) від підпису повинна бути лише у разі присутності власника (користувача) при демонтажі конструкції та відмови його від підписання акту. У зв'язку з тим, що власника малих архітектурних форм (вивісок) при проведенні демонтажів не було, тому відмітки в актах проведення демонтажу відсутні. Відповідач був повідомлений про здійснення демонтажів малих архітектурних форм (вивісок) у встановлений Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові спосіб шляхом надіслання Акту про демонтаж.

Щодо заперечень Відповідача проти розміру витрат Позивача на зберігання самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) Позивач зазначає, що обов'язок зі зберігання таких покладено на Позивача, а поданими доказами підтверджується прийняття демонтованих малих архітектурних форм (вивісок) Відповідача на склад Позивача.

Наявність складу цивільного правопорушення Позивач обґрунтовує тим, що у правовідносинах, які виникли між Сторонами, мала місце протиправна поведінка Відповідача оскільки всупереч вимогам ст.16 Закону України «Про рекламу», ст.16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.24 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. №2067, п.4.2.10. «Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010р. № 569, «Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок)», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016р. № 1025 Відповідач самовільно встановив конструкції зовнішньої реклами та малі архітектурні форми (вивіски). Про вищевказане Відповідача було повідомлено вимогами Департаменту економічного розвитку та Департаменту містобудування на які Відповідач не відреагував та не демонтував самовільно розміщені рекламні конструкції та вивіски у добровільному порядку.

Понесені Позивачем збитки обґрунтовуються тим, що внаслідок невиконання Відповідачем Вимог про добровільний демонтаж, Позивач змушений був, оплативши послуги підрядників із виконання робіт з демонтажу та транспортування демонтованих малих архітектурних форм (вивісок) та зберігаючи демонтовані конструкції, понести витрати, розмір яких обґрунтовано у поданій до суду позовній заяві.

Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та завданими збитками Позивач обґрунтовує тим, що внаслідок протиправних дій Відповідача КП «Адміністративно-технічне управління» було завдано збитків у вигляді понесених витрат, які Позивач змушений був здійснити з метою виконання наказів Департаменту економічного розвитку та Департаменту містобудування Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій».

Щодо наявності вини Позивач зазначає, що оскільки Відповідач, незважаючи на наявність встановленої законом заборони щодо самовільного встановлення рекламних конструкцій та вивісок без виданого у встановленому порядку дозволу, все ж таки самовільно їх встановив. У зв'язку з чим, КП «Адміністративно-технічне управління» змушене було демонтувати їх у примусовому порядку з понесенням витрат. На скеровані на адресу Відповідача вимоги Департаменту містобудування, Департаменту економічного розвитку, листи-вимоги КП «Адміністративно-технічне управління» про відшкодування витрат за демонтаж, транспортування та зберігання рекламного засобу та вивісок Відповідач не реагував.

У поданих 15.06.2021р. за вх. №13978/21 Поясненнях Позивач в доповнення до викладених у поданих до суду заявах доводів зазначає, що обов'язок власників малих архітектурних форм (вивісок) привести їх у відповідність до встановлених вимог виник ще на підставі п.2 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2011р. №692 «Про затвердження порядку встановлення вивісок у м.Львові». В подальшому п.3 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016р. №1025 «Про затвердження порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові» також передбачено необхідність власникам (користувачам) малих архітектурних форм (вивісок) привести їх у відповідність до вимог цього рішення. Однак, Відповідачем вказаних рішень виконавчого комітету Львівської міської ради виконано не було. На момент проведення демонтажів малих архітектурних форм (вивісок) та конструкції зовнішньої реклами ТзОВ «Хімпобутсервіс» документів, які б слугували підставами для розміщення конструкцій Відповідача не було.

У зв'язку з тим, що конструкції ТОВ «Хімпобутсервіс» були розміщені з порушенням «Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові», затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016р. №1025, «Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові», затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010р. №569 та не були приведені до вимог вищевказаних рішень, на адресу Відповідача були скеровані вимоги Департаменту містобудування та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Відповідно до абз.2 п.8.2. Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушення Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові.

При цьому, Позивач звертає увагу, що згідно з пунктами 6.2. та 6.5. Порядку, власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) (підпункт 6.1.1.) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення. Власникам малих архітектурних форми (вивісок), вказаних у підпункті 6.1.4, вимоги не надсилаються. Вимога вважається врученою у разі, якщо вона надсилається рекомендованим листом власнику на адресу за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.

Пунктом 2 «Правил надання поштового зв'язку», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 передбачено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Пунктом 6 «Правил надання поштового зв'язку» передбачено, що оператор поштового зв'язку для оформлення приймання, перевезення, доставки та вручення поштових відправлень, поштових переказів та здійснення інших пов'язаних з цим виробничих операцій повинен мати штампувальні поштові пристрої, інші засоби поштового зв'язку, перелік і порядок застосування яких установлюється Мінінфраструктури.

Передача в користування іншим операторам поштового зв'язку, фізичним і юридичним особам штампувальних поштових пристроїв забороняється. Оператори поштового зв'язку під час надання послуг поштового зв'язку застосовують штампувальні поштові пристрої, відбитки яких відмінні від відповідних пристроїв національного оператора поштового зв'язку.

Пунктом 1.3. «Порядку пересилання поштових відправлень», затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» передбачено, що календарний штемпель - спеціальний штамп (печатка), призначений для погашення поштових марок на поштових відправленнях, оформлення поштових відправлень, розрахункових квитанцій, касових документів та іншої виробничої документації.

Касовий чек - чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, який підтверджує факт надання послуги.

Відповідно до абз.3 ст.13 Закону України «Про поштовий зв'язок», у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Відтак, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Позивачем до позовної заяви долучені докази скерування вказаних вимог Департаменту містобудування та Департаменту економічного розвитку на адресу Відповідача рекомендованими листами, а саме Список згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів (надалі - Список) №2421 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 04.04.2018р. №23/Р-20-1438, Список №2400 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 03.04.2018р. №23/Р-20-1423, Список №1215 щодо скерування вимоги від 16.02.2018р. №23/Р-20-675, Список №3322 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 12.04.2019р. №23/Р-20-1510, Список №6256 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 16.07.2019р. №23/Р-14-2530, Список №859 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 29.01.2020р. №23/Р-1-170.

Пунктом 8.4. Правил та пунктом 6.8. Порядку передбачено, що акти проведення демонтажів скеровуються на адресу власника (користувача) конструкцій рекомендованими листами. До позовної заяви долучено Список згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів (надалі - Список) №1605 з касовим чеком щодо скерування на адресу Відповідача Акту проведення демонтажу від 20.04.2018р. №6, Список №4386 з касовим чеком щодо скерування актів проведення демонтажів від 29.05.2018р., 31.05.2018р. №№5, 8, Список №7967 з касовим чеком щодо скерування акту проведення демонтажу від 20.08.2019р. №1, Список №2420 з касовим чеком щодо скерування акту проведення демонтажу від 28.02.2020р. №11, Список №8359 з касовим чеком щодо скерування акту проведення демонтажу від 10.09.2019р. №5. Долучені Позивачем докази скерування вищевказаних документів на адресу Відповідача містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством. На кожному Списку згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів стоїть календарний штемпель поштового відділення зв'язку, а в касових чеках зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Також Позивач вказує, що добросовісна поведінка суб'єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Невиконання Відповідачем обов'язку щодо отримання рекомендованої кореспонденції не може бути підставою для звільнення суб'єкта господарювання від обов'язкових для виконання вимог Департаменту економічного розвитку та Департаменту містобудування.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні акти, передбачені п. 6.9. Правил із зазначенням характеру робіт та їх вартості, проте п.3.2.4. договору від 03.04.2018р. №03/04/18 про надання послуг передбачено, що виконавець зобов'язаний після надання послуг, передбачених договором, надати замовнику два примірники Акту виконаних робіт/ наданих послуг; п.3.2.4 Договору від 27.03.2018р. №27/03/18 про надання послуг передбачено, що виконавець зобов'язаний після виконання робіт надати замовнику два примірники Акту виконаних робіт/наданих послуг.

Відтак, на думку Позивача, в матеріалах справи є всі акти надання послуг, які містять інформацію про характер робіт та вартість наданих послуг, підписані Позивачем і підрядними організаціями, які надавали послуги з демонтажу та транспортування.

Витрати за демонтаж, транспортування та зберігання конструкцій про відшкодування яких заявив Позивач виникли з вини Відповідача, оскільки ТОВ «Хімпобутсервіс» не реагувало на вимоги Департаменту містобудування та Департаменту економічного розвитку та не демонтувало конструкцій добровільно, у зв'язку з чим КП «Адміністративно-технічне управління» змушене було демонтувати такі конструкції із залученням підрядних організацій, внаслідок чого понесло витрати.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем надано достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, статтею 1166 ЦК України встановлена презумпція вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди, Відповідачем не подано жодних належних доказів, які б спростували законність позовних вимог.

Відповідачем висловлювались міркування та заперечення щодо законності позовних вимог в частині зберігання, оскільки, як зазначав Відповідач у долучених до позовної заяви накладних не зазначено адреси складу, де зберігаються конструкції Відповідача. Однак, жодним нормативно-правовим актом не передбачено необхідності зазначення такої інформації у накладних, якими обліковується зберігання.

Обов'язок зі зберігання Позивачем демонтованих конструкцій на складі КП «Адміністративно-технічне управління» передбачений Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові та Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок).

Пунктом 2.2.4. Статуту КП «Адміністративно-технічне управління» передбачено, що підприємство створене з метою виконання функцій, визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування, департаменту економічного розвитку.

Як додаткові докази в якості підтвердження факту зберігання демонтованих конструкцій Відповідача до позовної заяви були долучені накладні, підписані уповноваженими представниками сторін, протилежного Відповідачем не доведено.

Вказані накладні містять інформацію про інвентарні номери демонтованих конструкцій, які були транспортовані на склад КП «Адміністративно-технічне управління» і є одним з документів, які підтверджують виконання підрядником умов договору від 27.03.2018р. №27/03/18.

Незазначення у накладних адреси складу, де зберігалися демонтовані конструкції не свідчить про відсутність факту зберігання демонтованих конструкцій на складі КП «Адміністративно-технічне управління». Як вбачається з розрахунку позовних вимог від 21.01.2021р. №2410-10-224 Позивачем нараховано витрати за зберігання самовільно встановлених конструкцій Відповідача за періоди, що становили не більше 1 року, починаючи з дня наступного за днем демонтажу самовільно встановлених конструкцій.

Пунктом 8.9. Правил, пунктом 6.14. Порядку, Позивачу надано право утилізувати вказані конструкції після одного року зберігання конструкцій Відповідача, у разі невідшкодування Відповідачем витрат, саме тому витрати за зберігання конструкцій нараховувались за періоди, які становили не більше одного року. Зважаючи на вищевикладене, вважаємо позовні вимоги КП «Адміністративно-технічне управління» законними і обґрунтованими та просимо суд задоволити їх в повному обсязі.

Позиція Відповідача:

Відповідач у поданому 26.04.2021р. за вх. №9934/21 Відзиві на позовну заяву проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним і необґрунтованим ,просить суд відмовити Позивачу в задоволенні позову у повному обсязі з підстав того, що вивіски за адресами: вул.Зелена, 51, вул.В.Великого, 26 та вул.Мазепи, 11 встановлені Відповідачем не самовільно, а на підставі виданих дозвільних документів, а відтак, підстави до їх демонтажу були відсутніми.

Окрім того, як на підставу до заперечень проти заявлених позовних вимог, Відповідач зазначає, що не був належним чином повідомлений про демонтаж вивісок, що підтверджується в тому числі і поданим Позивачем в обгартування заявлених позовних вимог Актами про демонтаж.

Не доведеними вважає Відповідач і обставини місця зберігання Позивачем демонтованих конструкцій з огляду на те, що Позивачем не доведено адреси складу, на якому зберігались демонтовані конструкції та не надано документів, які б підтверджували надання послуг з зберігання таких конструкцій.

Також, Відповідач зазначає, що здійснені Позивачем витрати на зберігання рекламних засобів не можуть вважатись збитками в розумінні ст.224, 225 ГК України, а документально підтверджених витрат Позивачем суду не заявлено та не подано.

Відповідач у поданому 17.05.2021р. за вх. №11443/21 Заперечення наводить свої доводи та міркування з приводу заявлених позовних вимог і зазначає що позов не підлягає до задоволення у повному обсязі з підстав того, що рішенням Львівської міської ради від 11.11.2016р. №1025 не встановлено строку, протягом якого власники (користувачі) повинні привести свої малі архітектурні форми (вивіски) у відповідність до вимог затвердженого вказаним Рішенням Порядку, а відтак, Позивач безпідставно вважає, що встановлені Відповідачем вивіски є самовільно встановленими, оскільки долученими Відповідачем дозвільними та проектними документами підтверджується здійснення Відповідачем заходів щодо приведення малих архітектурних форм (вивісок) у відповідність до вимог Порядку.

З підстав наведеного Відповідач заперечує проти розміру витрат на демонтаж та перевезення конструкцій, які Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача.

Крім того, Відповідач зазначає, що затверджений рішенням Львівської міської ради від 11.11.2016р. №1025 Порядок не зобов'язує власників демонтувати встановлені вивіски, а лише привести їх у відповідність до вказаного Порядку, а оскільки строк такого приведення не встановлено, то, на думку Відповідача, відсутнє порушення Порядку, що має наслідком безпідставність здійсненого Позивачем демонтажу малих архітектурних форм (вивісок) і заявлення Позивачем позову про стягнення витрат на такий демонтаж, перевезення і зберігання.

З підстав наведеного Відповідач підсумовує, що Позивачем не подано суду документів в підтвердження передавання на склад демонтованих конструкцій, ні документів, які б підтверджували місцезнаходження такого складу, як і не доведено строку зберігання демонтованих конструкцій самого факту перебування демонтованих конструкцій на зберіганні Позивача.

Відповідач у поданому 15.06.2021р. за вх. №13986/21 Поясненні наводить свої доводи і міркування з приводу заявлених позовних вимог і зазначає, що Позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні докази поштового направлення у встановленому порядку на адресу ТзОВ «Хімпобутсервіс» долучених до позовної заяви вимог №23/Р-20-675 від 16.02.2018 року, №23/Р-20-1423 від 03.04.2018 року, №23/Р-20-1438 від 04.04.2018 року, №23/Р-20-1510 від 12.04.2019 року, №23/Р-14-2530 від 16.07.2019 року та №23/Р-1-170 від 29.01.2020 року, на підставі яких заявлено позовні вимоги. Долучені до кожної із наведених вимог списки згуртованих поштових відправлень не містять реквізитів поштових відправлень у яких отримувачем вказано ТзОВ «Хімпобутсервіс», зокрема номерів рекомендованих поштових відправлень. Окрім цього, позивачем не надано описів вкладення поштових відправлень, за умови що такі мали місце. Зважаючи на вказане, позивачем на доведено здійснення у встановленому порядку поштових відправлень на адресу ТзОВ «Хімпобутсервіс» долучених до позовної заяви вимог, а надані копії документів не підтверджують факт здійснення їх поштових відправлень. При цьому, ТзОВ «Хімпобутсервіс» не отримувало жодних поштових відправлень від КП «АТУ» у період в який датовані долучені позивачем вимоги. Вказані обставини на думку Відповідача свідчать про невиконання КП «АТУ» п.6.5. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок)» у м. Львові, який затверджений рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1025 від 11.11.2016 року та неналежність вищевказаних доказів (вимог), копії яких долучені до позовної заяви.

Крім того, Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів поштових відправлень актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій №5 від 29.05.2018 року, №1 від 20.08.2019 року, №8 від 31.05.2018 року, №11 від 28.02.2020 року, №5 від 10.09.2019 року, копії яких долучені до позовної заяви. Долучені до кожного із актів список згуртованих поштових відправлень не містить реквізитів поштових відправлень на адресу ТзОВ «Хімпобутсервіс», зокрема номерів рекомендованих поштових відправлень. Позивачем також не надано описів вкладення поштових відправлень, якщо такі мали місце. Зважаючи на вказане, позивачем на доведено здійснення у встановленому порядку поштових відправлень на адресу ТзОВ «Хімпобутсервіс» долучених до позовної заяви актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій, а надані копії не підтверджують факт здійснення поштових відправлень цих документів на адресу ТзОВ «Хімпобутсервіс». ТзОВ «Хімпобутсервіс» не отримувало жодних поштових відправлень від КП «АТУ» у період в який датовані долучені до позовної заяви копії акти. Зазначені обставини на думку Відповідача свідчать про недотримання КП «АТУ» 6.8. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок)» у м. Львові, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1025 від 11.11.2016 року та неналежність вищевказаних доказів (актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій), копії яких долучені до позовної заяви.

Також, Відповідач звертає увагу на те, що в актах проведення демонтажу спеціальних конструкцій №5 від 29.05.2018 року, №8 від 31.05.2018 року окрім зазначення осіб, якими він складений, міститься підпис та печатка ФОП Алєксєєвої М.М., хоча зі змісту не вбачається які послуги (роботи) нею виконувались чи надавались, а враховуючи відсутність в цих актах зазначення вартості окремих послуг (робіт), їх обсягу, неможливим є визначення та підтвердження витрат послуг (робіт) про які в цих актах вказано. Відповідно такі витрати, на підтвердження яких надано вказані акти разом з іншими документами, не можуть вважатись доведеними та обґрунтованими.

Позивачем не надані акти демонтажу малих архітектурних форм (вивіски, рекламної конструкції) з зазначенням характеру робіт та їх вартості, який повинен підписуватись КП «АТУ» (замовник) та організація або особа (виконавець), які надали послуги з демонтажу, складання якого передбачено п. 6.9. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок)» у м. Львові, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1025 від 11.11.2016 року.

Долучені до позовної заяви накладні №106 від 10.09.2019 року, №17 від 28.02.2020року, №37 від 20.04.2018 року, №51 від 29.05.2018 року, №53 від 31.05.2018 року, №93 від 20.08.2019 року не підтверджують факти передання на зберігання конструкцій, які у них вказані, зважаючи на те, що у їх змісті не вказано достатньої інформації для встановлення уповноваженої особи КП «АТУ» на прийняття товарно-матеріальних цінностей, документів, які б підтверджували повноваження цієї особи чи її посада, якщо така є (чи була) працівником КП «АТУ», як і не вказано місце передання товарно-матеріальних цінностей за вказаними накладними. Інших підтверджуючи документів, які б стосувались зберігання чи нарахованих витрат, позивачем не надано. З наданих представником позивача пояснень, склад (місце зберігання) КП «АТУ» розташований на вул. Пластовій, а працівник КП «АТУ», про який нібито приймав товарно-матеріальні цінності за наданими накладними, працює за адресою КП «АТУ»: м. Львів, пл.Міцкевича, 6/7. Вказані обставини свідчать про недоведеність факту передання на зберігання конструкцій на склад КП «АТУ» за наданими накладними та їх прийняття уповноваженою особою, а також неможливість прийняття товаро-містеріальних цінностей, яка знаходиться за адресою КП «АТУ»: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 за іншою адресою - по вул. Пластовій у м.Львові, яка знаходиться на значній територіальній віддаленості.

