ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.06.2021Справа № 910/2299/21
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕКОТРЕЙДІНГ"
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 150 770,58 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники: згідно з протоколом судового засідання,
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 150770,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки № ЦЗВ-03-02219-01 від 18.06.2019, у зв'язку з чим, позивач просить суд зобов'язати відповідача здійснити заміну неякісної продукції, а саме: 33 одиниці частин магістральних повітророзподільника та 55 одиниць частин головних повітророзподільника за Договором поставки № ЦЗВ-03-02219-01 від 18.06.2019 та стягнути з відповідача штраф у розмірі 150770,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про зобов'язання вчинити дії та стягнення 150770,58 грн. - залишено без розгляду.
26.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про відшкодування судових витрат відповідача.
Так, відповідно до частин 5-6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 11.05.2021.
Разом з тим, судове засідання призначене на 11.05.2021 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 суд ухвалив: призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 22.06.2021.
У судове засідання 22.06.2021 прибув представник позивача, представники відповідача (заявника) в судове засідання не прибули.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 22500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з першої заяви по суті спору, а саме відзиву № 2299/4 від 15.03.2021, відповідачем було надано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого, орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу склав 20000,00 грн.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, практична реалізація відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.
Так, до заяви про розподіл судових витрат, відповідачем додано договір 02-39215196-19 про надання правової допомоги від 05.08.2019, укладений між Адвокатським бюро «Андрія Зарицького» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг», додаток № 7 від 02.03.2021 до договору 02-39215196-19, акт надання правової допомоги (послуг) № 091 від 12.03.2021, акт надання правової допомоги (послуг) № 097 від 01.04.2021, акт надання правової допомоги (послуг) № 101 від 21.04.2021 та платіжні доручення № 6682 від 15.03.2021, № 6715 від 01.04.2021, № 6751 від 22.04.2021.
Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Позивачем подано до суду докази надіслання доданих до заяви про розподіл судових витрат, документів на адресу Філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15), однак, доказів надіслання вказаних документів безпосередньо на адресу юридичної особи, яка є позивачем у даній справі - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Україна, 03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5), матеріали справи № 910/2299/21 не містять, що порушує імперативні приписи ч. 9 ст. 80 ГПК України.
Більше того, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 5, 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Враховуючи вимоги частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи, та в чому саме вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 -130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв'язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.
Залишаючи позовну заяву у справі № 910/2299/21 без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд виходив з того, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 у справі №910/16780/20, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 позовну заяву Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про заміну неякісної продукції та стягнення 723241,38 грн. і додані до неї документи повернуто заявнику на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/16780/20 ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду у справі за № 910/16780/20 скасовано. Справу № 910/16780/20 передано до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 910/16780/20. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Так, за встановлення обставини перебування в провадженні суду спору між тими ж сторонами, з тих же підстав та щодо того ж предмету (справа № 910/16780/20), суд прийшов до висновку, що позов у справі №910/2299/21 підлягає залишенню без розгляду на підставі п.3 ч. 1 статті 226 ГПК України.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
У справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Тобто, ураховуючи наявність судового рішення, яке набрало законної сили, а саме постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2021, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва про повернення заявнику позовної заяви Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про заміну неякісної продукції та стягнення 723241,38 грн. на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, з огляду на те, що приписами ч. 8 ст. 174 ГПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду після усунення недоліків, звернення 12.02.2021 Акціонерного товариства «Українська залізниця» до суду з позовом у справі № 910/2299/21 є реалізацією гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та чинним законодавством України права особи на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
В межах розгляду справи №910/2299/21 судом не встановлено недобросовісність дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду від 20.04.2021 про залишення позову без розгляду не містить висновків суду про зловживання стороною наданим їй процесуальним законодавством правом.
При цьому, в поданій заяві про компенсацію понесених витрат відповідач, згідно з процесуальним обов'язком доказування, не довів які саме необґрунтовані дії позивача були ним, тобто, позивачем вчинені, тоді як сам факт подання зазначеного позову з урахуванням вищенаведеного не є необґрунтованими діями, оскільки це диспозитивне право позивача, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 130, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекотрейдінг» про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22500,00 грн - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.В. Картавцева