23 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 915/2315/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Краснова Є. В.,
розглядаючи матеріали касаційної скарги Підприємства комунальної власності області "Фармація" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Іоннікова І. А., Козир Т. П.) і рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 (суддя Нечай О. В.) у справі
за позовом Підприємства комунальної власності області "Фармація" до Миколаївської обласної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:1) Баштанської районної ради, 2) Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування пунктів рішення,
Підприємство комунальної власності області "Фармація" звернулося 12.05.2021 до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 (повний текст підписаний 20.04.2021) і рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Уркевич В. Ю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) вона подається з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Більше того, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: 1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, 2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; 3) зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 4.6. постанови Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).
Звідси скаржник має вказати яку саме конкретну, чітко визначену норму матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України) неправильно застосовано або порушено судами попередніх інстанцій, в чому полягає саме неправильне застосування або порушення даної норми права, і який саме з чотирьох наведених випадків, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, наявний щодо цієї норми права в даному випадку.
З огляду на те, що у касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених абзацом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді не зазначення передбачених вищенаведеними вимогами ГПК підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення. Перевіривши матеріали касаційної скарги встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду 1) позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звертаючись у листопаді 2019 року з позовом, позивач просив суд про: 1) визнання незаконним та скасування пункту 4 рішення Миколаївської обласної ради "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області" від 12.10.2017 № 29; 2) визнання незаконним та скасування пункту 7 рішення Миколаївської обласної ради "Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області" від 12.10.2017 № 29 в частині вжиття заходів Миколаївською обласною державною адміністрацією щодо передачі нерухомого майна, зазначеного у пункті 4 цього рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921, 00 грн.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні з касаційною скаргою заявник мав сплатити судовий збір у розмірі 7 684 грн = (1 921 грн х 2 немайнових вимог) х 200 % та надати суду оригінал документу про сплату судового збору у вказаному розмірі.
Скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, не надав доказів сплати судового збору.
Натомість, у касаційній скарзі викладено клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржника, оскільки він є комунальним підприємством та не має вільних обігових коштів.
Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника касаційної скарги про звільнення сплати судового збору з огляду на наступне.
Підстави для вчинення господарським судом дій щодо відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати викладені в статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд звертає увагу на те що, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати лише за наявності викладених вище умов.
Наявність передбачених частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може звільнити від сплати судового збору, заявником не наведено, а наведені в клопотанні обставини не узгоджуються з положенням цієї статті Закону.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine), № 24402/02, § 27, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (Ashingdane v. The United Kingdom, § 57, 28.05.1985).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland), №28249/95, § 60 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов, передбачених в частині 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".
З метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 7 684 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; номер рахунку (IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; символ звітності банку: 207 та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу Підприємства комунальної власності області "Фармація" залишити без руху до 23.07.2021.
2. Встановити Підприємству комунальної власності області "Фармація" строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
3. Підприємству комунальної власності області "Фармація" надати Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду (01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6) докази про дату вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.
4. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов