ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2021Справа № 910/6046/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б)
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20)
про стягнення 306 381,89 грн
Без повідомлення (виклику) сторін
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про стягнення 306 381, 89 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 17003/53-124-01-20-12805 від 26.11.2021, а саме в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 292 312, 32 грн. Крім того, позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 446, 56 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 623, 01 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
18.05.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що не мав можливості здійснити оплату отриманого від позивача товару в строки визначені умовами договору внаслідок дії об'єктивних та незалежних від відповідача обставин. Крім того, відповідач вважає необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Також, за доводами відповідача, витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн є неспівмірними, необґрунтованими та непропорційними до предмета спору.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
26 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (надалі - відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 17003/5З-Ш4-01-20- 12805 (надалі - договір).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити засоби для миття та чищення (надалі -товар), асортимент, найменування, кількість, виробник, ціна та код Товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 4.1. договору ціна товару за договором становить: 292 312,32 гривень 32 копійки з урахуванням ПДВ.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що перехід права власності на товар за договором відбувається з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору.
Пунктом 6.3. договору визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної.
Згідно з п.3.2. договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно ІНКОТЕРМС 2020 на склад вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство» / склад № 3, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100.
Згідно з п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 11.1 договору).
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мало місце під час дії договору (п. 11.2. договору).
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 292 312,32 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №ХІ-02000472 від 15.12.2020, №ХІ-02000475 від 16.12.2020, №ХІ - 02000493 від 24.12.2020 та №ХІ02000494 від 24.12.2020.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не здійснив оплати отриманого згідно видаткових накладних товару, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 292 312,32 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було виконано зобов'язання за договором та поставлено відповідачу товар на загальну вартість 292 312,32 грн. з урахуванням ПДВ.
Факт поставки товару за договором підтверджується видатковими накладними №ХІ-02000472 від 15.12.2020, №ХІ-02000475 від 16.12.2020, №ХІ-02000493 від 24.12.2020 та №ХІ02000494 від 24.12.2020, які були підписані уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплені печатками сторін без жодних зауважень та заперечень.
Зазначені поставки товару відображені також у податковій звітності шляхом внесення до Автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України податкових накладних, що підтверджується копіями податкових накладних та квитанцій до них, які додаються, на загальну вартість 292 312,32 грн з урахуванням ПДВ.
Отримавши товар за договором, у відповідача перед позивачем, згідно умов договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов'язання по оплаті грошових коштів за отриманий товар на загальну вартість 292 312,32 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 5.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупецем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача.
Таким чином, з аналізу п. 5.1 договору вбачається, що відповідач мав здійснити розрахунок за товар протягом 45 календарних днів з дати поставки.
Судом встановлено, що незважаючи на прийняття товару, покупцем не виконано обов'язку по оплаті за поставлений товар, в результаті чого у останнього обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 292 312,32 грн.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором не спростований відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 292 312,32 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати поставленого за договором товару, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 2 446,56 грн та інфляційні втрати в розмірі 11 623,01 грн.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі.
Суд перевіривши заявлену до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат встановив, що її розмір становить суму більшу, ніж заявлено позивачем, однак приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі 11 623,01 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір", з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи відповідача, які наведені у відзиві, не беруться судом до уваги, як такі що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та встановленими обставинами.
Крім того, в позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В підтвердження понесеного розміру витрат на правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правової (правничої) допомоги №11/УП/21 від 12.04.2021., укладений з Омельченко Олександром Миколайовичем та позивачем, рахунок-фактуру №11/УП/21 від 12.04.2021 на суму 3 000,00 грн., Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг №11/УП/21 від 13.04.2021, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Омельченком О.М., та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, копію свідоцтва КС№8275/10 від 08.10.2019 про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію ордеру №1052822 від 01.09.2020 на надання правничої (правової) допомоги, платіжне доручення №307586255 від 12.04.2021 на суму 3 000,00 грн.
За приписами ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підстав статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до ч. 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України відповідачем у відзиві на позовну заяву ґрунтовних заперечень з приводу неспівмірності, необґрунтованості та непропорційності до предмету спору заявлених витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн не викладено.
Приймаючи до уваги відсутність обґрунтованої заяви відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи сукупність доказів щодо витраченого адвокатом часу на підготовку позовної заяви, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст. 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Український папір" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код: 25394112) заборгованість в розмірі 292 312 грн 32 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 623 грн 01 коп., 3% річних у розмірі 2 446 грн 56 коп., судовий збір у розмірі 4 595 грн 89 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.06.2021
Суддя Л.Г. Пукшин