65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua
"17" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1024/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Левшиній І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Карнаух В.В. адвокат (приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТерраТарса Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумф Агро Плюс" про стягнення 149203,22грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Триумф Агро Плюс» про стягнення 149203,22грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» посилається на неналежне виконання Товариства з обмеженою відповідальністю «Триумф Агро Плюс» умов укладеного між сторонами договору поставки №04/29-1 від 29.04.2020р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.04.2021р. відкрито провадження у справі №916/1024/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.05.2021р. о 11:40.
В судовому засіданні від 13.05.2021р. було оголошено перерву на 01.06.2021р. о 11:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 01.06.2021р. було оголошено перерву на 17.06.2021р. о 12:40, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2021р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
У судовому засіданні від 17.06.2021р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/1024/21.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
29.04.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТерраТарса Україна» (позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Триумф Агро Плюс» (відповідач, Покупець) було укладено договір поставки № 04/29 - 1 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується в строки, обумовлені договором, передати у власність Покупця обладнання для крапельного зрошення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та на умовах договору оплатити його вартість (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строки поставки (передачі), базис поставки (місце передачі), вартість товару і її еквівалент в іноземній валюті, а також інші погоджені сторонами умови зазначаються у специфікації (специфікаціях - якщо їх декілька), яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно умов п.п. 2.1, 2.2 договору та п.п. 1, 3 специфікацій, грошовий еквівалент вартості товару був виражений в іноземній валюті (євро). Вартість товару підлягає перерахунку у випадку зростання більше ніж на 2% курсу продажу визначеної специфікацією іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день, що передував дню оплати покупцем вартості товару, у порівнянні з таким курсом на день, що передував дню підписання специфікації за формулою Ц = Цп х (А2/А1), де: Ц - вартість товару на день оплати, грн.; ТТп - вартість товару на день підписання специфікації (вказана в специфікації), грн.; А1 - значення курсу продажу визначеної у специфікації іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню підписання специфікації (наведено в специфікації), грн.; А2 - значення курсу продажу визначеної у специфікації іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню оплати вартості товару, грн. Достатнім (належним) підтвердженням (доказом) значення курсу продажу іноземної валюти А1 та (або) А2 є дані, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://minfm.com.ua на вебсторінці, яка знаходиться за адресою: https://index.minfm.com.ua/exchange/archive на відповідний день (день, що передує дню підписання специфікації та (або) день, що передує дню оплати вартості товару). В разі виникнення між сторонами спору щодо цього договору та (або) у зв'язку з ним, значення курсу А1 та (або) А2 може підтверджуватися роздруківкою сторінки вказаного сайту на день встановлення такого курсу А1 та (або) А2, яка знаходиться в мережі Інтернет за адресою https://index.minfm.com.ua/exchange/archive на відповідний день. Зазначена роздруківка має бути зроблена на паперовому носії та засвідчена підписом посадової особи постачальника і відбитком печатки постачальника.
Відповідно до п. 2.5 договору у випадку звернення Постачальника до Покупця з позовом про стягнення вартості поставленого за цим договором товару, ціна (вартість) товару коригується за наведеною в п. 2.2 цього договору формулою в разі збільшення курсу продажу визначеної у специфікації іноземної валюти більш ніж на 2% на день складання постачальником позовної заяви в порівнянні з курсом, встановленим на день, що передував дню підписання такої специфікації. При цьому показник вартості товару Ц та показник курсу А2 визначається на день складання постачальником позовної заяви.
Згідно п. 7.3 договору при порушенні Покупцем строків оплати товару, останній зобов'язується сплатити Постачальнику пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, і, крім того, при простроченні оплати тривалістю більш ніж 30 календарних днів Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику разовий штраф в розмірі 10% від несплаченої в установлений строк вартості товару.
Відповідно до п. 7.4 договору при порушенні строків оплати товару Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника 24% річних від простроченої суми.
Пунктом 7.5 договору сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється у день виконання зобов'язання, забезпеченого санкцією.
