Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1607/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (016010 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба житлового-комунального господарства" (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 20, код ЄДРПОУ 33900831)
про стягнення 9 897,68грн.
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 4 625,87грн. пені, 907,05грн. 3% річних, 1 602,99грн. збитків від інфляції та 2 761,77грн. збитків. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 1448/18-ТЕ-32 від 08.10.2018 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений газ, чим порушив умови п.6.1 договору постачання природного газу № 1571/18-ТЕ-32 від 11.10.2018 (п.5.1 в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018) з посиланням на ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 612 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 29.04.2021 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.04.2021 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача.
Проте, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.04.2021 повернута на поштову адресу з відміткою: адресат відсутній за вказаною адресою.
За приписами ч. 3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд зазначає, що сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвала господарського суду Харківської області від 29.04.2021, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 30.04.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отримавши позовну заяву відповідач не був позбавлений можливості дізнатися в господарському суді Харківської області про подальший перебіг питання щодо зазначеного позову та своєчасно ознайомитись з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, зміна типу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.104, 106-109 Цивільного кодексу України та не передбачає правонаступництва.
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба житлового-комунального господарства" (відповідач) було укладено договір постачання природного газу № 1571/18-ТЕ-32 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у 2018 році природний газ, а відповідач оплатити його на умовах цього договору.
В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору.
Так, 04.12.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору постачання природного газу № 1571/18-ТЕ-32 від 11.10.2018, якою розділи 1-12 договору виклали в новій редакції та відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 договору).
Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами закріплено в статті 5 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018.
У п.5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018 сторони погодили, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.7.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018 сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.
Зокрема, у п.7.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018 сторони погодили, що в разі прострочення відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За умовами додаткової угоди № 5 від 20.03.2019 до договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються Сторонами з 01.03.2019.
Пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність.
Так, пунктами договору, що застосовуються з 01.03.2019, передбачено, що (п.3.13 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п.2.1 договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п.5.7 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018). При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п.3.13.1);
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, Відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений Позивачем Відповідачу протягом розрахункового періоду за цим Договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору;
Ц - ціна природного газу за цим Договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018 передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п.3.13 договору, здійснюється наступним чином:
- позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п.3.9 договору та не надав акт приймання-передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п.2.1 договору, розраховує збитки відповідно до пп.3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
- позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків
- відповідач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8) п.6.2. договору, споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п.3.13. договору.
У підп.4) п.6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п.2.1. договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
У п.11.1 додаткової угоди № 9 від 28.05.2019 до договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018 сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивач в період з жовтня 2018 року по вересень 2019 передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 354 741,72грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на вказану суму, наявними в матеріалах справи.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий природний газ розрахувався з порушенням строків, погоджених сторонами у договорі, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд керується наступним.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
За приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що відповідач, за умовами п.5.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018, взяв на себе зобов'язання здійснити остаточний розрахунок за отриманий природний газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач взяті на себе зобов'язання за договором в частині поставки природного газу в період з жовтня 2018 року по вересень 2019 виконав належним чином, поставив відповідачу природний газ на загальну суму 354 741,72грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідач у визначений договором строк оплату за переданий природний газ здійснив з порушенням строків, що підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи випискою (операції по договору "1871/18-ТЕ-32, Підприємство «УК СЖКГ ТОВ» з 31.10.2018 по 30.09.2019). Заборгованість за поставлений природний газ була погашена відповідачем в повному обсязі 22.01.2020.
Як вже було зазначено вище, у п.7.2. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018 сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем п.5.1 та п.5.6 цього договору останній зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Таким чином, дії відповідача щодо несвоєчасної оплати є порушенням умов договору та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої сторонами у п.7.2 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 04.12.2018.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач порушив умови п.5.1 договору та здійснив оплату за договором несвоєчасно, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 27.11.2018 по 21.01.2020 (за кожен місяць окремо), суд дійшов висновку, що таке нарахування передбачено умовами договору, відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені на загальну суму 4 625,87грн. є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних на загальну суму 907,05грн. за період з 27.11.2018 по 21.01.2020 та збитків від інфляції в сумі 1 602,99грн., що нараховані за зобов'язаннями за період січень-лютий, липень 2019 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 27.11.2018 по 21.01.2020 (за кожен місяць окремо) на загальну суму 907,05грн. та збитків від інфляції за період січень-лютий, липень 2019 на загальну суму 1 602,99грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідачем не спростований факт здійснення ним розрахунків з порушенням строку оплати за отриманий природний газ, дана обставина підтверджується належними доказами, наявними у справі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції є цілком правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення 2 761,77грн. збитків, суд керується наступним.
Укладеним між сторонами договором передбачено умови застосування такого виду відповідальності як відшкодування збитків та порядок їх розрахунку, зокрема, підставою нарахування збитків є випадок, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Як зазначає позивач, відповідач:
- в квітні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі більшому на 0,519 тис.куб.м. (на 25,95%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
- в травні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 0,107 тис.куб.м. (на 10,7%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
- в червні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,089 тис.куб.м. (на 14,83%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
- в липні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,15672 тис.куб.м, (на 26,12%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору;
- в серпні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі більшому на 0,24372 тис.куб.м. (на 24,37%) ніж було узгоджено сторонами відповідно до п.2.1 Договору.
Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відповідно до ч.5 ст.225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.
Однак, слід зазначити, що погодження сторонами в договорі порядку визначення розміру збитків не звільняє від обов'язку кредитора довести повний склад цивільного правопорушення як підстави для застосування такої форми майнової відповідності, як відшкодування збитків. У зв'язку з цим кредитор повинен був довести: протиправність поведінки (порушення умов договору); наявність збитку; причинний зв'язок; вину.
Суд звертає увагу, що закон надає сторонам можливість визначити лише розмір збитків. Спрощення правил визначення розміру збитків не усуває застосування правил про підстави застосування такого заходу відповідальності. Тобто позивач повинен довести, що порушення боржником зобов'язання завдало йому збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту збитків, спричинених недобором та перебором відповідачем природного газу у квітні-серпні 2019 року, звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення збитків позивач не обґрунтував якого саме виду збитків він зазнав (реальних чи упущеної вигоди).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 2 761,77грн. збитків.
За таких обставин, позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Служба житлового-комунального господарства" (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 20, код ЄДРПОУ 33900831) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (016010 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 4 625,87грн. пені, 907,05грн. 3% річних, 1 602,99грн. інфляційних втрат та 1 636,60грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 761,77грн. збитків відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду або через господарський суд Харківської області.
Повне рішення складено "23" червня 2021 р.
Суддя Т.А. Лавренюк