Окрім того, Відповідач зазначає, що Позивачем не надано доказів, які б підтверджували конкретний строк зберігання конструкцій, за який КП «АТУ» проведено розрахунок позовних вимог, як і не надано доказів, які б підтверджували знаходження на зберіганні конкретної конструкції, з числа тих які вказані позивачем у позові, у будь-яку з дат в межах періоду за який нарахована плата за зберігання. За вказаних обставин та наданих позивачем доказів наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог не може вважатись обґрунтованим та підтвердженим, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення коштів, які пов'язані зі зберіганням конструкцій.

Також Відповідач звертає увагу на те, що доданими до позовної заяви документами не підтверджується місце зберігання демонтованих рекламної конструкції, вивісок та період їх зберігання. Документів, які б підтверджували факт надання послуг зі зберігання, місця зберігання (складу) та понесення у зв'язку із цим КП «АТу» витрат, про відшкодування яких позивачем заявлено позов, позивачем не надано, як і не підтверджено факту знаходження за зберіганні конструкцій у періоди, які взяті в основу розрахунку витрат. Позивачем не надано доказів понесення витрат, які були б пов'язані із зберіганням конструкцій, за умови якщо таке зберіганням мало місце, а нарахування, які проведені позивачем у розрахунку не можуть вважатись збитками (витратами) в розумінні ст. 224, 225 ГК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наведених Учасниками справи доводів, поданих доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

27.03.2018р. між Позивачем (за Договором - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Алексєєвою Мирославою Михайлівною (за Договором - Виконавець) укладено Договір про надання послуг №27/03/18, за умовами якого (п.1. Договору) Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги із прокату вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів ДК 021:2015 (60180000-3) «Прокат вантажних автомобілів та промислових транспортних засобів із водієм для перевезення товарів та надання послуг», Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти надані послуги й оплатити їх.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість наданих послуг визначається згідно з Договірною ціною на послуги «Прокат вантажних автомобілів та промислових транспортних засобів із водієм для перевезення товарів та надання послуг» (додаток 1) до цього договору.

Замовник зобов'язаний за надані Виконавцем послуги перерахувати на рахунок Виконавця суму, зазначену в Актах виконаних робіт впродовж 5 днів від дати надання послуг.

Відповідно до п.5.1. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання з усіма додатками до нього та діє до 31.12.2018р.

Договірною ціною (Додаток №1 до Договору від 27.03.2018р.) встановлено, зокрема, вартість послуг з транспортування вантажним автомобілем в розмірі 300грн. за 1 год. в денний час (06:00-22:00) без урахування ПДВ.

Вказаний додаток підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Сторін Договору.

Також, 03.04.2018р. між Позивачем (за Договором - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Флисом тарасом Івановичем (за Договором - Виконавець) укладено Договір про надання послуг №03/04/18, за умовами якого (п.1. Договору) Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги із демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) із залученням, за необхідності, автомобільної техніки та спеціальної автомобільної техніки, (включаючи завантажувально-розвантажувальні роботи), Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти надані послуги й оплатити їх.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість наданих послуг визначається згідно з Договірною ціною на послуги по демонтажу рекламних конструкцій та вивісок (додаток 1) до цього договору.

Договірною ціною (Додаток №1 до Договору від 03.04.2018р.) встановлено, зокрема, вартість послуг з демонтажу рекламних конструкцій розміром до 1 м.кв. в розмірі 280грн. за 1 шт. без урахування ПДВ; від 1 до 5 м.кв. в розмірі 330грн. за 1 шт. без урахування ПДВ; більше 5 м.кв. в 80грн. за 1 м.кв. без урахування ПДВ.

02.04.2019р. між Позивачем (за Договором - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Алексеєєвою Мирославою Михайлівною (за Договором - Виконавець) укладено Договір про надання послуг №02/04/2019, за умовами якого (п.1. Договору) Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги із демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок), їх транспортування до майданчиків (складів) тимчасового зберігання Замовника, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх.

Відповідно до п.2.1. Договору вартість наданих послуг визначається згідно з Договірною ціною на послуги по демонтажу рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок) (додаток 1) до цього договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний за надані Виконавцем послуги перерахувати на рахунок Виконавця суму, зазначену в Актах виконаних робіт впродовж 5 днів від дати надання послуг.

Відповідно до п.5.1. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання з усіма додатками до нього та діє до 31.12.2019р.

Договірною ціною (Додаток №1 до Договору від 02.04.2019р. №02/04/2019) встановлено, зокрема, вартість послуг з демонтажу рекламних конструкцій, вивісок, що розміщені на фасадах будинків, будівель, огорожах, спорудах, тощо площею від 0,51 до 1 м.кв. в розмірі 300грн. за 1 шт. з ПДВ; від 1,01 до 2 м.кв. в розмірі 350грн. за 1 шт. з ПДВ; від 2,01 до 3 м.кв. в розмірі 400грн. за 1 шт. з ПДВ; від 3,01 до 4 м.кв. в розмірі 480грн. за 1 шт. з ПДВ; від 4,01 до 5 м.кв. в розмірі 540грн. за 1 шт. з ПДВ;

10.02.2020р. між Позивачем (за Договором - Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Флисом Тарасом Івановичем (за Договором - Виконавець) укладено Договір про надання послуг №10/02/2020, за умовами якого (п.1. Договору) Виконавець зобов'язується надати Замовникові послуги із демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій та малих архітектурних форм (вивісок), їх транспортування до майданчиків (складів) тимчасового зберігання Замовника, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Замовник зобов'язаний за надані Виконавцем послуги перерахувати на рахунок Виконавця суму, зазначену в Актах виконаних робіт впродовж 20 календарних днів від дати надання послуг.

Відповідно до п.5.1. Договору Договір набуває чинності з моменту його підписання з усіма додатками до нього та діє до 31.12.2020р.

Договірною ціною (Додаток №1 до Договору від 10.02.2020р. №10/02/2020) встановлено, зокрема, вартість послуг з демонтажу рекламних конструкцій, вивісок, що розміщені на фасадах будинків, будівель, огорожах, спорудах, тощо площею від 0,51 до 1 м.кв. в розмірі 380грн. за 1 шт. без урахування ПДВ; від 1,01 до 3 м.кв. в розмірі 430грн. за 1 шт. без урахування ПДВ; від 3,01 до 5 м.кв. в розмірі 480грн. за 1 шт. без урахування ПДВ; від 5,01 і більше в розмірі 580грн. за 1 шт. без урахування ПДВ.

Листом від 28.01.1999р. вих. №1610/28 Головне управління архітектури і містобудування Львівської міської ради не заперечило проти встановлення Відповідачем рекламної вивіски «Єврочистка» над входом у внутрішньому дворі будинку на вул.Мазепи, 11 згідно із поданим проектом та зазначила, що дозвіл на влаштування рекламної вивіски «Єврочистка» над входом у внутрішньому дворі будинку слід оформити в ДКП «Інспекція благоустрою м.Львова» у встановленому порядку.

Вимогою Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 16.02.2018р. вих. №23/Р-20-675 Відповідачу запропоновано добровільно демонтувати самовільно вул.Мазепи, 11 встановлену малу архітектурну форму (вивіску) розміром площини 1,40м. х 0,50м. в термін до 03.03.2018р., або розробити паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та отримати лист про її відповідність в уповноваженого органу у зазначений термін, про що повідомити Позивача.

Вказану Вимогу 16.02.2018р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 від 16.02.2018р. та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 16.02.2018р.

Наказом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 14.03.2018р. №42 наказано Позивачу в строк до 16.09.2018р. демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами згідно переліку. Пунктом 66 Наказу визначено належну Відповідачу рекламну конструкцію по вул.Мазепи, 11 площею 1,4х0,5м. (М-1).

Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 20.04.2018р. №6 Позивач на підставі наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 14.03.2018р. №42 із залученням виконавця Фізичної особи-підприємця Флиса Тараса Івановича на замовлення Позивача здійснено демонтаж спеціальної конструкції Відповідача силами ФОП Флис Т.І. за адресою: м.Львів, вул.Мазепи, 11. Розміри конструкції 1,4х0,5.

Вказаний Акт 27.04.2018р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 27.04.2018р.

Листом від 03.05.2018р. вих. №0004-973 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради повідомило Відповідача про розгляд звернення та не заперечило проти розміщення інформаційної конструкції на фасаді будинку за адресою м.Львів, вул.Мазепи, 11 відповідно до представленої проектної документації.

Накладною від 10.04.2018р. №37 ФОП Флисом Т.І. передано на зберігання на склад Позивача одну демонтовану з вул.Мазепи, 11 рекламну конструкцію.

Актом надання послуг від 20.04.2018р. №2004 ФОП Флис Т.І. (п.6 Акту) передав, а Позивач прийняв, зокрема, послуги з демонтажу рекламних конструкцій по вул.Мазепи, 11 площею 0,7м.кв. вартістю 280грн. без урахування ПДВ.

Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Сторін відповідного Договору.

20.04.2018р. ФОП Флисом Т.І. виставлено Рахунок на оплату №2004, зокрема (п.6 Рахунку) на оплату демонтажу рекламних конструкцій по вул.Мазепи, 11 площею 0,7м.кв. вартістю 280грн. без урахування ПДВ.

Актом надання послуг від 31.05.2018р. №3105 ФОП Флис Т.І. (п.16 Акту) передав, а Позивач прийняв, зокрема, послуги з демонтажу рекламних конструкцій по вул.Мазепи, 11 площею 1,62м.кв. вартістю 330грн. без урахування ПДВ.

31.05.2018р. ФОП Флисом Т.І. виставлено Рахунок на оплату №2802, зокрема (п.16 Рахунку) на оплату демонтажу рекламних конструкцій по вул.Мазепи, 11 площею 1,62м.кв. вартістю 330грн. без урахування ПДВ.

Вимогою Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 03.04.2018р. вих. №23/Р-20-1423 Відповідачу запропоновано в добровільно демонтувати самовільно встановлену на фасаді будинку №26 по вул.Шевченка рекламну конструкцію розміром площини 1,40м. х 1,30м. в термін до 18.04.2018р., про що повідомити Позивача листом з долученням світлин місця після демонтажу.

Вказану Вимогу 03.04.2018р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 від 03.04.2018р. та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 03.04.2018р.

Наказом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 08.05.2018р. №50-Д наказано Позивачу в строк до 10.11.2018р. демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами згідно переліку. Пунктом 6 Наказу визначено належну Відповідачу рекламну конструкцію на фасаді будинку по вул.Шевченка, 26 площею 1,4х1,3м. (М-1).

Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 29.05.2018р. №5 Позивач на підставі наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 08.05.2018р. №50Д із залученням виконавця Фізичної особи-підприємця Флиса Тараса Івановича на замовлення Позивача здійснено демонтаж спеціальної конструкції Відповідача силами ФОП Флис Т.І. за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 26. Розміри конструкції 1,4х1,3.

Вказаний Акт 11.06.2018р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 11.04.2018р.

Накладною від 29.05.2018р. №51 ФОП Флисом Т.І. передано на зберігання на склад Позивача одну демонтовану з вул.Шевченка, 26 рекламну конструкцію.

Вимогою Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 04.04.2018р. вих. №23/Р-20-1438 Відповідачу запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену на зовнішній поверхні будинку №26 по вул.Шевченка рекламну конструкцію розміром площини 3,00м. х 0,70м. в термін до 19.04.2018р., про що повідомити Позивача листом з долученням світлин місця після демонтажу.

Вказану Вимогу 04.04.2018р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 від 04.04.2018р. та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 04.04.2018р.

Наказом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.05.2018р. №76 наказано Позивачу в строк до 15.11.2018р. демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами згідно переліку. Пунктом 48 Наказу визначено належну Відповідачу рекламну конструкцію на зовнішній стороні будинку по вул.Шевченка, 26 площею 3х0,7м. (М-1).

Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 31.05.2018р. №8 Позивач на підставі наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10.05.2018р. №76 із залученням виконавця Фізичної особи-підприємця Флиса Тараса Івановича на замовлення Позивача здійснено демонтаж спеціальної конструкції Відповідача силами ФОП Флис Т.І. за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 26. Розміри конструкції 3х0,7.

Вказаний Акт 11.06.2018р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8.

Актом надання послуг від 29.05.2018р. №2905 ФОП Флис Т.І. (п.5 Акту) передав, а Позивач прийняв, зокрема, послуги з демонтажу рекламних конструкцій по вул.Шевченка, 26 площею 1,82м.кв. вартістю 330грн. без урахування ПДВ.

29.05.2018р. ФОП Флисом Т.І. виставлено Рахунок на оплату №2905, зокрема (п.5 Рахунку) на оплату демонтажу рекламних конструкцій по вул.Шевченка, 26 площею 1,82м.кв. вартістю 330грн. без урахування ПДВ.

Накладною від 31.05.2018р. №53 ФОП Флисом Т.І. передано на зберігання на склад Позивача одну демонтовану з вул.Шевченка, 26 рекламну конструкцію.

Вимогою Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12.04.2018р. вих. №23/Р-20-1510 Відповідачу запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену на зовнішній поверхні будинку №13 по вул.Федьковича рекламну конструкцію розміром площини 0,60м. х 0,30м. в термін до 26.04.2018р., про що повідомити Позивача листом з долученням світлин місця після демонтажу.

Окрім того, вказаною Вимогою Відповідача повідомлено, що у випадку невиконання Вимоги демонтаж буде здійснено у будь-який робочий день після 26.04.2018р., а на Відповідача буде покладено обов'язок з компенсації витрат по демонтажу і зберіганню конструкції.

Вказану Вимогу 12.04.2018р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 від 12.04.2018р. та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 04.04.2018р.

Наказом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 08.05.2019р. №40 наказано Позивачу в строк до 28.12.2019р. демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами згідно переліку. Пунктом 121 Наказу визначено належну Відповідачу рекламну конструкцію на вул.Федьковича, 13 площею 0,6х0,3м. (М-1).

Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 20.08.2019р. №1 Позивач на підставі наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 08.05.2019р. №40 із залученням виконавця Фізичної особи-підприємця Алексєєвої Мирослави Михайлівни на замовлення Позивача здійснено демонтаж спеціальної конструкції Відповідача силами ФОП Алексєєвої М.М. за адресою: м.Львів, вул.Федьковича, 13. Розміри конструкції 0,6х0,3.

Вказаний Акт 06.09.2019р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 06.09.2019р.

Актом надання послуг від 20.08.2019р. №66 ФОП Алексєєва М.М. (п.1 Акту) передала, а Позивач прийняв, зокрема, послуги з демонтажу рекламних конструкцій по вул.Федьковича, 13 площею 0,18м.кв. вартістю 220грн. без урахування ПДВ.

10.09.2019р. ФОП Алексєєвою М.М. виставлено Рахунок на оплату №79, зокрема (п.1 Рахунку) на оплату демонтажу рекламних конструкцій по вул.Федьковича, 13 площею 0,18м.кв. вартістю 220грн. без урахування ПДВ.

Накладною від 20.08.2019р. №93 ФОП Алексєєвою М.М. передано на зберігання на склад Позивача одну демонтовану з вул.Федьковича, 13 рекламну конструкцію.

Листом від 17.04.2019р. вих. №0004-850 Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради повідомило Відповідача про розгляд повторного звернення та не заперечило проти розміщення інформаційної конструкції на фасаді будинку за адресою м.Львів, вул.Зелена, 51 відповідно до представленої проектної документації.

Вимогою Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 16.07.2019р. вих. №23/Р-14-2530 Відповідачу запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену на зовнішній поверхні будинку №51 по вул.Зелена рекламну конструкцію розміром площини 1,80м. х 0,40м. в термін до 30.07.2018р., про що повідомити Позивача листом з долученням світлин місця після демонтажу.

Окрім того, вказаною Вимогою Відповідача повідомлено, що у випадку невиконання Вимоги демонтаж буде здійснено у будь-який робочий день після 30.07.2018р., а на Відповідача буде покладено обов'язок з компенсації витрат по демонтажу і зберіганню конструкції.

Вказану Вимогу 16.07.2019р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 від 16.07.2019р. та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 16.07.2019р.

Наказом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 13.08.2019р. №82 наказано Позивачу в строк до 14.02.2020р. демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами згідно переліку. Пунктом 1 Наказу визначено належну Відповідачу рекламну конструкцію на вул.Зелена, 51 площею 1,8х0,4м. (М-1).

Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 10.09.2019р. №5 Позивач на підставі наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 13.08.2019р. №82 із залученням виконавця Фізичної особи-підприємця Алексєєвої Мирослави Михайлівни на замовлення Позивача здійснено демонтаж спеціальної конструкції Відповідача силами ФОП Алексєєвої М.М. за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 51. Розміри конструкції 1,8х0,4.

Вказаний Акт 18.09.2019р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 18.09.2019р.

Актом надання послуг від 10.09.2019р. №79 ФОП Алексєєва М.М. (п.6 Акту) передала, а Позивач прийняв, зокрема, послуги з демонтажу рекламних конструкцій по вул.Зелена, 51 площею 0,72м.кв. вартістю 300грн. без урахування ПДВ.

10.09.2019р. ФОП Алексєєвою М.М. виставлено Рахунок на оплату №79, зокрема (п.6 Рахунку) на оплату демонтажу рекламних конструкцій по вул.Зелена, 51 площею 0,72м.кв. вартістю 300грн. без урахування ПДВ.

Накладною від 10.09.2019р. №106 ФОП Алексєєвою М.М. передано на зберігання на склад Позивача одну демонтовану з вул.Зелена, 51 рекламну конструкцію.

Вимогою Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 29.01.2020р. вих. №23/Р-1-170 Відповідачу запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену на тимчасовій споруді за адресою: вул.Володимира Великого, буд.26 рекламну конструкцію розміром площини 3,00м. х 0,60м. в термін до 11.02.2020р., про що повідомити Позивача листом з долученням світлин місця після демонтажу.

Окрім того, вказаною Вимогою Відповідача повідомлено, що у випадку невиконання Вимоги демонтаж буде здійснено у будь-який робочий день після 11.02.2020р., а на Відповідача буде покладено обов'язок з компенсації витрат по демонтажу і зберіганню конструкції.

Вказану Вимогу 29.01.2020р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 від 29.01.2020р. та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 29.01.2020р.

