ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.06.2021Справа № 910/2160/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" (04028, м. Київ, проспект Правди, 85, код ЄДРПОУ 30266242)
до 1) Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) та
2) Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 3, код ЄДРПОУ 02231933)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання зняти майно з балансу,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Хоньків І.М.
Від відповідача-1: Зденик Т.В.
Від відповідача-1: Панченко
Від третьої особи: Зденик Т.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання зняти майно з балансу.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.02.2021 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
26.02.2021 до суду від позивача засобами поштового зв'язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Господарським судом міста Києва ухвалою від 03.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.03.2021.
24.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що Київська міська рада є представником територіальної громади м. Києва, яка приймає рішення в межах своїх повноважень. Відповідач-1 зазначає, що вказані рішення Київської міської ради були прийнято відповідно до статей 319, 327 Цивільного кодексу України, статті 21 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пункту 31 частини першої статті 26, частини п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2010 у справі № 6/188 та від 15.10.2010 у справі № 6/187-32/279, тобто фактично містило умови вказаних рішень судів (на сьогодні є чинними та набрали законної сили), а тому вказане рішення відповідає вимогам законодавства та вказаних судових рішень.?
29.03.2021 через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що відповідно до рішення Київської міської ради від 01 червня 2017 року № 421/2643 «Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» утворено Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом виділу управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини з Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Також відповідач-2 зазначає, що Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є правонаступником відповідного майна, прав та обов'язків Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у частині охорони культурної спадщини у місті Києві. Однак, нежитлові будинки на вул. Волоській/ Борисоглібській/ Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 (літ. Б і Ж) не передані Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та залишаються на балансі у Відповідача-2.
У підготовчому засіданні 31.03.2021 суд на місці ухвалив залучити до матеріалів справи дані відзиви на позовну заяву. Відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Разом з тим, 29.03.2021 від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачем Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У судовому засіданні 31.03.2021 представником відповідача-2 підтримано дане клопотання.
Представником відповідача-1 заперечень не наведено.
Представник позивача поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду, заперечень не навів, повідомив, щодо можливості залучення Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до участі у справі третьою особою, також повідомив, що позивачем не було заявлено жодних позовних вимог до останнього.
Представником відповідача-1 заперечень не наведено.
Судом відмовлено у задоволенні даного клопотання.
Судом поставлено на обговорення питання, щодо доцільності залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Представники сторін заперечень не навели.
З огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд визнав за необхідне залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 відкладено підготовче засідання на 14.04.2021; залучено до участі у справі Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2.
Через відділ діловодства суду 07.04.2021 та 08.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив та 08.04.2021 надійшли докази направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками.
У підготовчому засіданні 14.04.2021 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Суд на місці ухвалив залучити документи подані позивачем до матеріалів справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.05.2021.
У судовому засіданні 19.05.2021 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 02.06.2021.
У судовому засіданні 02.06.2021 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 16.06.2021.
Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2021 підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач-1 та відповідач-2 у засіданні суду 16.06.2021 проти позовних вимог заперечили в повному обсязі.
Третя особа у засіданні суду 16.06.2021 проти позовних вимог заперечили в повному обсязі.
16.06.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
16.02.2000 між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" (покупець) укладено договір купівлі-продажу будинку № 452, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця нежитловий будинок загальною площею 772,5 кв.м. по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 літера Ж (п. 1.1 договору); об'єкт проданий за ціною 700 910,00 грн (п. 1.5 договору); об'єкт приватизації є нововиявленою пам'яткою історії та культури (п. 1.6 договору).
Зазначений нежитловий будинок передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" за актом прийняття-передачі від 17.04.2000.
07 вересня 2001 року Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації» здійснило реєстрацію права власності на вказаний нежитловий будинок за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо".
