23 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 826/26177/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника Генерального прокурора
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі
за позовом заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора в інтересах держави
до 1) Кабінету Міністрів України, 2 ) Міністерства оборони України,
за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Трейд Україна»,
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування розпорядження,
03.06.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника Генерального прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 (повний текст складено 19.04.2021) і рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 826/26177/15, подана 17.05.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку.
08.06.2021 до Верховного Суду надійшли письмові пояснення заступника Генерального прокурора щодо обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 826/26177/15.
Перевіривши матеріали касаційної скарги заступника Генерального прокурора, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Проте касаційна скарга хоч і містить посилання на постанови Верховного Суду, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить чіткого визначення, який висновок та щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, не враховано судами попередніх інстанцій при винесені оскаржуваних рішень.
У касаційній скарзі заступника Генерального прокурора викладено обставини справи № 826/26177/15 та обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Водночас обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі скаржником не наведено.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.
Крім того, відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Повний текст оскаржуваної постанови було отримано заступником Генерального прокурора 23.04.2021, що підтверджується конвертом та відомостями із сайту Укрпошти за ідентифікатором поштового відправлення № 0411633364311. Таким чином, останнім днем двадцятиденного строку з дня отримання скаржником повного тексту оскаржуваного судового рішення є 13.05.2021.
Проте заступник Генерального прокурора подав касаційну скаргу 17.05.2021, тобто поза межами двадцятиденного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.
Заступник Генерального прокурора просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження і зазначає, що не дивлячись на те, що через поштовий зв'язок кур'єром Офісу Генерального прокурора конверт з оскаржуваною постановою було отримано 23.04.2021, однак зазначеному конверту не був присвоєний вхідний номер як вхідній кореспонденції. Вхідний номер було присвоєно 26.04.2021, а тому скаржник вважає, що датою надходження оскаржуваної постанови до Офісу Генерального прокурора слід вважати 26.04.2021. Крім того, скаржник зазначає, що оскаржувана постанова не оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у зв'язку з чим у нього не було можливості ознайомитися з нею раніше. Тому заступник Генерального прокурора вважає причини пропуску строку поважними та просить його поновити.
Частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 зазначеного Кодексу.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03, від 03.04.2008) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у клопотанні заступника Генерального прокурора про поновлення строку на касаційне оскарження, не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження на 4 дні, оскільки заявник не надав доказів існування обставин, які б дійсно перешкоджали поданню касаційної скарги у строк, визначений Господарським процесуальним кодексом України, адже можливість вчасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Отже, заступнику Генерального прокурора для усунення недоліків касаційної скарги необхідно обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали) та навести інші підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, заступнику Генерального прокурора буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 826/26177/15 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 234, 288, 290, частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 826/26177/15 залишити без руху до 19.07.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я Чумак