ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.06.2021Справа № 910/6486/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення 14 614,45 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій" про стягнення 14 614,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 2299 від 02.12.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6486/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
06.05.2021 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення на позов, відповідно до яких позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі суд рекомендованим листом з повідомленням про вручення направив ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33В, та на адресу, визначену за матеріалами справи: 01034, м. Київ, вул. Гончара, 55, кв. 43.
Проте конверти із копіями ухвал суду повертануся на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу у зв'язку з відсутністю адресата за вказаними адресами.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, з огляду на підставу повернення до суду конвертів з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою останньому.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 26.04.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.12.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", як підприємством, та Громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій", як орендарем, укладено договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду № 2299 (далі - договір).
Згідно з пунктами 1.1, 2.1 договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 22.09.2016 № 39/1043 "Про передачу в оренду без проведення конкурсу нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва" передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 85,60 кв. м. (прибудова), що знаходяться за адресою: м. Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 33 літ. В, В1 для розміщення громадської організації інвалідів та ветеранів, яка здійснює безкоштовну психологічну, соціальну допомогу, реабілітацію та адаптацію осіб - учасників АТО (далі - об'єкт оренди) та перебуває на балансі підприємства.
Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
На виконання умов договору 02.12.2016 сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна в орендне користування.
Відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 і становить 1 грн. без урахування ПДВ.
Крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за листопад 2016року складає: 950 грн.,63 коп. на місяць та компенсацію витрат підприємства в сумі 227,70 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати платежів за договором №2299 від 02.12.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, та компенсацією витрат підприємства., інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди (найму), який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи (акт приймання-передачі нерухомого майна від 27.07.2018) підтверджується факт передачі орендодавцем та балансоутримувачем в оренду майна, що є об'єктом оренди за договором.
За змістом ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (який був чинний станом на дату укладення договору) передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст.19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Порядок сплати орендної плати та інших платежів за договором №2299 від 02.12.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду сторони визначили у розділі 3 договору.
Як вже зазначалось судом, відповідно до п.3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 і становить 1 грн. без урахування ПДВ.
Крім орендної плати, як погодили сторони в договорі, орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, яка за листопад 2016 року складає: 950,63 грн на місяць, компенсацію витрат підприємства, яка за листопад 2016 року складає 227,70 грн. на місяць. (п.3.1.1 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п.3.2 договору).
Відповідно до п.п. 3.5, 3.6, 3.7 договору додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою. Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.
Цей Договір згідно п. 9.1 є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 02 грудня 2016 року по 30 листопада 2019 року. (п. 9.1 договору)
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.7 договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі за договором до 5-го числа поточного місяця за поточний місяць.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.03.2020 по 31.12.2020 позивачем було нараховано компенсацію витрат підприємствав сумі 2 732,40 грн. та витрат підприємства за користування земельною ділянкою в сумі 10 708,65 грн. Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати платежів за договором є таким, що настав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2021, яке набрало законної сили 03.03.2021, позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено повністю. Виселено Громадську організацію "Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій" з орендованого майна, а саме: нежитлових приміщень у будинку № 33, літ. В В1 на вул. Ярославів Вал загальною площею 85,60 кв.м відповідно до договору оренди від 02.12.2016 № 2299.
Відповідно до п. 3.12 договору у разі припинення (розірвання) договору орендар (відповідач) сплачує орендну плату, компенсацію витрат підприємства та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об'єкта за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє відповідача (орендаря) від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, компенсацією витрат підприємства та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою яка виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, позивачу.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем вірно та правомірно визначено суму основного боргу із сплати компенсації витрат підприємства у розмірі 2 732,40 грн. та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 10 708,65 грн. за спірний період.
Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення основного боргу із сплати компенсації витрат підприємства у розмірі 2 732,40 грн. та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у розмірі 10 708,65 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 591,25 грн. за період з 30.06.2020 по 01.12.2020, 3 % річних у розмірі 171,99 грн. та інфляційних в сумі 410,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором у період з 01.03.2020 по 31.12.2020.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою на користь балансоутримувача орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, яка обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, приписами вказаних норм передбачено зобов'язання боржника сплатити пеню, 3% річних та інфляційні, які нараховуються на несвоєчасно виконане грошове зобов'язання, а не на загальну суму боргу.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правильність нарахування позивачем до стягнення пені у розмірі 591,25 грн., 3 % річних у розмірі 171,99 грн. та інфляційних в сумі 410,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання учасників бойових дій" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-В; ідентифікаційний код 40018778) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 2 732 грн. 40 коп. заборгованості з компенсації витрат підприємства, 10 708 грн. 65 коп. заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 591 грн. 25 коп. пені, 171 грн. 99 коп. 3% річних, 410 грн. 16 коп. інфляційних та 2 270 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.06.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко