ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2021Справа № 910/5639/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС"
про стягнення 223611,27 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" про стягнення 223611, 27 грн заборгованості, з яких: 174380,00 грн - сума основного боргу, 3173,71 грн - пеня, 29111,07 грн - інфляційні збитки, 16946,49 грн - 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 дану позовну заяву залишено без руху.
20.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.04.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5639/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
14.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.
31.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
15.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2021 відмовлено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №910/5639/21.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
16.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (покупець, відповідач) укладений договір №КС/338-18 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, на умовах та в порядку, узгодженими Сторонами та встановленими договором. Номенклатуру, кількість, ціну, строк виготовлення та/чи поставки, гарантійний строк, а також вимоги до маркування та пакування продукції сторони узгоджують в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору
27.11.2018 між сторонами підписано Специфікацію № 3 відповідно до якої позивач зобов'язався виготовити та поставити, шестерню конічну AM 8Д-600.12.01.002 в кількості 13 шт. загальна сума 72696,00 грн, колесо конічне АМ8Д-600.12.01.001 в кількості 67 шт. загальна сума 974314,00 грн. Загальна сума поставки з урахуванням ПДВ склала 1256412,00 грн.
Пунктом 4.2. договору встановлено наступний порядок оплати: 50 % попередня оплата, 50% по факту виготовлення кожної конкретної партії продукції, вказаної у відповідній специфікації до договору та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця (в залежності віт того, яка подія відбудеться пізніше).
Відповідно до п.9 Специфікації № 3 від 27.11.2018 оплата проводиться покупцем на умовах: 50% передплата, 50% по факту повідомлення про готовність до відвантаження на протязі 5 робочих днів.
Відповідно до п. 10.1. договору № КС/338-18 від 16.12.2017 в разі порушення строків оплати вартості товару, передбачених договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,01% простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 5% від суми простроченого платежу.
12.12.2018 відповідач сплатив на користь позивача попередню плату у сумі 628206,00 грн по договору № КС/338-18 від 16.12.2017, що підтверджується платіжним дорученням №3636 від 12.12.2018.
Позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1256412,00 грн, а саме: колесо конічне АМ8Д-600.12.01.001 в кількості 4 шт. на загальну суму 69801,60 грн згідно із видаткової накладної № 303/1 від 21.07.2019, шестерню конічну АМ8Д-600.12.01.002 в кількості 13 шт. та колесо конічне АМ8Д-600.12.01.00 на загальну суму 1186610,40 грн, згідно із видаткової накладної № 447 від 23.08.2019.
Згідно із накладної повернення постачальнику №6 від 08.04.2020 відповідачем було повернуто позивачу продукцію (колесо конічне АМ8Д-600.12.01.001 в кількості 1 шт. та шестерня конічна АМ8Д-600.12.01.002 в кількості 4 шт.) на загальну суму 44292,00 грн.
Отже, як зазначено позивачем загальна сума неоплаченого товару становить 583914,00 грн (1256412,00 грн - 628206,00 грн - 44292,00 грн).
12.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ" (позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" укладений договір № ДрМЗ/004-20 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" відступлено відповідачу право вимоги до позивача заборгованості перед ТОВ "ГІРНИЧІ МАШИНИ- ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" в сумі 409534,00 грн.
18.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог (далі-угода), предметом якої є часткове припинення однорідних вимог на суму 409534,00 грн.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у відповідача за договором № КС/338-18 від 16.12.2017 за поставлену продукцію згідно із видатковими накладними № 303/1 від 21.07.2019, № 447 від 23.08.2019, існує перед позивачем заборгованість 174380,00 грн.
Також у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував пеню у сумі 3173,71 грн, інфляційні збитки у сумі 29111,07 грн та 3 % річних у сумі 16946,49 грн.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач допустив порушення строків поставки продукції, встановлених умовами договору та специфікацією, у зв'язку із чим відповідачем на підставі п.10.2., 10.9. здійснено нарахування штрафних санкцій у сумі 5597315,40 грн. Отже, на підставі умов договору та ст.235,236,237 ГК України відповідач застосував до позивача оперативно-господарські санкції виражені в утриманні грошових коштів на загальну суму 174380,00 грн, що підлягала сплаті на користь позивача, а тому вважає безпідставними вимоги про стягнення заборгованості у сумі 174380,00 грн та нарахованих на вказану суму боргу пені, інфляційних збитків та 3 % річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.2. договору сторонами погоджено наступний порядок оплати: 50 % попередня оплата, 50% по факту виготовлення кожної конкретної партії продукції, вказаної у відповідній специфікації до договору та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця (в залежності віт того, яка подія відбудеться пізніше).
Як підтверджено наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №3636 від 12.12.2018. 12.12.2018 відповідач сплатив на користь позивача попередню плату у сумі 628206,00 грн по договору № КС/338-18 від 16.12.2017.
Згідно із Специфікацією № 3 від 27.11.2018 строк виготовлення товару становить 135 календарних днів з моменту передоплати.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1256412,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 303/1 від 21.07.2019, № 447 від 23.08.2019.
Згідно із накладної повернення постачальнику №6 від 08.04.2020 відповідачем було повернуто позивачу продукцію (колесо конічне АМ8Д-600.12.01.001 в кількості 1 шт. та шестерня конічна АМ8Д-600.12.01.002 в кількості 4 шт.) на загальну суму 44292,00 грн.
Таким чином загальна сума неоплаченого поставленого позивачем товару становить 583914,00 грн (1256412,00 грн - 628206,00 грн - 44292,00 грн).
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із матеріалами справи, 12.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ" (позивач) Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" укладений договір № ДрМЗ/004-20 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ "ГІРНИЧІ МАШИНИ-ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" відступлено відповідачу право вимоги до позивача заборгованості перед ТОВ "ГІРНИЧІ МАШИНИ- ДРУЖКІВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" в сумі 409534,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
18.05.2020 між позивачем та відповідачем укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог, предметом якої є часткове припинення однорідних вимог на суму 409534,00 грн.
У відповідності до п.2.1. угоди, по договору поставки № КС/338-18 від 16.12.2017 у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 583914,00 грн, що підтверджується актом звірки. У позивача існує заборгованість перед відповідачем по договору № ДрМЗ/004-20 про відступлення права вимоги від 12.03.2020 у розмірі 409534,00 грн.
За змістом пункту 2.2. угоди сторони дійшли до згоди про залік взаємних однорідних вимог, вказаних у пункті 2.1. угоди у розмірі 409534,00 грн.
Згідно із п.2.3. угоди після проведення заліку взаємних однорідних вимог залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 174380,00 грн.
Згідно зі статтею 601 ЦК України, яка кореспондується з положеннями статті 203 ГК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
З урахування наведеного, згідно із угодою про залік зустрічних однорідних вимог припинено зобов'язання відповідача за договором № КС/338-18 від 16.12.2017 в частині заборгованості у сумі 409534,00 грн.
Отже, заборгованість відповідача за договором №КС/338-18 від 16.12.2017.за поставлений товар становить 174380,00 грн (583914,00 грн - 409534,00 грн).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 174380,00 грн.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому суд зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Невиконане зобов'язання за договором у сумі 174380,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товар у сумі 174380,00 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 174380,00 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 174380,00 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для утримання грошових коштів на загальну суму 174380,00 грн, що підлягала сплаті на користь позивача, у зв'язку із допущеним позивачем порушення строків поставки продукції та нарахування відповідачем на підставі п.10.2., 10.9. штрафних санкцій, оскільки умовами договору не передбачено утримання відповідачем суми коштів, що підлягає сплаті за поставлений товар внаслідок порушення строків поставки, а відповідач не позбавлений можливості захистити право, яке на його думку є порушеним, у встановленому чинним законодавством порядку. Крім того, позивач надав у матеріали справи листи відповідача вих. №0009/01 від 21.02.2019, №137/1 від 11.03.2019 згідно із якими останній просив позивача зупинити виготовлення деталей, що мали поставлятися відповідно до умов договору.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 3173,71 грн, інфляційні збитки у сумі 29111,07 грн та 3 % річних у сумі 16946,49 грн.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 10.1 договору, відповідно до якого сторони погодили, що за порушення строків оплати вартості товару, передбачених договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,01% простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 5% від суми простроченого платежу.
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Враховуючи норми ч.1 ст.253 ЦК України та умови договору, нарахування пені на суму боргу 174380,00 має здійснюватися з 03.09.2019.
Розрахунок пені у сумі 3173,71 грн є арифметично правильним, відповідає вимогам ч.6 ст.231 Господарського кодексу України та умовам договору, а тому позовні вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Перевіривши розрахунок 3% річних (нарахованих за періоди: з 03.09.2019 по 18.05.2020 на заборгованість у сумі 583914,00 грн, з 19.05.2020 по 31.03.2021 на заборгованість у сумі 174380,00 грн) та інфляційних втрат (нарахованих: за вересень 2019 року - травень 2020 року на заборгованість у сумі 583914,00 грн, за червень 2020 року по лютий 2021 року на заборгованість у сумі 174380,00 грн), судом встановлено, що сума 3% річних становить 16912,92 грн та інфляційних втрат - 27921,49 грн.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд задовольняє частково.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ".
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (02122, місто Київ, ВУЛИЦЯ МАГНІТОГОРСЬКА, будинок 1А, ідентифікаційний код 37903071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМ-ТЯЖМАШ" (84105, Донецька обл., місто Слов'янськ, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 77Ж, ідентифікаційний код 34520474) заборгованість у сумі 174380,00 грн, пеню у сумі 3173,71 грн, 3% річних у сумі 16912,92 грн, інфляційні втрати у сумі 27921,49 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 3335,82 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 24.06.2021.
Суддя С.О. Турчин