65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"22" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1749/21
Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренерджи” (вх. 2-784/21 від 18.06.2021 р.) про забезпечення позову у справі № 916/1749/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренерджи” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” про стягнення 1881800,03 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Укренерджи” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” про стягнення заборгованості в загальній сумі 1881800,03 грн., у т.ч. основного боргу - 1761291,79 грн., штрафних санкцій - 64275,09 грн., 3% річних - 13752,55 грн., інфляційних втрат - 42480,60 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 28/01/20-4 від 28.01.2020 р. щодо здійснення оплати за поставлений газ нафтовий скраплений.
Разом з позовною заявою ТОВ “Укренерджи” було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову від 18.06.2021 р. в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” (код ЄДРПОУ 31209468; 65026, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 15) в межах суми позовних вимог 1761291,79 грн., які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс”.
Вказана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач у правовідносинах з позивачем поводить себе вкрай недобросовісно та уникає виконання своїх зобов'язань за спірним договором поставки, оскільки після отримання у період з 07.03.2021 р. по 28.03.2021 р. від позивача товару, а саме газу нафтового скрапленого на загальну суму 5277050,40 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними обома сторонами, відповідач свідомо відмовився виконувати свої зобов'язання за договором шляхом несплати повної вартості отриманого товару. При цьому заявник зазначає, що з 01.03.2021 р. у ТОВ “Енергоімпекс” виник обов'язок зі здійснення попередньої оплати товару, однак таку попередню оплату відповідач не здійснив та в подальшому отримав товар у повному обсязі. Таким чином, на думку заявника, в розумінні статей 136, 137 ГПК України такі недобросовісні дії відповідача є підтвердженням наявності реальних обставин, що свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання з попередньої оплати товару, а в подальшому і зобов'язання з оплати вже отриманого товару, що відповідно є умовою для застосування заходів забезпечення позову. Крім того, за ствердженнями заявника, відповідач не має зареєстрованого нерухомого та рухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості під час примусового виконання рішення суду, оскільки відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” не зареєстровані будь-які об'єкти нерухомого майна. Також заявник зауважує, що відповідач за результатами 2020 фінансового року отримав збиток, так як відповідно до даних інформаційної платформи Вкурсі Про Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” приріст доходу компанії у 2020 фінансовому році зменшився на 122,54 млн. грн., за результатами 2020 фінансового року збиток ТОВ “Енергоімпекс” становив 2,2 млн. грн., а тому, за ствердженнями заявника, зазначені обставини свідчать про те, що у відповідача існують явні мотиви для ухилення від повної оплати отриманого товару. Між тим заявник додає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” згадується у 36 ухвалах слідчих суддів, прийнятих в рамках розслідування кримінальних правопорушень, а відтак відповідач згадується у значній кількості кримінальних проваджень.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали позову, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Однак положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Зі змісту наведеного вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Зі змісту заяви вбачається, що позивач припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову з підстав невиконання відповідачем умов спірного договору та ухилення від сплати вартості поставленого товару в сумі 1761291,79 грн.
Між тим, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Також слід зазначити, що збиткова діяльність відповідача за 2020 рік, на що вказує позивач, не свідчить про відсутність у ТОВ “Енергоімпекс” грошових коштів та відсутність у останнього можливості виконати рішення суду у разі задоволення заявленого позову. При цьому посилання заявника на те, що відповідач згадується у значній кількості кримінальних проваджень не свідчить про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти з метою забезпечення заявленого позову. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову, зокрема доказів вчинення відповідачем дій з виведення грошових коштів з рахунків в банківських установах.
При цьому посилання заявника на практику Верховного Суду у численних постановах щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Так, обов'язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено чинним ГПК на заявника. Однак, заявником наявність цих обставин не доведено суду.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, господарський суд вважає заяву ТОВ “Укренерджи” про забезпечення позову необґрунтованою, у зв'язку з чим така заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Укренерджи” про забезпечення позову у справі № 916/1749/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя В.С. Петров