07.06.2021 Справа № 920/332/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/332/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул.Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкліматопт" (40022, м.Суми, вул. Тополянська, буд. 18, код ЄДРПОУ 37186258),
про стягнення 191234,22 грн.
установив:
01.04.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором від 09.08.2019 №ID6774937 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, що в частині тіла кредиту та процентів станом на 12.03.2021 року становить: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 163970,34 грн, заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 9748,23 грн, стягнути з відповідача суму пені, нараховану на суму простроченої заборгованості за договором від 09.08.2019 №ID6774937 про відкриття відновлювальної кредитної лінії в розмірі 10355,00 грн, суму штрафу в розмірі 7160,65 грн та судові витрати в сумі 2868,51 грн.
Ухвалою суду від 06.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/332/21; справу постановлено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; встановлено сторонам строки для подання до суду заяв по суті справи.
Копія зазначеної ухвали, в т.ч. надіслані на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецкліматопт", 40022, м.Суми, вул. Тополянська, буд. 18, повернута 14.04.2021 на адресу суду поштовим відділенням з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Разом з тим, відповідно до витягу з ЄДРПОУ, сформованого за електронним запитом суду, місцезнаходження відповідача співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві.
Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
З моменту відкриття провадження у даній справі від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог.
Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:
09.08.2019 між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» (далі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦКЛІМАТОПТ" (далі - позичальник, боржник, відповідач) було укладено Договір №ID6774937 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого, банк відкрив позичальнику кредитну лінію від дати укладення цього договору, у валюті кредитування - гривня, в розмірі 210000,00 грн із терміном погашення по 09.08.2020 (включно), а позичальник зобов'язався повернути банку отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в розмірі, у строки та на умовах цього договору.
Кредитні кошти надаються банком окремими частинами - Траншами (п. 1.1 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.3. кредитного договору, мета кредитування в рамках цього договору - поповнення обігових коштів.
Транш надається банком позичальнику на строк, зазначений в Заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 відкритий у Банку (п. 3.5. кредитного договору).
У відповідності до умов кредитного договору відповідачем, було подано наступні заяви на видачу траншу, зокрема: 1)заява на видачу траншу від 13.02.2020 у розмірі 200000,00 грн., строком до 13.05.2020; 2)заява на видачу траншу від 06.03.2020 у розмірі 15000,00 грн., строком до 04.06.2020.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитними Траншами складає: для траншів строком до 30 днів - 24% річних, для траншів строком до 60 днів - 25% річних, для траншів строком до 90 днів - 26% річних, для траншів строком до 180 днів - 28% річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.
За видачу кожного Траншу позичальник сплачує банку комісію (п. 4.7. кредитного договору) в розмірі: для траншів строком до 30 днів - 0,5% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії; для траншів строком до 60 днів - 0,75% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії; для траншів строком до 90 днів - 1% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії; для траншів строком до 180 днів - 2% від суми виданого траншу в межах кредитної лінії. Комісія може бути сплачена позичальником як за рахунок власних так і за рахунок кредитних коштів.
Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору позичальник зобов'язується нести відповідальність у межах розмірів спричинених збитків та у відповідності з чинним законодавством України та цим договором.
Згідно з п. 8.2 кредитного договору, у разі непогашення або несвоєчасного погашення позичальником всієї суми заборгованості по основному боргу після закінчення терміну користування кредитом в цілому, або кредитним траншем окремо, та/або після закінчення терміну погашення заборгованості або порушення терміну сплати процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення, а також штраф за кожен факт порушення зобов'язання за договором у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості на дату нарахування (але не менше 50,00 грн.). Нарахування пені починається з дня, наступного за днем настання строку сплати процентів/траншу/основного боргу.
Водночас, відповідно до Договору банківського рахунку та комплексного надання послуг від 17.06.2016 №462937, відповідач в особі директора ОСОБА_1 підтвердив свою обізнаність та проінформованість відносно запропонованих банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчена його підписом 17.06.2019.
Таким чином, до відома позичальника протягом всього періоду обслуговування в AT «ТАСКОМБАНК» регулярно позивачем доводилась вся необхідна інформація про банківські послуги та, зокрема, зміст Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК», до яких позичальник приєднався шляхом укладенням Договору банківського рахунку та комплексного надання послуг від 17.06.2016 №462937.
Відповідач 09.08.2019 на підставі Закону України «Про електронні довірчі послуги» вчинив правочин, підписавши Договір № ID6774937 про відкриття відновлювальної кредитної лінії електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://czo.gov.ua/ та відображенням ЕЦП на самому Договорі (роздруківка надана в додатку до позовної заяви).
До вищезазначеного Кредитного договору в подальшому були укладені Додаткові договори про внесення змін та доповнень.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в обсязі, обумовленому Кредитним договором, які отримані останнім, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.
Однак, позичальником було, в свою чергу, порушено умови кредитного договору та норми чинного законодавства України, а саме:
- п. 1.1. кредитного договору: позичальник зобов'язується повернути банку отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі, у строки та на умовах цього договору.
- п. 3.7. кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем в дату, зазначену у заяві.
У зв'язку із порушенням зобов'язань за договором, що підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача за період з 16.08.2019 по 16.08.2019, з 03.10.2019 по 03.10.2019, з 29.10.2019 по 25.03.2021, 07.11.2019 по 07.11.2019, з 29.11.2019 по 29.11.2019, з 13.02.2020 по 13.02.2020, з 06.03.2020 по 06.03.2020, з 25.03.2020 по 25.03.2020, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами даного спору, станом на 12.03.2021 відповідач має перед позивачем заборгованість в розмірі 191234,22 грн, в т.ч.: 163970,34 грн заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 9748,23 грн заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені), 10355,00 грн пеня на суму простроченої заборгованості за період з 11.09.2020 по 11.03.2021, 7160,65 грн штраф за період з 11.09.2020 по 11.03.2021.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 559 ЦК України).
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
В порушення відповідних умов договору та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В порушення відповідних умов договору та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти та комісію за користування кредитом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 191234,22 грн (в т.ч.: 163970,34 грн заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 9748,23 грн заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені), 10355,00 грн пеня на суму простроченої заборгованості за період з 11.09.2020 по 11.03.2021, 7160,65 грн штраф за період з 11.09.2020 по 11.03.2021), правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо розподілу судових витрат у даній справі, слід зазначити, що статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2868,51 грн покладається на відповідача, у зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкліматопт" (40022, м. Суми, вул. Тополянська, буд. 18, код ЄДРПОУ 37186258) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість за договором від 09.08.2019 №ID6774937 про відкриття відновлювальної кредитної лінії в загальній сумі 191234,22 грн (сто дев'яносто одна тисяча двісті тридцять чотири грн 22 коп.) (в т.ч.: 163970,34 грн (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят грн 34 коп.) заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена), 9748,23 грн (девять тисяч сімсот сорок вісім грн 23 коп) заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені), 10355,00 грн (десять тисяч триста п'ятдесят п'ять грн 00 коп) пеня на суму простроченої заборгованості за період з 11.09.2020 по 11.03.2021, 7160,65 грн (сім тисяч сто шістдесят грн 65 коп) штраф за період з 11.09.2020 по 11.03.2021), а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2868,51 грн (дві тисячі вісімсот шістдесят всім грн 51 коп).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 22.06.2021.
Суддя В.Л. Котельницька