01 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/574/20(921/786/20)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу №921/786/20
за позовом: Державного підприємства “Дорожній науково-технічний центр”, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03680; фактична адреса: вул. Каунаська, 3, м. Київ, 02160; адреса для листування: вул. Пушкінська, буд. 20, оф. 39, м. Київ, 01024
до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'', вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001
про стягнення заборгованості у сумі 34 446 грн 95 коп., з яких 24 792 грн - основний борг, 2 043 грн 47 коп. - пеня, 2 038 грн 24 коп. - відсотки за користування грошовими коштами, 3 837 грн 80 коп. - інфляційні збитки, 1 735 грн 44 коп. штраф.
За участі представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
1. Судові процедури. Суть та рух справи.
Державне підприємство “Дорожній науково-технічний центр” звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою без номера від 08.12.2020 (вх.№922 від 17.12.2020) до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001 про стягнення заборгованості у сумі 34 446 грн 95 коп., з яких 24 792 грн - основний борг, 2 043 грн 47 коп. - пеня, 2 038 грн 24 коп. - відсотки за користування грошовими коштами, 3 837 грн 80 коп. - інфляційні збитки, 1 735 грн 44 коп. штраф.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 головуючим у справі визначено суддю Гевко В.Л.
Ухвалою суду від 22.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099) та відкрито провадження у справі.
Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 21.01.2021 о 09 год. 30 хв., яке відкладалося на 16.02.2021 о 9 год. 30 хв.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 2.04.2021 №405 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установити з 12 березня 2020 року на усій території України карантин (на даний час карантин продовжено до 30 червня 2021 року).
Із змісту Рекомендацій Ради суддів України, затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ, зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 (із змінами та доповненнями) "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.
Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.
Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що розгляд даної справи припав на період дії карантину, враховуючи продовженні законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.
Ухвалами суду неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та його розгляд продовжувався з підстав, зазначених в ухвалах.
У судовому засіданні 16.02.2021 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження по 09.03.2021, закрив підготовче провадження з 09.03.2021 року та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.03.2021 о 14 год. 50 хв.
У судовому засіданні 09.03.2021 по розгляду справи по суті оголошено перерву, із призначенням стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів, до 23.03.2021 о 11 год. 40 хв., яке відкладалось на 20.04.2021 о 11 год. 40 хв., на 13.05.2021 о 15 год. 50 хв. та на 01.06.2021 о 12 год. 20 хв.
Позивач та відповідач участі уповноважених представників у призначеному судовому засіданні 01.06.2021 не забезпечили, будь яких заяв чи клопотань суду не надали.
Суд, у судовому засіданні 01.06.2021, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.
У позовній заяві (№б/н від 08.12.2020 (вх.№923 від 17.12.2020) позивач, серед іншого, позовні вимоги мотивує таким.
18 вересня 2017 року між Державним підприємством «Науково-технічний центр «Дорожній контроль якості» (після зміни найменування - Державне підприємство “Дорожній науково-технічний центр”), та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' було укладено Договір №330/17.
Пунктом 2.1 Договору визначено вартість послуг за Договором - 24 792 грн 00 коп.
Відповідно до п. 3.2 Договору Замовник зобов'язаний в строк до 5-ти календарних днів від дня одержання акта здачі-приймання підписати та оплатити його або мотивувати відмову від прийняття виконаних послуг.
Мотивованої відмови Відповідача від прийняття виконаних послуг за Договором Позивач не отримував.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату виконаної роботи Замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня.
Послуги за Договором були надані відповідачеві, що засвідчується відповідним актом від 29.12.2017, однак, в порушення умов Договору, послуги позивача так і не були оплачені відповідачем.
З метою спонукання відповідача до виконання його обов'язків за Договором, позивачем було направлено 2 претензії (від 04.05.2018 року за № 24/19-294 та від 26.02.2019 за № 24/19-112), однак, станом на дату подання цієї позовної заяви Відповідачем так і не було сплачено заборгованість за Договором в сумі 24 792 грн 00 коп.
Таким чином, позивач вказує на те, що відповідачем було порушено умови Договору в частині своєчасної оплати виконаної роботи, а прострочена заборгованість Відповідача за Договором підлягає стягненню на користь Позивача в судовому порядку.
Також, позивач вказує на те, що до окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
1) за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
2) за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків (7%) вказаної вартості.
Таким чином, відповідачем було порушено умови Договору в частині своєчасної оплати виконаної роботи, а прострочена заборгованість Відповідача за Договором підлягає стягненню на користь Позивача в судовому порядку.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату виконаної роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пені.