Також 16.02.2000 між представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" (покупець) укладено договір № 451 купівлі-продажу будинку, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця нежитловий будинок загальною площею 397,6 кв.м. по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 літера Б (п. 1.1 договору); об'єкт проданий за ціною 398 161,00 грн (п. 1.5 договору); об'єкт приватизації є нововиявленою пам'яткою історії та культури (п. 1.6 договору).
Зазначений нежитловий будинок передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" за актом прийняття-передачі від 17.04.2000.
07 вересня 2001 року Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації» здійснило реєстрацію права власності на вказаний нежитловий будинок за товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у справі № 6/188 задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю " Пром-Експо ". Зокрема, Господарський суд м. Києва вирішив:
- викупити у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» у власність держави щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж), за ціною 700910 грн. за рахунок коштів, що знаходяться на спеціальних реєстраційних рахунках Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що відкриті в органах Державного казначейства України;
- припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж);
- передати щойно виявлений об'єкт культурної спадщини нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/ Набережно- Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж), у власність держави на баланс Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у місті Києві перерахувати на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» 700910 грн. за рахунок коштів, що знаходяться на спеціальних реєстраційних рахунках Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Позивач у позовній заяві зазначає, що з дати прийняття і до сьогоднішнього дня рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року у справі № 6/188 не виконано, викуп нежитлового будинку не здійснений, викупна вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» не сплачена, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» й надалі є власником нежитлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж), що в подальшому підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду в справі 910/10983/19 від 06 жовтня 2020 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 року у справі №6/187- 32/279 частково задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо". Зокрема, Господарський суд м. Києва вирішив:
- припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" на нерухому пам'ятку місцевого значення будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б;
- зобов'язати Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" нерухому пам'ятку місцевого значення будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б;
- розірвати договір купівлі-продажу будинку від 16.02.2000, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" та представництвом Фонду державного майна України в Подільському районі міста Києва (правонаступник Відділ приватизації комунального майна Подільського району міста Києва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №451;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" скласти та підписати з Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) акт приймання-передачі нерухомої пам'ятки місцевого значення будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, та передати на підставі цього акту приймання-передачі нерухому пам'ятку місцевого значення будинок, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Б, у власність держави на баланс Головному управлінню охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
- зобов'язати виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) передбачити кошти у сумі 398161,00 грн для Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для викупу в Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" нерухомої пам'ятки місцевого значення будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, (літера Б), у власність держави в особі Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Позивач зазначає, що з дати прийняття і до сьогоднішнього дня рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 р. у справі № 6/187-32/279 не виконано, викуп нежитлового будинку не здійснений, викупна вартість Товариству з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» не сплачена у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» й надалі є власником нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, (літера Б), що підтверджується постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 грудня 2020 року у справі №910/10985/19.
09 грудня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Котенко І.М. здійснено державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, (літера Б та літера Ж) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В серпні 2019 року Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірини Миколаївни та товариства з обмеженою відповідальністю "Пром- Експо" про скасування рішення державного реєстратора щодо вчинення державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" на будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж) на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2000 № 452 (справа № 910/10983/19).
В обґрунтування позову прокурор зазначив, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року в справі № 6/188, зокрема, припинено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» на щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" в рамках справи №910/10983/19 звернулось до Господарського суду м. Києва з зустрічним позовом до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» на нежитловий будинок площею 772,5 кв.м., який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж) та визнання незаконними дії Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" щодо реєстрації припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Пром -Експо» на нежитловий будинок, який знаходиться за адресою м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно- Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/10983/19 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю та у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Зазначене рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/10983/19 мотивовано тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у справі № 6/188 виконано не було, право власності на спірний нежитловий будинок від TОB «Пром-Експо» до держави в особі позивачів за первісним позовом чи будь-яких інших осіб не переходило, а сам спірний нежитловий будинок, відповідно, не вибував із власності товариства з обмеженою відповідальністю "Пром- Експо", а тому суд першої інстанції розцінив вимоги як первісного, так і зустрічного позову передчасними.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 року у справі № 910/10983/19 рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні зустрічного позову щодо визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" права власності на нежитловий будинок загальною площею 772,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, (літера Ж).
В цій частині прийнято нове рішення, яким зустрічний позов задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" право власності на нежитловий будинок загальною площею 772,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, (літера Ж).
Також постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 року у справі № 910/10983/19 встановлено, що право власності на нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: м. Київ, Волоська/Борисоглібська/Набережно - Хрещатицька, 2/21/19 (літера Ж) ніколи не переходило до держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як правонаступника Головного управління культурної спадщини та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та не вибувало із власності товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо".
В серпні 2019 року Заступник Генерального прокурора звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Котенко Ірини Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" про скасування рішення державного реєстратора щодо вчинення державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" на будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/На-6ережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2000 № 451 (справа № 910/10985/19).
В обґрунтування позову Заступник Генерального прокурора зазначив, що рішенням Господарського суду м. Києва від 15.10.2010 року в справі № 6/187-32/279, зокрема, припинено право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром- Експо» на нерухому пам'ятку місцевого значення, а саме: будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" в рамках справи №910/10985/19 звернулось до Господарського суду м. Києва з зустрічною позовною заявою до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації та Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання дій незаконними та визнання за товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» права власності на будівлю за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 року у справі № 910/10985/19 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю та у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 року у справі № 910/10985/19 мотивовано тим, що на думку суду, подані до суду позови (як первісний, так і зустрічний) є передчасними, враховуючи факт невиконання позивачами в справі № 6/187- 32/279 рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 року, оскільки резолютивна частина останнього, а саме: розірвання договору купівлі-продажу, припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» на спірний об'єкт нерухомого майна та передачу його за актом приймання-передачі позивачам, мають бути виконані з відкладальною умовою, тобто за умови виконання позивачами вимоги про викуп у товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» спірного об'єкта нерухомого майна. Також судом встановлено, що саме внаслідок не виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 року в справі № 6/187- 32/279 держаним реєстратором (нотаріусом) було правомірно здійснено державну реєстрацію нежитлового будинку в державному реєстрі речових прав за товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо».
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2010 у справі №6/187-32/279 в частині зобов'язання Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупити у товариства з обмеженою відповідальністю «Пром- Експо» спірний об'єкт нерухомого майна не виконано, право власності на спірний нежитловий будинок від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» до держави в особі позивачів за первісним позовом чи будь-яких інших осіб не переходило, а сам спірний нежитловий будинок, відповідно, не вибував із власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо», відтак суд першої інстанції розцінив вимоги зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» передчасними.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 року у справі № 910/10985/19 рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 року частково скасовано. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» до Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання дій незаконними та визнання права власності задоволено. Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» на нежитловий будинок площею 397,6 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набереж-но-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
Також постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 року у справі № 910/10985/19 встановлено, що право власності на нежитловий будинок за адресою: м. Київ, Волоська/Борисоглібська / Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б) ніколи не переходило до держави в особі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як правонаступника Головного управління культурної спадщини та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як і ніколи не вибувало із власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо».
Позивач у позовній заяві зазначає, що 05 листопада 2019 року під час ознайомлення з матеріалами справ № 910/10983/19 та № 910/10985/19 останній дізнався про те, що Київська міська рада 1 листопада 2012 року прийняла рішення № 298/8582 «Про включення до комунальної власності територіальної громади міста Києва щойно виявлених об'єктів культурної спадщини - нежитлових будинків (літери «Б» і «Ж») на вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 у Подільському районі міста Києва», а також 22 травня 2013 року прийняла рішення № 396/9453 «Про внесення змін до деяких рішень Київської міської ради».
Позивач вважає, що відповідач-1 зазначеними рішеннями, протиправно, без належних на те повноважень, розпорядився об'єктами, що належать позивачу на праві приватної власності, та включив спірні об'єкти нерухомого майна до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, передбаченого Додатком № 1 до рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад міста Києва».
