вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" червня 2021 р. м. Київ Справа № 911/749/21
Розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері»
прo стягнення 19 739,84 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
За участю секретаря судового засідання Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Бучацька А.В.
відповідача: Варшамян Т.Г.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» прo стягнення 19 739,84 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2021 року відкрито провадження у справі № 911/749/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 13.05.2021 року.
В судовому засіданні 13.05.2021 року оголошувалась перерва на 01.06.2021 року.
В судовому засіданні 01.06.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 01.06.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 04.08.2020 року між Акціонерним товариством «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» (відповідач, постачальник) був укладений Договір поставки № Т2039/05 (надалі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві Товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - Товар), які є його невід'ємною частиною, а позивач як Покупець зобов'язався прийняти вказаний Товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.
04.08.2020 року відповідно до Договору поставки між Сторонами укладено Специфікацію № 1 на поставку Товару по 9-ти позиціям на загальну суму 591 546,31 грн. з ПДВ.
Умовами Специфікація №1 від 04.08.2020 року до Договору передбачено, що ціна по результатам торгів фіксується на 14.07.2020 року та підлягає пропорційному перерахунку в разі зміни курсу НБУ на дату поставки +/-3% відносно розрахункового курсу валют на дату проведення торгів (14.07.2020 року, дол.США=27,0883 грн.), вартість товару підлягає пропорційному перерахунку. Для перерахунку використовується курс НБУ, який діє на дату поставки товару.
13.10.2020 року згідно видаткової накладної № 4015 від 13.10.2020 року відповідачем здійснена поставка Товару, передбаченого Специфікацією № 1 від 04.08.2020 року до Договору на загальну суму 616 873,530 грн. з ПДВ.
Згідно зі ст. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме дата поставки.
У статті 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов'язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з п.п.198.1, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до ч.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
В свою чергу, як зазначає позивач, відповідач відповідно до п. 9.1 Договору повинен був протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виникнення податкових зобов'язань, скласти електронну податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства, зареєструвати її в єдиному реєстрі податкових накладних та направити позивачу через систему електронного документообігу.
Однак, як зазначає позивач, в порушення вимог п. 9.1. Договору, відповідач склав та зареєстрував електронну податкову накладну № 52 від 13.10.2020 року в єдиному реєстрі податкових накладних 20.11.2020 року з порушенням строку реєстрації податкової накладної на 32 календарні дні та направив позивачу через систему електронного документообігу.
Згідно з п. 11 пп. 11.12 Договору за кожний день прострочення надання належним чином складеної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної на поставлений Товар, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 0,1 % від загальної суми з ПДВ такої податкової накладної. Штраф нараховується за кожен день періоду від дати виникнення порушення строку, вказаного в п. 9.1. Договору, до дати реєстрації Постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних електронної податкової накладної складеної відповідно до вимог чинного законодавства.
Загальна сума поставки Товару 616 873,53 грн. податкові накладні мали бути подані 19.10.2020 року, однак подані лише 19.11.2020 року, прострочення триває 32 дні, за яке нараховано штраф у сумі 19 739,84 грн.
У зв'язку з чим, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення в позові штраф за порушення реєстрації податкових накладних за поставку Товару згідно Специфікації № 1 до Договору № Т2039/05 від 04.08.2020 року в загальній сумі 19 739,84 грн.
17.12.2020 року позивач направив відповідачу претензію № 101-952/172 від 16.12.2020 року з вимогою виконати п. 11.12. Договору, а саме, сплатити суму штрафних санкцій за порушення строків складення та реєстрації податкової накладної, яка залишена без відповіді та задоволення.
В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, в явкому позовні вимоги заптеречено. Відповідач у відзиві підтверджує факт поставки товару згідно видаткової накладної №4015 від 13.10.2020 року.
Однак, зазначає, що електронна податкова накладна №52 від 13.10.2020 року складена саме 13.10.2020 року, а не 20.11.2020 року, як помилково зазначає позивач. При цьому, позивачем не надано належного доказу, з якого б вбачалась би дата реєстрації податкової накладної.
Нормою п.п. 13-14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України від 29.12.2010 року №1246, встановлено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття до реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС. Аналогічна норма міститься в абзаці 5 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Як вбачається з квитанції №1 до податкової накладної №52, остання виписана 13.10.2020 року, доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 22.10.2020 року та отримана 23.10.2020 року.
Таким чином, оскільки квитанція №1 з відміткою «Документ прийнято» датована 23.10.2020 року, то саме ця дата вважається датою реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в силу положень пунктів 13-14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України від 29.12.2010 року за № 1246.
З огляду на викладене, позивач безпідставно стверджує про складення та реєстрацію податкової накладної № 52 від 13.10.2020 року 20.11.2020 року, що спростовується наданими відповідачем доказами, а саме, електронною квитанцією з Єдиного реєстру податкових накладних, в яких містить відмітка про доставку податкої накладної до центрального рівня Державної податкової служби України 22.10.2020 року та її реєстрацію 23.10.2020 року.
Також, відповідач зазначає, що згідно з абз. 14 пункту 201.10 статті 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватись з урахуванням граничних строків: для податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Таким чином, відповідач є таким, що належно виконав свій обов'язок з реєстрації податкової накладної №52 від 13.10.2020 року, зареєструвавши її до кінця календарного місяця, в якому вона складена, 23.10.2020 року.
Позивач у відповіді на відзив викладені у відзиві обставини заперечував, навівши нові обставини (про які не зазначалось в позові), а саме, здійснення відповідачем декількох корисгувань податкової накладеної, що і тпризвело до складення її остаточного примірника лише 20.11.2020 року.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що позивач виявив недоліки у податковій накладній і заявив про них лише 12.11.2020 року, після чого і відбувались коригування. Відповідач зазначив, що бухгалтерія позивача почала вивчати зміст ПН №52 з запізненням лише 12.11.2020 (через 20 днів після реєстрації), що підтверджується Повідомленням про результат обробки документа, яким ПН позивачем було відхилено. Після чого були складені розрахунки коригування.
Також відповідач зазначає, що відповідно до пункту 11.12 Договору відповідальність постачальника настає лише у разі, якщо останній зволікає з наданням належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН ПН.
Крім того, відповідач наголошує на суперечності змісту п.п.9.1 та 11.12 Договору чинному податковому законодавству, оскільки відповідність (належність) ПН вимогам чинного законодавства (зокрема вимогам пункту 12 зазначеної постанови КМ України) встановлюється не контрагентом, а ДПС шляхом проставлення в квитанції №1 до ПН відмітки «Документ прийнято», а факт реєстрації ПН також засвідчується ДПС у тій самій квитанції з присвоєнням реєстраційного номеру.
В ході розгляду спору судом досліджено та встановлено, що датою складення електронної ПН №52 є 13.10.2020 року, а датою реєстрації є 23.10.2020 року, що підтверджується квитанцією №1 з відміткою «Документ прийнято» з Єдиного реєстру податкових накладних.
В силу положень пунктів 13, 14 та 15 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України від 29.12.2010 за №1246, та пункту 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна №52 була прийнята ДПС, а в силу положення пункту 25 вказаної постанови КМ України, позивач мав доступ до цієї ПН в своєму електронному кабінеті в режимі реального часу починаючи з дати прийняття податковою службою цієї ПН.
Відносини щодо порядку складання, реєстрації тощо ПН/РК, їх відповідності вимогам закону регулюються нормами податкового законодавства, які за своєю правовою природою мають імперативний характер, а відтак договірні сторони не можуть будь-яким чином відступити від приписів таких імперативних норм.
Сторони в договорі не можуть змінювати зміст норм податкового законодавства. Умови щодо обміну податковими документами можуть вноситись в договір виключно в частині, що стосується прав та обов'язків контрагента і з врахуванням законодавчого регулювання.
Крім того, з огляду на зміст п. 11.12 Договору відповідальність постачальника настає лише у разі, якщо останній зволікає з наданням належним чином складеної та зареєстрованої в ЄРПН ПН.
Однак, в діях відповідача відсутні ознаки зволікання, затримка у складенні остаточного варіанту податкової накладної сталась в тому числі через несвоєчасне виявлення позивачем неточностей податкової накладної.
Таким чином, порушенню строку сприяли також дії самого позивача, який в разі своєчасного розгляду податкової накладної (принаймні в 5-денний термін) заявив би про недоліки, такі недоліки могли бути відкориговані відповідачем значно раніше.
До того ж, п. 9.1. Договору вимагає саме складення електронної податкової накладної відповідно до вимог чинного законодавства, її реєстрації в ЄРПН та направлення покупцю через і систему електронного документообігу, що було відповідачем дотримано.
В той же час, можливість і порядок коригування податкової накладної передбачені податковим законодавством і не можуть змінюватись чи звужуватись умовами договору.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інттті учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як визначено ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
В той же час, ч.2 ст.218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Також, згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином, враховуючи відсутність в діях відповідача ознак умислу чи необережності щодо порушення п.9.1. Договору, відсутній також і сам факт порушення п.9.1. Договору, оскільки податкова накладна була зареєстрована вчасно і у відповідності до вимог податкового законодавства, наведене виключає наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності саме за прострочення складення податкової накладної. В той же час, відповідальності за помилки в податковій накладній Договір не передбачає.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позову Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Машинері» прo стягнення 19 739,84 грн. відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.Ю. Кошик
повний текст рішення складено 24.06.2021 року