ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2021Справа № 910/6559/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/6559/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ."
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
22 квітня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (позивач) надійшла позовна заява № 677-15/2 від 13.08.2020 року до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." (відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 21 285,53 грн. (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят п'ять гривень 53 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3451042 від 26.12.2018 року, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Opel Zafira", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6559/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
18.05.2021 року через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-01/16532 від 11.05.2021 року.
21.05.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 51-3764 від 18.05.2021 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що відповідно до звіту № 90 від 22.07.2019 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 19 159,00 грн., відповідач розглянув претензію позивача та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 19 158,00 грн.
26.05.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 307-15/2 від 20.05.2021 року «Про збільшення позовних вимог», в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь 25 824,57 грн. (страхового відшкодування - 21 285,53 грн., пені -1652,83 грн., 3% річних - 731,59 грн. та інфляційних витрат - 2154,62 грн.).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст. 46, 252 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.
Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнятою господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 25 824,57 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
26.12.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" (надалі - позивач, страховик) та Приватним акціонерним товариством «Запоріжвогнетрив» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3451042 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідний страховий випадок настав 07.07.2019 року за участю застрахованого позивачем автомобіля "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Opel Zafira", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "Opel Zafira", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 при зустрічному роз'їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався на зустріч, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно зі звітом № 90 від 22.07.2019 року та ремонтної калькуляції № 09-0719 від 22.07.2019 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 19 159,00 грн.
Відповідно до рахунку № СВА-К-000000004768 від 12.07.2019 року ТОВ «Восток Автомир» та ремонтної калькуляції № 5408 від 11.07.2019 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 21 285,53 грн.
Страховим актом № F-5735/1 від 02.09.2019 року затверджено суму страхового відшкодування, яка підлягала виплаті у розмірі 21 285,53 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 21 285,53 грн. згідно платіжного доручення № 7205 від 08.10.2019 року.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.10.2019 року у справі № 263/12544/19 (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 вимог п. 13.3. Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України "Про страхування".
Судом встановлено, що відносини між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ.", як страховиком та власником автомобіля "Opel Zafira", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/685302.
Таким чином, до спірних правовідносин є обґрунтованим застосування ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу "Opel Zafira", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (п. 21.1. ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля "Opel Zafira", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АО/685302, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "Opel Zafira", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із претензією № 818-15/2 від 04.12.2019 року про виплату страхового відшкодування у розмірі 21 285,53 грн., виплаченого позивачем за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.07.2019 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0318627792336 претензію № 818-15/2 від 04.12.2019 року було вручено уповноваженому представнику відповідача - 09.12.2019 року.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
З огляду на приписи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» граничний строк на виплату суми страхового відшкодування за приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" сплинув 09.03.2020 року.
В свою чергу, відповідач вказує, що розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті за наслідками спірної дорожньо-транспортної пригоди, за розрахунками відповідача, становить 19 158,00 грн. На твердження відповідача, в спірних правовідносинах належним доказом, який підтверджує розмір завданих збитків є звіт № 90 від 22.07.2019 року.
Крім того, відповідач вказав, що прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 19 158,00 грн.
Однак, як встановлено судом, у межах встановленого строку (90 днів) відповідач позивачу страхове відшкодування не сплатив.
Суд з твердження відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, не погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В даному випадку слід враховувати, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 року у справі № 911/482/17 відзначив, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При визначенні розміру заподіяної шкоди суд виходить із вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля "Toyota Camry", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно із сумою, яка вказана у рахунку № СВА-К-000000004768 від 12.07.2019 року ТОВ «Восток Автомир» та ремонтної калькуляції № 5408 від 11.07.2019 року.
Так, у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 року у справі № 922/4013/17 зроблено висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, рахунок № СВА-К-000000004768 від 12.07.2019 року ТОВ «Восток Автомир» та ремонтна калькуляція № 5408 від 11.07.2019 року визнаються судом достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з огляду на те, що полісом № АО/685302 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 100 000,00 грн. і франшизу в сумі - 0,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу "Opel Zafira", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 21 285,53 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 1652,83 грн., 3% річних у розмірі 731,59 грн. та інфляційні витрати у розмірі 2154,62 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 вказаного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Судом встановлено, що відповідач мав здійснити страхове відшкодування у строк до 09.03.2020 року. Отже, починаючи з 10.03.2020 року відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
При цьому, позивач здійснює нарахування пені з 04.03.2020 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок пені, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за період з 10.03.2020 року по 04.09.2020 року.
Здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1576,06 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 76,77 грн. позивачу належить відмовити.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку суброгації, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15.
Як вже було встановлено судом вище, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 10.03.2020 року.
Судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що оскільки у 2020 році 366 днів, вірним буде наступний розрахунок 3% річних за період з 10.03.2020 року по 31.12.2020 року: 21 285,53 грн. х 3 х 297 (кількість днів прострочення) / 366 / 100 = 518,18 грн., за період з 01.01.2021 року по 26.04.2021 року: 21 285,53 грн. х 3 х 116 (кількість днів прострочення) / 365 / 100 = 202,94 грн., загальна сума 3% річних становить 721,12 грн., в іншій частині стягненні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 10,47 грн. позивачу належить відмовити.
В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло з 10.03.2020 року, правомірним є нарахування інфляційних витрат за період з березня 2020 року. Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, суд встановив, що загальна сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 1991,68 грн., в іншій частині стягненні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 162,94 грн. позивачу належить відмовити.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 25 574,39 грн., з них: страхового відшкодування - 21 285,53 грн. (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят п'ять гривень 53 копійки), пені - 1576,06 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість гривень 06 копійок), 3% річних - 721,12 грн. (сімсот двадцять одна гривня 12 копійок) та інфляційних витрат - 1991,68 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна гривня 68 копійок).
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2248,01 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ." (ідентифікаційний код 32404600, адреса: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 4, корпус 6А) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА": (ідентифікаційний код 13490997, адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 97-А) грошові кошти: страхового відшкодування - 21 285,53 грн. (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят п'ять гривень 53 копійки), пені - 1576,06 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість гривень 06 копійок), 3% річних - 721,12 грн. (сімсот двадцять одна гривня 12 копійок), інфляційних витрат - 1991,68 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна гривня 68 копійок) та судовий збір - 2248,01 грн. (дві тисячі двісті сорок вісім гривень 01 копійка).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 24.06.2021р.
Суддя О.В. Котков