Як вказує позивач, Специфікацією №1 від 08.05.2020р. позивач та відповідач узгодили поставку стрічки Т - Tape WS 505 - 20 - 500 в кількості 45 бобин на суму 149764,68грн. до 13.05.2020р., а Специфікацією № 2 від 15.06.2020р. в кількості 29 бобин на суму 100950,62грн. до 17.06.2020р.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору, 12.05.2020р. він поставив відповідачу товар за Специфікацією №1 в кількості 45 бобин на суму 149764,68грн., що підтверджується видатковою накладною постачальника від 12.05.2020р. №1119 та довіреністю відповідача від 12.05.2020р. № 3, 16.06.2020р. поставив відповідачу товар за Специфікацією №2 в кількості 29 бобин на суму 100950,62грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.06.2020р. №1657 та довіреністю відповідача від 15.06.2020р. №5.
Як вказує позивач, вартість прийнятого за Специфікацією №1 товару, мала бути оплачена відповідачем у сумі 149764,68грн. до 09.10.2020р. у тому числі в сумі 44929,40грн. до 08.05.2020р. та у сумі 104835,28грн. до 09.10.2020р. Вартість прийнятого за Специфікацією №2 товару, мала бути оплачена відповідачем у сумі 100950,62грн. до 09.10.2020р. у тому числі в сумі 30285,19грн. до 15.06.2020р. та у сумі 70665,43грн. до 09.10.2020 року. Однак вартість прийнятого відповідачем за Специфікацією №1 товару була оплачена лише в сумі 120430,11грн. у тому числі у сумі 44929,40грн. 08.05.2020р. та у сумі 75500,71грн. 21.10.2020р., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за вказані дні та рахунком позивача на оплату від 08.05.2020р. №1005, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно Специфікації №1 товар складає 29334,57грн. Вартість прийнятого відповідачем за Специфікацією №2 товару була оплачена відповідачем лише в сумі 30285,19грн. 15.06.2020р., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за вказаний день та рахунком позивача на оплату від 15.06.2020р. №1692, таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Специфікації №2 складає 70665,43грн., а загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Специфікацією №1 та Специфікацією №2 становить 100000,00грн. (без урахування перерахунку вартості товару у зв'язку зі зміною валютного курсу), що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за 2020 рік між позивачем та відповідачем.
Позивач зазначає, що вартість товару, поставленого позивачем відповідачу згідно Специфікації №1 з урахуванням перерахунку відповідно до п.2.5. договору збільшилася на 15719,35грн., вартість товару, поставленого позивачем відповідачу згідно Специфікації №2 з урахуванням перерахунку відповідно до п.2.5. договору збільшилася на 5579,46грн.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач, на підставі п.п. 7.3. - 7.5. договору за Специфікацією №1 нарахував відповідачу пеню у розмірі 1974,58грн., штраф у розмірі 2933,46грн. та проценти річних від простроченої відповідачем у розмірі 3907,34грн., за специфікацією №2 пеню у розмірі 4041,06грн., штраф у розмірі 7066,54грн. та проценти річних від простроченої відповідачем суми у розмірі 7981,43грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 100000,00грн. вартості неоплаченого товару, 21298,81грн. доплати за товар у зв'язку із зміною валютного курсу, 6015,65грн. пені, 10000,00грн. штрафу, 11888,77грн. процентів річних.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2019р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №04/29 - 1 відповідно до умов якого позивач зобов'язався в строки, обумовлені договором, передати у власність відповідача обладнання для крапельного зрошення, а відповідач зобов'язався прийняти товар та на умовах договору оплатити його вартість.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, 12.05.2020р. він поставив відповідачу товар за Специфікацією №1 в кількості 45 бобин на суму 149764,68грн., що підтверджується видатковою накладною постачальника від 12.05.2020р. №1119 та довіреністю відповідача від 12.05.2020р. № 3, 16.06.2020р. поставив відповідачу товар за Специфікацією №2 в кількості 29 бобин на суму 100950,62грн., що підтверджується видатковою накладною від 16.06.2020р. №1657 та довіреністю відповідача від 15.06.2020р. №5.
Вартість прийнятого за Специфікацією №1 товару, згідно умов договору, мала бути оплачена відповідачем у сумі 149764,68грн. до 09.10.2020р. у тому числі в сумі 44929,40грн. до 08.05.2020р. та у сумі 104835,28грн. до 09.10.2020р.
