вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
м. Київ
"02" червня 2021 р. Справа № 911/376/21
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства Бородянської селищної ради «БОРОДЯНКАТЕПЛОВОДОПОСТАЧАННЯ»
про стягнення 639 164,32 грн.
Представники сторін:
від позивача: Оборський Я.В.;
від відповідача: не з'явився;
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Комунального підприємства Бородянської селищної ради «БОРОДЯНКАТЕПЛОВОДОПОСТАЧАННЯ» про стягнення 639 164,32 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 564 712,15 грн. основного боргу, 38 170,43 грн. нарахованої пені, 14 544,13 грн. 3 % річних та 21 737,61 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.02.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/376/21; призначено підготовче засідання у справі на 18.03.2021 о 14:40.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, про дату судового засідання та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.02.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 1А.
Зазначену ухвалу від 08.02.2021 відповідачем отримано 26.02.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 0103277016196.
Разом із тим, у даному випадку суд наголошує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.02.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
18.03.2021 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав.
В судовому засіданні 18.03.2021 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 07.04.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на поштову адресу останнього ухвалу повідомлення від 06.04.2021. Зазначену ухвалу відповідач отримав 14.04.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
07.04.2021 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в друге в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 07.04.2021 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 07.04.2021, яку занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено на поштову адресу останнього ухвалу повідомлення від 08.04.2021.
12.05.2021 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача втретє в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
12.05.2021 в судовому засіданні судом вирішено закрити підготовчого провадження по справі та призначити розгляд справи по суті на 02.06.2021, що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату наступного судового засідання, судом складено та направлено останньому ухвалу-повідомлення від 13.05.2021.
02.06.2021 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю, посилаючись на наступне. За ствердженнями позивача, відповідачем не виконані зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу за укладеним договором. У зв'язку із чим, позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 564 712,15 грн. основного боргу, 38 170,43 грн. нарахованої пені, 14 544,13 грн. 3 % річних та 21 737,61 грн. інфляційних втрат.
В свою чергу, представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений ухвалою, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України “Про міжнародне приватне право”, Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України “Про міжнародні договори України” і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції” Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі “ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії” (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 02.06.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
11.10.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Бородянської селищної ради «БОРОДЯНКАТЕПЛОВОДОПОСТАЧАННЯ» (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 5266/1920-БО-17 постачання природного газу (далі - договір). В подальшому, сторонами підписано ряд додаткових угод, копії яких долучені до матеріалів справи.
Пунктами 1.1-1.3 зазначеного правочину сторони узгодили, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019-квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 235.0 тис. куб.метрів (двісті тридцять п'ять) куб. метрів).
Згідно з п. 3.1 договору, постачальник передає споживачеві у загальному потоці природний газ власного видобутку та/або імпортний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Акціонерним товариством «Гаціональна акціонерна компанія «Нафтогаз України») - у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. п. 3.8, 3.11 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті прийманні-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Судом встановлено, що позивачем поставлено відповідачу природний газ за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року включно на загальну суму 815 648,11 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № б/н від 31.10.2019 на суму 10 029,22 грн.; актом приймання-передачі природного газу № б/н від 30.11.2019 на суму 240 906,74 грн.; актом приймання-передачі природного газу № б/н від 31.12.2019 на суму 173 048,28 грн.; актом приймання-передачі природного газу № б/н від 31.01.2020 на суму 248 540,63 грн. та актом приймання-передачі природного газу № б/н від 29.02.2020 на суму 143 123,24 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу з боку відповідача підписано директором підприємства та скріплено печаткою підприємства без будь-яких зауважень та заперечень, копії яких містяться у матеріалах справи.
Відповідно до п. 5.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Поточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату поставленого природнього газу на суму 250 935,96 грн.
Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 5266-1920-БО-17 постачання природного газу від 11.10.2019 та додаткові угоди до нього, як належні підстави, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за переданий газ умовами, а саме: остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за прийнятий природний газ за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року включно, настав.
Проте, відповідачем свої обов'язки в частині оплати за поставлений природний газ у строки, які визначено умовами договору, належним чином виконано не було. Заборгованість у розмірі 564 712,15 грн. відповідачем не сплачено, протилежного до суду не доведено. Докази оплати всієї суми заборгованості відповідачем до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 564 712,15 грн.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 6 від 28.01.2020), у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Позивач, за прострочення строків оплати поставленого природного газу, керуючись умовами договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 38 170,43 грн.
Здійснивши перерахунок пені, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійснених поставок природного газу, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та дат прострочення, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 38 170,43 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 14 544,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21 737,61 грн.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, дат прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 9 587,47 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Бородянської селищної ради «БОРОДЯНКАТЕПЛОВОДОПОСТАЧАННЯ» (місцезнаходження: 07801, Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 1А; код ЄДРПОУ 33710516) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 564 712,15 грн. основного боргу, 38 170,43 грн. пені, 14 544,13 грн. 3 % річних, 21 737,61 грн. інфляційних втрат та 9 587,47 грн. судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2021.
Суддя Л.В. Сокуренко