Звертаючись до суду з даним позовом, у зв'язку з тим, що вказані рішення відповідача-1 грубо порушують права позивача як власника спірних об'єктів, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 1 листопада 2012 року №298/8582 «Про включення до комунальної власності територіальної громади міста Києва щойно виявлених об'єктів культурної спадщини - нежитлових будинків (літери «Б» і «Ж») на вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 у Подільському районі міста Києва», визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 396/9453 «Про внесення змін до деяких рішень Київської міської ради», визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради IX сесії XXIII скликання "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" від 27 грудня 2001 року N 208/1642 в частині позицій 1338 та 1339 розділу «НЕЖИЛІ БУДІВЛІ, ПРИМІЩЕННЯ» Додатка 1 щодо включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлової будівлі за адресою: вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літера «Б» площею 397,6 кв.м. та нежитлової будівлі за адресою: вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літера «Ж» площею 772,5 кв.м. та зобов'язати Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Ідентифікаційний код: 02231933) зняти з балансу нежитлову будівлю за адресою: вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літера «Б» площею 397,6 кв.м. та нежитлову будівлю за адресою: вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літера «Ж» площею 772,5 кв.м.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданнями господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретними матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
До господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, не визнано чи оспорюється. Разом з тим, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та(або) інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За приписами ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" є власником двох нежитлових будинків, зокрема, нежитлового будинку загальною площею 772,5 кв.м. по вул. Волоська/ Борисоглібська/ Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 літера Ж та нежитлового будинку загальною площею 397,6 кв.м. по вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 літера Б.
Право власності позивача на спірні об'єкти підтверджується договором купівлі- продажу будинку № 452 від 16 лютого 2000 року та договором купівлі-продажу будинку № 451 від 16 лютого 2000 року.
Крім того, факт належності спірних об'єктів на праві приватної власності саме позивачу підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 242920356 від 27.01.2021 року.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що факт належності спірних об'єктів позивачу на праві приватної власності підтверджується:
- постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 910/10983/19, якою визнано за позивачем право власності на нежитловий будинок загальною площею 772,5 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літ. Ж;
- постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 грудня 2020 року у справі № 910/10985/19, якою визнано право власності позивача на нежитловий будинок площею 397,6 кв.м, який знаходиться за адресою:м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19 (літера Б).
Положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, судові рішення та постанови Північного апеляційного господарського суду у справах № 910/10983/19 та № 910/10985/19 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даних справах, не можуть йому суперечити.
В порядку реалізації положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України № 311 від 05.11.1991 року "Про розмежування майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", рішення Київської міської ради № 71/1505 від 06.09.2001 "Про хід адміністративно-територіальної реформи в м. Києві", з метою забезпечення формування комунальної власності районів м. Києва Київська міська рада на IX сесії XXII скликання 27 грудня 2001 року ухвалила рішення № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва». Додатком 1 до вказаного рішення затверджений перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва.
В подальшому у зазначене рішення Київської міської ради неодноразово вносились зміни якими перелік комунального майна територіальної громади міста Києва постійно доповнювався і станом на сьогоднішній день Додатком 1 до рішення Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 передбачений вичерпний перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва. Перебування того чи іншого об'єкта нерухомого майна в переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва, з точки зору діючого законодавства, є фактичним встановленням Київською міською радою за собою (як уповноваженого органу місцевого самоврядування територіальної громади міста Києва) титулу власника такого об'єкта як об'єкта комунальної власності.
1 листопада 2012 року, посилаючись на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 6/188 та від 15.10.2010 року у справі № 6/187-32/279, Київська міська рада прийняла рішення № 298/8582 «Про включення до комунальної власності територіальної громади міста Києва щойно виявлених об'єктів культурної спадщини - нежитлових будинків (літери «Б» і «Ж») на вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 у Подільському районі міста Києва».
Оскаржуваним рішенням Київської міської ради від 01.11.2012 року № 298/8582 вирішено:
1. Включити до комунальної власності територіальної громади міста Києва щойно виявлені об'єкти культурної спадщини - нежитлові будинки (літери «Б» і «Ж») на вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 у Подільському районі міста Києва та закріпити за Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на праві оперативного управління після виконання пункту 2 цього рішення.
2. Головному управлінню охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупити у товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» щойно виявлені об'єкти культурної спадщини - нежитлові будинки (літери «Б» і «Ж») на вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 у Подільському районі міста Києва.
3. Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити організаційно-правові заходи щодо приймання-передачі щойно виявлених об'єктів культурної спадщини згідно з пунктом 2 цього рішення в установленому законодавством України порядку.
4. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) виділити Головному управлінню охорони культурної спадщини 10 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кошти з міського бюджету у сумі 1099071,00 грн для викупу у товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» нежитлових будинків, зазначених у пункті 2 цього рішення.
Згідно з пунктом першим оскаржуваного рішення від 01.11.2012 року № 298/8582 включення до комунальної власності територіальної громади міста Києва щойно виявлених об'єктів культурної спадщини - нежитлових будинків (літери «Б» і «Ж») на вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно- Хрещатицькій, 2/21/19 у Подільському районі міста Києва (далі за текстом - спірні об 'єкти) та закріплення спірних об'єктів за Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на праві оперативного управління мало відбутися з відкладальною умовою - лише після виконання пункту 2 цього рішення, зокрема, здійснення Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) викупу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» спірних об'єктів.
Положеннями статті 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та статті 352 ЦК України закріплено та прямо зазначено, що «викуп» є одним із похідних способів набуття права власності, що передбачає оплатний перехід від однієї особи до іншої права власності на об'єкт нерухомого майна, що є об'єктом культурної спадщини. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» закріплено та надано визначення терміну «викуп», а саме викуп - це спосіб продажу об'єкта приватизації одному покупцю.
Отже, обов'язковою передумовою реалізації пункту першого оскаржуваного Рішення від 01.11.2012 року № 298/8582 в частині включення до комунальної власності територіальної громади міста Києва спірних об'єктів являється виконання Головним управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обов'язку щодо викупу спірних об 'єктів та здійснення оплати власнику спірних об'єктів викупної ціни в повному обсязі та у встановлений судом спосіб.
Вимоги рішень Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 6/188 та від 15.10.2010 року у справі № 6/187-32/279 в частині викупу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» спірних об'єктів виконані не були, викупна ціна за спірні об'єкти їх власнику сплачена не була, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» й надалі залишалося власником спірних об'єктів.
Проте, 22 травня 2013 року Київська міська рада прийняла рішення № 396/9453 «Про внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» (далі за текстом - оскаржуване рішення від 22.05.2013 року№ 396/9453) яким, незважаючи на невиконання вимог рішень Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 6/188 та від 15.10.2010 року у справі № 6/187-32/279 та вимог оскаржуваного Рішення від 01.11.2012 року № 298/8582 щодо викупу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» спірних об'єктів, Київська міська рада вирішила:
1. Внести зміни до рішення Київської міської ради від 01 листопада 2012 року № 298/8582 «Про включення до комунальної власності територіальної громади міста Києва щойно виявлених об'єктів культурної спадщини - нежитлових будинків (літери «Б» і «Ж») на
вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 у Подільському районі міста Києва», а саме: у пункті 1 слова та цифру «після виконання пункту 2 цього рішення» виключити.