Вартість прийнятого за Специфікацією №2 товару, згідно умов договору, мала бути оплачена відповідачем у сумі 100950,62грн. до 09.10.2020р. у тому числі в сумі 30285,19грн. до 15.06.2020р. та у сумі 70665,43грн. до 09.10.2020 року.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, вартість прийнятого відповідачем за Специфікацією №1 товару була оплачена лише в сумі 120430,11грн. у тому числі у сумі 44929,40грн. 08.05.2020р. та у сумі 75500,71грн. 21.10.2020р., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за вказані дні та рахунком позивача на оплату від 08.05.2020р. №1005, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно Специфікації №1 товар складає 29334,57грн.
Вартість прийнятого відповідачем за Специфікацією №2 товару була оплачена відповідачем лише в сумі 30285,19грн. 15.06.2020р., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за вказаний день та рахунком позивача на оплату від 15.06.2020р. №1692, таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Специфікації №2 складає 70665,43грн.
Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Специфікацією №1 та Специфікацією №2 становить 100000,00грн. (без урахування перерахунку вартості товару у зв'язку зі зміною валютного курсу).
Відповідно до п. 2.5 договору у випадку звернення Постачальника до Покупця з позовом про стягнення вартості поставленого за цим договором товару, ціна (вартість) товару коригується за наведеною в п. 2.2 цього договору формулою в разі збільшення курсу продажу визначеної у специфікації іноземної валюти більш ніж на 2% на день складання постачальником позовної заяви в порівнянні з курсом, встановленим на день, що передував дню підписання такої специфікації. При цьому показник вартості товару Ц та показник курсу А2 визначається на день складання постачальником позовної заяви.
Вартість товару, поставленого позивачем відповідачу згідно Специфікації №1 з урахуванням перерахунку відповідно до п.2.5. договору збільшилася на 15719,35грн., вартість товару, поставленого позивачем відповідачу згідно Специфікації №2 з урахуванням перерахунку відповідно до п.2.5. договору збільшилася на 5579,46грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Станом на день розгляду справи відповідач доказів оплати залишку вартості отриманого товару не надав, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 100000,00грн. вартості неоплаченого товару, 21298,81грн. доплати за товар у зв'язку із зміною валютного курсу, є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 6015,64грн. пені та 10000,00грн. штрафу слід зазначити наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 2 і 4 статті 231 Господарського кодексу передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).
Згідно п. 7.3 договору при порушенні Покупцем строків оплати товару, останній зобов'язується сплатити Постачальнику пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, і, крім того, при простроченні оплати тривалістю більш ніж 30 календарних днів Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику разовий штраф в розмірі 10% від несплаченої в установлений строк вартості товару.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 6015,64грн. за період з 10.10.2020р. по 30.03.2021р. вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 6015,64грн. за період з 10.10.2020р. по 30.03.2021р.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у розмірі 10% від несплаченої в установлений строк вартості товару, а саме 10000,00грн. (10% від 100000,00грн.), вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає штраф у сумі 10000,00грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 24% річних у сумі 11888,77грн. слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 05.06.2020р. по справі №922/3578/18 зробив висновок, що системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч.2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних.
Пунктом 7.4 договору сторони встановили, що при порушенні строків оплати товару Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника 24% річних від простроченої суми.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 24% річних у сумі 11888,77грн. за період з 10.10.2020р. по 30.03.2021р вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 24% річних у сумі 11888,77грн. за період з 10.10.2020р. по 30.03.2021р.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТерраТарса Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумф Агро Плюс" про стягнення 149203,22грн. у тому числі 100000,00грн. вартості неоплаченого товару, 21298,81грн. доплати за товар у зв'язку із зміною валютного курсу, 6015,65грн. пені, 10000,00грн. штрафу, 11888,77грн. процентів річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТерраТарса Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумф Агро Плюс" про стягнення 149203,22грн. - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумф Агро Плюс" (67840, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Озерна, 1, код ЄДРПОУ 42434689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТерраТарса Україна" (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Південна, 4, код ЄДРПОУ 37871328) 100000,00грн. вартості неоплаченого товару, 21298,81грн. доплати за товар у зв'язку із зміною валютного курсу, 6015,65грн. пені, 10000,00грн. штрафу, 11888,77грн. процентів річних, 2270,00грн. судового збору.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 22 червня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова