Справа № 766/24716/19
н/п 2/766/7116/21
28 травня 2021 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
при секретарі Романенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 06.08.2008 року уклали кредитний договір №HEWWAE00000153. Згідно вказаного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 29737,40 доларів США на термін до 05.08.2011 року, а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 29737,40 доларів США. ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала. Станом на 30.08.2019 року заборгованість за кредитним договором становить 8227,91 доларів США, яка складається з наступного: 2812,26 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 46,51 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 11,07 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4956,83 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 9,91 доларів США - штраф (фіксована частина), 391,33 доларів США - штраф (процентна складова). В забезпечення виконання зобов'язання за договором №HEWWAE00000153 між АТ КБ «Приватбанк» та фізичними особами було укладено: договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором ОСОБА_1 ; договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору поруки, а саме п.5, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за договором №HEWWAE00000153. Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом та просить солідарно стягнути вказану заборгованість з відповідачів та судові витрати.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.03.2020 року відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
19.01.2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надала до суду відзив, згідно якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувати позовну давність. Зазначила, що позивачем надано до позову кредитно-заставний договір №HEWWAE00000153 від 06.08.2008 року, предметом якого було надання кредит у розмірі 29737,40 доларів США зі сплатою процентів за ставкою 17,04% річних, строком до 05.08.2011 року. П.14.11 кредитного договору сторони встановили строк позовної давності 5 років, тобто строк звернення до суду у позивача виникав до 05.08.2016 року. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 - 06.08.2008 року було укладено договір застави автомобілю «Mersedes - Benz 200E», 1998 р.в., державний номер НОМЕР_1 , ринковою вартістю 18243,00 доларів США. В жовтні 2016 року ОСОБА_1 разом з чоловіком попали в ДТП на заставному автомобілі, після чого протягом року проходили тривале лікування, з неодноразовими операціями та реабілітацією, ОСОБА_3 встановлена група інвалідності безстроково. Заставний автомобіль відновленню не підлягає. У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 36 місяців, до 05.08.2011 року включно. Відтак, у межах строку кредитування до 05.08.2011 року ОСОБА_1 мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 05 числі кожного місяця. Починаючи з 05.06.2011 року ОСОБА_1 мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами , оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Виходячи викладене, позивачем пропущені строки позовної давності для звернення до суду.
Позивач надав до суду відповідь на відзив, згідно якого просив суд задовольнити вимоги банку в повному обсязі. Зазначив, що згідно з умовами договору сторони, що відсотки нараховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, а тому з урахуванням правових позицій ВСУ та Постанов ВП ВСУ сторони погодили сплату відсотків до повного повернення суми кредиту. Також, оскільки позичальником свої зобов'язання за договором не виконані, будь-яких доказів виконання не надано, такий договір не може вважатися виконаним. У зв'язку з цим, оскільки кредитний договір чинний та продовжує свою дію, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу у його відсутність, позов просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Відповідач ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 06.08.2008 року уклали кредитний договір №HEWWAE00000153. Згідно вказаного договору позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 29737,40 доларів США на термін до 05.08.2011 року, а остання зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
АТ КБ «Приватбанк» зобов'язання за даним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.
Разом з цим встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушила зобов'язання по кредитному договору.
Таким чином, заборгованість за ним станом на 30.08.2019 року за кредитним договором становить 8227,91 доларів США, яка складається з наступного: 2812,26 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 46,51 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 11,07 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 4956,83 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 9,91 доларів США - штраф (фіксована частина), 391,33 доларів США - штраф (процентна складова).
В забезпечення виконання зобов'язання за договором №HEWWAE00000153 між АТ КБ «Приватбанк» та фізичними особами було укладено: договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором ОСОБА_1 ; договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором ОСОБА_1 .
Відповідно до умов договору поруки, а саме п.5, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу від 18.10.2019 року із зазначенням невиконаних зобов'язань за договором №HEWWAE00000153. Вимога, що була пред'явлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку та, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст.11 ЦК України, зокрема з договорів.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст.610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виходячи з вимог частини другої статті 1050 та частини другої статті 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати від боржника повернення всієї суми кредиту.
При порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом враховується заява представника відповідача про застосування до вимог АТ КБ «Приватбанк» позовної давності, у зв'язку із чим є необхідність зазначити наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Відповідно до норм статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно кредитно-заставного договору №HEWWAE00000153 від 06.08.2008 року встановлено строк дії договору до 05.08.2011 року.
Судом встановлено, що згідно п.14.11. кредитно-заставного договору №NKVSAK13410007 від 21.01.2008, строк позовної давності становить 5 років.
Матеріали справи не містять відомостей щодо пролонгації вказаного кредитно-заставного договору або укладення будь-яких додаткових угод, якими б змінювався строк дії договору.
Таким чином, зважаючи на зміст кредитно-заставного договору, строк виконання зобов'язання з повернення грошових коштів настав 05.08.2011 року, тобто з 05.08.2011 року банку стало відомо про його порушене право та виникло право на примусове стягнення заборгованості з за порушення виконання умов договору у судовому порядку.
При цьому, у справі відсутні будь-які відомості щодо дати здійснення ОСОБА_1 останнього платежу у рахунок погашення заборгованості.
З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою АТ КБ «Приватбанк» звернувся лише у грудні 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що за обставин, коли банк дізнався або мав би дізнатись про своє порушене право 05.08.2011 року, а з позовом про стягнення заборгованості звернувся до суду лише у грудні 2019 року, АТ КБ «Приватбанк» пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи представника позивача щодо дотримання строку позовної давності при звернення до суду, суд до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також, ухвалюючи рішення, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, зобов'язаний вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених сторонами у справі. У зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.І. Майдан