Наказом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 25.02.2020р. №24 наказано Позивачу в строк до 27.08.2020р. демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами згідно переліку. Пунктом 8 Наказу визначено належну Відповідачу рекламну конструкцію на вул.Володимира Великого, 26 площею 3х0,6м. (М-1).

Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 28.02.2020р. №11 Позивач на підставі наказу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 25.02.2020р. №24 із залученням виконавця Фізичної особи-підприємця Флиса Тараса Івановича на замовлення Позивача здійснено демонтаж спеціальної конструкції Відповідача силами ФОП Флис Т.І. за адресою: м.Львів, вул.Володимира Великого, 26. Розміри конструкції 3х0,6.

Вказаний Акт 18.03.2019р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 18.03.2019р.

Актом надання послуг від 10.09.2019р. №2802 ФОП Флис Т.І. (п.10 Акту) передав, а Позивач прийняв, зокрема, послуги з демонтажу рекламних конструкцій по вул.Володимира Великого, 26 площею 1,5м.кв. вартістю 430грн. без урахування ПДВ.

10.09.2019р. ФОП Флисом Т.І. виставлено Рахунок на оплату №2802, зокрема (п.10 Рахунку) на оплату демонтажу рекламних конструкцій по вул.Володимира Великого, 26 площею 1,5м.кв. вартістю 430грн. без урахування ПДВ.

Накладною від 28.02.2020р. №17 ФОП Флисом Т.І. передано на зберігання на склад Позивача одну демонтовану з вул.Володимира Великого, 26 рекламну конструкцію.

Доказів оскарження чи скасування зазначених вище Вимог, Наказів, Актів чи дій Позивача або Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради станом на час розгляду спору по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі відсутні.

Актом надання послуг від 20.04.2018р. №10 ФОП Алексєєва М.М. передала, а Позивач прийняв послуги з транспортування вантажним автомобілем до 3 тон у кількості 7,5год. вартістю 2250грн. без урахування ПДВ.

Вказаний Акт підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток Сторін Договору.

31.05.2018р. ФОП Алексєєвою М.М виставлено Рахунок на оплату №28 послуг з транспортування вантажним автомобілем до 3 тон у кількості 7,5год. вартістю 2250грн. без урахування ПДВ.

Актом надання послуг від 29.05.2018р. №26 ФОП Алексєєва М.М. передала, а Позивач прийняв послуги з транспортування вантажним автомобілем до 3 тон у кількості 7год. вартістю 2100грн. без урахування ПДВ.

29.05.2018р. ФОП Алексєєвою М.М виставлено Рахунок на оплату №26 послуг з транспортування вантажним автомобілем до 3 тон у кількості 7год. вартістю 2100грн. без урахування ПДВ.

Актом надання послуг від 31.05.2018р. №28 ФОП Алексєєва М.М. передала, а Позивач прийняв послуги з транспортування вантажним автомобілем до 3 тон у кількості 9,5год. вартістю 2850грн. без урахування ПДВ.

31.05.2018р. ФОП Алексєєвою М.М виставлено Рахунок на оплату №28 послуг з транспортування вантажним автомобілем до 3 тон у кількості 9,5год. вартістю 2850грн. без урахування ПДВ.

Позивачем 27.04.2018р. сплачено ФОП Алексєєвій М.М. за надані послуги 5650грн.; 09.09.2019р. - 942,96грн.; 16.09.2019р. - 9200грн., що підтверджується відповідними Виписками з банківського рахунку Позивача за 27.04.2018р., 09.09.2019р. та 16.09.2019р.

Також, Позивачем 25.04.2018р. сплачено ФОП Флису Т.І. за надані послуги 22896грн., 01.06.2018р. - 20870,10грн. та 11.03.2020р. - 14230грн., що підтверджується відповідними Виписками з банківського рахунку Позивача за 25.04.2018р., 01.06.2018р. та 11.03.2020р.

Листом-вимогою від 15.08.2018р. вих. №2410-10-8019 Позивач звертався до Відповідача із вимогою про відшкодування у 10 денний термін з дати отримання листа 330грн. вартості демонтажу, 150грн. вартості транспортування та 1258грн. вартості зберігання конструкції зовнішньої реклами, що загалом становить 1738грн. З урахуванням податку на додану вартість - 2085,60грн. Вказаного листа-вимогу 16.08.2018р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 та Поштовою квитанцією (Касовим чеком) від 16.08.2018р. Відповідачем вказаного листа залишено без відповіді та реагування, докази повного або часткового задоволення листа в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору по суті Сторонами не заявлено та не подано.

Листом-вимогою від 04.10.2019р. вих. №2410-10-5985 Позивач звертався до Відповідача із вимогою про відшкодування у 10 денний термін з дати отримання листа 220грн. вартості демонтажу та транспортування конструкцій, 765грн. вартості зберігання конструкції зовнішньої реклами, що загалом становить 985грн. З урахуванням податку на додану вартість - 1182грн. Вказаного листа-вимогу 11.10.2019р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 11.10.2019р. Відповідачем вказаного листа залишено без відповіді та реагування, докази повного або часткового задоволення листа в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору по суті Сторонами не заявлено та не подано.

Листом-вимогою від 10.10.2019р. вих. №2410-10-6053 Позивач звертався до Відповідача із вимогою про відшкодування у 10 денний термін з дати отримання листа 300грн. вартості демонтажу та транспортування конструкцій, 476грн. вартості зберігання конструкції зовнішньої реклами, що загалом становить 776грн. З урахуванням податку на додану вартість - 931,20грн. Вказаного листа-вимогу 11.10.2019р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 11.10.2019р. Відповідачем вказаного листа залишено без відповіді та реагування, докази повного або часткового задоволення листа в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору по суті Сторонами не заявлено та не подано.

Листом-вимогою від 12.03.2020р. вих. №2410-10-1241 Позивач звертався до Відповідача із вимогою про відшкодування у 10 денний термін з дати отримання листа 430грн. вартості демонтажу та транспортування конструкцій, 204грн. вартості зберігання конструкції зовнішньої реклами, що загалом становить 634грн. З урахуванням податку на додану вартість - 760,80грн. Вказаного листа-вимогу 13.03.2020р. надіслано Відповідачу, що підтверджується Списком згрупованих відправлень рекомендованих листів, поданих в ВПЗ-8 та Поштовою квитанцією (касовим чеком) від 13.03.2020р. Відповідачем вказаного листа залишено без відповіді та реагування, докази повного або часткового задоволення листа в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору по суті Сторонами не заявлено та не подано.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що загальна сума витрат Позивача на демонтаж рекламних конструкцій Відповідача становить 1890грн. без урахування ПДВ, їх транспортування - 650грн. без урахування ПДВ, зберігання на складі Позивача - 30430грн. без урахування ПДВ, що в сумі становить 32970грн. без урахування ПДВ. ПДВ в розмірі 20% становить 6594грн. Загальна сума витрат Позивача на демонтаж, транспортування та зберігання на складі рекламних конструкцій Відповідача з урахуванням податку на додану вартість складає 39564грн.

З підстав наведеного Відповідач підсумовує, що Позивачем не подано суду документів в підтвердження передавання на склад демонтованих конструкцій, ні документів, які б підтверджували місцезнаходження такого складу, як і не доведено строку зберігання демонтованих конструкцій і самого факту перебування демонтованих конструкцій на зберіганні Позивача.

Касовий чек - чек, що друкується реєстратором розрахункових операцій, який підтверджує факт надання послуги.

З підстав наведеного Позивач підсумовує, що належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018р. у справі №820/1186/17.

Відтак, на думку Позивача, ним до позовної заяви долучені докази скерування вказаних вимог Департаменту містобудування та Департаменту економічного розвитку на адресу Відповідача рекомендованими листами, а саме Список згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів (надалі - Список) №2421 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 04.04.2018р. №23/Р-20-1438, Список №2400 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 03.04.2018р. №23/Р-20-1423, Список №1215 щодо скерування вимоги від 16.02.2018р. №23/Р-20-675, Список №3322 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 12.04.2019р. №23/Р-20-1510, Список №6256 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 16.07.2019р. №23/Р-14-2530, Список №859 з касовим чеком щодо скерування вимоги від 29.01.2020р. №23/Р-1-170.

Долучені Позивачем докази скерування вищевказаних документів на адресу Відповідача на думку Позивача містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством. На кожному Списку згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів стоїть календарний штемпель поштового відділення зв'язку, а в касових чеках зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Також Позивач зазначає, що добросовісна поведінка суб'єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Невиконання Відповідачем обов'язку щодо отримання рекомендованої кореспонденції не може бути підставою для звільнення суб'єкта господарювання від обов'язкових для виконання вимог Департаменту економічного розвитку та Департаменту містобудування.

Пунктом 8.4. Правил передбачено, що після проведення демонтажу складається акт виконаних робіт з демонтажу рекламного засобу із зазначенням характеру робіт та їх вартості, який підписує оператор (замовник) та організація або особа (виконавець), що здійснили демонтаж.

Пунктом 6.9. Порядку передбачено, що після проведення демонтажу складається акт демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) з зазначенням характеру робіт та їх вартості, який підписує комунальне підприємство 'Адміністративно-технічне управління11 (замовник) та організація або особа (виконавець), які надали послуги з демонтажу.

Відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні акти, передбачені п.6.9. Правил із зазначенням характеру робіт та їх вартості.

В той же час, згідно доводів Позивача, п.3.2.4. договору від 03.04.2018р. №03/04/18 про надання послуг передбачено, що виконавець зобов'язаний після надання послуг, передбачених договором, надати замовнику два примірники Акту виконаних робіт/ наданих послуг.

Пунктом 3.2.4 Договору від 27.03.2018р. №27/03/18 про надання послуг передбачено, що виконавець зобов'язаний після виконання робіт надати замовнику два примірники Акту виконаних робіт/наданих послуг.

Підсумовуючи наведене Позивач зазначає, що в матеріалах справи є всі акти надання послуг, які містять інформацію про характер робіт та вартість наданих послуг, підписані Позивачем і підрядними організаціями, які надавали послуги з демонтажу та транспортування.

Щодо наявності складу цивільного правопорушення Позивач зазначає, що відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідачем висловлювались міркування та заперечення щодо законності позовних вимог в частині зберігання, оскільки, як зазначав Відповідач, у долучених до позовної заяви накладних не зазначено адреси складу, де зберігаються конструкції Відповідача.

Однак, жодним нормативно-правовим актом не передбачено необхідності зазначення такої інформації у накладних, якими обліковується зберігання.

Крім того, Відповідач зазначає, що Позивачем не надано доказів поштових відправлень актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій №5 від 29.05.2018 року, №1 від 20.08.2019 року, №8 від 31.05.2018 року, №11 від 28.02.2020 року, №5 від 10.09.2019 року, копії яких долучені до позовної заяви. Долучені до кожного із актів список згуртованих поштових відправлень не містить реквізитів поштових відправлень на адресу ТзОВ «Хімпобутсервіс», зокрема номерів рекомендованих поштових відправлень. Позивачем також не надано описів вкладення поштових відправлень, якщо такі мали місце. Зважаючи на вказане, позивачем на доведено здійснення у встановленому порядку поштових відправлень на адресу ТзОВ «Хімпобутсервіс» долучених до позовної заяви актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій, а надані копії не підтверджують факт здійснення поштових відправлень цих документів на адресу ТзОВ «Хімпобутсервіс». ТзОВ «Хімпобутсервіс» не отримувало жодних поштових відправлень від КП «АТУ» у період в який датовані долучені до позовної заяви копії акти. Зазначені обставини на думку Відповідача свідчать про недотримання КП «АТУ» 6.8. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок)» у м. Львові, які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1025 від 11.11.2016 року та неналежність вищевказаних доказів (актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій), копії яких долучені до позовної заяви.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2019р. у справі №924/831/17.

Верховний Суд у справі №924/1022/17 (постанова від 06.11.2019 року) констатує, що встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» визначено, зокрема, що реклама інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.3 та 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003р. №2067, зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.42 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно п.1.1. рішення Львівської міської ради від 17.05.2013р. №332 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 21.05.2010р. №569» примусовий демонтаж конструкції - це засіб примусового усунення виявленого порушення вимог законодавства про рекламу (самовільного встановлення рекламного засобу), не усунутого суб'єктом господарювання у добровільному порядку.

Пунктом 2.1. Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.05.2010р. №569 визначено, що самовільно встановлений рекламний засіб - це рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття робочим органом рішення про відмову у продовженні дозволу або виконавчим комітетом рішення про його скасування у встановлений термін; робочий орган з регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами (надалі - робочий орган) - це орган, уповноважений Львівською міською радою виконувати покладені на нього функції, передбачені цими Правилами, Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067.

Пунктом 3.1.2. Правил визначено, що Робочий орган у межах своєї компетенції забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України "Про рекламу", Типових правил розміщення зовнішньої реклами, цих Правил всіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Звертається до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.

Розділом 8 Правил встановлено, що під демонтажем розуміють комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламного засобу разом з основою від місця його розташування та транспортування у місце його подальшого зберігання. При цьому демонтаж та наступне зберігання рекламного засобу не передбачає переходу права власності на нього до територіальної громади м. Львова та оператора.

Згідно пп. 8.1.1 п. 8.1 Правил, демонтажу згідно з цими Правилами підлягають:

8.1.1. Самовільно встановлені рекламні засоби: а) власник яких невідомий, у тому числі у разі відсутності маркування на рекламному засобі; б) власник яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав.

Пунктом 8.2. Правил передбачено, зокрема, що у випадку, зазначеному у підпункті 8.1.1 б), демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушення Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові. У разі невиконання розповсюджувачем у зазначений термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції оператор звертається з поданням до робочого органу не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги для підготовки наказу про примусовий демонтаж.

Відповідно до п.8.3. Правил демонтаж рекламних засобів проводиться власними силами оператора або на його замовлення - підрядною організацією. У разі необхідності під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або законний користувач рекламного засобу, представники державних органів, міських служб та інших організацій.

Згідно п.8.4. Правил про проведений демонтаж рекламного засобу складається і підписується працівниками оператора та іншими особами, що були присутні при його проведенні, акт проведення демонтажу рекламного засобу. До акта додається в обов'язковому порядку фотофіксація місця розташування рекламного засобу до і після демонтажу. Акт проведення демонтажу складається у двох примірниках, один з яких залишається в оператора, другий - передається власнику демонтованого рекламного засобу одразу після складання такого акта у разі його присутності. У разі відсутності власника рекламного засобу або його відмови від підписання акта демонтажу, про що робиться відповідна відмітка, другий примірник акта оператор у п'ятиденний термін надсилає поштою за місцезнаходженням власника рекомендованим листом (якщо встановлено його місцезнаходження). Якщо місцезнаходження власника невідоме, оператор у цей же термін повідомляє про проведений демонтаж та місцезнаходження рекламного засобу районний відділ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області (за місцем демонтажу рекламного засобу). Після проведення демонтажу складається акт виконаних робіт з демонтажу рекламного засобу з зазначенням характеру робіт та їх вартості, який підписує оператор (замовник) та організація або особа (виконавець), що здійснили демонтаж.

Пунктом 8.8. Правил передбачено, що облік та тимчасове зберігання демонтованих рекламних засобів здійснює у встановленому порядку оператор. Демонтований рекламний засіб зберігається у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо).

Компенсація витрат оператора, який організовував демонтаж або проводив самостійно демонтаж рекламного засобу, покладається на власника (законного користувача) демонтованого рекламного засобу на підставі виставленого рахунку та акта виконаних робіт з демонтажу, які надсилаються власнику в обов'язковому порядку у п'ятиденний термін з дати демонтажу (п.8.5 Правил).

Пунктом 1 рішення Львівської міської ради від 11.11.2016р. №1025 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові» вирішено затвердити Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові.

Пунктом 2 вказаного рішення вирішено вважати проекти вивісок, які були погоджені з 2010 року до часу прийняття цього рішення, паспортами малих архітектурних форм (вивісок), перегляд яких можливий лише після спливу трирічного терміну з дати прийняття цього Порядку.

Відповідно до п.3 вказаного рішення вирішено власникам (користувачам) малих архітектурних форм (вивісок) привести свої малі архітектурні форми (вивіски) у відповідність до вимог цього рішення.

Згідно п.1.4. затвердженого рішенням Львівської міської ради від 11.11.2016р. №1025 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові» Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) (надалі - Порядок) Порядок є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами - підприємцями, які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові.

Пунктом 1.6. Порядку передбачено, що встановлення малих архітектурних форм (вивісок) з порушенням цього Порядку забороняється.

Відповідно до п.1.7. Порядку:

вивіска - мала архітектурна форма, елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, будівлі або споруди, яка містить інформацію про зареєстроване найменування особи (включаючи герби, емблеми, знаки для товарів та послуг, які належать цій особі, комерційне (фірмове) найменування, якщо таке є; час роботи);

мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади), вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, грати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством;

самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) - елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, якій розміщується з порушенням вимог діючого Порядку.

паспорт малої архітектурної форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм.

Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління".

Згідно п.3.1. Порядку для узгодження паспорта малої архітектурної форми (вивіски) юридична особа або фізична особа - підприємець (надалі - заявник) або уповноважена ним особа скеровує письмову заяву встановленої форми у департамент містобудування, а у межах історичного ареалу - в управління охорони історичного середовища (всі заяви подаються централізовано через Центр надання адміністративних послуг (надалі - ЦНАП). Для узгодження паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм (вивісок) на фасаді будинку (споруді) документи подає власник будинку (споруди) або уповноважена ним особа.

Відповідно до п.3.4. Порядку Процедура розгляду документів щодо розміщення малої архітектурної форми (вивіски) відбувається впродовж десяти робочих днів з дати отримання документів ЦНАП..

Робоча група за результатами розгляду документів у процесі спільного засідання перевіряє на відповідність вимогам цього Порядку паспорт малої архітектурної форми (вивіски) (п.3.6. Порядку).

Пунктом 5.1. Порядку встановлено, що моніторинг розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові здійснює комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління".

Відповідно до п.5.2. Порядку контроль за дотриманням цього Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління".

Згідно п.5.3. Порядку відповідальність за розміщення малої архітектурної форми (вивіски) (міцність, стійкість, безпеку, відповідність погодженому паспорту, цілісність фасаду будівлі після монтажу/демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) несе власник або уповноважена власником особа.

За незадовільний зовнішній вигляд та технічну несправність малих архітектурних форм (вивісок), їх невідповідність вимогам цього Порядку відповідальні особи притягуються до відповідальності згідно з законодавством України (п.5.5. Порядку).

Згідно п.6.1. Порядку демонтажу підлягають самовільно встановлені малі архітектурні фори (вивіски); малі архітектурні форми (вивіски), встановлені не у відповідності до узгодженого комплексного проекту; малі архітектурні форми (вивіски), встановлені не у відповідності до узгодженого паспорта; малі архітектурні форми (вивіски), технічний стан яких створює загрозу життю чи здоров'ю людей та/або заподіяння шкоди третім особам, що підтверджується актом з фотофіксацією, підписаним представниками комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» та власником (балансоутримувачем) будинку; самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски), власників яких встановити не вдалося (суб'єкт відмовився надати дані, передбачені Законом України «про захист прав споживачів»), що зафіксовано відповідним актом.

Власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) (підпункт 6.1.1) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення. Власникам малих архітектурних форми (вивісок), вказаних у підпункті 6.1.4, вимоги не надсилаються (п.6.2. Порядку).

Відповідно до п.6.3. Порядку у випадках, зазначених у підпункті 6.1.1, демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) повинен провести власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі уповноваженого органу.

Малі архітектурні форми (вивіски), власники яких не виконали у встановлений термін вимог уповноваженого органу про добровільний демонтаж (або отримання паспорта), та малі архітектурні форми (вивіски), передбачені у підпунктах 6.1.2, 6.1.3, 6.1.4, 6.1.5, вносяться до наказу на примусовий демонтаж.

Згідно п.6.4. Порядку термін, наданий у вимозі для її виконання, не може перевищувати 15 календарних днів.

Вимога вважається врученою у разі, якщо вона надсилається рекомендованим листом власнику на адресу за місцем реєстрації суб'єкта господарювання (п.6.5. Порядку).

Пунктом 6.6. Порядку передбачено, що примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради, проект якого готує орган, який здійснює нагляд за станом малої архітектурної форми (вивіски) (комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління»). Під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або користувач малої архітектурної форми (вивіски), представники державних органів, міських служб та інших організацій.

Компенсація витрат комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», пов'язаних із примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) (п.6.11. Порядку).

Відповідно до пп.19.3.4.1, 19.3.4.3 п.19.3.4 Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011р. №376, уповноважені працівники КП «Адміністративно-технічне управління» у частині нагляду за станом зовнішньої реклами: забезпечують контроль за дотриманням встановленого нормативними актами утримання рекламних засобів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм їх власності; проводять демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій за наказами відповідного виконавчого органу міської ради (робочого органу з врегулювання розміщення зовнішньої реклами).

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до п.п. 13.4.1 та 13.4.2 п. 13.4. Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376, витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники: за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат та зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.

Щодо застосування податку на додану вартість при визначені розміру понесених Позивачем витрат, то у листі ДФС України від 28.10.2016р. вих. №23363/6/99-99-15-03-02-15 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Згідно з приписами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

З врахуванням наведеного, в тому числі положень п.6.6. Порядку суд зазначає про безпідставність доводів Відповідача щодо необхідності залучення до монтажу представників Відповідача як власника демонтованих конструкцій, оскільки п. 6.6. Порядку передбачає, що під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або користувач малої архітектурної форми (вивіски), представники державних органів, міських служб та інших організацій, а Відповідачем не доведено належними засобами доказування передбаченого Законом обов'язку Позивача залучати до проведення демонтажу самовільно встановлених конструкцій представника Відповідача як власника таких конструкцій.

При цьому, суд вважає слушними доводи Відповідача щодо того, що пунктом 3 рішення Львівської міської ради від 11.11.2016р. №1025 «Про затвердження Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м.Львові» не встановлено власникам (користувачам) малих архітектурних форм (вивісок) строку на приведення своїх малих архітектурних форм (вивісок) у відповідність до вимог цього рішення, проте, вказане не спростовує заявлених Позивачем позовних вимог з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Відповідачу надіслано Вимоги від 16.02.2018р. вих. №23/Р-20-675, від 03.04.2018р. вих. №23/Р-20-1423, від 04.04.2018р. вих. №23/Р-20-1438, від 12.04.2018р. вих. №23/Р-20/1510, від 16.07.2019р. вих. №23/Р-14-2530, від 29.01.2020р. вих. №23/Р-1-170 про демонтаж самовільно встановлених конструкцій, у яких запропоновано усунути виявлені порушення щодо встановлення малих архітектурних форм (вивісок) у встановлені Вимогами строки.

В надісланих Відповідачу Вимогах міститься роз'яснення про примусовий демонтаж конструкцій в порядку, визначеному п.6.1.1. Порядку у випадку не приведення конструкції у відповідність до Порядку у встановлений у Вимозі строк, а також посилання на інформацію щодо порядку узгодження вивісок.

При цьому, суд вважає безпідставними та необґрунтованими заперечення Відповідача проти факту надіслання йому Вимог про демонтаж самовільно встановлених конструкцій та Актів демонтажу з підстав незазначення у Списках згрупованих поштових відправлень реквізитів та ідентифікатора поштового відправлення, а також ненадання доказів надіслання кореспонденції описом вкладення, оскільки Порядком передбачено, Відповідачем не доведено належними засобами доказування обов'язок Позивача надсилати Вимоги і Акти рекомендованою поштовою кореспонденцією з описом вкладення, а поданими Позивачем доказами підтверджується надіслання Відповідачу вказаних документів рекомендованою кореспонденцією.

З врахуванням того, що встановлення малих архітектурних форм (вивісок) з порушенням Порядку не допускається (п.1.6. Порядку), а відповідальність за розміщення малої архітектурної форми (вивіски) в тому числі її відповідність погодженому паспорту, несе власник або уповноважена власником особа (п.5.3. Порядку), беручи до уваги надання у надісланих Відповідачу Вимогах передбаченого п.6.4. Порядку строку на здійснення добровільного демонтажу самовільно встановлених конструкцій або звернення за погодженням Паспорта малої архітектурної форми (вивіски), нездійснення Відповідачем самостійного демонтажу малих архітектурних форм (вивісок) у термін, встановлений у відповідних Вимогах, недоведення Відповідачем факту звернення до уповноваженого органу з метою узгодження паспорта малої архітектурної форми (вивіски) протягом встановлених у відповідних Вимогах строку в порядку п.6.3. Порядку, а також недоведення Відповідачем порушення уповноваженим органом встановленої п.п. 3.1, 3.4. та 3.6. Порядку процедури розгляду відповідного звернення Відповідача як власника малої архітектурної форми (вивіски), суд зазначає про правомірність внесення відповідних конструкцій до наказів про примусовий демонтаж та здійснення Позивачем демонтажу конструкцій Відповідача як самовільно встановлених в порядку, визначеному п.п.6.1. та 6.3. Порядку.

Суд вважає необґрунтованими і не бере до уваги доводи Відповідача про незаконність демонтажу малої архітектурної форми по вул.Мазепи,11 у м.Львові, оскільки поданими Відповідачем доказами підтверджується факт приведення відповідної малої архітектурної форми (вивіски) у відповідність до вимог Порядку та отримання паспорту малої архітектурної форми (вивіски) лише 03.05.2018р., тобто з порушенням встановленого у Вимозі Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 16.02.2018р. вих. №23/Р-20-675 строку (до 03.03.2018р.).

Також суд вважає безпідставними доводи Відповідача щодо безпідставності демонтажу архітектурної форми (вивіски) ТзОВ «Хімпобутсервіс» на вул.Володимира Великого, 26 у м.Львові, оскільки матеріалами справи не підтверджується факт наявності у Відповідача паспорта малої архітектурної форми (вивіски) станом на час надіслання йому відповідної Вимоги про демонтаж.

Окрім того, суд вважає безпідставними покликання Відповідача на незаконний демонтаж малої архітектурної форми (вивіски) ТзОВ «Хімпобутсервіс» на вул. Зеленій, 51 у м.Львові з огляду на те, що матеріалами справи, зокрема Вимогою Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 16.07.2019р. вих. №23/Р-14-2530, підтверджується порушення Відповідачем затвердженого Управлінням Управління охорони історичного середовища Львівської міської листом від 17.04.2019р. вих. №0004-850 Паспорта на виготовлення вивіски за адресою: м.Львів, вул.Зелена, 51 (додаток №5 до відзиву від 26.04.2021р. вх. №9934/21) щодо того, що всупереч погодження Відповідачу розміщення вивіски «Єврочистка» у вигляді окремих літер загальним розміром 1,70X0,14м над входом в нежитлові приміщення першого поверху будинку (в межах фрамуги входу), Відповідачем встановлено вивіску вище входу у нежитлове приміщення. Відтак, з урахуванням п.1.7. Порядку вказана мала архітектурна форма (вивіска) є самовільно встановленою і її демонтаж відбувався на законних підставах.

Заперечення Відповідача щодо розміру витрат на демонтаж та перевезення конструкцій малих архітектурних форм (вивісок) спростовуються наявними у справі матеріалами, зокрема укладеними між Позивачем та Фізичною особою-підприємцем Алексєєвою Мирославою Михайлівною і між Позивачем та Фізичною особою-підприємцем Флисом Тарасом Івановичем Договорами про надання послуг від 27.03.2018р. №27/03/18, від 02.04.2019р. №02/04/2019, від 03.04.2018р. №03/04/18, від 10.02.2020р. №10/02/2020, Актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій, Актами надання послуг, які є документами первинного бухгалтерського обліку, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують здійснення господарських операцій за відповідними Договорами, виставлення Позивачу до оплати рахунків за надані послуги та оплати таких Позивачем.

Відтак, суд вважає доведеним розмір понесених Позивачем витрат на здійснення демонтажу і транспортування демонтованих Позивачем на підставі наказів Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 14.03.2018р. №42, від 08.05.2018р. №50-Д, від 10.05.2018р. №76, від 08.05.2019р. №40, від 13.08.2019р. №82 та від 25.02.2020р. №24 самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) та рекламних засобів у звязку із невиконанням Відповідачем у добровільному порядку Вимог Департаменту містобудування Львівської міської ради від 16.02.2018р. вих. №23/Р-20-675, від 03.04.2018р. вих. №23/Р-20-1423, від 04.04.2018р. вих. №23/Р-20-1438, від 12.04.2018р. вих. №23/Р-20/1510, від 16.07.2019р. вих. №23/Р-14-2530, від 29.01.2020р. вих. №23/Р-1-170.

Доводи Відповідача про недоведеність місця і строку зберігання демонтованих конструкцій спростовуються наявними в матеріалах справи Накладними від 10.04.2018р. №37, від 29.05.2018р. №51, від 31.05.2018р. №53, від 10.09.2019р. №106 та від 28.02.2020р. №17.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, вказані накладні містять дату їх складання, порядковий номер, відтиск штампу Позивача із зазначенням його найменування та адреси місцезнаходження, прізвищ відповідальних осіб підрядників про передання та Позивача про прийняття матеріальних цінностей (демонтованих конструкцій), а відтак, належним чином підтверджують прийняття Позивачем демонтованих конструкцій Відповідача.

Щодо доводів Відповідача про відсутність доказів в обґрунтування факту перебування демонтованих конструкцій на зберіганні Позивача і строку зберігання Позивачем демонтованих конструкцій суд зазначає, що відповідно до приписів ст.ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

При цьому, згідно ч.ч.3,4 ст.80, ч.1 ст.81 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Суд зазначає, що матеріалами справи, зокрема Накладними від 10.04.2018р. №37, від 29.05.2018р. №51, від 31.05.2018р. №53, від 10.09.2019р. №106 та від 28.02.2020р. №17, підтверджується факт прийняття Позивачем на зберігання демонтованих конструкцій Відповідача. В той же час, в матеріалах справи відсутні докази вибуття вказаних малих архітектурних форм (вивісок) та рекламних засобів від Позивача.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги відсутність доказів в спростування обставини перебування на складі Позивача демонтованих Позивачем малих архітектурних форм (вивісок) та рекламних засобів, а також відсутність клопотання Відповідача про витребування таких доказів від Позивача або інших осіб суд відхиляє вказані доводи Відповідача за безпідставністю та необґрунтованістю.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт самовільного встановлення Відповідачем на вул.Шевченка, 26, вул.Мазепи, 11, вул.Федьковича, 13, вул.Зелена, 51, вул.Володимира Великого, 26 у м.Львові конструкцій зовнішньої реклами і малих архітектурних форм (вивісок), невиконання Відповідачем Вимог від 16.02.2018р. вих. №23/Р-20-675, від 03.04.2018р. вих. №23/Р-20-1423, від 04.04.2018р. вих. №23/Р-20-1438, від 12.04.2018р. вих. №23/Р-20/1510, від 16.07.2019р. вих. №23/Р-14-2530, від 29.01.2020р. вих. №23/Р-1-170 щодо добровільного усунення допущених порушень у зазначений у вимогах термін, беручи до уваги доведеність обставин здійснення Позивачем, із залученням підрядних організацій ФОП Флиса Т.І, та ФОП Алексєєвої М.М., демонтажу, транспортування демонтованих конструкцій на склад Позивача та їх зберігання Позивачем, а також доведеність факту понесення Позивачем витрат на демонтаж вказаних конструкцій в розмірі 1890грн. без урахування ПДВ; на їх транспортування в розмірі 650грн. без урахуванням ПДВ та зберігання конструкцій на складі Позивача в розмірі 30430грн. без урахування ПДВ. Загальна сума понесених Позивачем витрат з урахуванням ПДВ становить 39564грн.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

17.10.2019р. набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Усталеною є практика ЄСПЛ, в якій суд посилається на "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей") для оцінки обставин справи. Наприклад, у рішенні BENDERSKIY v. Ukraine 15.11.2007 суд застосовує "баланс ймовірностей". У рішенні J.K. AND OTHERS v. Sweden 23.08.2016 суд вказує, що цей стандарт притаманний саме цивільним справам.

У постанові Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі №923/2075/15 відхилено висновки апеляційного суду про відмову в позові про стягнення упущеної вигоди лише з тих підстав, що її розмір не може бути встановлений з розумним степенем достовірності, оскільки апеляційний суд не дослідив інших доказів, які надані позивачем, чим фактично позбавив останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Аналогічний підхід продемонстрував і Касаційний цивільний суд в складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.11.2019 у справі №127/27155/16-ц (провадження №61-30580св18).

Отже, під розумним ступенем достовірності слід розуміти те, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся, аніж не мав місце.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції при розгляді даної справи застосовує вищезазначений стандарт доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги доведеність належними, достатніми, допустимими, достовірними та вірогідними доказами факту самовільного встановлення Відповідачем на вул.Шевченка, 26, вул.Мазепи, 11, вул.Федьковича, 13, вул.Зелена, 51, вул.Володимира Великого, 26 у м.Львові конструкцій зовнішньої реклами та малих архітектурних форм (вивісок), невиконання Відповідачем Вимог від 16.02.2018р. вих. №23/Р-20-675, від 03.04.2018р. вих. №23/Р-20-1423, від 04.04.2018р. вих. №23/Р-20-1438, від 12.04.2018р. вих. №23/Р-20/1510, від 16.07.2019р. вих. №23/Р-14-2530, від 29.01.2020р. вих. №23/Р-1-170 щодо добровільного усунення допущених порушень у зазначений у вимогах термін, відсутність в матеріалах справи та не заявлення Сторонами доказів оскарження чи скасування Вимог, Наказів, Актів чи дій Позивача або Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, доведеність обставин здійснення Позивачем, із залученням підрядних організацій ФОП Флиса Т.І, та ФОП Алексєєвої М.М., транспортування демонтованих конструкцій на склад Позивача та їх зберігання Позивачем, здійснивши перерахунок суми понесених Позивачем витрат суд встановив, що витрати Позивача на демонтаж вказаних конструкцій становлять 1890грн. без урахування ПДВ; на їх транспортування - 650грн. без урахуванням ПДВ; на зберігання конструкцій на складі Позивача - 30430рн. без урахування ПДВ. Загальна сума документально підтверджених понесених Позивачем витрат з урахуванням ПДВ становить 39564грн. З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 39564грн. витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу рекламних конструкцій Відповідача, їх транспортуванням та зберіганням є підставними та обґрунтованими, а відтак, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року для працездатних осіб в розмірі 2270 гривень.

Приписами ч.1 ст.124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2189грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжні доручення від 26.01.2021р. №1975 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2189грн. (оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №63 до позовної заяви) та від 09.02.2021р. №2028 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 81грн. (оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №1 до заяви Позивача від 11.02.2021р. б/н (вх. №3367/21 від 11.02.2021р.)). Таким чином, загальна сума сплаченого Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судового збору складає 2270грн.

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При цьому суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, що на підтвердження факту понесення судових витрат та їх розміру суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Також судом враховано позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019р. у справі №922/445/19 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85211544), відповідно до якої, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що відповідно до ч.ч.1-3 ст.221 ГПК України у випадку, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог; у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Рішення суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. (ч.1, п.5 ч.6 ст.238 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2270грн., недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2270грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 2270грн. судового збору.

Також суд дійшов висновків про наявність правових підстав до призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл понесених Відповідачем судових витрат у справі на 12:40год. 24.06.2021р. та встановлення Відповідачу п'ятиденного строку з моменту ухвалення рішення на подання суду та Позивачу доказів понесених судових витрат.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 191, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 512-514, 526, 527, 530, 599, 610-612, 614 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» (79005, Львівська область, м.Львів, вул.І.Франка, буд.61; ідентифікаційний код: 22390177) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (79005, Львівська область, м.Львів, пл.Міцкевича, буд.6/7; ідентифікаційний код: 13804591) 39564грн. витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу рекламних конструкцій, їх транспортуванням і зберіганням та 2270грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл понесених Відповідачем судових витрат у справі на 24.06.2021р. о 12:40год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.

5. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» п'ятиденний строк з моменту ухвалення рішення на подання суду та Позивачу доказів в обґрунтування розміру понесених судових витрат.

6. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 24.06.2021р.

Головуючий суддя Т.Б. Фартушок

Попередній документ

97867944

Наступний документ

97867946

Інформація про рішення:

№ рішення:	97867945
№ справи:	914/279/21
Дата рішення:	15.06.2021
Дата публікації:	30.06.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Львівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (20.07.2021)
Дата надходження:	20.07.2021
Предмет позову:	про відшкодування витрат

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

09.03.2021 10:30	Господарський суд Львівської області
13.04.2021 11:00	Господарський суд Львівської області
27.04.2021 14:10	Господарський суд Львівської області
18.05.2021 11:10	Господарський суд Львівської області
08.06.2021 12:20	Господарський суд Львівської області

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

БОНК ТЕТЯНА БОГДАНІВНА

суддя-доповідач:

БОНК ТЕТЯНА БОГДАНІВНА

ФАРТУШОК Т Б

відповідач (боржник):

ТзОВ "Хімпобутсервіс"

заявник апеляційної інстанції:

ТзОВ "Хімпобутсервіс"

позивач (заявник):

Комунальне п-во "Адміністративно-технічне управління"

суддя-учасник колегії:

КОРДЮК ГАЛИНА ТАРАСІВНА

МИРУТЕНКО ОЛЕКСАНДР ЛЕОНТІЙОВИЧ