2. Розділ «НЕЖИЛІ БУДІВЛІ, ПРИМІЩЕННЯ» додатка 1 до рішення Київської міської
ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» після позиції 1337 доповнити новими позиціями 1338 та 1339 такого змісту:
N п/п АДРЕСА ПЛОЩА ПРИМІТКА
1338 вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-
Хрещатицька, 2/21/19, літера «Б» 397,6
1339 вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-
Хрещатицька, 2/21/19, літера «Ж» 772,5
3. Доручити Управлінню охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у встановленому порядку здійснити реєстрацію відповідного речового права на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини - нежитлові будинки (літери «Б» і «Ж») на вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно- Хрещатицькій, 2/21/19 Подільському районі міста Києва.
Частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Однак, судом встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення від 22.05.2013 року №396/9453, Київська міська рада проігнорувала вимоги рішень Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 6/188 та від 15.10.2010 року у справі № 6/187-32/279 та вимоги власного рішення (оскаржуваного Рішення від 01.11.2012 року № 298/8582) щодо обов'язкового викупу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром- Експо» спірних об'єктів, порушуючи приписи статті 41 Конституції України, пункту 5 частини 1 статті 346, частини 4 статті 352 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини», без будь- яких на те законних повноважень, фактично розпорядилася об'єктами приватної власності. Протиправно та без належної компенсації законному власнику включила спірні об'єкти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Пром- Експо» до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Тобто, при прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада повинна приймати рішення лише в межах своїх повноважень.
Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування варто звертати увагу на те чи прийняті (вчинені) такі рішення на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з інформаційною довідкою № 242920356 від 27.01.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на теперішній час нежитловий будинок загальною площею 397,6 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно- Хрещатицька, 2/21/19, (літера Б) та нежитловий будинок загальною площею 397,6 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно- Хрещатицька, 2/21/19, (літера Ж) зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо».
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвен¬ції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Крім того, в Україні відносини, пов'язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що Київська міська рада, приймаючи рішення про включення спірних об'єктів до комунальної власності територіальної громади міста Києва порушила права Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо», оскільки такі рішення Київської міської ради викликають спір стосовно правового статусу спірних об'єктів та оспорювання нею права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» на спірні об'єкти.
Крім того, зважаючи на приписи пункту 44 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», включення Київською міською радою того чи іншого об'єкта нерухомості до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва (Додаток № 1 до рішення Київради від 27 грудня 2001 року № 208/1642) являється підставою для державної реєстрації речового права територіальної громади міста Києва на такий об'єкт.
Відповідно до статті 60 даного Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування, в порядку, встановленому законом.
Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» не передавало безоплатно та не продавало в комунальну власність територіальній громаді міста Києва спірні об'єкти.
Крім того, посилання Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 6/188 та від 15.10.2010 року у справі № 6/187-32/279 як на підставу виникнення права комунальної власності на спірні об'єкти є безпідставним у зв'язку з тим, що наведені рішення Господарського суду міста Києва виконані не були, а тому право приватної власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» на спірні об'єкти не припинялося та зберігається за ним і станом на сьогоднішній день.
Крім того, як вбачається з рішень Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 6/188 та від 15.10.2010 року у справі № 6/187-32/279, судом вирішено передати спірні об'єкти у власність держави на баланс Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Тобто, Господарським судом міста Києва прийнято рішення про передачу спірних об'єктів саме в державну, а не комунальну власність, і така передача спірних об'єктів повинна відбутися лише у випадку та після здійснення попереднього викупу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо» цих об'єктів.
Статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» встановлено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність.
Відповідно до приписів частини 1 статті 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача нерухомого майна (будівель, споруд, об'єктів незавершеного будівництва) державної власності у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
Крім того, судом встановлено, що також рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно № 24291517 від 09 вересня 2015 року та № 24290309 від 09 вересня 2015 року останній відмовив у державній реєстрації права комунальної власності на спірні об'єкти за Київською міською радою. Причиною відмови в обох рішеннях державного реєстратора зазначено те, що заяву про державну реєстрацію подано для проведення державної реєстрації об'єкта нерухомості на праві комунальної власності за Київською міською радою, тоді як рішеннями Господарського суду міста Києва вирішено передати спірні об'єкти у власність держави.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
За приписами статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального 0 кодексу України передбачено право звернення юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Твердження відповідача-1 про те, що оспорювані рішення Київської міської ради були прийняті та відповідають вимогам ст. 319, 327 Цивільного кодексу України, ст. 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та враховують рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2010 року у справі № 6/188 та від 15.10.2010 року у справі № 6/187-32/279, суд визнає помилковими, оскільки такі твердження спростовуються встановленими вище обставинами та фактами, зокрема, позивач набув право власності на спірні об'єкти 16 лютого 2000 року та таке право власності ніколи не припинялося.
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Крім того, в Україні відносини, пов'язані із набуттям, зміною, припиненням права власності та його захистом, зокрема, регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статею 317 ЦК України визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
З огляду на те, що Київською міською радою порушено права та обов'язки позивача, як власника спірних об'єктів, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Експо».
При цьому суд враховує, що за змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 Цивільний кодексу України.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.
За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відзначалося, що «суди не покликані вирішувати будь-які питання, які виникають з усіх можливих правовідносин (наприклад, з політичних правовідносин). Функцією суду є розгляд і вирішення юридичних конфліктів, тобто юридичних спорів».
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 369/10789/14-ц (Постанова від 13.10.2020 року).
Як встановлено судом вище, будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/ Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, (літера Ж) та будинок за адресою: м. Київ, вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, (літера Б) знаходяться на балансі Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Питання здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації, відчуження майна, що належить територіальній громаді міста Києва та майнових прав у випадках, встановлених законодавством, передачі комунального майна в оренду та користування; повернення у власність територіальної громади міста Києва комунального майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з комунальної власності з порушенням законодавства, відповідно до Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.12.2012 № 2383 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.07.2020 № 983), належать до повноважень Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Зазначене не спростовує того, що нежитлові будинки по вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 (літ. Б і Ж) залишаються на балансі у відповідача-2, оскільки порядок зняття з балансу цих будинків не впливає на задоволення позовної вимоги позивача про зобов'язання Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зняти з балансу спірний об'єкт.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, з метою ефективності судового провадження та захисту прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зняти з балансу спірний об'єкт підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо задоволення позовних вимог.
Враховуючи зазначене вище, доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" в повному обсязі.
Судові витрати, у які позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 1 листопада 2012 року № 298/8582 «Про включення до комунальної власності територіальної громади міста Києва щойно виявлених об'єктів культурної спадщини - нежитлових будинків (літери «Б» і «Ж») на вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій, 2/21/19 у Подільському районі міста Києва».
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 396/9453 «Про внесення змін до деяких рішень Київської міської ради».
4. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради IX сесії XXIII скликання "Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" від 27 грудня 2001 року N 208/1642 в частині позицій 1338 та 1339 розділу «НЕЖИЛІ БУДІВЛІ, ПРИМІЩЕННЯ» Додатка 1 щодо включення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва нежитлової будівлі за адресою: вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літера «Б» площею 397,6 кв.м. та нежитлової будівлі за адресою: вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літера «Ж» площею 772,5 кв.м.
5. Зобов'язати Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Ідентифікаційний код: 02231933) зняти з балансу нежитлову будівлю за адресою: вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літера «Б» площею 397,6 кв.м. та нежитлову будівлю за адресою: вул. Волоська/Борисоглібська/Набережно-Хрещатицька, 2/21/19, літера «Ж» площею 772,5 кв.м.
6. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" (04028, м. Київ, проспект Правди, 85, код ЄДРПОУ 30266242) судовий збір в розмірі 6 810 (шість тисяч вісімсот десять) грн 00 коп.
7. Стягнути з Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 3, код ЄДРПОУ 02231933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Експо" (04028, м. Київ, проспект Правди, 85, код ЄДРПОУ 30266242) судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
8. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Повний текст рішення складено 24.06.2021
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Суддя І.О. Андреїшина