номер провадження справи 33/44/21
22.06.2021 Справа № 908/990/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.
При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.
Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/990/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 52, а/с № 306)
про стягнення суми
за зустрічним позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с № 306)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29)
про стягнення суми
За участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Чорний О.А., довіреність б/н від 22.01.2020;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Андрієва О.В. (самопредставництво) - Витяг з ЄДР
12.04.2021 у Господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 206 від 05.04.2021) Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” про стягнення 138307,29 грн., з яких: 48601,09 грн. основна заборгованість, 74796,32 грн. індекс інфляції, 14909,88 грн. 3% річних.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/990/21 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.04.2021 у справі № 908/990/21 вказана позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.
До суду 27.04.2021 від позивача надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.04.2021 суддею Мірошниченко М.В. відкрите провадження у справі № 908/990/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” про стягнення 138307,29 грн., заборгованості, яка виникла за договором поставки № 20/05/62 від 31.03.2020. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 25.05.2021.
14.05.2021 до Господарського суду Запорізької області від Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” надійшла зустрічна позовна заява (вих. № 3370/15 від 05.05.2021) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” про стягнення 48569,04 грн. пені за прострочення поставки продукції за договором поставки № 20/05/62 від 31.03.2020.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2021 зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.05.2021 суддею Мірошниченко М.В. прийнято зустрічну позовну заяву (вих. № 3370/15 від 05.05.2021) Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” про стягнення 48569,04 грн. пені за прострочення поставки. Вимоги за зустрічним позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон”, що розглядаються у справі № 908/990/21. Здійснено перехід до розгляду справи № 908/990/21 за правилами загального позовного провадження. Розгляд зустрічної позовної заяви призначено разом із первісним позовом у підготовчому засіданні, яке призначено на 25 травня 2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” про участь у судовому засіданні 25.05.2021 о 12 год. 30 хв. по справі № 908/990/21 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.05.2021 підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.06.2021.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.06.2021 відмовлено у задоволенні клопотання вих. № 434 від 10.06.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” про участь у судовому засіданні 22.06.2021 в режимі відеоконференції у справі № 908/990/21.
У судове засідання 22.06.2021 з'явилися представники сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 22.06.2021 справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 20/05/62 від 31.03.2020, ст.ст. 15, 526, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України.
Відповідач за первісним позовом у відзиві, що надійшов до суду 21.05.2021, зазначив про неправильний розрахунок 3% річних, навівши контррозрахунок. Просив зменшити суму 3% річних до 7000,00 грн.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 28.05.2021, позивач не заперечив проти розрахованого відповідачем розміру 3% річних у сумі 14381,61 грн.
Зустрічний позов обґрунтований порушенням строків поставки продукції, встановлених договором поставки № 20/05/62 від 31.03.2020, ст.ст.20, 193, 216, 217, 230, 231 ГК України, ст.ст. 526, 530 ЦК України.
У відзиві, що надійшов до суду 28.05.2021, відповідач за зустрічним позовом визнав позовні вимоги ВП «Атоменергомаш» ДП НАЕК «Енергоатом» про стягнення пені у сумі 48569,04 грн.
31.05.2021 до суду від позивача за первісним позовом надійшла заява у порядку ст. 129 ГПК України, згідно якої надані докази судових витрат, які позивач сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
22.06.2021 від відповідача за первісним позовом надійшло заперечення на заяву.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Селтон” (постачальник, позивач за первісним позовом) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (замовник, відповідач за первісним позовом) укладений договір поставки № 20/05/62 від 31.03.2020.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у передбачені даним договором строки покупцю продукцію: адсорбент вугільний активований згідно з ТВ-П.43.26.004-18 активоване вугілля RNII 1026 у кількості 2,6 т на загальну суму 3237936,00 грн., а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказану продукцію.
Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору складає 3237936,00 грн. у т.ч. ПДВ 539656,00 грн.
Згідно з п. 4.1 оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).
Відповідно до п. 5.1 поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.05.2020. Додатковою угодою № 1 від 29.04.2020 сторони домовилися подовжити строк поставки продукції до 01.10.2020.
Згідно з п. 10.1 договір вважається укладеним з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє 5,5 років.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію на загальну суму 3237936,00 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № СЛТ596 від 13.10.2020, копія якої міститься у справі. У накладній зазначено, що продукція отримана 16.10.2020.
Також у матеріалах справи наявна копія прибуткового ордеру № ПН0000542 від 16.10.2020 щодо отримання активованого вугілля RNII 1026 у кількості 2,6 т на загальну суму 3237936,00 грн.
Відповідач за первісним позовом у відзиві визнав обставини укладення між сторонами у справі договору поставки № 20/05/62 та отримання ним товару.
Як зазначено сторонами, датою завершення приймання продукції покупцем було 03.11.2020, що також підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідач за первісним позовом розрахувався за продукцію частково, оплативши 1619968,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 412 від 26.02.2021 та 1569366,91 грн. згідно з платіжним дорученням № 902 від 01.03.2021.
Таким чином, заборгованість з оплати за поставлену продукцію склала 48601,09 грн., яку позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як встановлено судом, позивач за первісним позовом поставив відповідачу продукцію на загальну суму 3237936,00 грн., яка була оплачена відповідачем частково. Заборгованість склала 48601,09 грн., розмір якої відповідач не заперечив.
Доказів сплати основної заборгованості у сумі 48601,09 грн. сторонами суду не подано.
Враховуючи наведене, з відповідача за первісним позовом на користь позивача слід стягнути 48601,09 грн. основного боргу.
Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 74796,32 грн. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період із січня по лютий 2021, та 14909,88 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 04.01.2021 по 05.04.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Суд перевірив розрахунок 3% річних та визнає його неправильним, оскільки він містить арифметичні помилки. Так, позивачем неправильно визначено початок розрахунку 3% річних - 04.01.2021. У даному випадку суд погоджується з запереченнями відповідача щодо того, що останнім днем для оплати продукції, з урахуванням ст.ст. 252, 254 ЦК України, було 04.01.2021, відтак, 3% річних слід нараховувати за період, починаючи з 05.01.2021. Також 3% річних позивач нарахував на суму боргу 1617968,00 грн. за період із 27.02.2021 по 01.03.2021, що є неправильним, оскільки 01.03.2021 відповідачем було здійснено часткову оплату, таким чином 3% річних слід нараховувати по 28.02.2021 включно.
Згідно зробленого судом перерахунку загальна сума 3% річних склала 14244,63 грн., у стягненні 665,25 грн. 3% річних судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю позову у цій частині.
Стосовно нарахованої суми 74796,32 грн. втрат від інфляції суд зазначає таке.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, та визнає його неправильним. Згідно зробленого судом перерахунку інфляційні втрати у межах заявленого позивачем періоду склали 74893,46 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, з відповідача за первісним позовом на користь позивача стягується 74796,32 грн. інфляційних втрат.
Таким чином, первісний позов ТОВ «Селтон» у цілому судом задовольняється частково.
Відповідач за первісним позовом просив зменшити суму 3% річних до 7000,00 грн. та інфляційних втрат до 30000,00 грн. В обґрунтування клопотання посилався на ст. 233 ГК України, зазначив, що прострочення оплати продукції обумовлено критичним фінансовим станом відповідача, який склався у зв'язку з поширенням у світі та на території України пандемії коронавірусу.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Суд відмовляє у клопотанні відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, оскільки передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки викладено, зокрема, у постановах ВП ВС від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.
З відповідача за первісним позовом стягується 2270,00 грн. судового збору.
Відповідно до первісного позову позивач просив стягнути з відповідача на його користь 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відтак, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що визначено частиною 6 статті 126 ГПК України.
У відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У матеріалах справи міститься копія договору № б/н від 13.12.2018 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Селтон» (клієнт) та Адвокатським бюро «Чорного О.А.», за умовами якого адвокатське бюро зобов'язалося за дорученням клієнта здійснювати представництво клієнта у місцевих судах під час розгляду господарських справ; за цим договором вчиняються юридичні дії в усній або письмовій формах шляхом складання необхідних процесуальних документів, а також шляхом представництва інтересів клієнта в судах. Згідно з п. 2.1 даного договору вартість правової допомоги, умови, порядок та строки оплати визначаються за домовленістю сторін у акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідачем надано копію акту приймання-передачі наданих послуг № 04 від 24.05.2021 відповідно до якого вартість послуг за цим актом складає 7000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу, з яких: 1700,00 грн. - ознайомлення з матеріалами, 1500,00 грн. - складання претензій, 1500,00 грн. - складання позовної заяви з додатками та підготовка платіжного доручення про сплату судового збору, 2300,00 грн. - підготовка та формування доказів. Зазначено, що клієнт не має жодних претензій до якості наданих послуг.
Згідно з платіжним дорученням № 4299 від 12.05.2021 ТОВ «Селтон» перераховано на рахунок АБ «Чорного О.А.» 7000,00 грн.
У матеріалах справи наявні копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КВ № 000344 від 02.11.2018, виданого Чорному О.А., виписки з ЄДРЮО стосовно державної реєстрації юридичної особи: Адвокатське бюро «Чорного О.А.».
Відповідач за первісним позовом у письмовому запереченні зазначив, що у дійсній справі слід враховувати обставини, зазначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, а саме: складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг. Вважає, що первісний позов є простим, відповідач ніколи не заперечував факт та обсяги здійсненого постачання продукції, її вартості та необхідності сплати. Договір не містить порядку обчислення гонорару, надання деяких послуг адвокатом не можуть бути віднесені до предмету відповідного договору та, відповідно, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Акт № 04 не містить детального опису наданих адвокатом послуг. Вважає, що надані позивачем документи не підтверджують факт понесення позивачем витрат на правову допомогу та її обсяг. Просив на підставі ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшити розмір витрат до 1000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Дослідивши та оцінивши представлені ТОВ «Селтон» докази, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що в акті приймання-передачі наданих послуг № 04 від 24.05.2021 викладений докладний перелік юридичних послуг, наданих позивачу за первісним позовом.
Заперечення відповідача спростовується наведеним вище. Зокрема, за умовами договору № 13/12/18 вчиняються юридичні дії в усній або письмовій формах шляхом складання необхідних процесуальних документів, а також шляхом представництва інтересів клієнта в судах. Згідно з п. 2.1 даного договору вартість правової допомоги, умови, порядок та строки оплати, з урахуванням обсягу часу і роботи, ступеню складності та новизни правових питань, визначаються за домовленістю сторін у акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Згідно з зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” 48569,04 грн. пені за прострочення поставки продукції за договором поставки № 20/05/62 від 31.03.2020.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК).
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК).
Відповідно до п. 5.1 договору № 20/05/62 поставка продукції за цим договором здійснюється до 01.05.2020. Додатковою угодою № 1 від 29.04.2020 сторони домовилися подовжити строк поставки продукції до 01.10.2020.
Як зазначено сторонами та встановлено судом, продукція за вказаним договором була поставлена покупцю 16.10.2020, що підтверджується видатковою накладною № СЛТ596 від 13.10.2020.
Відтак, прострочення поставки продукції склало 15 днів.
У пункті 7.2 договору сторони визначили, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення.
Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 даної статті).
Розрахунок пені, зроблений позивачем за зустрічним позовом, перевірений судом та визнається правильним. ТОВ «Селтон» визнало позовні вимоги за зустрічним позовом, однак доказів сплати пені матеріали справи не містять.
Таким чином, зустрічний позов судом задовольняється повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на відповідача, з якого стягується 2270,00 грн. судового збору.
Згідно з ч. 11 ст. 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовах, та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме: стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” грошову суму 89073 грн. 00 коп. та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29, код ЄДРПОУ 32556556) задовольнити частково у частині стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с № 306, вул. Промислова, буд. 52, код ЄДРПОУ 26444970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29, код ЄДРПОУ 32556556) 48601 (сорок вісім тисяч шістсот одна) грн. 09 коп. основного боргу, 14244 (чотирнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 63 коп. 3% річних, 74796 (сімдесят чотири тисячі сімсот дев'яносто шість) грн. 32 коп. інфляційних втрат, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору, 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини первісного позову відмовити.
Зустрічний позов Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с № 306, вул. Промислова, буд. 52, код ЄДРПОУ 26444970) задовольнити за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29, код ЄДРПОУ 32556556) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с № 306, вул. Промислова, буд. 52, код ЄДРПОУ 26444970) 48569 (сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 04 коп. пені за прострочення поставки продукції за договором поставки № 20/05/62 від 31.03.2020, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
Провести зустрічне зарахування позовних вимог за первісним та зустрічним позовах на суму 48569 (сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 04 коп. та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. (судовий збір).
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Атоменергомаш” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с № 306, вул. Промислова, буд. 52, код ЄДРПОУ 26444970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Селтон” (04074, м. Київ, вул. Резервна, буд. 29, код ЄДРПОУ 32556556) грошову суму 89073 (вісімдесят дев'ять тисяч сімдесят три) грн. 00 коп. та 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 24 червня 2021.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя М.В. Мірошниченко