просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
24 червня 2021 року м.Харків Справа № 913/243/21
Провадження №7/913/243/21
Господарський суд Луганської області у складі:
судді Тацій О.В.,
за участю секретаря судового засідання Баштової М. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу №913/243/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720)
до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 17, ідентифікаційний код 00131050)
про стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 275 134 672,17 грн.,
Представники сторін справи:
від позивача - в режимі відеоконференції Коваленко С. В.,
від відповідача - в режимі відеоконференції Доброрез В. В.
Повноваження представників сторін справи згідно протоколу судового засідання,
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" про стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання в розмірі 275 134 672,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором № 6174/1920-ЕЕ-20 постачання природного газу від 11.10.2019 року, а саме: поставив відповідачу (споживачу за договором) природний газ на загальну суму 269 033 357,16 грн., однак, відповідач в порушення п. 6.1 договору не виконав своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання в частині внесення оплати за природний газ, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 249 033 357,16 грн., а також на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України виникло право на звернення з вимогою про стягнення з відповідача трьох відсотків річних з прострочених сум у розмірі 8 067 671,31 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18 033 643,70 грн. за відповідні періоди прострочення, що разом складає 275 134 672,17 грн.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/243/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 25.05.2021 року о 10 годині 10 хвилин.
25.05.2021 року суд, керуючись положеннями статей 181-183 ГПК України, на підставі приписів частини 4 сатті 233 ГПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 25.05.2021 року, якою відклав підготовче засідання у справі № 913/243/21 на 10.06.2021 року о 10 годині 10 хвилин.
У зв'язку з цим 25.05.2021 року судом складено та направлено на адреси сторонін справи ухвалу-повідомлення, якою повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання у справі № 913/243/21 на 10.06.2021 року о 10 годині 10 хвилин.
10.06.2021 року суд, керуючись положеннями статей 177, 182, 185 ГПК України, на підставі приписів частини 4 сатті 233 ГПК України, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.06.2021 року о(об) 10 годині 00 хвилин, яка занесена до протоколу судового засідання від 10.06.2021 року.
У зв'язку з цим 10.06.2021 року судом складено та направлено на адреси сторін справи ухвалу, якою повідомлено учасників справи про призначення справи до судового розгляду по суті на 24.06.2021 року о(об) 10 годині 00 хвилин.
На виконання вимог ГПК України, копії ухвали суду в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 вказаного Кодексу, були направлені учасникам справи за їх адресами рекомендованими листами з повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України.
23.06.2021 року від представника відповідача Овчаренка О. В. на електронну пошту суду надійшло клопотання б/н від 21.06.2021 року, в якому останній просить у зв'язку з відрядженням у період часу з 23.06.2021 року по 30.06.2021 року у місто Одеса, яке пов'язано з виконанням інших повноважень в рамках ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» по іншому клієнту, провести судове засідання, яке призначено на 24.06.2021 року на 10 год 00 хв, з іншим представником відповідача - адвокатом Доброрезом В. В. та у випадку неможливості - відкласти судове засідання на іншу дату та час.
Разом з тим, представник відповідача у своєму клопотанні вказує, що про судове засідання, яке призначено на 24.06.2021 на 10 год 00 хв, його не було повідомлено, однак про яке йому стало відомо 21.06.2021 року від представника відповідача - адвоката Доброреза В. В.
Втім, з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду з відміткою про вручення, вбачається, що ухвала суду від 10.06.2021 року була вручена відповідачу Державному підприємству "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" 15.06.2021 року, що свідчить про належне повідомлення сторони відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 913/243/21.
У змісті вказаного клопотання відповідач зазначає, що він у період часу з 23.06.2021 року по 30.06.2021 року перебуватиме у відрядженні у місті Одеса та просить у випадку неможливості проведення судового засідання за його відсутності - відкласти судове засідання на іншу дату та час.
На підтвердження своїх доводів щодо неможливості бути присутнім у судовому засіданні представник відповідача Овчаренко О. В. надав суду проїздний документ серії ЛМ № 544028, виданий на ім'я Овчаренка Олександра , з якого вбачається, що 23.06.2021 року о 17 год 04 хв буде відправлення поїзду № 270 сполученням Лисичанськ-Одеса.
Інших доказів, які б дійсно та достовірно підтверджували неможливість представника відповідача взяти участь у судовому засіданні, зокрема, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon» у порядку ч. 3 ст. 197 ГПК України, суду не надано.
Так, до клопотання не додано жодного доказу, з якого вбачалося б, що у період з 23.06.2021 року по 30.06.2021 року, у тому числі у день проведення судового засідання 24.06.2021 року, у місті Одеса представник відповідача виконуватиме інші повноваження в рамках ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» по іншому клієнту.
Таким чином, на виконання встановленого ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України обов'язку доказування, представник відповідача не надав суду жодних належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалася поважність причин для відкладення судового засідання та неможливість його участі у судовому заданні 24.06.2021 року о 10 год 00 хв у справі № 913/243/21.
При цьому, суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).
Разом з тим, суд може відкласти судовий розгляд справи на підставі п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними, - позаяк, представником відповідача не було надано суду доказів, з огляду на які причина його неявки могла б бути визнана поважною.
Також, звертаючись до суду з клопотанням про відкладення судового розгляду справи, представник відповідача не вказав на необхідність відкладення розгляду справи, зокрема, у зв'язку з необхідністю подання додаткових заяв, клопотань, надання пояснень суду, а також нових доказів по справі.
До того ж зі змісту поданого клопотання вбачається, що фактично представник відповідача Овчаренко О. В. покладає вирішення питання про відкладення судового розгляду справи у відкритому судовому засіданні на розсуд суду, оскільки просить відкласти судове засідання тільки у випадку неможливості його проведення. При цьому, представник відповідача не зазначає конкретних причин, які б свідчили про неможливість розгяду справи у призначеному судовому засіданні та вимагали б його відкладення, зокрема, у зв'язку з необхідністю надання додаткових, нових доказів, повідомлення учасниками справи інших обставин, які не були доведені до відома суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача Овчаренка О. В. в частині відкладення розгляду справи з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Крім того, у змісті вказаного клопотання відповідач просить провести судове засідання з іншим представником відповідача - адвокатом Доброрезом В. В., що фактично є клопотанням про розгляд справи за відсутності представника відповідача Овчаренка О. В., який не наполягає на розгляді справи за його безпосередньої участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
А тому, виходячи з положень ч. 3 ст. 196 ГПК України, зважаючи на те, що право відповідача заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності встановлено законом, а його явка у засідання не визнається судом обов'язковою, суд приходить до висновку про задоволення клопотання представника відповідача Овчаренка О. В. в частині розгляду справи за його відсутності.
Також, суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як було встановлено вище, представником відповідача не доведено суду поважності причин своєї неявки.
Разом з тим, в силу приписів п. 3 ч. 3 вказаної статті, суд розглядає справу за відсутності представника учасника справи у разі його неявки в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
Так, незважаючи на неявку представника відповідача Овчаренка О. В. у судовому засіданні у якості повноважного представника відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon» взяв участь адвокат Доброрез В. В.
За результатами розгляду даного клопотання суд у відкритому судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 24.06.2021 року.
Також, суд зауважує, що наявні у справі матеріали та заяви сторін по суті справи є достатніми для вирішення справи по суті в даному судовому засіданні.
Відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений строк не скористався, поважні причини неподання якого не повідомив, у зв'язку з чим на підставі приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, станом на день судового розгляду справи по суті у визначеному ст. 119 та/або п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» ГПК України порядку від сторони відповідача жодних заяв про поновлення чи продовження процесуальних строків, встановлених законом та судом відповідно, суду не надходило.
Представники сторін справи у відкритому судовому засіданні проти розгляду справи по суті у призначеному судовому засіданні не заперечували.
Від представників сторін справи у відкритому судовому засіданні заяв та клопотань не надійшло.
Представник позивача у відкритому судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити його повністю.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін по справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,
11.10.2019 року між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - Постачальник) та Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (надалі - Споживач) укладено договір № 6174/1920-ЕЕ-20 постачання природного газу, за яким постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно умов п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва електричної енергії.
Відповідно до п. 1.3 договору, за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.
В п. 2.1 договору сторони визначили, що постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 52100 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях згідно наведеної у данному пункті таблиці.
У відповідності до п. 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Згідно п. 3.8 договору, приймання-передача газу, переданного постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Так, за п. 3.9 договору, споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом:
- підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі прородного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість.
При цьому, відповідно до п. 3.10 договору, постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою.
До того ж згідно з п. 3.11 договору споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Розділом 4 договору визначена ціна природного газу.
Пунктом 4.2 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
Згідно з п. 4.4 договору, загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
У відповідності до п. 5.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до пп. 6 п. 6.2 договору, споживач зобов'язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 договору, своєчасно оплачувати вартість поставленного природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором.
Розділом 7 договору сторони передбачили особливості відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ним.
Пунктом 7.1 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором.
В розділі 11 договору сторони зазначили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору №6174/1920-ЕЕ-20 постачання природного газу від 11.10.2019 року, а саме:
- додаткову угоду №1 від 22.10.2019 року, якою, зокрема, доповнили пункт 4.2 договору підпунктом 4.2.1 в наступній редакції:
«Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року (включно) за цим договором складає 4 272,7604 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %, усього разом з ПДВ - 5 127,3125 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб. м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 429,9504 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 5 315,9405 грн. за 1000 куб. м.»;
- додаткову угоду №2 від 12.11.2019 року, якою, зокрема, доповнили пункт 4.2 договору підпунктом 4.2.2 в наступній редакції:
«Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року (включно) за цим договором складає 4 899,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %, усього разом з ПДВ - 5 878,80 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб. м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.11.2019 року по 30.11.2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 056,19 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 6 067,43 грн. за 1000 куб. м.»;
- додаткову угоду №3 від 09.12.2019 року, якою, зокрема, доповнили пункт 4.2 договору підпунктом 4.2.3 в наступній редакції:
«Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року (включно) за цим договором складає 4 276,6958 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %, усього разом з ПДВ - 5 132,035 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб. м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 433,8858 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 5 320,663 грн. за 1000 куб. м.»;
- додаткову угоду №4 від 24.12.2019 року, якою, зокрема, виклали пункти 4.2, 4.3 та 4.4 договору в наступній редакції:
« 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу на період з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року (включно) складає 5 500,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %, усього разом з ПДВ - 6 600,00 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 - 157,19 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 188,63 грн. за 1000 куб. м на добу.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний у період з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 657,19 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 6 788,63 грн. за 1000 куб. м.
4.3. Сторони розуміють ризик того, що ринкові ціни на газ в період з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року можуть коливатись. Сторони приймають цей ризик і не можуть мати один до одного будь-яких претензій у разі зміни ціни на газ на ринку природного газу протягом цього періоду.
4.4. Загальна вартість цього договору довірнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартсоті послуг його транспортування.»;
- додаткову угоду №5 від 28.01.2020 року до договору, якою, зокрема, виклали пункт 4.2 договору в наступній редакції:
« 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року (включно) за цим договором складає 4 650,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %, усього разом з ПДВ - 5 580,00 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 774,16 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 5 728,99 грн.»;
- додаткову угоду №6 від 24.02.2020 року, якою виклали п. 4.2 договору в такій редакції:
« 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.02.2020 року по 29.02.2020 року (включно) за цим договором складає 3 948,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %, усього разом з ПДВ - 4 737,60 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01.02.2020 року по 29.02.2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 4 072,16 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 4 886,59 грн.»;
- додаткову угоду №7 від 23.03.2020 року, якою виклали п. 4.2 договору в наступній редакції:
« 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року (включно) за цим договором складає 3 396,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %, усього разом з ПДВ - 4 075,20 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 520,16 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 4 224,19 грн.»;
- додаткову угоду №8 від 28.04.2020 року, якою виклали п. 2.1 договору в наступній редакції:
«Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 52600,00 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях згідно з таблицею.»;
- додаткову угоду №9 від 23.04.2020 року, якою, зокрема, виклали п. 4.2 договору в такій редакції:
« 4.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року (включно) за цим договором складає 2 897,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %, усього разом з ПДВ - 3 476,40 грн.
До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01.04.2020 року 30.04.2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 3 021,16 грн. за 1000 куб. м без ПДВ, крім того ПДВ - 20 %, усього разом з ПДВ - 3 625,39 грн.»
На виконання вказаних умов договору протягом жовтня 2019 року - квітня 2020 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на суму 269 033 357,16 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019 року на суму 3 827 673,84 грн., від 30.11.2019 року на суму 59 894 755,06 грн., від 31.12.2019 року на суму 53 265 156,89 грн., від 31.01.2020 року на суму 55 047 684,19 грн., від 29.02.2020 року на суму 42 291 513,78 грн., від 31.03.2020 року на суму 38 965 121,34 грн. та від 30.04.2020 року на суму 15 741 452,06 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками.
Крім того, з довідки «Сальдо, Підприємство «Сєвєродонецька ТЕЦ ДП», за період з 01.10.2019 року по 31.12.2019 року, довідки «Операції по Договору «6174/1920-ЕЕ-20», Підприємство «Сєвєродонецька ТЕЦ ДП» за період з 01.10.2019 року по 31.12.2019 року, довідки позивача по дебіторській заборгованості відповідача за договором, складених заступником головного бухгалтера АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а також наданих позивачем копій виписок по рахунку вбачається, що відповідач на відміну від позивача свої зобов'язання за договором в порушення п. 5.1 договору щодо своєчасного внесення оплати за природний газ виконав неналежним чином, несвоєчасно та не у повному обсязі.
Так, з матеріалів справи, зокрема, вказаних вище документів, вбачається, що у встановлений договором строк, відповідач за поставлений природний газ не розрахувався у повному обсязі, сплативши лише 20 000 000,00 грн., однак з порушенням визначених у договорі строків.
Таким чином, станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 249 033 357,16 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.
Зазначене і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
При цьому, законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Так, факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором №6174/1920-ЕЕ-20 постачання природного газу від 11.10.2019 року підтверджений матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі природного газу, на загальну суму 269 033 357,16 грн.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 5.1 Договору сторони передбачили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Проте, як було встановлено вище, відповідач здійснив оплату отриманого природного газу з порушенням встановлених строків та не у повному обсязі. При цьому, заперечень щодо фактів прострочення сплати вартості спожитого природного газу на протязі зазначеного періоду суду не надходило.
При цьому, приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, не оплатив вартість поставленого позивачем природного газу у повному обсязі та у строк, визначений договором, суд приходить до висновку, що останній згідно з положеннями ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язань за договором.
А тому, зважаючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо внесення своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ, господарський суд вважає обгрунтованою та підставною вимогу позивача про стягнення з останнього суми основного боргу за поставлений природний газ у розмірі 249 033 357,16 грн., і, як наслідок, такою, що підлягає задоволенню.
З'ясувавши вищевикладені обставини справи, суд вважає доцільним перейти до вирішення питання про стягнення з відповідача трьох відсотків річних з прострочених сум у розмірі 8 067 671,31 грн. та інфляційних втрат у сумі 18 033 643,70 грн. за відповідні періоди прострочення.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи, оскільки відповідачем неналежно виконуються умови договору щодо оплати за отриманий (спожитий) природний газ, то він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 8 067 671,31 грн., з яких:
- за зобов'язаннями жовтня 2019 року за поставлений газ з урахуванням оплат за період з 26.11.2019 року по 24.11.2020 року - 113 153,97 грн.;
- за зобов'язаннями листопада 2019 року за поставлений газ з урахуванням оплат за період з 27.12.2019 року по 28.02.2021 року - 2 030 043,16 грн.;
- за зобов'язаннями грудня 2019 року за поставлений газ з урахуванням оплат за період з 28.01.2020 року по 28.02.2021 року - 1 738 372,28 грн.;
- за зобов'язаннями січня 2020 року за поставлений газ з урахуванням оплат за період з 26.02.2020 року по 28.02.2021 року - 1 665 696,14 грн.;
- за зобов'язаннями лютого 2020 року за поставлений газ з урахуванням оплат за період з 26.03.2020 року по 28.02.2021 року - 1 179 176,26 грн.;
- за зобов'язаннями березня 2020 року за поставлений газ з урахуванням оплат за період з 28.04.2020 року по 28.02.2021 року - 981 032,00 грн;
- за зобов'язаннями квітня 2020 року за поставлений газ з урахуванням оплат за період з 26.05.2020 року по 28.02.2021 року - 360 197,50 грн.
Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем та встановлено, що він є правильним, зробленим у відповідності до умов договору та даних первинних документів, з огляду на що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8 067 671,31 грн. підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 18 033 643,70 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, інфляційні втрати, які позивач просить стягнути з відповідача:
- за зобов'язаннями жовтня 2019 року за період прострочення з 01.12.2019 року по 31.10.2020 року з урахуванням індексу інфляції складають 96 266,75 грн.;
- за зобов'язаннями листопада 2019 року за період прострочення з 01.01.2020 року по 28.02.2021 року з урахуванням індексу інфляції складають 3 992 169,26 грн.;
- за зобов'язаннями грудня 2019 року за період прострочення з 01.02.2020 року по 28.02.2021 року з урахуванням індексу інфляції складають 3 838 494,54 грн.;
- за зобов'язаннями січня 2020 року за період прострочення з 01.03.2020 року по 28.02.2021 року з урахуванням індексу інфляції складають 4 144 527,03 грн.;
- за зобов'язаннями лютого 2020 року за період прострочення з 01.04.2020 року по 28.02.2021 року з урахуванням індексу інфляції складають 2 823 200,29 грн.;
- за зобов'язаннями березня 2020 року за період прострочення з 01.05.2020 року по 28.02.2021 року з урахуванням індексу інфляції складають 2 271 253,58 грн.;
- за зобов'язаннями квітня 2020 року за період прострочення з 01.06.2020 року по 28.02.2021 року з урахуванням індексу інфляції складають 867 732,25 грн.
Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого, з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Беручи до уваги викладене, судом було здійснено власні розрахунки інфляційних втрат у визначених позивачем межах, протягом яких, на його думку, мало місце невиконання основного зобов'язання, та з урахуванням вказаних ним розмірів заборгованості протягом зазначених періодів прострочення.
При цьому, при розрахунку інфляційних втрат судом була врахована позиція Верховного Суду викладена у постанові від 26.06.2020 року у справі №905/21/19, відповідно до якої задля правильності визначення величини приросту індекс споживчих цін має визначатися шляхом заокруглення до десяткового числа після коми. При цьому, вказано, що саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.
Також судом було взято до уваги висновки Верховного Суду, виладені у вказаній постанові, згідно яких при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Саме за таким алгоритмом позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат.
За здійсненим судом розрахунком інфляційні втрати нараховані позивачем на вказані ним розміри заборгованості протягом означених періодів прострочення дійсно становлять 18 033 643,70 грн., а тому розрахована позивачем сума інфляційних втрат є обґрунтованою, арифметично правильною та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Отже, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 18 033 643,70 грн.
До того ж суд зауважує, що розрахунки було перевірено і за допомогою програми «Законодавство».
Враховуючи викладене, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 249 033 357,16 грн., три відсотки річних у розмірі 8 067 671,31 грн. та інфляційні втрати у сумі 18 033 643,70 грн., що разом складає 275 134 672,17 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Промислова, буд. 17, ідентифікаційний код 00131050) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) суми заборгованості з основного боргу у розмірі 249 033 357,16 грн., трьох відсотків річних у розмірі 8 067 671,31 грн. та з інфляційних втрат у розмірі 18 033 643,70 грн., що разом складає 275 134 672,17 грн., а також судові витрати у виді судового збору в розмірі 794 500,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня його складення.
Судове рішення складено та підписано 24.06.2021 року.
Суддя О.В. Тацій