Акт виконаних робіт було підписано Сторонами 29.12.2017 року.
На підставі розрахунку, здійсненому з 30.12.2017 по 25.09.2020 (днем введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 043 грн 47 коп. пені, 2 038 грн 24 коп. 3% річних та 3 837 грн 80 коп. інфляційних збитків.
Крім того, враховуючи, що відповідачем було допущено прострочення понад тридцять днів - згідно ст. 231 ГК України додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків (7%) вказаної вартості, який становить 1 735,44 грн.
Враховуючи, що у результаті порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №330/17 від 18.09.2017 позивач просить додатково до основного боргу в розмірі 24 792 грн 00 коп. стягнути з відповідача :
• 2 043,47 грн. пені;
• 2 038,24 грн. відсотків за користування грошовими коштами (3%);
• 3 847,80 грн. інфляційних збитків;
• 1 735,44 грн. штрафу.
2.2. Правова позиція відповідача, викладена у запереченні на позовну заяву.
Відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України" у наданому суду відзиві (№06-2/24 від 11.01.2021 (вх№329 від 15.01.2021)) на позовну заяву, не погоджуючись із нарахованими позивачем штрафними санкціями, зазначає таке.
Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання. пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.
Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, повинно бути встановлено наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.
Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України” створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 9.04.2002р. № 156 на власності відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України». Постановою КМУ «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 28.02.2002р. №221 передбачено, що у державній власності закріплюється 100 відсотків акцій із забороною їх відчуження до прийняття окремого рішення щодо приватизації компанії. Майно, що ввійшло до статутного фонду Компанії, не є державним, воно належить товариству. Державі належать всі акції товариства і відповідно контроль над ними. За результатами діяльності підприємства нараховуються дивіденди, які сплачуються до державного бюджету (копію листа Фонду державного майна від 16.09.2002 №10-16-11524 долучено).
На думку відповідача, наведеним спростовуються суб'єктивні висновки позивача щодо належності ДП "Тернопільський облавтодор" до державного сектора економіки.
3. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.
3.1. Норми права, які застосував суд.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 ЦК України).
У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до вимог статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. У таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.231 ГК України встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Положеннями частини статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 ЦК України).
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пунктом 1 ст. 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частинами 1-3 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У відповідності до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Як визначено статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Положення ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
3.2. Мотивована оцінка судом аргументів,
наведених позивачем у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши у попередніх судових засіданнях доводи представника позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 34 446 грн 95 коп., з яких 24 792 грн 00 коп. - основний борг, 2 043 грн 47 коп. - пеня, 2 038 грн 24 коп. - відсотки за користування грошовими коштами, 3 847 грн 80 коп. - інфляційні збитки, 1735 грн 44 коп. штраф.
3.2.1. Щодо стягнення суми основного боргу.
Щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 25 902 грн 00 коп., то суд має за необхідне зазначити таке.
Як вбачається із матеріалів справи, 18.09.2017 між Державним підприємством «Науково-технічний центр «Дорожній контроль якості» (після зміни найменування - Державне підприємство “Дорожній науково-технічний центр”) (далі по тексту позивач, Виконавець) та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' (далі по тексту - відповідач, Замовник) було укладено Договірна надання науково-технічних послуг №330/17, (надалі - Договір).
Відповідно до розділу 1 зазначеного Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання науково-технічної послуги, направленої на підвищення рівня якості продукції : «Провести обстеження, проаналізувати стан виробництва асфальтобетонних сумішей та атестувати їх на відповідність продукції вимогам нормативної документації на асфальтобетонному заводі ДС-185 «Деренівський ДРП» філії «Березовицька ДЕД» в с.Деренівка.
Зміст і строки виконання науково-технічних послуг визначаються календарним планом який міститься в Додатку №1 до цього Договору.
Приймання результатів наданих послуг за цим Договором здійснюється відповідно до актів здачі-приймання.
У відповідності до календарного плану на надання науково-технічних послуг (Додаток 1 до договору №330/17 від 18.09.2017) терміни виконання послуг визначені : серпень-грудень 2017 року.
Розділом 2 Договору сторонами погоджено вартість науково-технічних послуг і порядок розрахунків.
Згідно п.п.2.1., 2.2. ціна цього договору складається з вартості послуг з атестації, що становить 24 792 грн 00 коп. в тому числі ПДВ - 4 132 грн 00 коп. у відповідності із Протоколом про договірну ціну, яку Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця у розмірі 100% від вартості послуг з атестації виробництва.
Відповідно до п. 3.2 Договору Замовник зобов'язаний в строк до 5-ти календарних днів від дня одержання акта здачі-приймання підписати та оплатити його або мотивувати відмову від прийняття виконаних послуг.
У відповідності до п.6.1. Договору сторони домовились та встановили, що умови даного договору поширюються на відносини що виникли між Сторонами до моменту його укладання відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України.
Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2017 року, а в частині оплати - до повного розрахунку.(п.6.2. Договору).
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. (п.6.3. Договору).
Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором про надання послуг.
Позивачем підтверджено належними та допустими доказами, що ним свої зобов'язання за Договором виконано і надано відповідачу науково-технічні послуги з направлені на підвищення рівня якості продукції, прийняті відповідачем згідно наданого суду Акту виконаних робіт від 29.12.2017, без зауважень та заперечень.
Проте, станом на час звернення позивача із позовом до суду, відповідачем розрахунку за отримані послуги не проведено, докази сплати заборгованості у матеріалах справи відсутні.
Як вказує позивач, ним з метою спонукання відповідача до виконання його обов'язків за договором було направлено 2 претензії (№ 24/19-294 від 04.05.2018 та № 24/19-112 від 26.02.2019) із вимогою про сплату грошових коштів в семиденний строк від дня пред'явлення вимог, в яких зазначалось, що в разі несплати заборгованості, позивач буде змушений звернутись до господарського суду про примусове стягнення боргу.
Однак, станом на дату подання позовної заяви, претензії залишені відповідачем без реагування та задоволення.
Таким чином, станом на 17.12.2020 заборгованість ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за неоплачені отримані послуги з надання науково-технічних послуг становить: 24 792, 00 грн.
З огляду на зазначене, суд вважає доведеним позивачем і не спростованим відповідачем те, що всупереч договірних зобов'язань, станом на час звернення позивача із позовом до суду (17.12.2020 року) відповідачем не оплачено заборгованість за отримані послуги в розмірі 24 792 грн 00 коп., чим порушено строки про оплату за надані послуги, встановлені та погоджені Договором №330/17 від 18.09.2020, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
3.2.2. Щодо стягнення пені та 7% штрафу.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі та які полягають у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконання обов'язку новим, або в покладенні на цю особу нового додаткового обов'язку. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності відбувається, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання потрібно виконувати належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів. Якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 230 ЦК України штрафними санкціями за цим Кодексом є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил ведення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема прострочення його виконання, боржник зобов'язаний сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) у сумі, визначеній законом або договором (ст. 611 ЦК України). ГК України не містить такого поняття, як пеня. Водночас згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення. Господарським законодавством закріплено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції належить застосовувати в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України). Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, які відсилають до спеціальних норм, що регулюють господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання. Виходячи з принципу свободи договору (ч. 3 ст. 549 ЦК України), за допомогою пені сторони в договорі можуть забезпечити, зокрема, виконання не грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення.
При цьому у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення". Таку позицію висловив суд у рішенні № 73219562 з посиланням на постанови ВСУ від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13, від 19.03.2014 р. у справі № 6-20цс14, від 23.11.2016 р. у справі № 6-2134цс16.
Одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності можна застосовувати різний набір санкцій. Така правова позиція ВС, викладена в постановах № 911/2813/17 від 09.02.2018, № 911/1351/17 від 22.03.2018, № 922/1720/17 від 25.05.2018, № 917/194/18 від 02.04.2019.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. У таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно із п. 4.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі «порушення Договору»), Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
Із змісту 4.6. Договору сплата неустойки, пені, штрафів не звільняє Сторони від виконання зобов'язань визначених цим Договором.
Щодо стягнення пені у розмірі 2 043 грн 47 коп., то суд зазначає таке.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За практикою Верховного Суду, пеню може бути встановлено для забезпечення будь-якого договірного зобов'язання (як грошового, так і не грошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.
Згідно п.4.3. Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня.
Як вбачається із матеріалів справи керуючись пунктом 4.3. Договору №328/17 від 18.09.2017 позивач, станом на 17.12.2020 (день звернення до суду із позовом) нарахував та заявив до стягнення із відповідача 2 043 грн 47 коп. пені.
Так, позивач вказує, що на момент пред'явлення позову прострочення відповідача складає 183 календарних дні, з 30.12.2017 по 30.06.2018. До позову долучено детальний розрахунок позовних вимог.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою програми: «ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ», з урахуванням періоду нарахування визначеного позивачем, встановив, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру пені, проте заявлена сума пені підлягає до задоволення в повному обсязі, оскільки її розмір не перевищує суми, обчисленої судом.
