номер провадження справи 27/177/20
03.06.2021 Справа № 908/2787/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69091 м. Запоріжжя, буд. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15-В, ідентифікаційний номер юридичної особи 32121458)
до відповідача: Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" (69032 М. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05478717)
про стягнення 352 692 грн. 76 коп.
за участю
представника позивача: Шеховцова Н.О., дов. № 950/2019 від 21.12.2020, Рекотова О.П., дов. № 088/20-19 від 07.05.2021
представник відповідача: Алейнікова Т.О., дов. 3 5 від 14.01.2021
30.10.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" 324 154 грн. 10 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, 13 638 грн. 55 коп. 3 % річних, 14 900 грн. 11 коп. інфляційних витрат.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2787/20 та визначено до розгляду судді Федоровій О.В.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020, враховуючи перебування судді-доповідача Федорової О.В. на лікарняному з 02.11.2020, справу № 908/2787/20 передано для розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 06.11.2020, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2787/20, присвоєно справі номер провадження 27/177/20.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті призначено на 07.12.2020.
26.11.2020 відповідачем по справі - КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" подано до канцелярії суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в порядку п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Клопотання відповідач обґрунтовує наступним: при ознайомленні зі справою було з'ясовано, що як доказ направлення позову та доданих документів позивач додав поштову накладну № 6905902913704 від 24.09.2020 р. на ім'я відповідача. Відповідно до відомостей офіційного сайту Укрпошти за вказаним номером поштової накладної було направлено поштове відправлення 24.09.2020, яке було отримано відповідачем 25.09.2020 згідно витягу електронного реєстру вхідної кореспонденції КП "ВРЕЖО № 7". Після опрацювання документів, які надходили до відповідача 25.09.2020 було з'ясовано, що 25.09.2020 від концерну "Міські теплові мережі" до комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7" надійшла позовна заява вих. № 198/юр від 24.09.2020 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення. Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 28.09.2020 № 908/2481/20 позовну заяву концерну "Міські теплові мережі" № 198/юр від 24.09.2020 (вх. № 2686/08-07/20 від 25.09.2020) було залишено без руху та зобов'язано позивача усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 20.10.2020 № 908/2481/20 позовну заяву концерну "Міські теплові мережі" вих. № 198/юр від 24.09.2020 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення було повернуто позивачу без розгляду, оскільки вказана позовна заява була подана без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України та позивач не усунув встановлені судом недоліки у встановлений строк. Ухвала суду від 20.10.2020 № 908/2481/20 набрала законної сили. Проте, позивач, незважаючи на приписи, встановлені судом для усунення недоліків їх не виконав та знову звернувся до суду з тим самим позовом та додатками до позову (крім штучного змінення дати та номеру на першому аркуші позову), що було встановлено представником відповідача при ознайомленні з матеріалами справи 20.11.2020 шляхом їх порівняння, недоліки, зазначені вище та встановлені судом не виправив. Таким чином, позовна заява по справі № 908/2787/20 подана з порушеннями ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 01.12.2020 позовну заяву залишено без руху, надано Концерну "Міські теплові мережі" строк для усунення недоліків терміном 10 днів, з дня отримання вказаної ухвали.
11.12.2020 представник Концерну "Міські теплові мережі" надав до канцелярії суду клопотання № 359/юр від 11.12.2020 (вх. № 2440/808-08/20 від 11.12.2020) про продовження строку для усунення недоліків, в якому зазначив, що спеціалістами Концерну "МТМ" готується детальна методика нарахування щомісячної оплати наданих послуг споживачу, детальний розрахунок теплового навантаження, вартість наданих послуг по кожному об'єкту окремо (об'єктів 49), за період с листопада 2018 року по квітень 2020 року. У зв'язку з великим обсягом інформації, Концерн "МТМ" не зможе дотриматися тих строків, зазначених в ухвалі суду від 01.12.2020, а саме 10 днів з дня отримання вказаної ухвали.
Відповідно до ухвали суду від 14.12.2020 клопотання Концерну "Міські теплові мережі" про продовження строку для усунення недоліків задоволено, продовжено Концерну "Міські теплові мережі" строк для усунення недоліків позовної заяви до 28.12.2020.
28.12.2020 до канцелярії суду Концерном "Міські теплові мережі" надано докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.12.2020 постановлено здійснювати розгляд справи № 908/2787/20 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання при значено на 27.01.2021.
27.01.2021 судом проведено судове засідання у справі № 908/2787/20 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.01.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.02.2021.
16.02.2021 проведено судове засідання у справі.
Ухвалою суду від 16.02.2021, відповідно до ст. 250 ГПК України, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2787/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15.03.2021.
15.03.2021 судом проведено підготовче засідання у справі.
Ухвалою від 15.03.2021, на підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 13.04.2021.
13.04.2021 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/2787/20.
Ухвалою суду від 13.04.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/2787/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 06.05.2021.
Ухвалою суду від 19.05.2021 оголошувалася перерва в порядку статті 216 частина 2 ГПК України до 03.06.2021р.
У судовому засіданні 03.06.2021р., справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
03.06.2021 в судовому засіданні здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, які обґрунтовує наступним: КП «ВРЕЖО № 7» не уклало з Концерном "МТМ" договору централізованого опалення та постачання гарячої води, а отже облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 . За період з листопада 2018 року по квітень 2020 року загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення, наданих Концерном «Міські теплові мережі» відповідачу, складає 324 154,10 грн. Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність між сторонами договору на надання послуг з централізованого опалення не є підставою для несплати за надані Концерном «МТМ» послуги, оскільки обов'язок оплати випливає з Закону. Позивач свій обов'язок виконав: підготував для відповідача належним чином оформлений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 504002 від 07.05.2019 та неодноразово запрошував на його укладення шляхом направлення листів. Відповідач не відгукнувся на пропозицію позивача та не уклав договору про надання послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Представник відповідача проти позову заперечив, на підставах викладених у відзиві № 305 від 04.02.2021 (вх. № 2644/08-08/21 від 08.02.2021), запереченнях № 463 від 22.02.2021 (вх. № 4063/08-08/21 від 24.02.2021), додаткових поясненнях № 1058 від 01.04.2021 (вх. № 6873/08-08/21 від 05.04.2021) та клопотання про врахування норма права, викладених у відповідних постановах Верховного суду № 1724 від 31.05.2021 (вх. № 11417/08-08/21 від 02.06.2021). Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Позивачем зазначено, що відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення на підставі актів приймання-передачі та договорів позички. При цьому жодних правових підстав на підтвердження такої правової позиції позивачем в позовній заяві не наведено. Посилаючись у своїх вимогах на відсутність договірних відносин та наявність позадоговірного спору, позивач обґрунтовує свою позицію на підставі законодавства, що регулює саме договірні відносини. Сторона відповідача не погоджується з тим, що позивачем був запропонований належним чином оформлений договір, оскільки він не відповідає Типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, ані в цілому, ані в конкретних положеннях щодо обрахунку ціни та характеристик приміщень, що вимагається умовами Типового договору. Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Відповідач не є кінцевим споживачем послуг з теплопостачання в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» тих приміщень, які зазначені в переліку проекту договору позивача та у позовній заяві, оскільки частина приміщень використовується третіми особами на підставі договорів оренди або позички, а частина приміщень є вільними. У відповідача, як комунального підприємства, власником якого є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, відсутні повноваження для позадоговірного використання коштів громади, а тому оплата будь-яких послуг здійснюється відповідачем виключно на договірних засадах на підставі чинного законодавства з дотриманням принципу верховенства права, закріпленого в статті восьмій Конституції України. КП «ВРЕЖО №7» щороку до першого жовтня формує фінансовий план на наступний рік згідно приписів рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №339 від 21.08.2020 «Про затвердження Порядку складання фінансового плану комунальним підприємством та контролю за його виконанням», в якому відображаються майбутні, поточні та минулі витрати підприємства, які повинні мати документальне та правове обґрунтування. Оскільки позивач тривалий час не надає належні розрахунки та первинні документи обліку надання послуги, відповідач не може закладати реальну вартість послуги з опалення в свій фінансовий план. Більш того витрати на опалення становлять найбільшу статтю витрат відповідача, а тому нечітке визначення ціни або її завищення вкрай негативно відображається на всіх напрямках його діяльності. Первинних документів, на підставі яких був виконаний вказаний перелік та/або посилання на первинні документи, додано не було, характеристики приміщень відсутні, площі частково зазначені невірно, перелік невпорядковано та несистематизовано. Відповідач підтверджує фактичне використання двох нежитлових приміщенні комунальної власності: по вул. Товариській,39 та по пр. Металургів, 11. З урахуванням викладеного, вважаємо, що позивачем не доведено, що відповідач є фактичним споживачем послуг з опалення по тим нежитловим приміщенням, що зазначені в позові. Позивач у позові не заперечує, що відповідачу не був підготовлений та належним чином оформлений договір про надання послуг з централізованого опалення а постачання гарячої води. Обов'язок щодо надання належним чином оформленого договору, складеного у відповідності з чинним законодавством та типовими договорами, покладається на теплопостачальну організацію. Позивачем не наведено жодних правових підстав включення в єдиний особовий рахунок 49 приміщень, розташованих у різних за експлуатаційними характеристиками багатоквартирних будинках (Таблиця №1 «Порівняльний аналіз переліку приміщень, які є предметом розгляду справи №908/2787/20, додається). Крім того, у вільних підвальних приміщеннях розташовані розподільчі трубопроводи опалення будинку в цілому (загально будинкова система централізованого опалення), в яких відсутні прилади опалення та відбуваються лише втрати теплової енергії. Вартість втрат теплової енергії є нижчою по відношенню до вартості послуги з опалення та визначається у відсотковому відношенні згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315, зареєстр. в Мінюсті 28.12.2018 р. за № 1502/32954. Факт наявності теплопостачання в приміщеннях підвального поверху жодним документом не підтверджений. Також, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що: система опалення об'єкта теплопостачання є відокремленою або не відокремленою від системи опалення житлового будинку, що має підтверджується Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту теплопостачання (по кожному приміщенню окремо); відсутні акти встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії. Наданий позивачем розрахунок основного боргу не конкретизований по яким і коли приміщенням нараховано, а коли і на підставі чого відкориговано оплату за послуги опалення. Вказаний розрахунок боргу неможливо перевірити, оскільки в проекті договору та позові різна кількість приміщень, по кожному окремо слід здійснити не тільки розрахунок, але і надати всі параметри приміщень, вузлів комерційного обліку тощо, згідно умов чинного законодавства та затверджених типових , . договорів. Крім того, у наданих розрахунках неможливо встановити, в якій спосіб нарахована оплата за послуги опалення - розрахунковим методом чи на підставі показів приладу обліку. Нарахування вищезазначених штрафних санкцій є необґрунтованим також і з тих підстав, що позивач тривалий час не міг узгодити з відповідачем перелік приміщень, за які він нараховує послуги з опалення, неодноразово змінював свої власні нарахування, відображені у розрахунку до позову, що підтверджує відсутність підстав для визначення зобов'язання відповідача, як такого. Ті рахунки, які надходили на адресу відповідача не відповідають нормам чинного законодавства щодо оформлення рахунків, а саме ст.8-11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
У судовому засіданні 03.06.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Згідно ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Судом встановлено, що між Концерном «МТМ» та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» договір з централізованого опалення постачання гарячої води не укладено.
Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення від 21.09.2019р. № 439/9 «Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7» зі змінами.
Відповідно до пункту 1 рішення, вирішено вилучити з господарського відання КП "Наше місто" Запорізької міської ради та передати в господарське відання КП «ВРЕЖО № 7» Запорізької міської ради майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення.
Доручено КП «Наше місто» ЗМР передати, а КП «ВРЕЖО № 7» ЗМР прийняти в господарське відання майно комунальної власності згідно з додатками 1, 2, 3 до рішення. (п. 2).
Зобов'язано КП «ВРЕЖО № 7» ЗМР, підготувати проекти відповідних додаткових угод до чинних договорів оренди (позички) та забезпечити їх підписання (п. 3).
Зобов'язано КП «ВРЕЖО № 7» ЗМР надати до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради інформацію щодо виконання пунктів 2, 3 рішення (п. 4).
Позивач зазначив, що Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до Відповідача, як споживача послуг являється виконавцем послуг з централізованого опалення.
За період з листопада 2018 року по квітень 2020 року загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення, наданих Концерном «Міські теплові мережі» відповідачу, склала 324 154 грн. 10 коп.
Відповідно до актів приймання-передачі об'єктів нерухомого майна приміщення знаходяться у господарському віданні відповідача.
Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальній організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відсутність між сторонами договору на надання послуг з централізованого опалення не є підставою для несплати за надані Концерном «МТМ» послуги, оскільки обов'язок оплати випливає з Закону.
Позивач зазначив, що підготував для відповідача належним чином оформлений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 504002 від 07.05.2019 та неодноразово запрошував на його укладення шляхом направлення листів.
Так, листом № 579/06 від 08.05.2019 позивач надіслав на адресу відповідача договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 504002 від 07.05.2019 на об'єкти нежитлового фонду по Комунарському району.
10.05.2019 за № 1040/22 позивач надіслав на адресу відповідача акти приймання-передачі та рахунки.
Відповідач не відповів на пропозицію позивача та не уклав договору про надання послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Не зважаючи на відсутність договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців будинку) на забезпечення їх здоров'я та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає право на житло, позивач здійснював та продовжує надавати Відповідачу послуги з централізованого опалення.
Позивач стверджував, що за період з листопада 2018 року по квітень 2020 року заперечень з боку споживача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення на адресу позивача не надходило.
Позивач надав до позовної заяви Перелік нежитлових приміщень (Додаток № 1 до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 500002 від 07.05.2019, відповідно до якого послуги позивач надавав на наступні об'єкти. Позички: вул. Дослідна станція,74-186,5м2, вул. Європейська, 16-69,9 м2, вул. Новокузнецька,12-89,35м2, вул. Новокузнецька,12-94,78м2, вул. Новокузнецька, 27-52,7м2, вул. Олімпійська, 10А-157,23м2, вул. Ситова,7-49,4м2, Всього 699,86м2. Вільні приміщення: вул. 40 років Перемоги, 13- 213,1М2, вул. Автозаводська, 6-33,3м2, вул. Автозаводська, 6-53,5м2, вул. Автозаводська, 12-32м2, вул. Автозаводська,30-32,5 м2, вул. Дослідна станція, 74-51,3м2, вул. Дослідна станція, 74-54,8м2, вул. Дослідна станція, 76-91,8м2, вул. Дослідна станція, 84-68м2, вул. Європейська, 16-40,6м2, вул. Європейська, 16-51,2м2, вул. Європейська, 21-162,9м2, вул. Комарова, 25А-18,2м2, вул. Космічна/Чумаченко, 124/1-42,9м2, вул. Космічна/Чумаченко, 124/1-157,2м2, вул. Космічна, 132-186,85м2, вул. Новокузнецька, 12-111,19м2, вул. Новокузнецька, 27-14,4м2, вул. Новокузнецька, 27-68м2, вул. Новокузнецька,44- 30,2м2, вул. О.Говорухи, 36-98,1м2, вул. О.Говорухи, 6338,39м2, вул. О.Говорухи, 63-44,64м2, вул. О.Говорухи, 63-180,67м2, вул. Олімпійська, 10-29,2м2, вул. Олімпійська, 10-114,38м2, вул. Олімпійська, 10А-116,97м2, вул. Олімпійська, 12-155,1м2, вул. Північнокільцева, 22А-43,98м2, вул. Рязанська, 11-53,7м2, вул. Рязанська, 11- 396,7м2, вул. Ситова, 7-99,25м2, вул. Ситова, 11-190,9м2, вул. Тополіна, 35-71,2м2, вул. Чумаченко, 23-18м2, вул. Чумаченко, 25А-10,66м2, вул. Чумаченко, 25А-100,14м2, вул. Чумаченко, 25Б-58,43м2, вул. Юності, 59-93,34м2, вул. Юності, 59-225м2.Всього 3652,69м2. Всього по нежитловим приміщенням 4352,55м2.
Позивач зазначив, що підготував для відповідача належним чином оформлений договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 504002 від 07.05.2019 року та неодноразово запрошував на його укладення шляхом направлення листів.
Позивач стверджує, що відповідач не відгукнувся на пропозицію позивача та не уклав договору про надання послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Однак, матеріали справи містять численне листування між позивачем та відповідачем щодо укладання договору.
Так, відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією щодо укладення договорів так і надання розрахунків вартості послуги з опалення, як усно на нарадах, так і письмово, що підтверджується листами № 132 від 29.01.2019, № 162 від 04.02.2019, № 298 від 25.02.2019, № 945 від 27.05.2019, № 2421 від 28.10.2019, № 2658 від 19.11.2019, № 2665 від 19.11.2019, № 2722 від 25.11.2019, № 3055 від 16.12.2019, № 209 від 24.01.2020, № 212 від 24.01.2020, № 548 від 26.02.2020, № 1238 від 19.05.2020, № 1366 від 04.06.2020, № 26 від 11.01.2021, № 329 від 09.02.2021, № 330 від 09.02.2021, додаються).
Позивач неодноразово відмовляв відповідачу в укладенні договору, наполягав лише на одержанні грошових коштів без належного документального підтвердження наданої послуги (листи концерну «МТМ» № 5299/44 від 28.12.2019, № 232/06 від 04.03.2020, № 510/06-1 від 16.06.2020, 508/06-1 від 16.06.2020, № 509/06-1 від 16.06.2020, № 329/44 від 21.01.2021, № 25/44 від 11.02.2021, № 726/44 від 11.02.2021).
Позивач у своїх листах зазначав, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. На виконання норм Закону Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 року затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Проте перехід на договірні відносини відповідно до норм Закону на даний час є неможливим у зв'язку з відсутністю встановленого тарифу на послугу з постачання теплової енергії, що є істотною умовою договору на послугу з постачання теплової енергії. Щодо не підписання акту приймання-передачі теплової енергії зазначаємо, що акт та рахунок не є доказом отримання комунальної послуги, а є лише документами, які вказують на кількісний показник отриманої послуги, підрахованої відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством. Факт же отримання послуги підтверджується Рішенням ЗМР про початок опалювального сезону 2019-2020 рр. та розташуванням приміщень у житловому будинку.
Відповідач у своїх листах просив позивача надати для розгляду та підписання договори з постачання теплової енергії на опалювальний період 2019-2020р.р. Відповідач зазначав, що списки нежитлових приміщень по кожному району міста узгоджувались з кожною філією концерну «МТМ» окремо протягом 2018-2019 років. Для уникнення розбіжностей щодо змісту проектів договорів з постачання теплової енергії відповідач наполягав на редакції типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністр України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 № 830.
Відповідач наполягав на підписанні договорів окремо на кожне нежитлове приміщення, оскільки Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та теплопостачання», чинним Законом України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 та типовими договорами передбачено облік та надання послуг опалення через показання вузла (вузлів) комерційного обліку окремого будинку або приміщення, введення до даних договору значного переліку кількісних та якісних характеристик по кожному будинку та приміщенню окремо.
Відсутність таких даних унеможливлює підписання договору, облік наданих послуг, та відповідно нарахування оплати за їх надання.
Підвальні приміщення, де розташовані розподільчі трубопроводи опалення будинку в цілому (загально будинкова система централізованого опалення) не входять в опалювальну площу будинку.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, опалювана площа (об'єм) приміщення - це загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас, на яку помножується об'єм наданої теплової енергії. Аналогічні положення містить постанова № 630.
У підвальних приміщеннях відбуваються втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами, вартість яких є нижчою по відношенню до вартості послуги з опалення та визначається у відсотковому відношенні згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22.11.2018 № 315, зареєстр. в Мінюсті 28.12.2018 за № 1502/32954.
Якщо концерн «МТМ» вважає за необхідне укладання договору на приміщення підвального/цокольного поверху, відповідач просив разом із проектом договору надавати відомості чи система опалення в приміщенні є відокремленою або не відокремленою від системи опалення житлового будинку, що має підтверджуватися Актом обстеження системи теплоспоживання об'єкту теплопостачання, актами встановлення приладів комерційного обліку спожитої теплоенергії, договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання у розрахунковому періоді, актами готовності до опалювального періоду, актами промивки системи центрального опалення, актами вводу в експлуатацію приладу обліку теплової енергії, тощо.
Відповідач повідомляв позивача, що з метою забезпечення сталої роботи підприємства та безперебійного постачання теплової енергії в наступному 2020 році, необхідно провести процедуру закупівлі послуги з постачання теплової енергії у відповідності до Закону України «Про публічні закупівлі» через електронну систему РrоZоrrо.
Для проведення процедури закупівлі відповідач просив позивача надати інформацію щодо очікуваної вартості та обсягів предмета закупівлі, на закупівлю теплової енергії, згідно наданого КП «ВРЕЖО № 7» переліку вільних нежитлових приміщень, що перебувають у господарському віданні підприємства та будуть зазначені в договорі на 2020 рік (до 31.12.2020) з урахуванням норм ст. 631 ЦК України на опалювальний період 2019-2020рр.
У своїх листав відповідач просив відповідача надати розрахунки вартості опалення ту кожному місяці опалювального сезону 2018-2019 р.р. нежитлових приміщень, які знаходяться у багатоквартирних будинках за наявності будинкового приладу обліку теплової енергії, згідно таблиці в додатку № 1.
Крім того, листом вих. № 26 від 11.01.2021р. позивач просив відповідача у найкоротший термін надати для розгляду та підписання проекти договорів з постачання теплової енергії на 2021 рік на кожне вільне опалювальне приміщення та проекти договорів купівлі-продажу втрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку на кожне вільне неопалювальне приміщення підвального поверху, яке передано в господарське відання та обліковується КП «ВРЕЖО № 7». Списки приміщень та їх характеристики неодноразово надавалися Концерну «МТМ». Вирішення суперечностей щодо наявності приладів опалення в приміщенні, можливе шляхом комісійного обстеження вільних нежитлових приміщень.
Додатково відповідач повідомляв, що у Комунального підприємства «ВРЕЖО № 7» власником якого є територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради відсутні повноваження для позадоговірного використання коштів громади, а тому оплата будь-яких послуг здійснюється виключно на договірних засадах на підставі чинного законодавства з дотриманням принципу верховенства права, закріпленого в статті восьмій Конституції України.
У відповіді на лист № 26 від 11.01.2021 відповідач зазначив, що співвласники багатоквартирного будинку самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Посилаючись на ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» позивач зазначив, що до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).
Тобто для того аби укласти нові договори необхідно провести загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, прийняти рішення про вибір моделі договірних відносин, повідомити виконавця послуги про вибір моделі договірних відносин надавши протокол загальних зборів і вже після цього здійснювати роботу направлену на укладення договору.
Позивач зазначив, що на даний час протоколи загальних зборів в якому б співвласники багатоквартирних будинків у яких знаходяться приміщення, що перебувають у господарському відданні КП «ВРЕЖО №7» визначились з моделлю договірних відносин Концерну «МТМ» не наданий, а отже укладення нових договорів із співвласниками наразі є неможливим. Перехід на нові договірні відносини має здійснюватись усіма споживачами у багатоквартирному будинку, адже нові договори про надання комунальних послуг передбачають суттєві зміни у підходах до розподілу комунальних послуг у будівлі та нарахуванні плати за комунальні послуги споживачам. Тому існування в одному багатоквартирному будинку двох видів договорів(старих і нових) є неприпустимим.
Крім того, у відповіді на лист відповідача № 26 від 11.01.2021р. позивач зазначив, що надання Концерном «МТМ» інформації щодо цінової пропозиції та обсягів послуг з постачання теплової енергії буде можливе після отримання від відповідача запрошення на переговорну процедуру закупівлі в якому буде зазначено місце та строк надання послуг окремо по кожному приміщенню за Лотами.
09.02.2021 за вих. № 329 відповідач надіслав позивачу запрошення на переговори.
11.02.2021 за № 725/44 позивач надав відповідь про розгляд запрошення на учать у переговорах та повідомив, що Концерн «МТМ» не зможе прийняти участі у переговорах щодо закупівлі послуг з опалення у зв'язку з невідповідністю предмета закупівлі та проектів запропонованих до укладання договорів нормам чинного законодавства. Запрошення відповідача розцінено Концерном «МТМ» як встановлення замовником дискримінаційних вимог до учасників, що суперечить принципам здійснення публічних закупівель.
Акти приймання-передачі теплової енергії відповідач залишав без розгляду, у зв'язку з відсутність укладеного договору, відповідних розрахунків, доказів надання послуг опалення в будинку та неможливістю перевірки даних зазначених у актах.
Отже, викладене вище підтверджує те, що між позивачем та відповідачем ведуться перемовини щодо укладення відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 504002, однак між сторонами договір не укладено, оскільки існують розбіжності щодо переліку приміщень, до яких надавались послуги, методики здійснення розрахунків, тощо.
Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002 "Про створення комунальних підприємств теплових мереж" створено Концерн "Міські теплові мережі".
Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту. Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.4 Статуту Концерну "Міські теплові мережі", основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут. Основними функціями Концерну є: забезпечення розвитку теплофікаційного господарства та забезпечення тепловою енергією для комунально-побутових потреб населення, бюджетних установ і організацій, госпрозрахункових підприємств, інших об'єктів, розташованих в зоні діяльності Концерну; збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання"» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», надалі - Закону). Таким є позивач у справі.
Відповідно до Закону України «Про природні монополії» Концерн "Міські теплові мережі" відноситься до суб'єктів природної монополії.
Основним предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ і організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Концерн "Міські теплові мережі" відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" є суб'єктом природної монополії та діє на підставі виданих ліцензій на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії, тому у своїй основній діяльності таке підприємство повинно дотримуватися законодавства, яке регулює відносини у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).
Для створення умов перебування та проживання осіб у жилих і нежилих приміщеннях, зокрема, шляхом забезпечення їх опаленням, законодавством України передбачено регулювання у сферах виробництва, транспортування постачання теплової енергії.
Регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Господарський кодекс України; Законів України "Про теплопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про природні монополії"; "Про ліцензування видів господарської діяльності", Постанов Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією", від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги".
Регулювання та встановлення відносин у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг здійснюється відповідно до таких основних нормативно-правових актів: Закони України "Про житлово-комунальні послуги", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації"; Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", Постанови Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151 "Про затвердження Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості".
Згідно з приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації, які здійснюють діяльність із постачання теплової енергії з використанням власних теплових мереж, зобов'язані забезпечити рівноправний доступ до цих мереж усіх суб'єктів господарської діяльності відповідно до укладених договорів. У разі наявності технічної можливості теплопостачальні організації, що здійснюють постачання теплової енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладенні договору.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачений, зокрема, обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 наведених вище Правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір. Відповідно до цих Правил споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Статтею ст.1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у цьому Законі основні терміни вживаються в такому значенні:
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Із вищенаведеного слідує, що теплова енергія не використовується для безпосереднього споживання, а визначає перелік господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів. Встановлено розмежування відносин окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Враховуючи відсутність типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з дотримання процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України.
Комунальні послуги надаються споживачеві згідно з договором, що укладається у відповідності до типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, а сторони не можуть відступати від затверджених норм, а можуть тільки уточнювати окремі норми типового договору.
Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно дол. ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою також затверджено форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Поставка теплової енергії у нежитлові приміщення не може відбуватися відповідно до умов Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
Таким чином, тарифи для оплати послуг з централізованого опалення для населення застосовуються для здійснення оплати фізичними особами послуг з централізованого опалення в приміщеннях, які використовуються ними для проживання. Теплова енергія поставлена в нежилі приміщення, які використовуються фізичними особами-підприємцями для зайняття підприємницькою діяльністю за тарифами для населення оплачуватися не можуть.
Згідно із частиною четвертою статті 4 Житлового кодексу Української РСР до житлового фонду не входять нежитлові приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Отже, оскільки в нежитлові приміщення, що знаходяться на балансі КП "ВРЕЖО №7", теплова енергія надходить не для задоволення власних житлово-побутових потреб, між ним та концерном "МТМ" має бути укладено договір на поставку (купівлю-продаж) теплової енергії.
Згідно п.п 1.6, 2.2 Статуту КП "ВРЕЖО № 7" підприємство у свої діяльності підзвітне та підконтрольне власнику - Запорізькій міській раді та органу управління майном відповідно до норм чинного законодавства. Предметом діяльності підприємства є у тому числі: облік нерухомого майна комунальної власності, іншого майна, яке закріплено на праві господарського відання за підприємством та забезпечення їх належного утримання, збереження та використання; укладення договорів користування (оренди/позички) у відповідності до вимог чинного законодавства, рішень Запорізької міської ради та її виконавчого комітету; стягнення дебіторської заборгованості за надані підприємством житлово-комунальні послуги.
Згідно з частиною другою статті 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Аналогічні положення містяться у пункті 3 Правил № 1198, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).
Однак, навіть за відсутності договору але з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки споживачу, останній не звільняється від оплати такого товару.
З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти тільки в письмовій формі.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутній договір за заявлений період.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З урахуванням вищевказаної норми, правової позиції Касаційного господарського суду у складі ВС у справі № 904/547/18, обов'язковими складовими правовідносин у сфері теплопостачання є: визначення категорії, до якої відноситься споживач; визначення тарифу послуги з теплопостачання та ціни послуги; підтвердження фактичного надання послуги; наявності укладеного договору або причин, що зумовили його відсутність.
Відповідно до п. 7 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830, визначення кількісних та якісних показників послуги здійснюється відповідно до умов договору:
1) за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору;
2) з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії / приладів - "розподілювачів теплової енергії (у разі їх наявності) або дотриманням нормативної температури повітря у приміщеннях (для приміщень не оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами - розподілювачами теплової енергії) - для індивідуального договору (із здійсненням обслуговування і проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання).
Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями їх засобів вимірювальної техніки.
У разі коли одна будівля має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі.
За рішенням співвласників будівлі розподіл здійснюється для кожної окремої частини будівлі з вузлом комерційного обліку послуги.
До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії визначається за встановленою органом місцевого самоврядування нормою споживання, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно до площі (об'єму) приміщення споживача згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.
Згідно Методики, неопалюване приміщення - приміщення у будівлі, яка забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води; опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Разом з тим, як вбачається з переліку об'єктів нерухомого майна, які передані в господарське відання комунальному підприємству «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7», серед переданих приміщень містяться приміщення першого поверху, приміщення цокольного поверху, приміщення підвального поверху, де розташовані розподільчі трубопроводи опалення будинку в цілому, отже, у тих приміщеннях, де послуги з опалення не надаються, здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, вартість якої є нижчою по відношенню до вартості послуги з опалення, та визначається у відсотковому відношенні згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Позивач не надав жодного доказу надання послуги з опалення по кожному з об'єктів (первинні документи на підтвердження зняття показів з лічильників по кожному об'єкту, а саме: копії журналу обліку теплової енергії по показникам приладу обліку, Акт прийому в експлуатацію приладу обліку теплової енергії з одиницею виміру теплової енергії МВт, обґрунтування нормативного навантаження по кожному об'єкту окремо).
Здійснені позивачем сукупні місячні нарахування за невизначену у рахунках кількість приміщень у різних будинках, з різним призначенням цих приміщень, їх розташувань, без встановлення та надання доказів загальної опалювальної площі будинку і окремого приміщення, наявність або відсутність комерційного приладу обліку, позбавляють відповідача можливості провести перевірку розрахунку зазначеної послуги.
У заявлених позовних вимогах, з урахуванням порядку детального розрахунку розподілу обсягу спожитої теплової енергії для централізованого опалення приміщень, які перебувають на балансі відповідача, неможливо встановити по яким саме об'єктам нараховано заборгованість, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існує спір щодо переліку приміщень, отже відсутня точна зведена інформація, погоджена обома сторонами, щодо кількості приміщень, та проведених нарахувань, по яким заявлені вимоги.
Також, Концерном МТМ належним чином не обґрунтовано жодних правових підстав включення в єдиний особовий рахунок значної кількості приміщень, розташованих у різних за експлуатаційними характеристиками багатоквартирних будинках, які мають різну поверховість, наявність або відсутність будинкових приладів обліку, різні матеріали стін будинку, їх утеплення, площу, наявність приладів опалення в місцях загального користування та інші фактори, що впливають на розрахунок суми за послуги централізованого опалення.
Відсутність первинних документів обліку, на підставі яких розраховується ціна (загальна вартість) наданої послуги з централізованого опалення унеможливлює перевірку розрахунку зазначеної послуги.
Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 324 154 грн. 10 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а отже в цій частині суд приходить до висновку в задоволенні позову відмовити. Крім того, враховуючи вказане, суд зазначає, що і відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 14 900 грн. 11 коп. та 13 638 грн. 55 коп. 3 % річних.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7", м. Запоріжжя відмовити.
Враховуючи перебування судді Дроздової С.С. у щорічній відпустці з 07.06.2021 по 18.06.2021 (включно) повне рішення оформлено і підписано - 23.06.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.