Щодо стягнення штрафу у розмірі 1 735 грн 44 коп., то суд зазначає таке.
У відповідності до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Щодо заявленого позивачем до стягнення з боржника штрафу у розмірі семи відсотків від вказаної вартості наданих послуг за прострочення оплати понад тридцять днів у розмірі 1 813 грн 14 коп., суд зазначає таке.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. У таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, законом, з огляду на абз.3 п. 2 ст. 231 ГК України, за неналежне виконання договору була, зокрема, передбачена відповідальність - пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи вище зазначене, позивач просив стягнути неустойку в розмірі, встановленому абз.3 п. 2 ст.231 ГК України і передбаченому законом.
Суд враховуючи порушення відповідачем умов Договору та допущення ним прострочення оплати виконаної роботи понад тридцять днів, задовольняє заявлені вимоги в частині стягнення 1 735 грн 44 коп. - 7% штрафу, як такі, що правомірно та підставно заявлені позивачем.
3.2.2. Щодо стягнення процентів річних та інфляційних втрат.
Згідно статті 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення інфляційне збільшення боргу в розмірі 4009 грн 63 коп. за період з січня 2018 року по вересень 2020 року.
Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою програми: «ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ», з урахуванням періоду нарахування визначеного позивачем, встановив, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру інфляційних нарахувань, проте заявлена сума інфляційних нарахувань підлягає до задоволення в повному обсязі, оскільки її розмір не перевищує суми, обчисленої судом.
На підставі зазначеного, судом встановлено, що заявлені до стягнення 3 837 грн 80 коп. інфляційного збільшення боргу та 2 038 грн 24 коп. 3% річних є такими, що правомірно нараховані позивачем та підлягають до задоволення у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, суд, враховуючи суму простроченої заборгованості, періоди прострочення, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі в сумі : 34 446 (тридцять чотири тисячі чотириста сорок шість) грн 95 коп., з яких : 24 792 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто дві) грн 00 коп. - основний борг, 2 043 (дві тисячі сорок три) грн 47 коп. - пеня, 2 038 (дві тисячі тридцять вісім) грн 24 коп. - відсотків за користування грошовими коштами (3%) грн. ; 3 837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) грн 80 коп. інфляційних збитків, 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн 44 коп. - 7% штраф.
4. Судові витрати.
Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, регламентується виключно Законом, а саме ГПК України та Законом України "Про судовий збір".
А тому, відповідно до вимог статті 129 ГПК України та враховуючи, що у даній справі позов судом задоволено повністю, судовий збір в розмірі 2 102 грн 00 коп. суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.
Судові витрати покласти на відповідача.
Стягнути з відповідача - на користь позивача - 2 102 грн 00 коп. судового збору.
Одночасно підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету судовий збір в розмірі 2 102 грн 00 коп., як зайво сплачений згідно платіжного доручення №3850 від 01.12.2020., з огляду на те, що позивачем при зверненні із позовом щодо майнової вимоги сплачено судовий збір в розмірі у завищеному розмірі, а саме 4 204 грн 00 коп., замість 2 102 грн 00 коп.
Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 86, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' на користь Державного підприємства “Дорожній науково-технічний центр” заборгованість у сумі 34 446 (тридцять чотири тисячі чотириста сорок шість) грн 95 коп., з яких : 24 792 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто дві) грн 00 коп. - основний борг, 2 043 (дві тисячі сорок три) грн 47 коп. - пеня, 2 038 (дві тисячі тридцять вісім) грн 24 коп. - відсотків за користування грошовими коштами (3%) грн. ; 3 837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) грн 80 коп. інфляційних збитків, 1 735 (одна тисяча сімсот тридцять п'ять) грн 44 коп.- 7% штраф.
3. Судові витрати у розмірі 2 102 грн 00 коп. покласти на відповідача.
4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' на користь Державного підприємства “Дорожній науково-технічний центр” 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
6. Повернути Державному підприємству “Дорожній науково-технічний центр” з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп., як зайво сплачений згідно платіжного доручення №3850 від 01.12.2020.
Позивач - Державне підприємство “Дорожній науково-технічний центр”, вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03680; фактична адреса: вул. Каунаська, 3, м. Київ, 02160; адреса для листування: вул. Пушкінська, буд. 20, оф. 39, м. Київ, 01024 (код ЄДРПОУ 21476215);
Відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'', вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 4600,1 (код ЄДРПОУ 31995099).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне рішення із врахуванням вихідних та святкових днів, а також відрядження судді, складено на протязі робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 22.06.2021.
Повний текст рішення буде надіслано учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено нарочно особисто уповноваженим представникам.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко